Рішення № 40981785, 08.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16705/14 08.10.14

За позовом Казенного Підприємства "Шосткинський Казенний завод "Імпульс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест"про стягнення 3100 грн.Суддя Р.Б. Сташків

за участю представників:

Позивача - Грищенков О.В. (представник за довіреністю);Відповідача - Гребінкіна Х.М. (представник за довіреністю).СУТЬ СПОРУ:

Казенне Підприємство "Шосткинський Казенний завод "Імпульс" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" (далі - Відповідач) про стягнення 3100,00 грн. штрафу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 92 від 26.11.2013 року, яка складена відповідачем на поставку позивачу товарів на загальну суму 18600,00 грн., що є підставою для застосування штрафу відповідно до п. 6.6 договору поставки № 291/012-11/П від 18.09.2012, укладеного між сторонами у справі.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що відповідач неодноразово за допомогою електронного зв'язку надсилав до Єдиного реєстру податкових накладних зазначену податкову накладну № 92 від 26.11.2013 року, проте вона не була зареєстрована. Однак, станом на час вирішення спору у даній справі податкова накладна прийнята податковою службою. Окрім того, на думку відповідача, позивач не позбавлений був права включити суму податку на додану вартість до додатку № 8 до декларації з податку на додану вартість та права на отримання податкового кредиту. Також відповідач зазначає, що за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки № 291/012-11/П від 18.09.2012 у відповідача відсутній обов'язок здійснити дії з реєстрації податкової накладної, а тому застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу за вказане порушення є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 18.09.2012 року № 291/012-11/П (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язується передати у власність, а покупець (позивач) - прийняти та оплатити сурик свенцовий, у кількості та якості відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю разом з товаром усі необхідні документи (товарно-транспортну накладну та/або товарну накладну, податкову накладну, оформлену згідно вимог Податкового кодексу України, сертифікат (паспорт, акт) якості).

Загальна сума договору на момент його укладення складає: 378000,00 грн.(п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.3 договору оплата здійснюється проти виставленого постачальником рахунка-фактури шляхом перерахування покупцем 100% передоплати на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 8.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Договір діє з моменту, визначеного у п. 8.1 даного договору, до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.2 договору).

Специфікацією № 1 до договору сторони найменування продукції, кількість та ціну товару, зокрема, товаром є Сурик свинцевий виробництво Німеччина, кількість 6000,0 кг, ціна за одиницю продукції 52,50 грн. (без ПДВ), сума 315000,00 грн. (без ПДВ), загалом 378000,00 грн. (з ПДВ 20%).

На виконання умов договору відповідач виставив позивачу для здійснення попередньої оплати за сурік свинцевий у кількості 300 кг на загальну суму 18600,00 грн. (з ПДВ) рахунок на оплату від 12.11.2013 № 1969 на суму 18600,00 грн.

Позивач здійснив попередню оплату на суму 18600,00 грн. згідно виставленого позивачем рахунку № 1969 від 12.11.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням від 26.11.2013 № 5848. Завірені копії перелічених документів залучено до матеріалів справи.

Відповідно до видаткової накладної від 04.12.2013 № 1644 відповідач поставив, а позивач прийняв попередньо оплачений товар на загальну суму 18600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3100,00 грн.

Згідно з положеннями п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідач склав та надав позивачу податкову накладну № 92 від 26.11.2013 року на проведену останнім оплату на суму 18600,00 грн. за договором.

Проте, як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач згідно Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних від 15.01.2014 року № 15093951 зазначену податкову накладну № 92 від 26.11.2013 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрував, чим порушив вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, позивач на підставі п. 6.6 договору просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 20% від загальної суми без ПДВ за отримані товарно-матеріальні цінності, що за його розрахунком складає 3100,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (абз. 7 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно положень абз. 3-5 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що 06.12.2013 року за допомогою електронного зв'язку надіслав відповідну податкову накладну для її реєстрації, однак, її не було зареєстровано. Неодноразові повторні надсилання податкової накладної очікуваного результату не принесли. На підтвердження чого відповідачем долучено до матеріалів справи квитанцію № 1 від 09.12.2013 року, в якій зазначено, що податкова накладна не прийнята, оскільки виявлені помилки, а саме: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також, як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, з огляду на вищезазначене, а також те, що відповідач за вказаною господарською операцією є платником податку на додану вартість, відповідач відобразив цей податок у податковій декларації з податку на додану вартість. Зазначена декларація, як зазначає відповідач, була надіслана до відповідної податкової служби разом з реєстром виданих та отриманих податкових накладних, та прийнята податковою службою. В підтвердження зазначеного відповідачем долучено до матеріалів справи податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року з реєстром виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013 року, електронна копія якого (реєстру) була подана до податкової служби 20.12.2013 року. В п. 92 реєстру виданих податкових накладних відповідач зазначив дані по операціям з позивачем, зокрема, податкову накладну № 92 від 26.11.2013 року на загальну суму постачання товару - 18600,00 грн.

Зазначена податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2013 року, а також реєстр отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2013 року прийняті податковою службою, про що зазначено в двох квитанціях за № 2 та № 2 від 20.12.2013 року, які залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 ГПК України в підтвердження здійснення реєстрації податкової накладної № 92 від 26.11.2013 року на суму 18600,00 грн. (з ПДВ) протягом встановленого ст. 201 Податкового кодексу України строку відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок штрафу в сумі 3100 грн. є арифметично вірними, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині є доведеною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що відповідач видану позивачу податкову накладну № 92 від 26.11.2013 року на суму 18600,00 грн., зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних до звернення позивача до суду з даним позовом. Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми штрафу позивач суду не надав. Розмір штрафних санкцій, які просить позивач стягнути з відповідача є занадто великими та не співрозмірним із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене незначне прострочення зі здійснення реєстрації виданої позивачу податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити загальний розмір штрафу, що підлягає стягненню до 1000,00 грн. В решті повних вимог суд відмовляє.

Що стосується заперечень відповідача проти позовних вимог, які зводяться до того, що умовами договору до зобов'язань відповідача віднесено лише обов'язок надавати податкову накладну позивачу, а відтак не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не є порушенням договірних зобов'язань у зв'язку з чим, на думку відповідача, відсутні правові підстави для застосування до нього штрафних санкцій у вигляді сплати штрафу; крім того, не здійснення відповідачем реєстрації податкової накладної не позбавило позивача права зі свого боку подати податкову декларацію з податку на додану вартість в додатку № 8 до якої (Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)) включити зазначений податок на додану вартість за податковою накладною № 92 від 26.11.2013 року, та отримати відповідний податковий кредит, то суд зазначає наступне.

Дослідивши положення договору, зокрема, п. 6.6 договору, судом встановлено, що сторонами договору погоджено, що за порушення вимог ст. 201 р.V Податкового кодексу України з постачальника стягується штраф в розмірі 20% від загальної суми без ПДВ за отримані товарно-матеріальні цінності.

Таким чином, враховуючи те, що положеннями ст. 201 Податкового кодексу України встановлений обов'язок продавця товарів/послуг, в даному випадку, відповідача, надати покупцю - позивачу податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, відтак не здійснення такої реєстрації є порушенням ст. 201 Податкового кодексу України, відповідальність за яке сторони даного договору погодили у вигляді сплати штрафу.

Також суд зауважує, що право позивача подати податкову декларацію з податку на додану вартість в додатку № 8 до якої (Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)) включити зазначений податок на додану вартість за податковою накладною № 92 від 26.11.2013 року, та отримати відповідний податковий кредит, є виключно правом позивача та не стоїть в залежності від можливості/неможливості вимагати від відповідача сплати штрафу відповідно до п. 6.6 договору за порушення вимог ст. 201 р.V Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд відхиляє та не приймає до уваги при вирішенні спору заперечення відповідача проти позовних вимог, з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" (03115, м. Київ, вул. Хмельницька, 10, оф. 8, ідентифікаційний код 34834367) на користь Казенного підприємства "Шосткинський Казенний завод "Імпульс" (41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Куйбишева, 41, ідентифікаційний код 14314452) 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 13.10.2014

Суддя Р.Б. Сташків