Постанова № 40982392, 06.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року (10 год. 00 хв.) Справа № 808/5836/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про: стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - позивач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області) звернулась із адміністративним позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача кошти за податковим борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 90 962,35 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 2 888,71 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за приватним підприємцем ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 90 962,35 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 2 888,71 грн., який виник в результаті несплати податкових зобов'язань, самостійно визначених відповідачем у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з податку на додану вартість та про майновий стан і доходи. Крім того, згідно п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу нараховано пеню з податку на додану вартість в сумі 10,35 грн. Також, вказує, що позивачем вживались, передбачені нормами податкового законодавства, заходи щодо стягнення з відповідача податкового боргу. Однак, направлена на адресу відповідача податкова вимога форми «Ф» від 06.07.2012 № 504, залишилась без виконання. Враховуючи, що заборгованість відповідача залишається не сплаченою до бюджету, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 808/5836/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06.10.2014.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом заздалегідь. Судова повістка отримана уповноваженою особою позивача 25.09.2014, про що свідчить долучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

06.10.2014 позивачем до суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання 06.10.2014 відповідач також не з'явився. Поштова кореспонденція направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернулась до суду 03.10.2014 з відміткою відділення поштового зв'язку - «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи те що, поштова кореспонденція направлялась відповідачу за адресою, яка відповідає реєстраційним відомостям, то згідно вимог ст.ст. 33, 35 КАС України, слід вважати, що останній повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

За приписами ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі матеріалів, в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.05.2014 № 18709477, відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.11.2009, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця - 2 103 000 0000 054599, за адресою: 69065, АДРЕСА_1.

Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України) визначено обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що приватним підприємцем ОСОБА_1 подані до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області декларації з податку на додану вартість за такі періоди, зокрема:

- податкова декларація від 20.12.2012 за листопад 2012 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 12 637,00 грн.;

- податкова декларація від 21.01.2013 за грудень 2012 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 1 115,00 грн.;

- податкова декларація від 22.04.2013 за березень 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 520,00 грн.;

- податкова декларація від 19.06.2013 за травень 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 30,00 грн.;

- податкова декларація від 21.08.2013 за липень 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 53 325,00 грн.;

- податкова декларація від 21.01.2014 за грудень 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 300,00 грн.;

- податкова декларація від 20.02.2014 за січень 2014 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 1 025,00 грн.;

- податкова декларація від 22.05.2014 за квітень 2014 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 11 000,00 грн.;

- податкова декларація від 21.06.2014 за травень 2014 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 11 000,00 грн.

За правилами п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Оскільки, сума самостійно задекларованих податкових зобов'язань не була сплачена відповідачем у встановлені законом строки, то вона набула статусу податкового боргу.

Крім того, згідно приписів п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до п. 131.1 ст. 131 Податкового кодексу України, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Судом з'ясовано, що відповідачу за період з 30.10.2012 по 06.11.2012 нараховано пеню в сумі 10,35 грн., яка залишається не погашеною до бюджету.

Таким чином, заборгованість відповідача з податку на додану вартість становить 90 962,35 00 грн., в тому числі пеня в розмірі 10,35 грн.

Також, згідно п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

За приписами п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати (п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України).

Згідно п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.5 ст. 179 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що 11.02.2013 відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи разом з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (додаток 5 до податкової декларації). Відповідно до вказаної податкової декларації та розрахунку, відповідачем самостійно визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками 2012 року в розмірі 1 228,35 грн., а також визначено розмір квартальних авансових платежів з податку, що підлягають сплаті до бюджету у 2013 році в сумі 415,09 грн.

В результаті несплати, в установлені законодавством строки, самостійно задекларованих податкових зобов'язань, за відповідачем рахується заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 2 888,71 грн.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведені, встановлені судом, обставини, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 90 962,35 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 2 888,71 грн.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Судом з'ясовано, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 06.07.2012 № 504 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 517,80 грн.

На даний час податкова вимога форми «Ф» від 06.07.2012 № 504 в порядку визначеному ст. 60 Податкового кодексу України позивачем не відкликана, оскільки з моменту її винесення заборгованість, яка рахується за відповідачем, залишається не погашеною, що підтверджується наявними в матеріалах справи інтегрованими картками платника податків за спірний період та довідкою про заборгованість.

Згідно з пп. 95.1 - 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно зі ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів повного або часткового погашення заборгованості, нормативно та документально обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, а також доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, а також враховуючи, що всупереч вимогам чинного законодавства, заборгованість відповідача залишається не погашеною до бюджету, суд вважає позовні вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом, - задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (69065, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (одержувач - УК у Ленінському районі м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 38025423, р/р 31119029700006, код платежу 14010100, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 90 962,35 (дев'яносто тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні 35 коп.) грн. та на користь Місцевого бюджету (одержувач - УК у Ленінському районі м. Запоріжжя р/р 33216801700006, код платежу 11010500, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 2 888,71 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 71 коп.) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко