Ухвала суду № 40988528, 16.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3390/14-к Головуючий у І інстанції Омельченко М.М.Провадження № 11-кп/780/955/14 Доповідач у 2 інстанції КостенкоКатегорія 34 16.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Костенко І.В.,

суддів: Капічон О.М., Семенцова Ю.В.

при секретарі Похилевич О.В.

за участю прокурора Стаховської Н.О.

захисника ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

цивільного позивача ОСОБА_3

представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника цивільного відповідача Пешкова О.О. в інтересах ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 липня 2014 року яким,-

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року за ч.2 ст.309, ст.ст.75, 76 КК України до 4-х років позбавлення волі, з іспитовим строком два роки, -

засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України до чотирьох місяців арешту, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року, яким ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.309, ст.ст.75, 76 КК України до 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком два роки - виконується самостійно.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) грн. 40 коп. матеріальної шкоди, на користь ОСОБА_3 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 62 коп. матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди, на користь Головного військово-медичного клінічного Ордена червоної зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» 7933 (сім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 91 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2, на користь держави 4641 (чотири тисячі шістсот сорок одну) грн. 40 коп. процесуальних витрат.

Стягнуто з ОСОБА_7 41 897 (сорок одну тисячу вісімсот дев'яносто сім) грн. 62 коп. завданої матеріальної шкоди.

Колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, ОСОБА_7, 10 травня 2011 року о 17 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі 17 км+576 м Київ-Одеса, в межах Києво-Святошинського району Київської області зі сторони м. Києва в напрямку м. Одеса, в порушення п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.3, 10.4, проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою та її зміною, перед розворотом завчасно не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, перед зміною руху, а саме перестроюванням, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху та не дав дорогу транспортним засобам, що рухались в попутному напрямку, та допустив зіткнення з автомобілем марки «Honda Civic», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в попутному з ним напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажирка автомобіля марки «Honda Civic», ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого неускладненого компресійно-осколкового перелому 4-го поперекового хребця, який відноситься до ушкоджень середньої тяжкості.

В апеляційних скаргах:

- Представник цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» Пешков О.О. просить вирок суду в частині відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2 в сумі 27 400, 99 гривень змінити, так як дана сума позову не є доведеною в судовому засіданні.

Апелянт вказує на невірне застосування ст..24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при розв'язанні цивільного позову, де у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів, зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Поскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б обґрунтовували витрати ОСОБА_2 на лікування, то вважає, що відшкодуванню підлягають лише витрати на проведення КТ поперекового відділу хребта в сумі 1399 грн. 41 коп.

- Обвинувачений ОСОБА_7 вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, в зв'язку з чим просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Апелянт знаходить, що висновки експертиз, проведених у даному кримінальному провадженні не є достовірними та не можуть відповідати дійсним обставинам ДТП, так як ґрунтуються на висновку транспортно-трасологічного дослідження ОСОБА_8 та спростовуються висновком транспортно-трасологічного дослідження від 25.10.2011 року, проведеного ОСОБА_9

Обвинувачений також вважає, що механізм ДТП не встановлений, а в проведенні повторної автотехнічної та трасологічної експертизи йому було необґрунтовано відмовлено.

Апелянт звертає увагу суду на те, що судом не була допитана як свідок ОСОБА_10, яка була учасником ДТП та навпаки допитані як свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, про допит яких на протязі трьох років слідства ніхто не заявляв.

Зазначає обвинувачений і про призначення йому занадто суворого покарання.

Крім того. ОСОБА_7 вважає, що при вирішенні цивільних позовів допущені помилки, а саме: при відшкодуванні потерпілій моральної шкоди, не враховано, що стягнення має бути проведене не тільки з нього, а і зі страхової компанії в межах 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю; при стягненні матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля ОСОБА_3 судом не дано належної оцінки, що в провадженні є два звіти щодо вартості матеріального збитку та не зазначено у вироку на чию користь проводити це стягнення; а при відшкодуванні матеріальної шкоди на користь Головного військового-медичного клінічного госпіталю за лікування ОСОБА_2 не враховано, що дану суму шкоди необхідно було стягнути з страхової компанії.

В запереченнях на апеляційні скарги цивільний позивач ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_2, вважають, що підстав для скасування судового рішення немає, так як воно є законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг немає, а вирок суду вважає законним і обґрунтованим, пояснення потерпілої ОСОБА_2, яка заперечує щодо, апеляційних скарг так як вважає вирок суду законним; цивільного позивача ОСОБА_3 та представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_4, які з апеляційними скаргами не згідні, вважають їх не обґрунтованими, просять вирок залишити без змін; захисника ОСОБА_1, який щодо апеляційної скарги представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» Пешкова О.О. послався на розгляд суду, щодо апеляційної скарги ОСОБА_7 підтримав і просив вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, його винність підтверджується наведеними у вироку доказами, а саме: показаннями самого обвинуваченого про те, що зіткнення транспортних засобів відбулося в лівій смузі руху; показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка пояснила, що коли вона їхала 10.05.11р. після 17.00 в якості пасажира в автомобілі «Honda Civic» під керуванням ОСОБА_3 з м. Києва до м. Василькова, то раптово перед ними з'явився автомобіль під керуванням обвинуваченого, який вилетів з правої смуги руху і вони врізалися в нього, оскільки їм не вистачило гальмівного шляху, в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження; показаннями цивільного позивача ОСОБА_3 про те, що він 10.05.11 р. після 17 год., керуючи автомобілем марки «Honda Civic» р.н.з. НОМЕР_2, направлявся з м. Київ до м. Василькова та рухався по дорозі зі швидкістю до 95 км/год в лівій крайній смузі руху, коли раптово з правої смуги руху вискочив автомобіль «Toyota Corolla» з р.н.з. НОМЕР_1, тому він застосував екстрене гальмування. Але поскільки місця було мало, то сталося зіткнення і транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дані показання узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються:

- даними рапорту слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області про те, що 10.05.2011 року близько 17.20 на 18 км автодороги Київ-Одеса водій автомобіля «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_7, рухаючись в середній смузі руху в напрямку м. Одеса, здійснюючи розворот в напрямку м. Києва, не переконався, що це буде безпечно, не зайняв крайнє положення на проїзній частині, створив аварійну обстановку автомобілю «Honda Civic» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався в крайній лівій смузі в попутному напрямку та допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Qashqai» д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_10, яка знаходилась в смузі гальмування перед розворотом. Внаслідок ДТП пасажирка автомобіля «Honda Civic» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження;

- даними протоколу огляду місця ДТП від 10.05.2011 року та схемою до нього (т.2, а.с. 14-23) відповідно до яких ДТП сталося на 18 км автодороги Київ-Одеса, в напрямку м. Одеси, де проїзна частина має три смуги руху та смугу для розвороту, на лівій смузі руху в напрямку м. Одеси зафіксовані сліди гальмування автомобіля «Honda Civic» д/н НОМЕР_2, які на відстані 36,6 м від початку різко змінюють свій напрямок праворуч (8 м) і закінчуються біля кінцевого положення автомобіля;

- даними протоколів огляду транспортних засобів від 10.05.2011 року (т.2, а.с. 24-26) з зафіксованими на них механічними пошкодженнями;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 232/д від 16-18 серпня 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого неускладненого компресійно-осколкового перелому четвертого поперекового хребця, який утворився від дії тупого предмета, можливо при ДТП 10.05.2011 року;

- даними висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 603 А від 27.08.2011 року (т.2, а.с.190), який підтвердив та спростував допущену у ньому помилку експерта ОСОБА_13, відповідно до якого зіткнення автомобіля «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1 та автомобіля «Honda Civic» д/н НОМЕР_2, сталось в лівій смузі руху проїзної частини в напрямку м. Одеса автодороги Київ-Одеса, в районі різкої зміни напрямку праворуч слідів гальмування автомобіля автомобіля «Honda Civic» д/н НОМЕР_2;

- даними висновку судової автотехнічної експертизи № 833 А від 10.11.2011 року (т.2 а.с. 126-129), згідно якої за даних дорожніх умов залишеному на проїзній частині сліду гальмування автомобіля «Honda Civic» д/н НОМЕР_2 відповідає швидкість руху 95…99 км/год. Покази водія автомобіля «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1, в частині того, що він не змінював напрямок свого руху згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи є технічно неспроможними, а технічно неспроможні покази не можуть бути покладені в основу дослідження. За даних дорожніх умов, водій автомобіля «Honda Civic» д/н НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, тобто при виникненні небезпеки негайно вжити заходів до зниження швидкості, аж до зупинки транспортного засобу. В заданих дорожніх умовах водій автомобіля «Honda Civic» д/н НОМЕР_2, не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем марки «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1 шляхом екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для руху водію. За даних дорожніх обставин водій автомобіля «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 10.3 ПДР, тобто перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтись. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Honda Civic» д/н НОМЕР_2, з автомобілем «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1, полягала у виконанні водієм автомобіля «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1 п.п. 10.1 та 10.3 ПДР. При виконанні вищевказаних пунктів ПДР водій автомобіля «Toyota Corolla» д/н НОМЕР_1, мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «Honda Civic» д/н НОМЕР_2, на що у нього не було перешкод технічного характеру;

- іншими зазначеними у вироку доказами.

Наведеним доказам суд дав належну юридичну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України.

Твердження обвинуваченого про те, що висновок експертиз проведених у даному кримінальному провадженні не є достовірними та не можуть відповідати дійсним обставинам ДТП, так як ґрунтуються на висновку транспортно-трасологічного дослідження ОСОБА_8 та спростовуються висновком транспортно-трасологічного дослідження від 25.10.2011 року проведеного ОСОБА_9 є неспроможними з наступних підстав.

Так, висновок транспортно-трасологічного дослідження від 25.10.2011 року проведеного ОСОБА_9, який суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, не є висновком експерта в силу вимог ст. 102 КПК України, так як не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків і відповідно до ч.2 ст.84 КПК України не може бути допустимим доказом, а відповідно і спростовувати висновки автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, які були призначені і проведені з дотриманням кримінального процесуального закону.

До того ж, як правильно зазначив суд, для проведення транспортно-трасологічного дослідження ОСОБА_9 були надані на дослідження ОСОБА_7 неповні вихідні дані, враховуючи версію показань лише ОСОБА_7, який зазначив, що він рухався в лівій крайній смузі проїзної частини і напрямку свого руху не змінював, без врахування показань інших учасників ДТП та інших матеріалів кримінального провадження.

Посилання ж обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що в судовому засіданні не була допитана як свідок ОСОБА_10, а навпаки допитані як свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ніяким чином не спростовує висновок суду про його винність, до того ж клопотання про допит ОСОБА_10 як свідка в суді першої інстанції ніхто не заявляв.

Щодо покарання обвинуваченого, то воно призначено з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України.

Так, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо міри покарання ОСОБА_7 та призначаючи йому покарання у виді чотирьох місяців арешту, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, суд, як вбачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, а саме, що він позитивно характеризується, має постійне місце проживання та реєстрації, не працює, раніше судимий, відсутність як пом'якшуючих так і обтяжуючих покарання обставин.

Таким чином, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 в повній мірі врахував і тяжкість вчиненого злочину, особу винного, конкретні обставини справи, думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому покарання у вигляді арешту в межах санкції ч.1 ст.286 КК України.

А тому підстав вважати це покарання надмірно суворим, як про це зазначає обвинувачений в апеляційній скарзі - немає.

Розглядаючи цивільні позови в даному кримінальному провадженні суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з ОСОБА_7 на користь Головного військово-медичного клінічного Ордена червоної зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 7933 (сім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 91 коп., що має документальне підтвердження, оскільки ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

А тому таке відшкодування до обов'язків страхової компанії, як про це вказує обвинувачений в апеляційній скарзі, не входить.

Проте, вирішуючи цивільний позов ОСОБА_3 про відшкодування йому заподіяної матеріальної шкоди в зв'язку з механічними пошкодженнями автомобіля під час ДТП, суд допустив істотні порушення кримінального процесуального законодавства, не зазначивши у вироку, на чию ж користь він стягує з ОСОБА_7 41 897 грн. 62 коп., а стягуючи частину грошових коштів з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_3 суд залишив поза увагою наявність у справі двох звітів про оцінку автомобіля «Honda Civic» д/з НОМЕР_2, які між собою різняться за сумою заподіяного матеріального збитку та не дав їм ніякої оцінки і не обґрунтував чому він надав перевагу одному звіту над іншим.

А тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 в цій частині заслуговують на увагу.

Крім того, слушними є і доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача та обвинуваченого щодо позову потерпілої ОСОБА_2. Так, розглядаючи заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування їй заподіяної матеріальної та моральної шкоди, судом першої інстанції не в повній мірі було з'ясовано, які ж обґрунтовані витрати на лікування конкретно понесла потерпіла, як цього вимагає п.24.1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та стягнув моральну шкоду на користь потерпілої без врахування вимог п.22.3 ст. 22 цього ж Закону (в редакції чинній на час вчинення ДТП), яким передбачено, що моральна шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно, до вимог ст.23 ЦК України, де страховик відшкодовує не більше 5 відсотків мінімуму, визначеного у п. 9.3 ст.9 даного Закону, а різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у ДТП.

Згідно п. 9.3 Закону (в редакції чинній на час вчинення ДТП), обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого становить 51000 грн. на одного потерпілого.

А тому, враховуючи допущені судом першої інстанції помилки при розв'язанні цивільного позову ОСОБА_2 вирок в цій частині слід було б змінити.

Однак враховуючи, що за наслідками розгляду апеляційної скарги у відповідності до ст.407 КПК України вирок суду може бути або змінений, або скасований, а в даному кримінальному провадженні допущені ще й істотні порушення кримінального процесуального закону при розгляді цивільного позову ОСОБА_3 і апеляційний суд в силу своїх повноважень позбавлений можливості розглянути його по суті, то вирок суду у частині розв'язання цивільних позовів ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди та потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, при якому належить врахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Києво-Святошинського районого суду Київської області від 30 липня 2014 року щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України в частині вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, цивільного позивача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди - скасувати, а кримінальне провадження в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Судді Костенко І.В. Капічон О.М. Семенцов Ю.В.