Постанова № 40990399, 17.10.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2014 року Справа №902/804/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Дужич С.П.

суддя Саврій В.А. ,

суддя Мамченко Ю.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: Пількевич В.В. (довіреність №14-136 ВІД 13.05.2014Р.)

відповідача: Галунко Н.В. (довіреність №5 від 03.06.2014р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та апеляційну скаргу відповідача Міського комунального підприємства "Енергоресурс" на рішення господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2014 року у справі №902/804/14 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Міського комунального підприємства "Енергоресурс"

про стягнення 79484,74 грн. заборгованості

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2014 року рішенням господарського суду Вінницької області було частково задоволено позов ПАТ НАК "Нафтогаз України" до МКП "Енергоресурс" про стягнення 79 484,74 грн. заборгованості та стягнуто з відповідача на користь позивача 44 544,77 грн. - пені; 2 247,37 грн. - інфляційних втрат; 13 601,98 грн. - 3% річних; 1 827, 00 грн. - витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

Позивач ПАТ НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись з прийнятим рішенням, в своїй апеляційній скарзі просить рішення, в частині зменшення розміру пені на 19 090,62 грн., скасувати та прийняти нове, яким позов задовільнити повністю вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки суд неправомірно зменшив розмір пені не надавши оцінку, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Також вважає, що суд не дослідив чи було заподіяно збитків позивачу та в якому розмірі, а лише дослідив ступінь виконання зобов'язання відповідачем.

В свою чергу, відповідач МКП "Енергоресурс", також не погоджуючись з прийнятим рішенням, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки суд не взяв до уваги, що заборгованість по договору була повністю погашена та зобов'язання за договором було виконано з мінімальним порушенням строків, а прострочка виникла в зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг теплової енергії споживачами бютжетних організацій та установ за споживче тепло.

01 вересня 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги були прийняті до провадження та призначено їх розгляд на 17 жовтня 2014 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в своїх апеляційних скаргах.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

12 грудня 2012 року, між ПАТ НАК "Нафтогаз України", як продавцем, та МКП "Енергоресурс", як покупцем, було укладено Договір №13/2221-БО-1 купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ в обсязі 1320 м3 виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ та послуги з його транспортування з розрахунку за 1000 м3 газу (з ПДВ) - 4 661,74 грн., а всього 6 153 491,52 грн. (а.с.12-17)

Договір діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Також п.п.7.2. Договору передбачено, зокрема, що у разі невиконання покупцем п.6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

16 липня 2013 року, сторони уклали Додаткову угоду №1 (а.с.18), згідно якої: з 01 липня 2013 року ціна газу за 1000 м3 становить 3 459,00 грн. (без ПДВ), збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість ставкою - 20 %.

Також, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами складає - 295,60 грн., без ПДВ, а з ПДВ - 354,72 грн.

До сплати за 1000 м3 природного газу - 3 823,78 грн. (без ПДВ), а з ПДВ - 4 588,54 грн.

На виконання умов Договору №13/2221-БО-1 позивач 31 січня, 28 лютого, 31 березня, 30 квітня, 31 жовтня, 30 листопада та 31 грудня 2013 року, поставив відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії на суму 5 058 273,06 грн. (акти приймання-передачі газу, підписаних сторонами та скріплених їх печатками). (а.с.19-25)

31 січня 2014 року відповідачем було повністю сплачено основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 5 058 273,06 грн., проте платежі здійснювалися не завжди своєчасно, з порушенням умов п.1.1. та п.6.1. Договору (Довідка про операції по підприємству МКП "Енергоресурс" (а.с.27-28) та довідки про сальдо. (а.с.26))

12 червня 2014 року, ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до МКП "Енергоресурс" про стягнення 79 484,74 грн. штрафних санкцій, а саме:63 635,39 грн. - пені, 13 601,98 грн. - 3% річних та 2 247,37 грн. - інфляційних втрат.(а.с.2-5)

07 серпня 2014 року рішенням господарського суду Вінницької області було частково задоволено позов ПАТ НАК "Нафтогаз України" до МКП "Енергоресурс" про стягнення 79 484,74 грн. заборгованості та стягнуто з відповідача на користь позивача 44 544,77 грн. - пені; 2 247,37 грн. - інфляційних втрат; 13 601,98 грн. - 3% річних; 1 827, 00 грн. - витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.(а.с.86-88)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами спору було укладено Договір №13/2221-БО-1 купівлі-продажу природного газу (з додатками до нього), згідно умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупцю у 2013 році природний газ в обсязі 1320 м3 виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ та послуги з його транспортування з розрахунку за 1000 м3 газу (з ПДВ) - 4 588,54 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав та в період з 31 січня по 31 грудня 2013 року, передав відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії на суму 5 058 273,06 грн., на що вказують акти приймання-передачі газу, підписані сторонами.

Проте, відповідач свої зобов'язання виконав не у повному обсязі та допустив прострочку в оплаті отриманого газу і повністю розрахувався за спожитий природний газ лише 31 січня 2014 року.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням умов Договору щодо оплати за поставлений йому газ, позивачем були нараховані штрафні санкції у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат всього в сумі 79 484,74 грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення в цій частині позовних вимог та стягнення з відповідача 13 601,98 грн. - 3% річних та 2 247,37 грн. - інфляційних втрат.

За приписами ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п.6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру заявленої до стягнення пені оскільки, ч.3 ст. 551 ЦК України зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до п.1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, яке повністю виконане на 31 грудня 2014 року; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011року, роз'яснено, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді позовної заяви в частині стягнення розміру пені, суд першої інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахував інтереси сторін, об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, а також ступінь виконання боржником зобов'язання по Договору та прийшов до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов Договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 549, 551, п.3 ст. 611 ЦК України, п.7.2 Договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції вправі був скористатись наданим йому правом, відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України, виходячи із принципу розумності і співрозмірності, зменшити розмір пені на 30%.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарський суд, зменшуючи розмір пені та штрафу, обґрунтовано взяв до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, стягнення з відповідача додатково інфляційних втрат та 3% відсотків річних, важливість збереження підприємства відповідача, заборгованість бюджетних установ та організацій перед відповідачем за отримані ними комунальні послуги, а також враховуючи той факт, що згідно довідки №438 від 16 жовтня 2014 року по результатам діяльності МКП "Енергоресурс" за вісім місяців 2014 року підприємство зазнало збитків у сумі 448 571,00 грн.

Судова колегія вважає, що посилання сторін, викладені в апеляційних скаргах є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в апеляційній інстанції та належним чином були досліджені під час розгляду даного спору в господарському суді першої інстанції.

Інші доводи апелянтів, викладених у апеляційних скаргах, також не знайшли своїх підтверджень під час їх розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційних скарг.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 07.08.14 р. у справі №902/804/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Енергоресурс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/804/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.