Постанова № 40990250, 10.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2014 р. № 820/14332/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Арустамові А.А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Костіна О.Ю. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача в частині невиплати на користь позивача грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 27.02.2014 року включно та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки; стягнути з відповідача на користь позивача суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 27.02.2014 року включно у розмірі 6037,84 грн. та суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 864,56 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція № 260) та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1323/16014, затвердженої наказом Служби безпеки України від 14 жовтня 2008 року № 772 (далі - Інструкція № 772), відповідачем не виплачено позивачу грошове забезпечення за період з 01.01.2014 року по 27.02.2014 року включно у розмірі 6037,84 грн. та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 864,56 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 05 квітня 2012 року між Службою безпеки України в особі Першого заступника голови Служби безпеки України генерал-полковника Шатковського Петра Миколайовича та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України строком на п'ять років.

11 жовтня 2013 року Управлінням Служби безпеки України в Харківській області, у зв'язку з організаційно-штатними змінами, видано наказ № 191-ос, відповідно до якого старшого лейтенанта ОСОБА_3 по посаді оперуповноваженого зараховано у розпорядження начальника Управління за підпунктом "б" пункту 48 з 30 вересня по 30 грудня 2013 року, зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавок, доплат та преміювання.

19 грудня 2013 року позивачем подано рапорт начальнику УСБУ в Харківській області, в якому він просив розглянути питання про його звільнення з військової служби в СБУ у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту.

Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області № 37-ос від 27.02.2014 року виключено зі списків особового складу старшого лейтенанта ОСОБА_3, звільненого з військової служби наказом Першого заступника Голови СБ України від 14.02.2014 року № 129-ос за підпунктом "б" пункту 61 та підпунктом "и" пункту 62 у запас Збройних сил України, з урахуванням часу на здавання посади з 28.02.2014 року.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині невиплати на користь позивача грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 27.02.2014 року включно та стягнення з відповідача на користь позивача суми невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 27.02.2014 року включно у розмірі 6037,84 грн., суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Приписами стаття 30 Закону України "Про службу безпеки України" від 25.03.1992 року № 2229-ХІІ, встановлено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 37 Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України, відповідно до статті 30 Закону України "Про Службу безпеки України" Кабінет Міністрів України постановив виплачувати військовослужбовцям посадові оклади, крім затверджених цією постановою, оклади за військовими званнями, надбавку за вислугу років, грошову винагороду та матеріальну допомогу, грошову компенсацію замість продовольчого пайка, речового забезпечення та здійснювати інші виплати на умовах і в розмірах, установлених для військовослужбовців Збройних Сил України.

Згідно пункту 1 Інструкції № 260, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад (далі - звільнені від посад).

Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається виходячи з кількості календарних днів у цьому місяці.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Пунктом 37 Інструкції № 260 встановлено, що у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються:

- особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції);

- особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення перебувають у розпорядженні, звільнені від посад, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за 5 днів із дня одержання військовою частиною наказу або письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 9.1 та пункту 37.2 цієї Інструкції).

Згідно пункту частини 2 пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні прямого начальника (командира), а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.

Суд зазначає, що згідно наказів прийнятих відносно позивача вбачається, що останній перебував у розпорядженні відповідного начальника до 30 грудня 2013 року, звільнено його з військової служби 14 лютого 2014 року (наказ № 129-ос), а виключено зі списків особового складу 27 лютого 2014 року (наказ № 37-ос) з урахуванням часу на здавання посади з 28 лютого 2014 року.

Одночасно, згідно записів в особовій справі позивача, він перебував у розпорядженні начальника УСБУ в Харківській області з 30 вересня 2013 року по 28 лютого 2014 року.

Даний факт також підтверджується наказом № 39-ос від 28.02.2014 року про відпустку, в якому також зазначено про перебування позивача у розпорядженні начальника управління.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, за період з 01.01.2014 року до 28.02.2014 року позивачу грошове забезпечення не виплачувалося, що також підтверджено випискою з філії ПАТ "Укрексімбанк" від 12.03.2014 року.

Таким чином, враховуючи, що позивача виключено зі списків особового складу 27 лютого 2014 року наказом № 37-ос, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 27.02.2014 року включно, тобто до моменту виключення позивача зі списків особового складу, та стягнення з відповідача на користь позивача суми невиплаченого грошового забезпечення за цей період - підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача в частині невиплати на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та стягнення з відповідача на користь позивача суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 864,56 грн. суд зазначає наступне.

Згідно пункту 53 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, у мирний час військовослужбовцям Служби безпеки України надаються відпустки:

а) щорічні:

- основні;

- додаткові, передбачені законодавством;

г) творчі;

д) соціальні:

- у зв'язку з вагітністю та пологами;

- для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- додаткові військовослужбовцям, які мають дітей;

е) у зв'язку із хворобою;

є) за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Відповідно до пункту 54 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців Служби безпеки України, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Приписами пункту 56 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, військовослужбовцям Служби безпеки України, які прийняті на військову службу за контрактом, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до абзацу першого пункту 54 цього Положення за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад у межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Військовослужбовцям Служби безпеки України, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до абзацу першого пункту 54 цього Положення, за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У рік звільнення зазначених в абзацах другому та третьому цього пункту військовослужбовців Служби безпеки України зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям, які мають дітей.

Пунктом 6 Інструкції № 772, надання військовослужбовцям Служби безпеки України відпусток провадиться відповідно до розділу VI Положення та чинного законодавства України на підставі поданих ними у встановленому порядку рапортів, погоджених з безпосередніми (прямими) начальниками.

Щорічні основні відпустки військовослужбовцям надаються у терміни, визначені у графіках щорічних основних відпусток військовослужбовців на наступний рік (далі - графік відпусток) з дотриманням вимог щодо забезпечення надійного функціонування органу, підрозділу, закладу, установи Служби безпеки України, підтримання мобілізаційної готовності та розрахунку щомісячного перебування у відпустці не більше 30 відсотків його військовослужбовців. У вищих військових навчальних закладах щомісячні норми надання військовослужбовцям постійного складу чергових відпусток визначаються керівниками навчальних закладів.

Графіки відпусток складаються до 1 грудня у структурних підрозділах (від самостійного сектору і вище) органів, підрозділів, закладів, установ Служби безпеки України та затверджуються:

- Головою Служби безпеки України - для заступників Голови Служби безпеки України, начальників органів, підрозділів, закладів, установ, військовослужбовців, які йому безпосередньо підпорядковані;

- начальниками органів, підрозділів, закладів, установ - для підпорядкованого особового складу.

При складанні графіків відпусток враховуються планомірність використання відпусток протягом календарного року, побажання військовослужбовців та виникнення у них права на щорічну основну відпустку більшої тривалості, а також можливе надання інших додаткових щорічних відпусток (соціальні, творчі, у зв'язку з навчанням).

Графіки відпусток оголошуються особовому складу протягом 15 днів від дня їх затвердження. Ознайомлення військовослужбовців, які на момент затвердження графіка відпусток перебувають на лікуванні, у відрядженні чи відпустці, із зазначеним графіком здійснюється після прибуття їх до органу, підрозділу, закладу, установи.

Про надання військовослужбовцям щорічних основних та додаткових відпусток начальниками, які визначені абзацами четвертим, п'ятим пункту 6.1 цього розділу, видаються накази по особовому складу.

Згідно пункту 6.10 Інструкції № 772, військовослужбовцям, які звільняються з військової служби через службову невідповідність; у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення; у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; у зв'язку з систематичним невиконанням військовослужбовцем умов контракту, невикористана відпустка з наступним звільненням не надається, а виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

У судовому засіданні представник відповідача повідомив, що позивач відбув частину щорічної основної відпустки за 2014 рік тривалістю 5 календарних днів з 24.02.2014 року по 28.02.2014 року та надав витяг з наказу № 39-ос від 28.02.2014 року.

Як встановлено з наданого до суду витягу з наказу, підставою надання позивачу частини щорічної основної відпустки є рапорт ст. лейтенанта ОСОБА_3 від 24.02.2014 року.

Представник позивача під час розгляду справи повідомив, що позивач в період з 24.02.2014 року по 28.02.2014 року у відпустці не перебував та рапорта на надання відпустки не писав.

Таким чином суд зазначає, що під час судового розгляду відповідачем не доведено реальність відбування ОСОБА_3 частини щорічної основної відпустки за 2014 рік тривалістю 5 календарних днів з 24.02.2014 року по 28.02.2014 рік, оскільки не надано до суду рапорту позивача, на підставі якого винесено наказ та доказів ознайомлення позивача з зазначеним наказом.

Крім того, суд зазначає, що оскільки позивача звільнено з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням військовослужбовцем умов контракту, відповідно до пункту 6.10 Інструкції № 772 невикористана відпустка з наступним звільненням йому не повинна надаватися, натомість, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині невиплати на користь позивача грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та стягнення з відповідача на користь позивача суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 864,56 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача в частині невиплати на користь позивача грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 27.02.2014 року включно та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, стягнення з відповідача на користь позивача суми невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 27.02.2014 року включно у розмірі 6037,84 грн. та суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 864,56 грн. підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Приписами статті 2 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію договору про надання юридичних послуг № 1/2014-юр від 28.03.2014 року, укладеного між позивачем (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець).

Згідно з умовами даного договору, Виконавець зобов'язується надати Замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо представництва інтересів Замовника в усіх без винятку судових установах України по справі про стягнення невиплаченої заробітної плати, а Замовник зобов'язується оплатити такі послуги в розмірі та на умовах, передбачених цим договором.

Також позивачем надано до суду копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 на суму 2500 грн грн., відповідно до якого позивачем сплачено юридичні послуги за договором про надання юридичних послуг № 1/2014-юр від 28.03.2014 року.

Проте суд зазначає, що позивачем не надано детального розрахунку витрат на правову допомогу (за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах"), який би підтвердив обґрунтованість суми таких витрат, в зв'язку з чим суд вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн. документально не підтверджені.

Керуючись статтями 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 2, ідентифікаційний код 20001711) в частині невиплати на користь ОСОБА_3 (Харківська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 27.02.2014 року включно та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 2, ідентифікаційний код 20001711) на користь ОСОБА_3 (Харківська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 27.02.2014 року включно у розмірі 6037 (шість тисяч тридцять сім) грн. 84 коп. та суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 56 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2014 року.

Суддя А.С. Мороко