Ухвала суду № 40991809, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/29779/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П.,за участю секретаря Луцак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

у справі № 0670/8100/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський

гірничо-збагачувальний комбінат»

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової

інспекції Житомирської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі також - позивач, ТОВ «Межиріченський гірничозбагачувальний комбінат» звернулось з позовом до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 вересня 2012 року:

- № 0000472301 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1284853 грн.;

- № 0000462301 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 101183 грн., в т.ч. 67455 грн. основного платежу та 33728 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000482301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 448218 грн., в т.ч. 298812 грн. основного платежу та 149406 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року позов задоволено. Скасовано прийняті Володарсько-Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області податкове повідомлення-рішення від 27 вересня 2012 року № 0000472301 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1284853 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000462301 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 101183 грн., в т.ч. 67455 грн. основного платежу та 33728 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0000482301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 448218 грн., в т.ч. 298812 грн. основного платежу та 149406 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 21 вересня 2012 року № 24/5/22-07/30597936, про порушення позивачем вимог статі 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними за правочинами, здійсненими ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» при придбанні товарів (послуг) від постачальника ТОВ «НВП СТ-Кварц»; пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.5 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України;туті і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин); пункту 188 статті 188 , пунктів 198.2,198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що виникли за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «НВП СТ-Кварц», які вчинені без мети реального настання правових наслідків. В обгрунтування такого висновку ДПІ посилалась на відсутність сертифікатів якості (паспорти), що підтверджують відповідність та походження товару та на невідповідність наданих для перевірки товарно-транспортних накладних вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.

Крім того, висновки відповідача про порушення позивачем податкової дисципліни ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно не здійснено коригування податкового кредиту на суму податку на додану вартість, сплаченого митним органам у зв'язку з придбанням технологічного обладнання від фірми «INTERTECH Trading Corporation» по контракту від 29 серпня 2006 року № 48 у зв'язку із закінченням в січні 2012 року терміну позовної давності по кредиторській заборгованості в сумі 239263,86 Євро.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили із вірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між ТОВ «Межиріченський гірничозбагачувальний комбінат» та ТОВ «НВП СТ-Кварц» було укладено договір 24 березня 2011 року № КМ62, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник (ТОВ «НВП СТ-Кварц») зобов'язується передати у власність Покупцеві (ТОВ «Межиріченський гірничозбагачувальний комбінат») товар, згідно специфікації, яка є невід'ємною його частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Специфікацією від 1 серпня 2011 року № 5 визначений перелік матеріальних цінностей (товару) загальною вартістю 1284851,49 грн., що складається з запасних частин до обладнання, мастильних матеріалів, металопрокату, витратних матеріалів.

На підставі доказів (договір поставки, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення на перерахування коштів постачальнику, товарно-транспортні накладні, картки складського обліку, лімітно-забірні карточки, акти списання ТМЦ, відомості на видачу ПММ, акти звірки взаєморозрахунків, регістри бухгалтерського обліку, які дозволяють ідентифікувати конкретні об'єкти витрат, на які здійснювалось списання таких матеріальних цінностей), які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, частина придбаних матеріальних цінностей від ТОВ «НВП СТ-Кварц» у серпні 2011 року реалізована позивачем іншому суб'єкту господарювання, а саме - ТОВ «Валки Ільменіт», а інша частина використана позивачем на відновлення основних засобів, поточного ремонту і обслуговування техніки (обладнання і устаткування).

Суди попередніх інстанцій надали правильну правову оцінку посиланням ДПІ на невідповідність наданих до перевірки товарно-транспортних накладних вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зокрема - назва ТМЦ, які зазначені в розділах «назва продукції, товару або № контейнера» товарно-транспортних накладних не відповідає назві ТМЦ, які зазначені у видаткових та податкових накладних, не вказано пункт розвантаження, назву, адресу отримувача ТМЦ та інше, як обставині, що не свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВП СТ-Кварц».

Так, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, наявність помилки чи недоліків у товарно-транспортних накладних, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат та з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність сертифікатів (паспортів якості) також не може бути підставою для висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наявні у матеріалах докази повністю підтверджують, що фактичний рух активів, зміни у власному капіталі і зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відтак, висновки відповідача про безпідставне відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «НВП СТ-Кварц» є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам.

Щодо висновків ДПІ про те, що позивачем протиправно не здійснено коригування податкового кредиту на суму податку на додану вартість, сплаченого митним органам у зв'язку з придбанням технологічного обладнання від фірми «INTERTECH Trading Corporation» по контракту від 29 серпня 2006 року № 48 у зв'язку із закінченням в січні 2012 року терміну позовної давності по кредиторській заборгованості в сумі 239263,86 Євро, попередні судові інстанції також правильно виходили із їх необґрунтованості з огляду на наступне.

Як слідує із встановлених попередніми інстанціями обставин, між ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» та фірмою «INTERTECH Trading Corporation» укладений Контракт від 29 серпня 2006 року № 48 поставку технологічного обладнання, що передбачає компенсацію вартості отриманих товарів грошовими коштами.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» порядку нарахування та сплати податку на додану вартість при імпорті технологічного обладнання від фірми «INTERTECH Trading Corporation».

Згідно з пунктом 198.2 ПК України для операцій із звезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу. За змістом пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Таким чином, ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» повністю виконало вимоги податкового законодавства щодо визначення дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту при імпорті технологічного обладнання у фірми «INTERTECH Trading Corporation».

Порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту визначається статтею 192 ПК України, однак вказана стаття не ставить в обов'язок платнику податків коригування податку на додану вартість по безнадійній кредиторській заборгованості по отриманих товарах (роботам, послугам) або по кредиторській заборгованості за товари, по якій минув термін повної давності.

Крім того, формою податкової декларації з ПДВ, затвердженою Наказом ДПА України від 25 січня 2011 року №41 «Про затвердження Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №197/18935, не передбачено рядка для відображення коригування завищених сум податкового кредиту у разі списання кредиторської заборгованості перед постачальником.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи те, що отримане від фірми «INTERTECH Trading Corporation» технологічне обладнання, придбане ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника та те, що ПДВ при отриманні обладнання сплачений митним органам у повному обсязі, - підстави для коригування сум ПДВ, у разі закінчення терміну позовної давності по кредиторській заборгованості перед фірмою «INTERTECH Trading Corporation», відсутні.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку підтверджують правильність висновку судів про недоведеність відповідачем факту допущення позивачем порушень податкової дисципліни.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують правильність ведення позивачем податкового обліку, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про недоведеність відповідачем факту допущення порушень податкової дисципліни позивачем.

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко