Постанова № 40982652, 14.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р. Справа № 818/2208/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представника позивача Ткаченко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2014р. по справі № 818/2208/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариства « Сумський авторемонтний завод» звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми Головного управління Міндоходів у Сумській області від 05.06.2014р. № 0000902205.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2014, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми Головного управління Міндоходів у Сумській області від 05.06.2014р. № 0000902205 про збільшення ПАТ « Сумський авторемонтний завод» грошового зобов'язання за платежем: оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 29 949,90 грн.

Державна податкова інспекція в м. Суми Головного управління Міндоходів у Сумській області не погодившись з судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, п.п.288.5.1 ст.288, ст..274 ПК України, просила скасувати постанову суду першої інстанції Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2014р.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.11.1998р. між Сумською міською радою та ПАТ «Сумський авторемонтний завод» укладено договір № 253 про право тимчасового користування землею, (категорія - землі житлової та громадської забудови) площею 6,2312 за адресою м. Суми, пр. Курський,26. Земельна ділянка надається в оренду строком на 25 років для розміщення виробничих. Плата за землю, за умовами договору, визначена в розмірі середньої ставки земельного податку.

ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати на землю на 2014р. , за наслідками якої встановлено порушення позивачем вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за березень 2014 р. на суму 19 966,60 грн., про що складено акт від 19.05.2014р. № 1807/2205/05422065/84. (а.с.10)

05.06.2014 податковим повідомленням-рішенням № 0000902205 ПАТ « Сумський авторемонтний завод» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності » виходячи з 3-відсоткової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в загальному розмірі 29 949,90 грн., з яких: основний платіж - 19 966,60 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 083,30 грн. (а.с. 11)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що визначення податковим органом грошового зобов'язання по орендній платі за землю у сумі, яка не передбачена діючим договором оренди землі, є безпідставним.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Починаючи з 01.01.2011, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Згідно ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 Податкового кодексу України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами. Тобто, починаючи з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Таким чином, з 01.01.2011 мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх грошової оцінки.

Крім того відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст право чину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати розмір орендної плати на поточний рік з урахуванням обмежень, визначених пп. 288.5.1 та 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, проте, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, з огляду на зазначене висновки суду про протиправність податкового повідомлення-рішення є помилковою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про недотримання позивачем наведених норм законодавства та правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на зазначене постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.08.2014р. по справі № 818/2208/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову Публічному акціонерному товариству "Сумський авторемонтний завод" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 20.10.2014 р.