Рішення № 40983826, 15.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17240/14 15.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"

до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву"

про стягнення 95 014,71 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Токаренко Я.С. по довіреності № 25 від 04.08.2014р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" про стягнення 95 014,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.12.2013р. № 460055.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/17240/14р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.09.2014р. за участю представників сторін.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. справу № 910/17240/14, передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/17240/14 до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.10.2014р. за участю представників сторін.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. справу № 910/17240/14, передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю. у зв'язку з її виходом з відпустки.

Представник позивача позовні вимоги в даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, адже ухвалу про відкладення розгляду справи № 910/17240/14 відповідач отримав 06.10.2014р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 0103031388663.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.10.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі - енергопостачальна організація) та Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (далі - покупець) було укладено Договір № 460055 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі - Договір).

Відповідно до умов договору (п. 1.1), енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.12.2013р. по 30.11.2014р.

Положеннями п. 10.1. договору встановлено, що даний договір укладений на термін з 01.12.2013р. до 01.12.2014р. і вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Згідно з п. 1.2. договору, покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігокалорію (грн../1 Гкал). Тарифи можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо), а також в інших випадках передбачених діючим законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного договору.

Діючі на час укладення договору тарифи (без урахування ПДВ) на теплову енергію обумовлені додатком № 4 до договору.

Всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків передбачених чинним законодавством України (п. 6.4. договору).

Пунктом 6.4. договору визначено, що всі розрахунки по цьому «Договору» виконуються на підставі рахунків, які «Покупець» отримує від «Енергопостачальиої організації», виключно у грошовій формі за винятком випадків передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.5. договору, покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається «Енергопостачальною організацією» з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції Покупець повертає в Енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції Енергопостачальної організації.

Згідно з п. 6.6. Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

При здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію покупець обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що оплачується покупцем (п. 6.7. договору).

Пунктом 6.8. договору встановлено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, покупець зобов'язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за звітним) письмово повідомити про це енергопостачальну організацію та протягом цього ж строку направити свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова покупця сплатити виставлений рахунок енергопостачальної організації вважатиметься безпідставною.

Відповідно до п. 6.9. договору, загальна сума договору складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1. строку дії договору та складає 511 711,32 грн. з ПДВ.

Положеннями п. 9.2. договору встановлено, що в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що за період з 01.01.2014 по 01.06.2014 покупцем за Договором було отримано теплову енергію, вартість якої складає 135 291,26 грн. Однак свої зобов'язання за зазначеним Договором покупець виконує неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі, оскільки ним сплачено лише 27 000,00 грн. Результатом неналежного виконання покупцем умов Договору є виникнення за період з 01.01.2014 по 01.06.2014 заборгованості за спожиту теплову енергію, яка складає 82 653,86 грн., що підтверджується особистими картками (табулеграми), довідкою про розрахунок суми боргу.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач має будь-які заперечення до якості наданих позивачем послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте відповідач в порушення умов договору, за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 82 653,86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що до порушення провадження по даній справі Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" перерахувало Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" частину заборгованості в розмірі 11997,60 грн. відповідно до умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 460055 від 02.12.2013р., що підтверджується банківськими виписками позивача.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 70 656,26 грн. заборгованості відповідно до договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 460055 від 02.12.2013р. правомірна та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом Послуг, Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених Послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання.

За порушення умов договору позивач за несвоєчасну оплату послуг нарахував відповідачу пеню у розмірі 3962,51 грн. за період з 01 січня 2014р. по 31 травня 2014р. включно, проте при перевірці даного розрахунку судом встановлено, що він не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем застосовано помилку в його розрахунку.

Тож, вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 226,45 грн. за період з 27.01.2014 р. до 31.05.2014р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2719.9027.01.2014 - 01.04.2014656.5000 %0.036 %*62.97

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення55997.6027.02.2014 - 01.04.2014346.5000 %0.036 %*678.11

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення23936.3627.03.2014 - 01.04.201466.5000 %0.036 %*51.15

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення82653.8601.04.2014 - 14.04.2014146.5000 %0.036 %*412.1482653.8615.04.2014 - 30.04.2014169.5000 %0.052 %*688.40

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення82653.8601.05.2014 - 31.05.2014319.5000 %0.052 %*1333.78

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України, постанова від 08.11.2010 р. № 3-12г10).

Позивач нарахував відповідачу до сплати збитки від інфляції у розмірі 7631,28 грн. та 767,06 грн. 3% річних.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Тож, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 7 631,28 грн. та 3% річних в розмірі 767,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 82 281,05 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову чи посвідчували зміни умов договору .

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26-б, код 01422826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 37739041) 70 656 (сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят шість)грн. 26 коп. основного боргу, 3 226 (три тисячі двісті двадцять шість) грн. 45 коп. - пені, 767 (сімсот шістдесят шість) грн. 06 коп. - 3 % річних, 7 631 (сім тисяч шістсот тридцять одну) грн.. 28 коп. - збитків від інфляції та 1 662 (одну тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.