Постанова № 40982473, 20.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року № 813/1900/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

з участю позивача - ОСОБА_1

представників

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Лосин О.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області про поновлення на посаді головного спеціаліста-державного інспектора відділу технічного нагляду управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки; про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що при звільненні за п.4 ст.40 КЗпП України, відповідачу слід було врахувати положення ст.149 згаданого Кодексу, згідно частини першої якої до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Також, позивач вважає, що відповідачем було порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, яка передбачена ч.3 ст.149 цього ж Кодексу, а саме не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Крім того, позивач вважає, що незаконним звільненням йому спричинено душевних страждань, а тому просить стягнути моральну шкоду.

Позивача та його представник позов підтримали з викладених міркувань, просять його задовольнити.

Відповідач у запереченні на позов вважає, що звільнення відбулось у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки позивач був відсутній на робочому місці протягом робочого дня 25.01.2014 року. Також, просить відмовити у стягненні моральної шкоди, оскільки відсутні протиправні дії зі сторони відповідача.

Представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд виходив з наступного.

25.01.2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Львівській області прийнято наказ за №29-К, яким, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста - державного інспектора відділу технічного нагляду управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки, за прогул.

Підставою для прийняття згаданого наказу були доповідна записка начальника управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки, ОСОБА_4 від 25.01.2014 року, і акт від 25.01.2014 року.

У відповідності до положень п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

В матеріалах справи наявні Журнал виходу на роботу, Доповідна записка ОСОБА_4 від 25.01.2014 року, акт від 25.01.2014 року, зі змісту яких вбачається, що позивач був відсутній на робочому місці з 9 год. 00 хв. до 16 год. 45 хв. 25.01.2014 року.

Також, відсутність позивача на робочому місці підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

При цьому, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не могли згадати коли саме складався акт від 25.01.2014 року, зазначивши що такий складався в середині робочого дня, в світлу пору доби. Однак, такі показання не можуть бути оцінені судом, як докази, що спростовують обставини прогулу, оскільки відсутність на робочому місці не заперечується самим позивачем.

При цьому, позивачем не подано жодних доказів, які б вказували на наявність поважних причин прогулу.

Що стосується покликань позивача на порушення процедури звільнення (не зажадання письмових пояснень, не врахування ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника), то такі порушення є формальними та не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з обставинами правильності за своєю суттю згаданого наказу про звільнення.

Не можуть братись до уваги і посилання представника позивача на те, що наказ був прийнятий у позаробочий час - після 16 год. 45 хв. 25.01.2014 року, оскільки такі дії не суперечать чинному законодавству та не спростовують обставин порушення трудової дисципліни.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що правові підстави для поновлення, а відтак, і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутні.

Що стосується відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до положень ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається зі змісту наведеної норми, однією з обов'язкових підстав для відшкодування моральної шкоди є наявність порушень зі сторони власника або уповноваженого ним органу законних прав працівника.

З врахуванням того, що судом не встановлено таких порушень при звільненні, відсутні і правові підстави для стягнення згаданої шкоди.

З огляду на викладене, суд вважає позов необґрунтованим, а відтак і таким, що не підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, таких з позивача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 жовтня 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк