Вирок № 40989283, 13.10.2014, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/6479/14-к

ВИРОК

Іменем України

13.10.2014 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Поштаренко О.В.

при секретарі: Нор І.С.

за участю прокурора: Поліщук Є.Б.

обвинуваченого: ОСОБА_1

потерпілого : ОСОБА_2

розглянувши відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 4201404170000005 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Жданова, Донецької області, працюючого заступником директора ТДВ «Феріт», має вищу освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст.88 КК України раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, згідно наказу № 6М від 12.01.2011 року призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЕСВІ - Машинобудівний завод», зареєстрованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 3 (ідентифікаційний код 31929927).

Відповідно до посадової інструкції директора підприємства, затвердженої Президентом корпорації «ВЕЕСВІ», ОСОБА_1, у зв'язку з займаною посадою директора підприємства, відноситься до категорії керівників, в силу чого є службовою особою та здійснює організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції з наступними правами та обов'язками: керує згідно з діючим законодавством виробничо-господарською та фінансово-економічною діяльністю підприємства, несе всю повноту відповідальності за наслідки прийнятих рішень, збереженість та ефективність використання майна підприємства, а також фінансово-господарські результати його діяльності; організовує роботу та ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів, цехів та виробничих одиниць, направляє їх діяльність на розвиток та вдосконалення виробництва з урахуванням соціальних та ринкових пріоритетів, підвищення ефективності роботи підприємства, росту об'ємів збуту продукції та збільшення прибутку, якості та конкурентоспроможності виробленої продукції, її відповідність світовим стандартам з метою завоювання вітчизняного та зарубіжного ринку та задоволення потреб населення у відповідних видах вітчизняної продукції; забезпечувати виконання підприємством всіх зобов'язань перед федеральним, регіональним та місцевим бюджетами, державними позабюджетними соціальними фондами, постачальниками, замовниками та кредиторами, включаючи установи банку, а також господарських та трудових договорів (контрактів та бізнес-планів); організує виробничо-господарську діяльність на основі широкого використання новітньої техніки та технологій, прогресивних форм управління та організації праці, науково-обґрунтованих нормативів матеріальних, фінансових та трудових витрат, вивчення кон'юнктури ринку та передового досвіду (вітчизняного та зарубіжного) з метою всемірного підвищення технічного рівня та якості продукції (послуг), економічної ефективності її виробництва, раціонального використання виробничих резервів та економного витрачання всіх видів ресурсів; приймає заходи по забезпеченню підприємства кваліфікованими кадрами, раціональному використанню та розвитку їх професійних знань та досвіду, створенню безпечних та сприятливих для життя та здоров'я умов праці, дотриманню вимог законодавства про охорону навколишнього середовища; забезпечувати правильне поєднання економічних та адміністративних методів керівництва, єдино начальства та колегіальності в обговоренні та вирішенні питань, матеріальних стимулів підвищення ефективності виробництва, застосуванні принципу матеріальної зацікавленості та відповідальності кожного робітника за доручену йому справу та результати роботи всього колективу, виплату заробітної плати у встановлені строки; спільно з трудовими колективами та профсоюзними організаціями забезпечує на основі принципів соціального партнерства розробку, укладення та виконання колективного договору, дотримання трудової дисципліни, сприяє розвитку трудової мотивації, ініціативи та активності робітників та службовців підприємства; вирішує питання, що стосуються фінансово-економічної та виробничо-господарської діяльності підприємства, в межах наділених йому законодавством прав, доручає ведення окремих напрямків діяльності іншим посадовим особам - заступникам директора, керівникам виробничих одиниць та філіалів підприємств, а також функціональних та виробничих підрозділів; забезпечує дотримання законності в діяльності підприємства та здійсненні його господарсько-економічних зв'язків, використання правових засобів для фінансового управління та функціонування в ринкових умовах, закріпалення договірної та фінансової дисципліни, регулювання соціально-трудових відносин, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства з метою підтримання та розширення масштабів підприємницької діяльності; укладає трудові договори (контракти) та інше.

Таким чином, ОСОБА_3 виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, являючись службовою особою, яка несе відповідальність за дотримання вимог трудового законодавства, будучи наділеним правом приймання на роботу та звільнення, а також іншими правами, пов'язаними з дотриманням законодавства про працю, вчинив грубе порушення законодавства про працю, яке виразилось у використанні праці ОСОБА_2 в період часу з грудня 2012 року по серпень 2013 року на посаді начальника цеху без належного оформлення трудових відносин, порушуючи та обмежуючи тим самим охоронювані законом трудові права останнього, при наступних обставинах.

Так, згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на трудову пенсію мають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів,- за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають

необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж».

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Крім того, згідно ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком визначається по формулі, елементом якої є коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, та розмір коефіцієнту безпосередньо визначає розмір пенсії, яка буде нарахована.

Так, в період часу з грудня 2012 року по серпень 2013 року, більш точної дати в ході досудового слідства встановити не надалося можливим,

ОСОБА_3, займаючи посаду директора ТОВ «ВЕЕСВІ - Машинобудівний завод», пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та являючись службовою особою, в силу чого будучи наділеним відповідними повноваженнями по забезпеченню дотримання вимог трудового законодавства у відношенні до найманих працівників, діючи умисно, грубо порушуючи вимоги ст.ст. 43, 45, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 5-1, 21, 22, 24, 29, 30, 50, 54, 94, 95, 115, 116, 253 КЗпП України, ст.ст. 1, 5, 12, 13 ЗУ "Про оплату праці", прийняв на посаду начальника цеха зазначеного підприємства ОСОБА_2, не оформивши належним чином трудові відносини з останнім, в порушення вимог ст.ст. 30, 116 КЗпП України не вів документи, які передбачені трудовим законодавством, а саме, табелі обліку використання робочого часу, штатного розпису, відомості по нарахуванню та виплаті заробітної плати, не вів бухгалтерський облік витрат на оплату праці, в порушення вимог ст.115 КЗпП України виплачував заробітну плату не регулярно, без виплати авансу, та в порушення вимог ст. 253 КЗпП України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із заробітної плати не здійснював відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, чим вчинив грубе порушення законодавства про працю.

Окрім того, директор ТОВ «ВЕЕСВІ - Машинобудівний завод» ОСОБА_3, в порушення вимог ст. 48 КЗпП України, згідно якої «Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві…», ст. 47 КЗпП України, згідно якої «власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок…», а також, в порушення вимог ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої: «Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка», умисно, грубо порушуючи трудове законодавство в зазначений період не вніс записи в трудову книжку найманого працівника ОСОБА_2

Таким чином, директор ТОВ «ВЕЕСВІ - Машинобудівний завод» ОСОБА_3, своїми умисними діями, що виразилися у фактичному допуску ОСОБА_2 до виконання функцій начальника цеху зазначеного підприємства в період часу з грудня 2012 року по серпень 2013 року, використовував найману працю останнього без належного оформлення трудових відносин, чим обмежив трудові права працівника та грубо порушив законодавство про працю, а саме в результаті відсутності належним чином оформлених трудових відносин ОСОБА_2, останній втратив весь обсяг прав працівника, що надані та забезпечуються державою, тобто право на пенсійне забезпечення за стажем роботи, право на відпустки, право на відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, право на загальнообов'язкове соціальне страхування та інші.

Обвинувачений в судовому засіданні повністю визнав свою вину і надав аналогічні показання по суті обвинувачення та просив затвердити угоду про примирення між ним та потерпілим.

Дії ОСОБА_3, кваліфікуються за ч. 1 ст. 172 КК України, тобто грубе порушення законодавства про працю.

13.10.2014р. між обвинуваченим та потерпілим була укладена угода про примирення відповідно до вимог ст.471 КПК України.

Згідно даної угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 172 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_3, у вигляді штрафу.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, потерпілого, які просили суд затвердити укладену угоду, дослідивши надані суду матеріали кримінального провадження, суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення від 13.10.2014р. з наступних підстав.

В силу ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

При цьому з'ясовано, що обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину та розкаявся у скоєному та цілком розуміє п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення. Вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України. Обставин для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлено.

Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення від 13.10.2014р. і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Узгоджене в угоді покарання обвинуваченому, на думку суду, відповідає тяжкості скоєного злочину, особі обвинуваченого та є достатнім і необхідним для його виправлення й попередження вчинення інших кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання з речовими доказами суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 468-475 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення від 13.10.2014 року.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.172 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день проголошення вироку становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.

Речові докази по справі:

- журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці ТОВ "ВЕЕСВІ-Машинобудівний завод" - зберігати при матеріалах справи.

Цивільний позов не заявлявся.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м.Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя О.В.Поштаренко