Ухвала суду № 40991994, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/63023/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та скасування вимог і рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька, у якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення планової перевірки позивача з 11 лютого 2011 року по 17 лютого 2011 року; визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків від 17 лютого 2011 року № Ф-23 в сумі 11 528,29 грн.; визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків від 4 жовтня 2012 року № Ф-120 в сумі 33 999,74 грн.; визнати неправомірним та скасувати рішення № 24/05 від 17 лютого 2011 року про застосування фінансових санкцій в сумі 25 086,07 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька від 17 лютого 2011 року № Ф-23 про сплату ФОП ОСОБА_3 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11 528,29 грн.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування до ФОП ОСОБА_3 фінансових санкцій в сумі 25 086,07 грн.

Визнано неправомірною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька від 4 жовтня 2012 року № Ф-120 про сплату ФОП ОСОБА_3 недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій у загальній сумі 33 999,74 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_3 є суб'єктом господарювання, зареєстрована як фізична особа-підприємець 25 червня 2001 року та перебуває на спрощеній системі оподаткування з 1 січня 2004 року по теперішній час.

Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька у період з 11 лютого 2011 року по 17 лютого 2011 року була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей про застрахованих осіб за період з 25 червня 2001 року по 1 січня 2011 року, за наслідками якої складений акт № 74 від 17 лютого 2011 року, який був отриманий позивачем 17 лютого 2011 року.

Відповідач на підставі акту перевірки № 74 від 17 лютого 2011 року прийняв вимогу про сплату боргу № Ф-23 від 17 лютого 2011 року на суму 11 528,29 грн. та рішення від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування фінансових санкцій на суму 25 086,07 грн. за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

4 жовтня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька прийняло вимогу про сплату боргу № Ф-120, якою зобов'язало позивача сплатити борг у загальному розмірі 33 999,74 грн., у т.ч.: недоїмка зі сплати страхових внесків - 8 187,83 грн. та фінансові (штрафні санкції) у сумі 25 211,91 грн.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно акту перевірки позивач за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року порушила: ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у частині визначення розміру суми виплат, на які нараховуються страхові внески, а саме: занижено розмір таких виплат на загальну суму 36098 грн., на які нараховуються страхові внески по ставці 32%, 32,01%, 32,3%, 31,8/%, 33,2% та занижено розмір таких виплат на загальну суму 880 грн., на які нараховуються страхові внески по ставці 0,5-2%, 2%; п.п. 6 п. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV у частині повноти та своєчасності обчислення сум страхових внесків, внаслідок чого позивачу донараховано страхові внески по ставці 32%, 32,01%, 32,3%, 31,8/%, 33,2% на загальну суму 11 735,49 грн. та зменшено страхові внески по ставці 0,5-2%,2% на загальну суму 214,60 грн.

Частиною 1 статті 19 Закону № 1058-ІV у редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, передбачалося, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийнятої відповідачем вимоги № Ф-23 від 17 лютого 2011 року про сплату недоїмки зі страхових внесків в сумі 11 528,29 грн.

Крім того, до 1 січня 2011 року в Україні порядок нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регулювався Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Частинами 1,2,4,5,9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до 01 січня 2011 року) передбачалось, що за донарахування територіальними органами Пенсійного фонду своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або не повний місяць, за який донараховано ці суми. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі-недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, виключено ч.1-9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вимога про сплату боргу № Ф-23 від 17 лютого 2011 року на суму 11 528,29 грн. стосується періоду з 2004 року по 2007 рік, а рішення від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на суму 25 086,07 грн. також прийнято за донарахування страхових внесків за період з 2004 року по 2007 рік.

Враховуючи вказане, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а також і накладені штрафні санкції, які виникли за січень-грудень 2004 року, січень-грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначена заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії ч.1- 9 ст. 106 Закону №1058.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач, приймаючи вимогу про сплату боргу № Ф-23 від 17 лютого 2011 року на суму 11 528,29 грн., рішення від 17 лютого 2011 року № 24/05 про застосування фінансових санкцій на суму 25 086,07 грн. та вимогу про сплату боргу № Ф-120 від 04.10.2012 року у загальному розмірі 33 999,74 грн., діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: