Постанова № 40983657, 22.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 р. Справа № 804/13424/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріСвітка Н.В. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Дженчанко Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області; Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області; Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, у якому просить:

-визнати протиправним та скасувати Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Авраменко Наталії Михайлівни від 04.07.2014р. №14204950 про відмову у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.

-зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, поз. 1-6, загальною площею 133, 6 кв. м., ганок літ. а.

Представник позивача, позов підтримав і надав пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскажуваного рішення. Позивач вважає, що рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Авраменко Н.М. від 04.07.2014 року № 14204950 про відмову у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 було винесено не на підставі чинного законодавства України, без з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, є протиправним та підлягає скасуванню. Позивачем було надано до реєстраційного органу пояснення та всі належні документи, що підтверджують відсутність обтяжень у вигляді іпотечних зобов'язань відносно заявленого для реєстрації ОСОБА_5 нерухомого майна, проте рішенням від 04.07.2014 року № 14204950 державний реєстратор безпідставно відмовила ОСОБА_5 у реєстрації права власності на належне позивачу нерухоме майно.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача полягає у правомірності рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно. Так, відповідач зазначає, що у відповідності до пункту 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 868 від 17.10.2013р. - для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна. У зв'язку з відсутністю в електронному реєстрі будь-яких відомостей на заявлене ОСОБА_5 нерухоме майно та з метою встановлення відсутності суперечностей між реєстраційний орган звернувся із запитом до КП «Дніпропетровське МБТІ» ДОР. Не отримавши відповідної інформації, державний реєстратор правомірно виніс рішення про відмову у проведенні державної реєстрації.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

02.06.2014 року ОСОБА_5 звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції з заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 133.8 кв.м. у зв'язку з його реконструкцією, яке до реконструкції відповідно до договору купівлі-продажу від 20.01.2010 року мало загальну площу 127,1 кв.м. та номер № 55, поз. 3-9.

Дана заява зареєстрована та внесена у базу даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.06.2014р. за реєстраційним номером - 6851322.

Згідно Картки прийому заяви №13488765 до заяви були додані наступні документи:

- договір купівлі-продажу серії ВМО № 985582, реєстр. № 33, посвідчений 20.01.2010р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації серії ДП № 143131050590, видана 15.04.2013 року інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області;

- копія технічного паспорту, виданого 20.02.2013р. Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації-";

- акт від 20.02.2013 року, виданий КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації"" про виділення нежитлового приміщення АДРЕСА_1 у окреме приміщення № 55 поз. 1-6.;

- витяг про реєстрацію права власності, виданий КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації-".

23.06.2014 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Авраменко Н.М. було винесено рішення № 13973000 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку тим, що не подані усі документи.

Вказане рішення було обґрунтоване тим, що відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868, для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, заявник подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна. В результаті формування відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна знайдено: Іпотека, зареєстрована 03.02.2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 на підставі іпотечного договору № 1411 від 14.03.2008 року. Іпотекодержатель: АКІБ "Укрсиббанк"; боржник ОСОБА_9, ОСОБА_10; Об'єкт обтяження: нежиле приміщення, АДРЕСА_1.

Так, керуючись положеннями п.п. 8, 8-1 п. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державним реєстратором було сформовано запит до КП «Дніпропетровське МБТІ» ДОР щодо надання інформації про зазначений об'єкт нерухомості для встановлення відсутності заперечень між заявленими і зареєстрованими речовими правами.

26.06.2014 року ОСОБА_5звернувся до реєстраційного органу із клопотанням про поновлення розгляду заяви, яке обгрунтоване наступним.

Згідно з відомостями з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 8425661) приватним нотаріусом ОСОБА_8 на підставі іпотечного договору № 1411 від 14.03.2008р. зареєстрована іпотека на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 номер РПВН; 1923391.

Згідно з відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно під вказаним реєстраційним номером РПВН 1923391 зареєстровано нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 поз. 1, 2, 10-13, загальною площею 138,6 кв. м.; в підвалі приміщення ГУ-З, VI-1, \1-2, УІ-З загальною площею 73,6 кв.м., в загальному користуванні приміщення IV-1 загальною площею 3,2 кв.м., що належить ОСОБА_11, яка виступила майновим поручителем за зобов'язаннями боржників ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Так, у Державному реєстрі іпотек зареєстровано іпотека не усього приміщення АДРЕСА_1, а лише його частини, а саме: приміщення поз. 1,2,10-13, загальною площею 138,6 кв. м.

20.01.2010р. позивач на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна придбав у власність у ПП "Дока" іншу частину нежилого приміщення АДРЕСА_1, а саме: поз. 3-9 загальною площею 127,1 кв.м., ґанок літ.

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25539133 від 11.03.2010 року вказана частина приміщення АДРЕСА_1 зареєстрована як окремий об'єкт нерухомості під окремим реєстраційним номером РПВН 29326001.

На підставі Акту від 20.02.2013 року, складеному КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації"", після проведеної реконструкції вказаної частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1 поз. 3-9, РПВН 29326001 воно було виділено у окреме приміщення № 55-а поз. 1-6, за реєстрацією якого позивач звернувся до державного реєстратора.

04.07.2014р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Авраменко Н.М. винесла рішення за № 14204950 про відмову ОСОБА_5 у проведенні державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, поз. 1-6, загальною площею 133, 6 кв. м., ганок літ. а.

Прийняття зазначеного рішення про відмову у державній реєстрації прав обґрунтоване тим, що після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Вважаючи оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно протиправним та таким, яке підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV визначено режим рухомих та нерухомих речей, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України - право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація обтяження на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, встановлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Статтею 5 зазначеного "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013р. (далі-Порядок №868).

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього (п. 36 Порядку №868)

Згідно п. 37 Порядку № 868 - документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна (п. 42 Порядку №868).

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень встановлений ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно положень вказаної норми, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. (ч. 2ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

У відповідності до положень ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки (п. 8-1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви ОСОБА_5 за №13973000 стало знаходження у реєстраційній базі інформації про іпотечне обтяження на нежиле приміщення за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1, зареєстроване 03.02.2014р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на підставі іпотечного договору № 1411 від 14.03.2008р.

Рішення про відмову у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомості обгрунтоване неусуненням обставин, які були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви після закінчення встановленого законодавством п'ятиденного терміну з дня отримання заявником такого рішення.

Реєстраційний орган не вимагав від ОСОБА_5 надання додаткових документів для з'ясування обставин щодо наявності іпотечних обтяжень на заявлений об'єкт нерухомості, оскільки відповідач звернувся із таким запитом до КП «Дніпропетровське МБТІ» ДОР.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.01.2010р. позивач на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна серії ВМО №985582 придбав у власність у ПП "Дока" частину нежилого приміщення АДРЕСА_1, а саме: поз. 3-9 загальною площею 127,1 кв.м., ґанок літ.

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25539133 від 11.03.2010 року вказана частина приміщення АДРЕСА_1 зареєстрована як окремий об'єкт нерухомості під окремим реєстраційним номером РПВН 29326001.

На підставі Акту від 20.02.2013 року, складеному КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації"", після проведеної реконструкції вказаної частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1 поз. 3-9, РПВН 29326001 воно було виділено у окреме приміщення № 55-а поз. 1-6.

Отже, об'єкт нерухомості, для реєстрації права власності на який позивач звернувся до реєстраційного органу, а саме - нежитлове приміщення АДРЕСА_1 не є об'єктом іпотечного обтяження, зареєстрованого 03.02.2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 на підставі іпотечного договору № 1411 від 14.03.2008 р.

Зокрема, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена. (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Таким чином, оскаржуване рішення винесено з порушенням норм чинного законодавства у зв'язку з тим, що позивачем на виконання вимог встановлених законом було надано необхідний перелік документів, що підтверджує наявність у ОСОБА_5 прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за поз. 1-6, загальною площею 133, 6 кв. м., ганок літ. а.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідачами не було надано до суду жодних доказів правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_5 до Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області; Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Авраменко Наталії Михайлівни від 04.07.2014р. №14204950 про відмову у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.

Зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, поз. 1-6, загальною площею 133, 6 кв. м., ганок літ. а.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 146, 16 грн. (сто сорок шість гривень шіснадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2014 року

Суддя Р.А. Барановський