Рішення № 40991188, 03.10.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7899/14-ц

Провадження № 2/161/2584/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2014 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.

при секретарі Марчак Е.Є.

з участю представника позивача Торбика О.С.

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Волинське обласне управління до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свій позов мотивує тим, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 21 березня 2008 року було укладено кредитний договір № 3843, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 850 000 гривень під 16% річних строком на 120 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 20 березня 2018 року. Додатковим договором № 4 від 19 жовтня 2011 року сторони змінили термін остаточного погашення кредиту та встановили, що остаточне погашення має відбутися не пізніше 30 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 1.5 укладеного між сторонами договору позичальник зобов'язався щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані проценти ауінентними платежами в сумі 14238, 62 гривень.

З метою забезпечення належного виконання зобов»язань за кредитним договором між ОСОБА_4, ОСОБА_4 та банком був укладений договір поруки № 4461 від 21 березня 2008 року, згідно якого поручитель зобов'язалась перед банком відповідати солідарно та в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором.

Крім того, 21 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 за реєстровим номером № 770, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 0, 12 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташований на ній житловий будинок загальною площею 233 кв.м., житловою - 80, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказує, що позичальник свої зобов'язання по виконанню умов укладеного договору належним чином не виконує, а тому станом на 16 травня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 1 355 855 гривень 41 копійка, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 704 658 гривень 61 копійка, пені в сумі 342 669 гривень 40 копійок, загальної суми 3 % річних в сумі 69 463 гривень 03 копійки та загальної суми втрат банку від інфляції в сумі 239 064 гривень 37 копійок.

Враховуючи викладене, просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 355 855 гривень 41 копійка та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0, 12 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташований на ній житловий будинок загальною площею 233 кв.м., житловою - 80, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В ході судового розгляду представник позивача уточнив позовні вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 269 987 гривень 68 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 694 158 гривень 61 копійка, пені в сумі 394 452 гривні 86 копійок, 3% річних - 76 394 гривні 56 копійок та інфляційних нарахувань в сумі 104 981 гривня 65 копійок та в рахунок погашення даної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0, 12 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташований на ній житловий будинок загальною площею 233 кв.м., житловою - 80, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити, вказуючи, що відповідно до судового наказу, виданого 13 травня 2010 року Луцьким міськрайонним судом, з відповідача постановлено стягнути достроково всю суму заборгованості, в подальшому ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 січня 2012 року виконання судового наказу було розстрочено та встановлено ОСОБА_4 графік розстрочення кредитної заборгованості. Зазначала, що відповідач оплачує суму стягнутої з нього заборгованості згідно вказаного в ухвалі про розстрочення виконання судового наказу графіку.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 21 березня 2008 року було укладено кредитний договір № 3843, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 850 000 гривень під 16% річних строком на 120 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 20 березня 2018 року.

Також встановлено, що судовим наказом, виданим Луцьким міськрайонним судом 13 травня 2010 року, постановлено стягнути з ОСОБА_4, як основного боржника, та з ОСОБА_4, як поручителя, на користь ВАТ «Державний ощадний банк» 883 937, 08 гривень заборгованості за кредитним договором. На підставі ухвали Луцького міськрайонного суду від 18 січня 2012 року виконання вищезазначеного судового наказу було розстрочено до серпня 2018 року включно з встановленням ОСОБА_4 відповідного графіку .

З матеріалів справи за судовим наказом, виданим 13 травня 2010 року, вбачається, що банк просив і суд стягнув не лише прострочену суму кредиту та відсотків по ній, а й достроково була стягнена вся сума кредиту на підставі п.4.2.2 кредитного договору.

Пунктом 4.2.2 кредитного договору передбачено, що банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадах, передбачених договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість в примусовому порядку.

Стягнувши з ОСОБА_4, як основного позичальника, та з ОСОБА_4, як поручителя, всю суму наданого йому кредиту, банк фактично односторонньо в судовому порядку розірвав укладений між ним та ОСОБА_4 договір, строк виконання якого повинен був настати лише в березні 2018 року.

Таким чином, звернувшись до відповідачів з вимогою про дострокове повернення суми кредиту за договором, банк фактично просив застосувати в даному випадку наслідки розірвання договору. Навіть за відсутності такої вимог видачею судового наказу про дострокове стягнення всієї суми кредиту, отриманої за договором, останній є таким, що розірваний відповідно до ст.ст. 651, 1050 ЦК України.

Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду від 18 січня 2012 року було розстрочено виконання судового наказу строком до серпня 2018 року включно, з встановленням відповідного графіку погашення кредитної заборгованості. Як встановлено судом, що підтверджується дослідженими в ході розгляду копіями платіжних доручень, ОСОБА_4 сумлінно виконує ухвалу суду про розстрочення виконання судового наказу.

З врахуванням викладеного, суд вважає безпідставним нарахування процентів, пені, 3% річних та інфляційних втрат за період, вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунком 3.1.3 договору іпотеки, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4, передбачено, що банк, як іпотеко держатель, має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором або договором іпотеки.

Відповідно до п.6.1 даного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання, або відповідна його частина, не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого із своїх обов'язків, передбачених договором іпотеки або кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором виявиться недійсною.

Згідно зі ст.. 12 Закону України « Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як встановлено в судовому засіданні, в зв'язку з невиконання належним чином умов кредитного договору, з ОСОБА_4 на підстав судового наказу було постановлено стягнути достроково всю суму заборгованості, виконання якого в подальшому було розстрочено. Оскільки відповідач ОСОБА_4 сумлінно виконує ухвалу Луцького міськрайонного суду від 18 січня 2012 року, якою було розстрочено виконання судового наказу строком до серпня 2018 року включно, відповідно до встановленого графіку погашення кредитної заборгованості, а відповідно не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, суд приходить до висновку про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 629, 650, 1050, 1054 ЦК України, на підставі Закону України «Про іпотеку», суд

В И Р І Ш И В:

В позові публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Волинське обласне управління до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.