Рішення № 40981791, 24.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12403/14 24.09.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Реал Банк» до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Іллічівське»простягнення 217828,22 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Мартян О.В. - представник від відповідача не з'явивсявід третьої особиХомалах Л.М. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Реал Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про стягнення 217828,22 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №694/09-2-08 від 07.05.2013 про надання кредитної лінії, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 200000,00 грн, 5523,28 грн заборгованості по процентам та 4520,54 грн заборгованості за винагородою за управління невикористаними кредитними коштами. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 7784,39 грн (в тому числі пеню, нараховану за прострочення сплати кредиту, у розмірі 7353,42 грн, пеню, нараховану за прострочення виконання зобов'язання зі сплати процентів, у розмірі 223,73 грн та пеню у розмірі 207,24 грн, нараховану за прострочення сплати винагороди за управління невикористаними кредитними коштами).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/12403/14 та призначено розгляд справи на 23.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2014 розгляд справи було відкладено на 07.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Іллічівське» та відкладено розгляд справи на 21.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 за клопотанням відповідача продовжено строк вирішення спору у справі № 910/12403/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 28.08.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 28.08.2014, у зв'язку з перебуванням судді Смирнової Ю.М. у відпустці, справу №910/12403/14 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 суддею Ващенко Т.М. прийнято справу №910/12403/14 до провадження та призначено розгляд справи на 24.09.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 15.09.2014, у зв'язку з поверненням судді Смирнової Ю.М. з відпустки, справу №910/12403/14 передано для розгляду судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу № 910/12403/14 до провадження та ухвалено справу розглядати в судовому засіданні, призначеному на 24.09.2014.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач повноважних представників в судове засідання, призначене на 24.09.2014 не направив.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що в матеріалах справи наявний відзив відповідача на позов, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2013 між Публічним акціонерним товариством «Реал Банк» (надалі - Банк) та Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» (надалі - позичальник) укладено Договір №694/09-2-08 (надалі - Договір), за змістом якого Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти (кредит), на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 2100000,00 грн.

Термін остаточного повернення кредиту 08.08.2013 (п. 1.3 Договору).

За змістом п. 1.4 Договору фіксована процентна ставка за користування кредитом на момент укладення цього Договору 18% річних.

У відповідності до п.п. 1.5 - 1.6 Договору надання кредиту буде здійснюватися в повному обсязі або окремими частками. Кожна наступна видача кредиту здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної в п. 1.2 цього Договору. Надання кредиту здійснюється на підставі письмової заявки позичальника про свій намір отримати чергову частку кредиту, яка надається не пізніше, ніж за 1 банківський день до бажаної дати отримання кредиту. Кредит надається після укладання додаткової угоди відповідно до п. 2.1 цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору конкретні умови щодо надання кредиту в рамках кредитної лінії (дата надання, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення) вказуються у Додаткових угодах до цього Договору. При цьому, термін остаточного повернення не може бути пізнішим, ніж термін, вказаний у п. 1.3 цього Договору.

Згідно з 2.3 Договору нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дня його надання позичальнику до терміну остаточного повернення, зазначеного в п. 1.3. Якщо позичальником погашення кредиту в термін його остаточного повернення не здійснено, за цей день нараховуються проценти за користування кредитом, а з наступного за вказаним у п. 1.3 терміном, позичальник сплачує Банку пеню згідно з п. 4.5. Якщо термін остаточного повернення кредиту припадає на вихідний або святковий день, днем повернення є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 2.4 Договору при розрахунку процентів використовується метод «факт/факт». При наданні кредиту в іноземній валюті кількість днів у році становить 360 днів. Кількість днів у місяці визначається виходячи з фактичної їх кількості.

Також сторони погодили, що за управління невикористаними кредитними коштами за цією кредитною лінією позичальник зобов'язаний сплатити Банку винагороду за їх резервування у розмірі 2,00% річних від суми щоденного залишку невикористаного ліміту не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем нарахування комісії. Нарахування комісії за управління невикористаними коштами проводиться не рідше одного разу на місяць (п. 4.3 Договору).

07.05.2013 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №697/09-2-08 до Договору, за змістом якої Банк надає позичальнику частину кредитних коштів на поповнення оборотних коштів у сумі 2100000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника строком з 07.05.2013 до 08.08.2013 із сплатою 18 % річних.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 1203/09-2-08 від 26.07.2013 Банк надає позичальнику частину кредитних коштів на поповнення оборотних коштів у сумі 700000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника строком з 26.07.2013 до 08.08.2013 із сплатою 18 % річних.

Додатковою угодою № 1344/09-2-08 від 08.08.2013 сторони погодили внести зміни до договору та встановили, що термін остаточного повернення кредиту - 28.03.2014, а також погодили, що за управління невикористаними кредитними коштами за цією кредитною лінією позичальник зобов'язаний сплатити Банку винагороду за їх резервування у розмірі 3,00% річних від суми щоденного залишку невикористаного ліміту не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем нарахування комісії. Нарахування комісії за управління невикористаними коштами проводиться не рідше одного разу на місяць.

21.10.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 1946/09-2-08, відповідно до якої Банк надає позичальнику частину кредитних коштів на поповнення оборотних коштів у сумі 1100000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника строком з 21.10.2013 до 28.03.2014 із сплатою 18 % річних.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є кредитним договором, а відтак між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконано умови Кредитного договору та на виконання Кредитного договору надано відповідачу кредит на загальну суму 4100000,00 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свого зобов'язання з повернення суми кредиту, сплати процентів та винагороди за управління невикористаними кредитними коштами належним чином виконано не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 210043,82 грн (станом на 27.08.2014), з яких: 200000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 5523,28 грн заборгованості за нарахованими процентами та 4520,54 грн заборгованості зі сплати винагороди за управління невикористаними кредитними коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, що для забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором 07.05.2014 між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю «СК «Іллічівське» був укладений договір застави майнових прав №Д-695/09-02-08, за умовами якого Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Іллічівське» передало в заставу майнові права на грошові кошти в сумі 2196400,00 грн, які знаходяться на депозитному рахунку позивача.

Відповідно до п. 2.3 Договору застави №Д-695/09-02-08 від 07.05.2014 реалізація заставлених майнових прав здійснюється шляхом укладення сторонами договору відступлення права вимоги.

Оскільки 07.07.2014 між ТДВ «СК «Іллічівська» та позивачем був укладений договір відступлення права вимоги № 696/09-2-08 (за змістом якого у разі несвоєчасного виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором, позивач самостійно проводить перерахування коштів з депозитного рахунку на рахунки, які зазначені в Кредитному договорі), то за твердженням відповідача заявлена до стягнення сума заборгованості має бути погашеною шляхом звернення стягнення на відповідні депозитні кошти.

Однак, наведені доводи відповідача судом відхиляються з таких підстав.

По-перше, з огляду на положення ч. 1 ст. 589, ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України, а також п. 2.2 договору застави №Д-695/09-02-08 від 07.05.2014, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Тобто звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання основного зобов'язання є правом заставодержателя, а не його обов'язком, і реалізація такого права здійснюється виключно за наявності волевиявлення заставодержателя.

В даному випадку звернення стягнення на предмет застави за договором №Д-695/09-02-08 від 07.05.2014 позивач не здійснював, що спростовує твердження відповідача про погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на депозитні кошти.

По-друге, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми якого мають пріоритет та є спеціальними по відношенню до інших законодавчих актів під час перебування банку у процесі ліквідаційної процедури, встановлено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення кредиторських вимог поза межами ліквідаційної процедури.

Постановою Національного Банку України від 21.05.2014 № 295 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Реал Банк», а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2014 № 34 розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку.

Отже, оскільки за відповідним депозитним договором Банк виступає боржником перед заставодавцем за Договором застави №Д-695/09-02-08 від 07.05.2014, то звернення стягнення на заставлене майно шляхом списання депозитних коштів поза межами ліквідаційної процедури Банку є неможливим та суперечить положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами факту існування заборгованості не спростовано, доказів погашення суми заборгованості з повернення кредиту (у розмірі 200000,00 грн), заборгованості зі сплати процентів (у розмірі 5523,28 грн) та заборгованості зі сплати винагороди за управління невикористаними кредитними коштами (у розмірі 4520,54 грн) не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 200000,00 грн, заборгованості зі сплати процентів у розмірі 5523,28 грн та заборгованості зі сплати винагороди за управління невикористаними кредитними коштами у розмірі 4520,54 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 7784,39 грн (в тому числі пеню, нараховану за прострочення сплати кредиту, у розмірі 7353,42 грн, пеню, нараховану за прострочення виконання зобов'язання зі сплати процентів, у розмірі 223,73 грн та пеню у розмірі 207,24 грн, нараховану за прострочення сплати винагороди за управління невикористаними кредитними коштами).

Судом встановлено, що позичальник у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати Банку пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні розрахунку заявленої до стягнення суми пені позивачем враховано обмеження, встановлені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення сплати кредиту, у розмірі 7353,42 грн та пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання зі сплати процентів, у розмірі 223,73 грн (сума пені нарахована по 27.08.2014).

В частині вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 207,24 грн, нарахованої за прострочення сплати винагороди за управління невикористаними кредитними коштами, суд відмовляє, оскільки умовами Договору не передбачено обов'язку відповідача сплачувати пеню за прострочення сплати винагороди за управління невикористаними кредитними коштами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судові витрати у відповідному розмірі підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м.Київ, вулиця Саксаганського, будинок 38 Б, ідентифікаційний код 25186738) на користь Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» (61072, Харківська обл., місто Харків, проспект Леніна, будинок 60, ідентифікаційний код 14360721) заборгованість за кредитом у розмірі 200000 (двісті тисяч) грн 00 коп., заборгованість за процентами у розмірі 5523 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять три) грн 28 коп., заборгованість за винагородою за управління невикористаними кредитними коштами у розмірі 4520 (чотири тисячі п'ятсот двадцять) грн 54 коп. та пеню у розмірі 7577 (сім тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн 15 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м.Київ, вулиця Саксаганського, будинок 38 Б, ідентифікаційний код 25186738) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4352 (чотири тисячі триста п'ятдесят дві) грн 42 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.10.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова