Постанова № 40984510, 14.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7815/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представників позивача: Сидоренка А.В., Чернюка В.В.,

представника відповідача - Варченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «КБ «Надра» звернулось у суд із позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2013 року №0000354320, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню в частині, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність визначення позивачу грошового зобов'язання на основі раніше встановлених порушень податкового законодавства, внаслідок яких виносились податкові повідомлення-рішення, до моменту узгодження цих рішень.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Однак, місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за підсумками якої складено акт від 06.06.2013 року №645/43-20/20025456, яким, зокрема, виявлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що проявилось у безоплатній передачі орендованих деякими філіями позивача приміщень (основних фондів), у яких були проведені капітальні ремонти, тобто поліпшено їх якісні характеристики, орендодавцям без розрахунку та сплати за цими операціями податку на додану вартість на суми недоамортизованих поліпшень об'єктів, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, в загальному розмірі на 36024,97 грн., в тому числі за березень 2011 року - на суму 1338,97 грн., за серпень 2011 року - на 25600,00 грн., за грудень 2011 року - на 9086,00 грн., а також п. п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, які полягають у тому, що позивач не зменшив від'ємне значення податку на додану вартість на суму 43406198,00 грн. усупереч висновкам попереднього акта перевірки його господарської діяльності (від 06.06.2012 року №645/43-20/20025456), в ході якої було виявлено порушення податкового законодавства, що призвели до такого завищення, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на суму 4607224,00 грн. Відтак, загальна суму податку на додану вартість, що не надійшла в бюджет, внаслідок допущених позивачем порушень податкового законодавства (за висновком контролюючого органу) становить 4643248,97 грн.

З огляду на результати вказаної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000354320 від 14 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 5803727,47 грн., з них 4643248,97 грн. - за основним платежем, 1160478,50 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Обговорюючи висновки відповідача про порушення позивачем п. п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, судова колегія виходить із наступного.

Зазначені порушення обґрунтовані тим, що за результатами раніше проведеної перевірки позивача на предмет достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року, що зафіксовано в акті від 04.07.2012 №634/43-10/20025456, встановлено завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового звітного періоду за березень 2012 року (р.21) у розмірі 43406198,00 грн. У той же час, усупереч висновкам цієї перевірки, в податковій звітності за березень 2012 року ПАТ «КБ «Надра» включено до складу залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду згадану суму.

Із акту перевірки випливає, що позивачем, за висновком відповідача, неправомірно не зменшено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду за березень 2012 року - на суму 36991579,00 грн., за квітень 2012 року - на суму 36675669,00 грн., за травень 2012 року - на суму 36536131,00 грн., за червень 2012 року - на суму 36372847,00 грн., за липень 2012 року - на 36000624,00 грн., за серпень 2012 року - на 35703347,00 грн., за вересень 2012 року - на 35455311,00 грн., за жовтень 2012 року - на 34987400,00 грн., за листопад 2012 року - на 34349320,00 грн., за грудень 2012 року - на 33168193,00 грн.

Колегією суддів установлено, що на підставі акту перевірки 04.07.2012 року №634/43-10/20025456 податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 13.07.2012 року № 0001954310, № 0001924310, № 0001934310, № 0001954310.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 у справі 2а-15075/12/2670 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ПАТ «КБ «Надра» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2012 року № 0001954310, № 0001924310, № 0001934310, № 0001954310. Зазначене судове рішення залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року.

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року набрала законної сили, відповідно до приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, 06 лютого 2014 року.

Отже, станом на дату податкової перевірки позивача та складання відповідного акту (06 червня 2013 року), вищевказане судове рішення не набрало законної сили.

У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Відповідно до пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзаци 1, 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України).

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Враховуючи приведені норми, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що обов'язок щодо зменшення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду за період березень - грудень 2012 року, що ґрунтується на висновках попереднього акту перевірки від 04.07.2012 №634/43-10/20025456, для позивача наступає з моменту узгодження грошового зобов'язання визначеного попереднім актом перевірки.

До моменту узгодження грошових зобов'язань платник податків повинен діяти за загальними правилами Податкового кодексу України, визначеними, зокрема, пунктами 200.1, 200.3 Кодексу, якими передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно вище приведеної норми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на те, що на час проведення перевірки грошове зобов'язання, що ґрунтується на попередньому акті перевірки від 04.07.2012 №634/43-10/20025456, було оскаржено в судовому порядку, тобто було неузгодженим, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту поточного звітного періоду залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, який був предметом перевірки, за результатом якої складено цей акт.

Обговорюючи висновки відповідача про порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», судова колегія виходить із наступного.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення в частині визначених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок зазначених порушень було виявлення відповідачем з боку структурних підрозділів позивача заниження податку на додану вартість по операціях з безоплатної передачі результатів поліпшення орендованих приміщень при розірванні договорів оренди на загальну суму 36024,97 грн., в тому числі за березень 2011 року - на суму 1338,97 грн., за серпень 2011 року - на 25600,00 грн., за грудень 2011 року - на 9086,00 грн..

Як убачається із матеріалів справи, позивачем не надано жодних пояснень чи обґрунтувань на спростування виявлених порушень. У той же час, судом першої інстанції взагалі не надано оцінки даним порушенням, грошові зобов'язання за якими увійшли до загальної суми, визначеної позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія судді виходить із наступного.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу є поставкою товарів.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування є операції платника податку, у тому числі, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, передача платником податків об'єктів оренди - нежилих приміщень орендодавцям разом з проведеними поліпшеннями при розірванні договорів є поставкою товарів і є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Враховуючи що, в ході перевірки позивача контролюючим органом було виявлено заниження ним обсягів поставки основних засобів шляхом безоплатної передачі результатів поліпшення при розірванні договорів оренди у березні, серпні та грудні 2011 року, колегія суддів доходить висновку про правомірність донарахованих позивачу грошових зобов'язання з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням внаслідок порушень пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто в частині 36024,97 грн. - основного платежу та 9006,24 грн. - штрафних санкцій, розрахованих відповідно до статті 123 Податкового кодексу України.

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині суми визначених грошових зобов'язань як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвели до не правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2014 року скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників №0000354320 від 14.06.2013 року в частині збільшення Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 45031,21 грн., з них 36024,97 грн. - за основним платежем та 9006,24 грн. - за штрафними санкціями. У цій частині позову відмовити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складений 20 жовтня 2014 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М