Ухвала суду № 40986217, 15.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6783/14

Головуючий у першій інстанції Максимович Г.В.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Суворова В.О.,

Сватаненка В.І.,

при секретарі Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам,-

встановила:

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору, який був складений між нею та відповідачем 28.09.2009 року, ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати аліменти на її користь на утримання їхньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 27 % заробітної плати та інших доходів. У разі виникнення у відповідача заборгованості по аліментам з його вини або у разі несвоєчасного виконання умов договору зобов'язався сплачувати неустойку у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З жовтня 2009 року внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань утворилася заборгованість по аліментам у розмірі 20409,27 грн. та пені у розмірі 111157,93 грн., яку позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість по аліментам за період з жовтня 209 року по 17 січня 2014 року у розмірі 20409,27 грн. та пеню у розмірі 111157,93 грн..

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, здійснити правильний розрахунок заборгованості та ухвалити нове справедливе рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів, тому вимога позивачки щодо стягнення неустойки (пені) відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України є цілком обґрунтованою.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не спростовується сторонами, що з жовтня 1997 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

26 грудня 2009 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Від шлюбу подружжя має доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7).

28.09.2009 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір на утримання дитини, відповідно до якого відповідач зобов'язався сплачувати на утримання дитини щомісячно аліменти у розмірі 27% заробітної плати та інших доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.9).

Відповідно до п. 13 зазначеного Договору при виникненні у батька заборгованості по аліментам з його вини або у разі несвоєчасного виконання умов цього договору він сплачує матері, згідно ст. 196 СК України, неустойку у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином.

Відповідно до довідки ДП «Іллічівський морський торговельний порт» № 528 від 16.04.2014 року ОСОБА_3 працює в ІМТП на посаді водія (а.с.34). Також підприємством було надано довідки про заробітну платню ОСОБА_3 за період з жовтня 2009 року по січень 2014 року (а.с.33-39).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам та пені, який був зроблений позивачкою на підставі довідок про заробітну платню відповідача, з яким погодився суд першої інстанції та погоджується судова колегія, заборгованість по аліментам з жовтня 2009 року до 17 січня 2014 року складає - 20409,27 грн., пені - 111157,93 грн. (а.с.41-43).

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 визнає заборгованість по аліментам, але при цьому посилається на неправильність розрахунку заборгованості по аліментам та пені, не зазначаючи у чому саме полягає неправильність, та яка сума повинна бути стягнута з нього судом.

Крім того, оскільки ОСОБА_3 не виконував умови договору, позивачка звернулася до суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03 лютого 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно, у розмірі ? з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 17 січня 2014 року до досягнення повноліття ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.14-15).

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 11.09.2013 року по справі за № 6-81цс/13, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів нараховується не на всю суму заборгованості по аліментам, а лише за той місяць у якому аліменти не сплачувались.

Наданий позивачкою розрахунок заборгованості по аліментам та пені був ретельно проаналізований судом першої інстанції та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідачем не надано жодного доказу поважності причин несплати аліментів своєчасно, тому відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України відповідачка має право на стягнення пені.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що усі зазначені обставини судом першої інстанції при ухвалені рішення були враховані, суд надав належну оцінку доказам та ухвалив законне, обґрунтоване рішення, яке скасуванню не підлягає.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко

В.О. Суворов