Рішення № 40984907, 02.10.2014, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Галаган О.В.

при секретарі - Бокатенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2014 року Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, по якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» кредитну заборгованість в сумі 70 657 грн. 19 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31 березня 2008 року між Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 37SFG 20-03-08 від 31.03.2008 року, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 11 000 грн. з оплатою по процентній ставці 0,0001% процентів річних.

Проте відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 70 657 грн. 19 коп. Оскільки вказане зобов'язання було забезпечене порукою договір № 37/ SFG 20-п, заборгованість просить стягнути як з боржника, так і з поручителя ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила задовольнити.

Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду невідомі, надав суду заяву від 13.06.2014 року про застосування строків позовної давності, письмові заперечення, в яких крім іншого послався на ч.3 ст. 551ЦПК України, вказуючи на невідповідність розміру нарахованої пені отриманим банком збитків (а.с.67-77). Просив у задоволенні позову відмовити.

Також, представником відповідачів була подана зустрічна позовна заява про визнання кредитного договору та договору поруки припиненими. Зустрічний позов ухвалою суду від 16.06.2014року був прийнятий до спільного розгляду з первісним. За наслідками розгляду справи, ухвалою суду від 02.10.2014року зустрічний позов залишено без розгляду.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали, суд встановив наступне.

Встановлено, що згідно кредитного договору № 37SFG 20-03-08 від 31.03.2008 року укладеного Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1, останній отримав кредитні кошти у розмірі 11 000 грн. на споживчі цілі, під 0,0001% на місяць, строком до 30 березня 2011 року.

Банк свої зобов'язання з видачі кредиту виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 4208489 від 26.03.2010 року /а.с. 15/.

Згідно п.п 3.2, 3.3, 3.4 кредитного договору, позичальник повертає кредит та сплачує банку відсотки, передбачені кредитним договором, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, що складає 306 грн. щомісячно до 10 числа поточного місяця. Кінцевий термін повернення кредиту - 30 березня 2011 року.

Кредитний договір укладається в письмовій формі.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки № 37/SFG 20-п від 31.03.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22.09.2010 року змінено рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19.07.2010 року, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 37SFG 20-03-08 від 31.03.2008 року, стягнуто солідарно з відповідачів 17130 грн. 49 коп. загальної заборгованості, зменшено розмір пені з 18969 грн. 28 коп. до 4000 грн. (а.с. 22-23).

Згідно до постанови ДВС від 17.07.2013 року, закінчено виконавче провадження в зв'язку з виконанням судового рішення в повному обсязі (а.с. 26).

Правове регулювання поруки та наслідків порушення боржником його обов'язку перед кредитором визначено в ст.ст. 553-559 ЦК України.

Можливість солідарного стягнення боргу з відповідачів передбачена ст. 216 ЦПК України.

Відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

Передбачені кредитним договором умови повернення кредиту позичальником були порушені, у зв'язку з чим з'явилась заборгованість по кредитному договору, що підтверджується розрахунком боргу від 29.03.2014 р.

Згідно розрахунку боргу, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 37SFG 20-03-08 року станом на 08.05. 2014 р. складає: 70 657,19 грн, у тому числя 6 511,03 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, 6 950,98 грн - прострочена заборгованість по щомісячній комісії, 57 195, 18 - пеня за період з 08.05.2013 по 08.05.2014 роки

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ст. ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нарахування та сплата комісійної винагороди узгоджується з п. 4.7 кредитного договору, комісія нарахована за період погашення відповідачами боргу за судовим рішенням.

Таким чином вимога позивача про стягнення 6511грн. 03коп. нарахованих відсотків та а 6650грн. 98коп. нарахованої комісії підлягають задоволенню, проте в частині їх стягнення з ОСОБА_1 за нижченаведених підстав.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки № 37/SFG 20-п від 31.03.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2.

Відповідно до п.1.1. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 37SFG 20-03-08 від 31.03.2008 року.

Згідно п. 5 договору поруки, порука припиняється із припиненням зобов'язань, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором не пред'явив вимоги до Поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п. 24 Постанови пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В кредитному договорі чітко визначений строк надання кредиту до 30 березня 2011 року.

За таких обставин в ПАТ «БАНК «Фінанси та кредит»» право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення кредиту виникло, починаючи з 30 березня 2011 року, протягом наступних шести місяців.

Таку вимогу до поручителя банк пред'явив лише в квітні 2014 року, тобто вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

За таких обставин договір поруки, укладений з ОСОБА_2 слід визнати припиненим, і позов ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» в задоволенні вимог до поручителя ОСОБА_2 відмовити.

Згідно зі ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2 - позичальник зобов'язаний повністю повернути Кредитні ресурси до 30.03.2011 року, п.3.3 позичальник зобов'язується щомісячно в термін з 01. по 10 число кожного місяця , здійснювати погашення заборгованості, п. 4.3 позичальник сплачує проценти за користування кредитом щомісяця в термін з 01. по 10 число поточного місяця, п. 4.4 - позичальник сплачує проценти за останній звітній період не пізніше строку повернення кредитних ресурсів.

Правовими підставами для нарахування та стягнення пені є ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України.

Сума пені становить 57 195 грн. 18 коп.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Представник відповідачів в своїй заяві від 13.06.2014 просив суд застосувати строки позовної давності .

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, якщо з моменту початку обчислення штрафу минув період понад один рік, то кредитор у позовній заяві має право вимагати неустойку , нараховану за останній річний період, оскільки стосовно такої вимоги, що виникла раніше цього терміну, строк позовної давності вже минув. Отже, при поданні позовної заяви пеня повинна розраховуватись виходячи зі строку в рік, що передував даті подання позову.

Загальний строк позовної давності становить три роки, а для пред'явлення вимог про стягнення пені один рік, що визначено ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Суд відмовляє у застосуванні строків позовної давності до виниклих правовідносин. Суд погоджується з доводами представника банку, що пеня нарахована за один рік, тобто з 08.05.2013року, а позов подано згідно штампа на конверті 08.05.2014року. Строк дії кредитного договору до 30.11.2011року, проте відповідачами було перервано строки позовної давності оскільки в період з 12.09.2012року по 15.07.2013року відбувалось погашення кредиту (а.с. 5).

Також, своїх запереченнях , які надійшли через канцелярію суду від 13.06.2014 року представник відповідачів зазначив, що розмір пені є не співмірним із збитками які зазнав банк, та пеня нарахована без суми основного боргу, так як при виконанні рішення суду від 2010 року було достроково стягнуто всю суму кредиту.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» роз'яснено, що положення частини третьої статті 511 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача.

Тому суд, з урахуванням всіх обставин по даній справі, врахувавши, що рішенням суду апеляційної інстанції стягнуто тіло кредиту та нараховані на час ухвалення рішення відсотки, розмір заборгованості по відсоткам на час розгляду справи, вважає, за можливе зменшити розмір пені до 7000 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 551, 559,1050, 1054 ЦК України, керуючись

ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України ,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» » до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» боргу за кредитним договором № 37SFG 20-03-08 від 31.03.2008 року в сумі 20462,01 грн.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 204,62 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 404/4005/14-ц

Номер провадження 2/404/1866/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда