Ухвала суду № 40984530, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16621/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРІШЕННЯ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "14" січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРІШЕННЯ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2013 року № 0001762208 та від 09.09.2013 року № 0003612208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "14" січня 2014 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 14.01.2014 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРІШЕННЯ" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "14" січня 2014 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, в період з 02.07.2013 року по 15.07.2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 149 від 01.07.2013 року та направлення № 1752/22-08 від 02.07.2013

року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергорішення" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Люті Скай Мост" за період з 01.12.2012 року по 01.05.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 433 630,00 грн. Також в період 12.08.2013 року по 16.08.2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 522 від 09.08.2013 року та направлення № 2079/22-08 від 12.08.2013 року була проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергорішення" з ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «Регіонметал-Захід» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 468 761,00 грн.

В результаті чого відповідачем було складено акт № 54/1-22-08/35431071 від 22.07.2013 року на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0001762208 від 05.08.2013 року за платежем податок на додану вартість на загальну суму 542 038,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 108 408,00 грн. та № 146/1-22-08-35431071 від 23.08.2013 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення яким збільшено суму грошового зобов'язання № 0003612208 від 09.09.2013 року за платежем податок на додану вартість на загальну суму 703 142,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 234 381,00 грн.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань,на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх нормальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин за договорами № 05/02 від 05.02.2013, № 1412/МПН від 14.12.2012 та № 9/01 від 09.01.2013, № 910/МПН від 09.10.2012 та № 511/МПН від 05.11.2012, № 1007/ПНМ від 10.07.2012, № 1607/ПНМ від 16.07.2012, № 708/ПНМ від 07.08.2012 та № 509/ПНМ від 05.09.2012 в матеріалах справи наявні копії зазначених договорів, з договірними цінами та локальними кошторисами які є додатками зазначених договорів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання передачі виконаних робіт та податкових накладних.

Відповідно до договорів № 05/02 від 05.02.2013, № 1412/МПН від 14.12.2012 та № 9/01 від 09.01.2013, № 910/МПН від 09.10.2012 та № 511/МПН від 05.11.2012, № 1007/ПНМ від 10.07.2012, № 1607/ПНМ від 16.07.2012, № 708/ПНМ від 07.08.2012 та № 509/ПНМ від 05.09.2012 які є ідентичними за своїм змістом, їх предметом є виконання підрядником робіт на об'єктах замовника обсяг яких визначений кошторисом складеним відповідно до кожного договору та є його невід'ємною частиною. Розділом 2 зазначених договорів встановлено, що замовник здійснює оплату протягом п'яти днів з моменту підписання акту приймання виконаних підрядних робіт у безготівковій формі та у національній валюті України гривні.

Згідно розділу 3 договорів № 05/02 від 05.02.2013, № 1412/МПН від 14.12.2012 та № 9/01 від 09.01.2013, № 910/МПН від 09.10.2012 та № 511/МПН від 05.11.2012, № 1007/ПНМ від 10.07.2012, № 1607/ПНМ від 16.07.2012, № 708/ПНМ від 07.08.2012 та № 509/ПНМ від 05.09.2012 роботи вважаються виконаними належним чином, якщо вони виконані у встановлений договором строк, і оформлені відповідним актом приймання виконаних робіт і виконавчою документацією, передбаченою чинними нормами і правилами.

Позивачем виконавчої документації на підтвердження фактів отримання послуг за зазначеними договорами суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості її надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В більшості документів наданих позивачем, відсутні реквізити сторін та посилання на договір за яким їх було складено.

Локальні кошториси в графах "Склав" та "Перевірив" міститься підпис та печатка лише одного з підприємства та в них не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис в графі "Склав".

Таким чином, з Локальних кошторисів, договірних цін, довідок за формою КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" та актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в є неможливим встановити відповідно до яких саме договорів вони були складені.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що локальні кошториси, договірні ціни, довідки за формою КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" та акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, копії яких надані позивачем на підтвердження виконання робіт підрядниками не можуть належним чином засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ТОВ "Люті Скай Мост" за договорами №05/02 від 05.02.2013, №1412/МПН від 14.12.2012 та №9/01 від 09.01.2013 з ТОВ «Регіонметал-Захід» за договорами №910/МПН від 09.10.2012 та №511/МПН від 05.11.2012, з ПП «Унісон Дизайн» за договорами №1007/ПНМ від 10.07.2012, №1607/ПНМ від 16.07.2012, №708/ПНМ від 07.08.2012 та №509/ПНМ від 05.09.2012.

Доказів на підтвердження здійснення оплати за роботи, які за твердженням позивача були виконані за договорами № 05/02 від 05.02.2013, № 1412/МПН від 14.12.2012 та № 9/01 від 09.01.2013, № 910/МПН від 09.10.2012 та № 511/МПН від 05.11.2012, № 1007/ПНМ від 10.07.2012, № 1607/ПНМ від 16.07.2012, № 708/ПНМ від 07.08.2012 та № 509/ПНМ від 05.09.2012 та на підтвердження використання зазначених робіт у власній господарській діяльності, як і доказів на підтвердження наявності у нього об'єктів на яких виконувались роботи, позивачем суду надано не було та не було зазначено про причини через які зазначені документи суду не надано.

З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від "14" січня 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРІШЕННЯ"- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "14" січня 2014 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРІШЕННЯ" - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "14" січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.