Рішення № 40981764, 25.09.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.14р. Справа № 904/5622/14

За позовом Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 2 141 690,04 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Ткаченко Р.Ю. - довіреність № 2/10 від 08.01.14;

від відповідача: Старовойтова Я.В. - довіреність № 00.01.0123 від 14.11.13 .

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" про стягнення 2 141 690,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору № 06/09-989 БО-3 на купівлю -продаж природного газу від 30.09.11.

Ухвалою суду від 09.09.14 розгляд справи відкладено на 17.09.14.

Позивач в судове засідання з'явився, надав пояснення, відповіді на поставлені питання та документи. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання з'явився, проти позову не заперечує, просить суд відстрочити та розстрочити виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 17.09.14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011р. у справі №5005/4826/2011 позов було задоволено, стягнено з Комунального підприємства „Дніпродзержинськтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 10 522 000,33 грн. - заборгованості, 861 384 грн. 38 коп. - пені, 1 455 232 грн. 92 коп. - інфляційних нарахувань, 606 222 грн. 37 коп. - річних, 25 500 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення, 15.06.11 у справі №5005/4826/2011, було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.12 було визнано наказ господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2011р. у справі №5005/4826/2011 таким, що не підлягає виконанню частково, у частині стягнення 861 384 грн. 38 коп. - пені, 1 455 232 грн. 92 коп. - інфляційних нарахувань та 606 222 грн. 37 коп. - річних.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р., ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2012р. у справі №5005/4826/2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2013р. у справі №5005/4826/2011, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р., у задоволенні заяви Комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа" про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2011р. №5005/4826/2011 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 861 384 грн. 38 коп. - пені, 1 455 232 грн. 92 коп. - інфляційних нарахувань та 606 222 грн. 37 коп. - 3% річних відмовлено; стягнено з Комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 573 грн. 50 коп. - витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги; доручено господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач звернувся до суду з даним позовом у зв'язку і тим, що відповідачем не в повному обсязі сплачена сума заборгованості, яка стягнута згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.11 у справі №5005/4826/2011.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем 30.05.14 було здійснено оплату в розмірі 89 940,33грн., з яких, відповідно до положень ст. 534 ЦК України, 236,00грн. направлено на погашення заборгованості з ІТЗ, 25 000,00 грн. - погашено заборгованість з державного мита та 64 204,33 грн. було направлено в погашення заборгованості з 3% річних.

Таким чином, зобов'язання в сумі 10 522 000,33 грн., залишилось не виконаним.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.12, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, в силу приписів статті 625 ЦК України, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Доказів виконання вищезазначених грошових зобов'язань, відповідачем не надано.

Враховуючи те, що судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 942182,00 грн. за період з 29.07.11 по 25.07.14 та інфляційних втрат в розмірі 1199508,04 грн., за період з серпня 2011р по червень 2014., є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач звернувся із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на один рік.

Заява обґрунтована неможливістю одразу сплатити всю суму через брак коштів від незалежних від відповідача обставин. Отже, брак коштів утворився у зв'язку з незадовільним рівнем розрахунків споживачів за послуги теплопостачання. Так, станом на 01.07.14 заборгованість населення дорівнює 168661,00 грн. Крім того, згідно постанови ДВС від 07.07.14 всі рахунки підприємства арештовані.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (постанова ВГСУ №9 від 17.10.2012р.)

Враховуючи, те, що Відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, газ споживає не для власних потреб, а для населення, теплову енергію поставляє населенню за регульованими цінами фактично збитково, робота підприємства має сезонний характер, заборгованість населення перед Відповідачем складає суму значну суму, що є безпосередніми причинами неналежного виконання зобов'язання, суд вважає за можливе надати відстрочення виконання рішення суду на шість місяців.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85,121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168, код 03342573) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 3% річних в розмірі 942 182 грн., 1 199 508,04 грн. - інфляційних та 42 834,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відстрочити виконання цього рішення на шість місяців, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 22.09.14.

Суддя М.О.Ніколенко