Постанова № 40984275, 16.10.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2703/14

16 жовтня 2014 року 16год. 21хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лозінський Є.Ф.

відповідача: представник Якобчук П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Інфоком" до Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про скасування постанови ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Інфоком» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, в якому просить скасувати постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.04.2013 року, винесену при виконанні наказу господарського суду Рівненської області від 10.01.2013 по справі № 5019/1383 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2014, винесену при виконанні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції неправомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.04.2013 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2014, оскільки Позивачу, як боржнику за виконавчим документом не було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження щодо нього.

Посилається на порушення державним виконавцем вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що про жодну з дій, спрямовану на виконання наказу господарського суду Рівненської області від 10.01.2013 по справі № 5019/1383, він повідомлений не був, копію постанови про відкриття виконавчого провадження отримав лише 17.09.2014 року, чим було порушено право на самостійне виконання рішення суду.

З огляду на дані обставини Позивач вважає, що підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 23.04.2013 у державного виконавця були відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив про обов'язок боржника сплатити виконавчий збір у випадку невиконання рішення суду в строк, встановлений для самостійного виконання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст.6 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції перебував наказ господарського суду Рівненської області від 10.01.2013 по справі № 5019/1383 про стягнення із ТзОВ «Інфоком» на користь ПАТ «Телесистеми України» 261742,70 грн. основного боргу, 2389,75 грн. пені, 925,06 грн. 3% річних, 5496,60 грн. інфляційних витрат, 2705,54 грн. державного мита та 236 грн. на оплату ІТЗ.

Постановою державного виконавця від 15.04.2013 р. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого документа. У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець надав боржнику строк для самостійного виконання рішення до 22.04.2013 р.

Частиною 1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має виноситися лише після закінчення строку, встановленого для самостійного виконання рішення суду, при встановленні обставин, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано, та за умови направлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому законодавством.

Судом встановлено, що відповідачем не надано жодних доказів належного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження. З постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.04.2013 року та постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2014 року позивач ознайомився лише 17.09.2014 року, що підтверджується підписом Є.Ф. Лозінського на супровідному листі про надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2014 року (а.с. 29).

Суд звертає увагу на те, що обов'язок державного виконавця з'ясувати обставину отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення.

Водночас, ЗУ «Про виконавче провадження» визначено можливість відкладення провадження виконавчих дій за ініціативою державного виконавця та з'ясування обставин отримання боржником постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Проте, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції не було з'ясовано чи отримано боржником постанову про відкриття виконавчого провадження, і в той же час винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

В контексті наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» чітко прослідковується обов'язок державного виконавця направити постанову про відкриття виконавчого провадження з метою надання гарантованого Законом права на самостійне виконання рішення.

Виключно після отримання державним виконавцем поштового повідомлення про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вправі приймати рішення про стягнення з боржника виконавчого збору.

В даному випадку державним виконавцем не здійснено перевірку обставин отримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником, що в свою чергу призвело до порушення законних прав позивача. Таким чином постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.04.2014 року є протиправною, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.7 ст.28 цього Закону, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Враховуючи те, що судом було встановлено протиправність постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.04.2014 року, то і постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена державним виконавцем необґрунтовано, а тому також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, ним не доведено правомірності винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 квітня 2013 року на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" та постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 квітня 2014 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.04.2013 року, винесена при виконанні наказу господарського суду Рівненської області від 10.01.2013 по справі № 5019/1383 та постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2014, винесена при виконанні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.04.2013 року, є безпідставними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо способу задоволення позовних вимог, суд зазначає, що враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в спосіб визнання оскаржуваних постанов протиправними та їх скасування.

Відповідно до ст.94 КАС України, суд присуджує на користь позивача документально підтверджені понесені ним судові витрати в сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 23.04.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 37522134 та про відкриття виконавчого провадження № 43162746 від 28.04.2014 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Інфоком" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.