Рішення № 40981808, 16.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа № 911/3755/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»

до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

про стягнення 191321,37 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Лисинська О.І., довір. № 08-297 від 07.02.2014 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (далі - відповідач) про стягнення 191321,37 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору в частині зобов'язання з оплати вартості товару, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 97678,40 грн. основного боргу, 51330,38 грн. пені, 35580,92 грн. штрафу, 2754,24 грн. 3% річних, 3977,43 грн. інфляційних втрат, а також 3826,43 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

16.10.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву б/н, б/д (вх. № 22310/14 від 16.10.2014 р.) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 97678,40 грн. основного боргу, 56177,43 грн. пені, 11334,98 грн. штрафу, 7992,31 грн. 3% річних, 18128,25 грн. інфляційних втрат, а також 3826,43 грн. судового збору.

У судовому засіданні 16.10.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви б/н, б/д (вх. № 22310/14 від 16.10.2014 р.) про уточнення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання 18.09.2014 р. та 16.10.2014 р. не з'явився, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем суду не надано.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.10.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25 червня 2012 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (учасник) та Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства» (замовник) було укладено договір про закупівлю товарів № 25/06-12 (№ 006-071-GA12), відповідно до умов п. 1.1 якого учасник зобов'язується у 2012 році поставити замовнику товари згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару, по факту поставки, з відстрочкою платежу на строк до 90 календарних днів.

У відповідності з пп. 6.1.1 п. 6.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти учасник сплачує замовникові суму боргу, з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а п. 7.3 договору передбачено, що види порушень та санкції за них встановлені договором відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р. та до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 10.1 договору).

Термін дії договору сторонами продовжено не було.

Як встановлено судом, Товариством з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» на виконання умов договору було поставлено Комунальному підприємству «Управління житлово-комунального господарства» товар на загальну суму 570059,83 грн., що підтверджується накладними, у тому числі - № 1013 від 27.06.2012 р. на суму 89424,00 грн., № 1310 від 07.08.2012 р. на суму 92496,00 грн., № 1801 від 05.10.2012 р. на суму 92956,80 грн., № 2127 від 16.11.2012 р. на суму 99400,63 грн., № 2360 від 26.12.2012 р. на суму 92227,20 грн., № 457 від 21.03.2013 р. на суму 103555,20 грн. (копії накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто судом).

КП «Управління житлово-комунального господарства» було частково оплачено поставлений позивачем товар.

ТзДВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» було надіслано на адресу КП «Управління житлово-комунального господарства» претензію № 08-102 від 14.04.2014 р. на суму 213321,37 грн., з яких 119678,40 грн. основний борг, 51330,38 грн. пеня та 35580,92 грн. штраф.

КП «Управління житлово-комунального господарства» було надіслано лист-відповідь № 01.07-13/765 від 24.04.2014 р. на претензію № 08-102 від 14.04.2014 р., відповідно до якого відповідач просив позивача, у зв'язку з важким фінансовим становищем, погодити можливість погашення залишку суми заборгованості в розмірі 119678,40 грн. рівними платежами на протязі 6 місяців з травня 2014 року до жовтня 2014 року.

Відповідь на лист відповідача № 01.07-13/765 від 24.04.2014 р. в матеріалах справи не міститься.

В свою чергу, КП «Управління житлово-комунального господарства» було частково оплачено поставлений позивачем товар в сумі 22000,00 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар в сумі 97678,40 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар на виконання умов договору про закупівлю товарів № 25/06-12 (№ 006-071-GA12) від 25.06.2012 р. згідно видаткової накладної № 457 від 21.03.2013 р. на суму 103555,20 грн., в сумі 97678,40 грн.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзив на позов, контррозрахунок або доказів сплати на користь позивача заборгованості суду не надав.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 97678,40 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, посилаючись на приписи договору.

Як зазначалось вище, у відповідності з пп. 6.1.1 п. 6.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором, а відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти учасник сплачує замовникові суму боргу, з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Поряд з цим, п. 7.3 договору передбачено, що види порушень та санкції за них встановлені договором відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Як передбачено п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З матеріалів справи слідує, що позивач, нараховуючи пеню та штраф, посилався на приписи ч. 2 ст. 231 ГК України, проте такий вид відповідальності може застосовуватись лише у випадку прострочення негрошового зобов'язання.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі № 42/563, від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Договором про закупівлю товарів № 25/06-12 (№ 006-071-GA12) від 25.06.2012 р., укладеним між сторонами, не було передбачено відповідальності для замовника за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань перед учасником у вигляді пені чи штрафу.

Таким чином, оскільки при вчиненні правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності для замовника за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, позовні вимоги про стягнення з КП «Управління житлово-комунального господарства» 56177,43 грн. пені та 11334,98 грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягають.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 7992,31 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, з урахуванням часткових проплат за загальний період з 25.09.2012 р. до 15.10.2014 р., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 18125,25 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, з урахуванням часткових проплат за загальний період з 14.12.2012 р. до 15.10.2014 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт».

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, код 31476318) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (70605, Запорізька обл., Пологівський р-н, м. Пологи, вул. Крупської, 243, код 03327724) - 97678 (дев'яносто сім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 40 грн. основного боргу, 7992 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 31 коп. 3% річних, 18128 (вісімнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 2475 (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 98 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 21.10.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна