Ухвала суду № 40987748, 17.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1249/14 Справа № 175/4329/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Бровченко В. В. Доповідач - Косенко Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Косенка Л.М.

суддів Крот С.І., Кір'як А.В.

при секретарі Грищенко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040440001798, за обвинуваченням

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і жителя АДРЕСА_1,

раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

за участю прокурора Чепіля Р.В.

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого-адвоката ОСОБА_4

виправданого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_5,

Встановила:

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2014 року ОСОБА_2 виправдано за ч.2 ст.121 КК України за недоведеностю його участі у вчиненні кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи. Просить кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд в інший суд.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України, при цьому не дав належної оцінки доказам, зібраним під час досудового слідства, а також порушив правила підсудності, оскільки зазначене в обвинувальному акті кримінальне правопорушення учинено на території Ленінського району м. Дніпропетровська.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, ухвалити свій вирок, яким визнати його винним у вчиненні кримінального праворушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, призначити за цим законом покарання у виді позбавлення волі та задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в повному обсязі.

На обґрунтування скарги представник потерпілого посилається на те, що суд поверхово дослідив докази, без їх глибокого аналізу та оцінки. Так, поверхово досліджені обставини, за яких потерпілий ОСОБА_6 отримав ножові поранення тулуба і правого стегна, від яких настала смерть потерпілого.

На думку представника потерпілого, суд не дав належну оцінку показанням обвинуваченого, свідкам під час досудового розслідування і судового розгляду справи, висновкам експертиз, даним особи ОСОБА_2, який має спеціальну бойову підготовку, та постановляючи виправдувальний вирок необґрунтовано зазначив, що підставою для прийняття такого рішення є відсутність доказів про те, що ОСОБА_2 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України.

В запереченнях захисник ОСОБА_5 вважає доводи апеляційних скарг прокурора і представника потерпілого необґрунтованими і просить залишити їх без задоволення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він 23 червня 2013 року приблизно о першій годині ночі, знаходячись на території кафе «Максим», яке розташоване по вул. Народній в с. Таромське Дніпропетровської області, разом із знайомим ОСОБА_7 вживав спиртні напої, коли до нього підійшов ОСОБА_6 і несподівано завдав йому удар рукою в обличчя, в результаті чого між обвинуваченим і потерпілим виникла обоюдна бійка.

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_10, які були на місці події, з метою припинення бійки намагалися розборонити Реведиського і ОСОБА_6.

Однак ОСОБА_2 з метою спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень завдав ножем три удари потерпілому в область тулуба і правого стегна. Внаслідок таких дій ОСОБА_2 умисно заподіяв ОСОБА_6 колото-різані поранення лівої половини грудної клітини з пошкодженням легені та колото-різане поранення правого стегна з повним перетином правої стегнової артерії та правої стегнової вени, що призвело до гострої крововтрати, в результаті чого о 01 год. 30 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 настала смерть ОСОБА_6

Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про визнання ОСОБА_2 невинуватим у вчиненні кримінального праворушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, і постановив виправдувальний вирок.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Чепіля Р.В., який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, пояснення представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, яка також підтримала свою апеляцію щодо скасування виправдувального вироку відносно ОСОБА_2 та засудження його за ч.2 ст.121 КК України, пояснення потерпілого ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляційні вимоги свого представника, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_5, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, а тому заперечували доводи апеляційних скарг прокурора і представника потерпілого та просили залишити їх без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Отже, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як зазначено у ст.373 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення. У мотивувальній частині такого вироку належить викласти як результати дослідження, аналізу й оцінки доказів, зібраних на досудовому розслідуванні, так і поданих у судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину.

Таким чином, суд при розгляді справи повинен дослідити ті докази, що викривають, і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати оцінку їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.

Проте, виправдовуючи ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України, суд не дотримався цих та інших вимог кримінального процесуального закону. Вирок суду першої інстанції постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України.

Доводи в апеляційній скарзі прокурора про те, що суд першої інстанції ухвалив вирок щодо ОСОБА_2 з порушенням правил територіальної підсудності, відповідають матеріалам кримінального провадження і є обґрунтованими.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він 23 червня 2013 року на території кафе «Максим», яке розташоване по вул. Народній в с. Таромське Дніпропетровської області, умисно заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Про те, що зазначена подія відбулася в зазначеному місці, зазначив і суд у своєму вироку.

Згідно матеріалів кримінального провадження та наданих прокурором рішень Дніпропетровської міської ради від 01 березня 2006 р. і 15 липня 2009 р. територія с. Таромське розташована в Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Відповідно до вимог ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Згідно ст.412 КПК України порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил підсудності, воно згідно із п.6 ч.2 ст.412 КПК України у будь-якому разі підлягає скасуванню судом вищої інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст.409 і п.1 ч.1 ст.415 КПК України вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням правил підсудності, а кримінальне провадження - направленню на новий судовий розгляд.

Інші доводи, які наведені в апеляційних скаргах прокурора і представника потерпілого, суду слід перевірити при новому розгляді справи, а також вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і об'єктивного розгляду обставин справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінального процесуального закону, дати їм належну оцінку та постановити законне й обгрунтоване рішення.

Виходячи з цього доводи в апеляційній скарзі представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 в частині, в якій порушується питання щодо постановлення відносно ОСОБА_2 обвинувального вироку за ч.2 ст.121 КК України та задоволення цивільного позову під час апеляційного розгляду, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.404,407 КПК України, колегія суддів

Постановила:

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_3 частково задовольнити.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий судовий розгляд в тому самому суді зі стадії визначення підсудності в порядку статей 32,34 КПК України.

Судді

Косенко Л.М. Кіряк А.В. Крот С.І.