Ухвала суду № 40984508, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1372/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ера" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2014 року Приватне акціонерне товариство "Ера" звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 № 0001132201/24 та № 0001112201/23.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 25.07.2013 № 0001132201/24 та № 0001112201/23.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у червні 2013 року на підставі наказу ДПІ у Обухівському районі від 14.06.2013 № 319 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Ера" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн» за весь період правовідносин.

За результатами перевірки, складено акт № 903/220/13711145 від 9 липня 2013 року.

Як вбачається з Акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 138.1, 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, п. 5.1, 5.2, 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 352 921,00 грн.; п. 7.2, 7.4, 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, 201.7, 201,8 ст. 201 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 238 545,00 грн. (а.с. 61-73).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013 № 0001132201/24, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 352 921 грн., за основним платежем та 69 663 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0001112201/23, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 238 545 грн., за основним платежем та 91 664 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган дійшов до висновку, що договори між позивачем та ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Біг Стоун», ПП «Транс-Атлантика Сервіс» та ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн» є фіктивними, та такими, що укладені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті Податкового кодексу України.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Украни не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2010 року між позивачем та ТОВ «Біг Стоун» укладено усний договір поставки, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Біг Стоун») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (стрічка слюдяна, плівка хостофанова, склотекстоліт).

На підтвердження виконання операцій за вказаним договором позивачем надано податкові накладні від 30.08.2010 № 01300810, від 31.08.2010 № 02310810, від 15.09.2010 № 01150910, від 15.10.2010 № 01151010, від 25.10.2010 № 05251010, від 28.10.2010 № 01281010, від 19.11.2010 № 01191110, від 22.11.2010 № 04221110, від 29.11.2010 № 022911110, від 30.11.2010 № 01301110, від 15.12.2010 № 05151210, від 18.12.2010 № 03181210, від 27.12.2010 № 01271210, від 24.01.2011 № 03240111, від 27.01.2011 № 02270111, від 31.01.2011 № 04310111, від 02.02.2011 № 02020211, від 07.02.2011 № 02070211, від 10.02.2011 № 11000211, від 14.02.2011 № 02140211, від 17.02.2011 № 01170211, від 28.02.2011 № 01280211 (том 1 а.с. 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168. 170, 172, 176, 178, 180, 182, 184, 188, 190, 192, ); накладні, заявки на поставку товарів та довіреності на отримання товарів.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 899 770,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том 1 а.с.193-216).

Також, 5 квітня 2012 року між позивачем та ПП «Транс-Атлантика Сервіс» укладено договір поставки № 05041 від 05.04.2012, відповідно до умов якого постачальник (ПП «Транс-Атлантика Сервіс») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (стрічка слюдинітова) (а.с. 95-97).

На підтвердження виконання операцій за вказаним договором позивачем надано податкові накладні від 18.04.2012 № 1070, від 14.08.2012 № 625, від 30.08.2012 № 1368 (том 1 а.с. 99, 101, 103); видаткові накладні (том 1 а.с. 98, 100, 102) та подорожні листи.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 22 012 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том 1 а.с.106-117).

Також, 10 липня 2012 року між позивачем та ТОВ «ПротрейдКорпорейшн» укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ПротрейдКорпорейшн») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (трансформатори, комплектуючі до них, масло, емаль, скло-стрічка) (том 2 а.с. 2).

На підтвердження виконання операцій за вказаним договором позивачем надано податкові накладні від 13.07.2012 № 44, від 17.07.2013 № 50, від 23.07.2012 № 71, від 08.082012 № 31, від 17.08.2012 № 68, від 22.08.2012 № 95, від 25.09.2012 № 122, від 26.09.2012 № 127, від 27.09.2012 № 148, від 01.10.2012 № 8, від 01.10.2012 № 9, від 01.10.2012 № 11, від 01.10.2012 № 10, від 02.10.2012 № 14, від 02.10.2012 № 13, від 02.10.2012 № 15, від 03.10.2012 № 17, від 03.10.2012 № 18, від 28.11.2012 № 103, від 29.11.2012 № 108, від 30.11.2012 № 110, від 30.11.2012 № 111 (том 2 а.с. 4, 7, 9, 11, 14, 16, 18, 21, 23, 25, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 47, 49, 51); видаткові накладні (том 2 а.с. 3, 6, 8, ); заявки на поставку товарів; довіреності на отримання товарів та технічні паспорти на товар.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 828 477,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том 2 а.с. 52-63).

Також, 10 жовтня 2012 року між позивачем та ТОВ «Шоковіта» укладено договір поставки № 10101, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Шоковіта») брав на себе зобов'язання поставити позивачу товар (стрічка слюдинітова) (а.с. 119-121).

На підтвердження виконання операцій за вказаним договором позивачем надано податкові накладні від 12.10.2012 № 676, від 23.10.2012 № 1227, від 31.10.2012 № 1655 (том 1 а.с. 133-135); видаткові накладні (том 1 а.с. 124-132) та товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 136-138).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 95 044,99 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том 1 а.с. 139-146).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами укладеними між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія судді зазначає, що на момент укладання усної домовленості контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на податковому обліку в органах податкової служби, як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем.

Колегія суддів, вважає необґрунтованими посилання апелянта на акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.04.2012 № 936/22-5\36591327 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біг Стоун»», відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами; ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 № 7204/224/32694389 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Транс-Атлантика Сервіс» по взаємовідносинам з контрагентами за січень - листопад 2011 року», відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами. Також, встановлено відсутність у товариства виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень та транспорту необхідних для здійснення господарської діяльності; ДПІ у м. Черкасах від15.04.2013 № 375/22-14/38011197 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПромтрейдКорпорейшн»», відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами. Також, встановлено відсутність у товариства виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень та транспорту необхідних для здійснення господарської діяльності; ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 № 7206/229/33421689 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Шоковіта» по взаємовідносинам з контрагентами за вересень - листопад 2011 року», відповідно до якого не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу від БПП «Сюра», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Хімагросервіс» до ТОВ «Шоковіта», оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності № 7206/224/33421689 від 21.12.2012р., з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Шоковіта" під час здійснення господарських відносин з БПП "Сура" за вересень 2011 року, ТОВ "Компанія "Хімагросервіс" за листопад 2011 року висновків про визнання відсутності у ТОВ "Шоковіта" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з вересня 2011 по жовтень 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в ході розгляду справи підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.