Рішення № 40988489, 14.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/512/14-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К.В.Провадження № 22-ц/780/5449/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 58 14.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2014 року позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника, посилаючись на те, що 14 березня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 18-6ZQ/03-2006А, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 11995 доларів США для придбання автомобіля та взяв на себе зобов'язання повернути наданий кредит у повному обсязі в строк до 04 березня 2012 року зі сплатою 12,50 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_1 передав у заставу автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2, який належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу автомобіля з використанням банківського кредиту від 07 березня 2006 року. Згідно договору застави, вартість автомобіля складала 67306 грн. 20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до якого право вимоги заборгованості за даним кредитним договором перейшло до ТОВ «Кредекс Фінанс». 20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12-КВ, за умовами якого на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» було відступлене право вимоги за кредитним договором. Через неналежне виконання умов договору у відповідача станом на 27 листопада 2013 року утворилась заборгованість в сумі 252745,64 грн., а позивач набув право стягнути заборгованість та задовольнити свої вимоги за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмету забезпечувального обтяження. На підставі вищевикладеного просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» на предмет застави автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 шляхом продажу вказаного автомобіля та укладення від імені ОСОБА_1 ТОВ «Вердикт Фінанс» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем; надати (визнати) право ТОВ «Вердикт Фінанс» підписувати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу автомобіля під час його укладання з іншою особою покупцем; витребувати у ОСОБА_1 автомобіль, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, номерні знаки та передати у володіння ТОВ «Вердикт Фінанс»; надати ТОВ «Вердикт Фінанс» право (повноваження) вчиняти від імені ОСОБА_1 усі дії, необхідні для зняття вказаного автомобіля з обліку; покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2014 року позов задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 252745,64 грн., звернути стягнення на предмет застави - легковий автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, шляхом його продажу з прилюдних торгів за початковою ціною 67506 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати 2527,46 грн.

Позивач ТОВ «Вердикт Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи суд вбачає, що АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 18-6ZQ/03-2006А від 14 березня 2006 року, у відповідності з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 11995 доларів США із кінцевим строком погашення до 04 березня 2012 року включно, та зобов'язався повернути кредит, сплатити 12,50 % річних за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 14 березня 2006 року уклали договір застави транспортного засобу № 18-6ZQ/03-2006А, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, згідно з яким ОСОБА_1 з метою забезпечення зобов'язань заставляє майно (предмет застави), а саме автомобіль марки DAEWOO модель LANOS, об'єм двигуна 1500 куб. см., 2006 року випуску, колір зелений, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований: Вишгородське МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, 10 березня 2006 року, номери агрегатів шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_4 сєдан.

20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» своє право вимоги заборгованості за кредитним договором та договором застави.

20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/12-КВ, відповідно до умов якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступив на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» своє право вимоги заборгованості за кредитним договором та договором застави.

На адресу ОСОБА_1 було направлено лист від 09 грудня 2013 року № 9075050_09.12.2013 із вимогою про повернення суми заборгованості 128832,20 грн., а також повідомлено, що рішенням загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» змінив своє найменування на ПАТ «УкрСиббанк»; також повідомлено про укладення договорів факторингу і відступлення права вимоги.

Станом на 27 листопада 2013 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Фінанс» за кредитним договором становить 252745,64 грн., яка складається з заборгованості по основній сумі 90515,51 грн., заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 38316,68 грн., нарахованих відсотків на дату подачі позову 18448,83 грн., пені за несвоєчасно виконані зобов'язання 102749,14 грн., 3 % річних від простроченої суми 2715,48 грн.

Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Суд, дійшовши висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом звернення стягнення на предмет застави, обґрунтовував свої висновки тим, що оскільки термін повернення кредиту настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була сплачена, позивач отримав право звернення на предмет застави за зобов'язанням, право вимоги за яким придбав за договором факторингу і повідомив боржника про відступлення права вимоги.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Враховуючи, що розмір заборгованості - 252745,64 грн. значно перевищує вартість предмету застави, визначену договором - 67306 грн., вимоги про звернення стягнення на предмет застави відповідають загальним засадам цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності.

Колегія суддів враховує, що позивачем нараховано заборгованість з урахуванням пені поза межами спеціальної давності в один рік, проте відповідачем факту існування заборгованості та її розмір не спростовано і заяв про застосування наслідків спливу позовної давності не подано.

Задовольняючи позов частково та звертаючи стягнення на предмет застави шляхом проведення прилюдних торгів, суд першої інстанції вказував про те, що саме такий спосіб звернення стягнення передбачений умовами договору.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, в результаті порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Так, за умовами п. 5.4 договору застави транспортного засобу, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлене цим договором. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, зазначеному в п. 1.1 цього договору, або, за вимогою заставодержателя, визначається незалежними суб'єктами оціночної діяльності, призначеними заставодержателем.

Статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В силу застави, згідно зі статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Частинами першою та сьомою ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосування однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої встановлено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема, заставодержатель має право на власний розсуд обирати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі і продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на заставне майно шляхом продажу автомобіля з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем не передбачений нормами закону та умовами договору, що суперечить положенням ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

За таких обставин позов в частині звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу автомобіля та укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем підлягає задоволенню.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні інших вимог, спрямованих на реалізацію виконання звернення стягнення на предмет застави, колегія суддів доходить висновку про їх правильність, оскільки спосіб звернення стягнення, визначений рішенням суду, сам по собі передбачає надання позивачу прав продавця; питання, які позивач просить вирішити, віднесені до стадії виконавчого провадження, відтак задоволення позовних вимог в цій частині колегія вважає надмірним і безпідставним.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обстави, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині звернення стягнення на предмет застави з ухваленням нового рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави у спосіб, який просив застосувати позивач.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2014 року скасувати в частині звернення стягнення на предмет застави та ухвалити в цій частині нове рішення.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 18-6ZQ/03-2006А від 14 березня 2006 року, яка становить 252745,64 грн. та складається із заборгованості по основній сумі 90515,51 грн., заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 38316,68 грн., нарахованих відсотків на дату подачі позову 18448,83 грн., пені за несвоєчасно виконані зобов'язання 102749,14 грн., 3 % річних від простроченої суми 2715,48 грн. звернути стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на предмет застави автомобіль марки DAEWOO модель LANOS, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_4, який належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу автомобіля з використанням банківського кредиту від 07 березня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт» та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданим Вишгородським МРЕВ ДАІ ГУ МВС України 10 березня 2006 року, шляхом продажу вказаного автомобіля та укладення від імені ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в особі уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс».

В іншій частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.