Ухвала суду № 40988432, 18.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/1203/13-ц Головуючий у І інстанції Унятицький Д.Є.Провадження № 22-ц/780/4263/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.Категорія 1 18.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 4 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділ у відокремлене користування частини будинку та земельної ділянки, за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Бородянська державна нотаріальна контора Київської області про визначення порядку користування домоволодінням та усунення перешкод в користуванні будинком,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про виділ частки майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що їй належить в порядку спадкування за законом 1/6 частина будинковолодіння АДРЕСА_1. Іншими співвласниками вказаного будинку являються: ОСОБА_2, якій належить 2/3 його частин, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким належать по 1/12 частині спірного будинковолодіння. У червні 2013 року ОСОБА_3 змінила позовні вимоги та просила суд визначити порядок користування майном, що є у спільній частковій власності сторін. У квітні 2014 року ОСОБА_3 знову змінила позовні вимоги та просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за належну їй 1/6 частину будинку та 1/6 частину земельної ділянки у розмірі 142 154,00 грн.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , мотивуючи свої вимоги тим, що вони як співвласники вказаного будинковолодіння, яким належить 1/6 його частина, мають право на його використання, а оскільки відповідачка заперечує проти спільного користування будинком, відповідно до позовної заяв від 14 травня 2014 року, просили визначити порядок користування домоволодінням АДРЕСА_1, виділивши їм у відокремлене користування житлову кімнату 1-6 площею 6,3 кв.м. Відповідачам залишити у спільному користуванні житлові кімнати 1-8, 1-12, 1-13. Залишити у спільному користуванні всіх співвласників домоволодіння підсобні приміщення в будинку: коридор 1-1, котельню 1-2, кухню 1-3, коридор 1-4, коридор 1-5, коридор 1-7, ванну 1-9, туалет 1-10, коридор 1-11, тамбур І, котельню ІІ. Залишити у спільному користуванні всіх співвласників надвірні споруди: погріб під літньою кухнею "Б", літню кухню "Б", сарай "В", убиральню "Г", навіс "Ж", навіс "М", навіс "Н", сарай над "Б", альтанку "О", навіс "Р", літній душ "Ш" замощення І, колодязь № 1, вигрібну яму №10, хвіртку та огорожу. Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод від користування домоволодінням та видати ключ від вхідних дверей будинку та надвірних споруд біля нього.

Рішенням суду у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Бородянська державна нотаріальна контора Київської області про визначення порядку користування домоволодінням та усунення перешкод в користуванні будинком суд задовольнив частково та ухвалив:

визначити порядок користування домоволодінням АДРЕСА_1: виділивши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відокремлене користування житлову кімнату 1-6 площею 6,3 кв.м.; підсобні приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-7, 1-9, 1-10, 1-11 та надвірні споруди біля будинку - погріб під "Б", літню кухню "Б", сарай "В", убиральню "Г", навіс "Ж", навіс "М", навіс "Н", сарай над "Б", альтанку "О", навіс "Р", літній душ "Ш", замощення №1, колодязь №1, яму вигрібну №10, хвіртку №4, огорожу №5, ворота з хвірткою №6, огорожу №7,8, ворота №9 залишити у спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2;

зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у користуванні домоволодінням та видати ключ від вхідних дверей будинку та надвірних споруд. В іншій частині позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та просила суд скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 компенсувати вартість долі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, вартість їх долі в частині спадкового майна.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено та ніким не оспорюється, що ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку із надвірними будівлями АДРЕСА_1. ОСОБА_3 належить 1/6частина, ОСОБА_2 - 2/3 частин, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 1/12 частині вказаного будинку, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину (а.с.8, 47).

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.ст. 3, 10, 60, 119, 212-213 ЦПК України позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обґрунтовуються вимоги, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Право визначення підстав та предмету позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як позивачі у справі рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.

Зі змісту заявленої апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 просила ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 компенсувати вартість долі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, вартість їх долі в частині спадкового майна ( т. 2 а.с. 57 - 61).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Проте, ОСОБА_2 із зустрічними позовними вимогами по вказаній справі до суду першої інстанції не зверталась і є відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи та на підставі положень ч.1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 4 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: