Ухвала суду № 40981057, 15.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1516/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.

секретар судового засідання: Марцісь Ю.А.

за участю :

представника відповідача Романовича С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про скасування податкового-повідомлення рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011201701 від 15.04.2014 щодо збільшення податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість в сумі 16640 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року ухвалено адміністративний позов задовольнити. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0011201701 від 15.04.2014 щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( код РНОКПП НОМЕР_2 ).

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2014 та ухвалити нове рішення, яким залишити адміністративний позов без задоволення. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано доводи відповідача, а саме: - відповідь начальника першого відділу криманальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Хмельницькій області щодо допиту директора ТОВ "БК Київбудмонтаж" ОСОБА_4, який зазначив про відсутність будь-якого відношення до керівництва згаданим підприємством; - відповідь Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у вінницькій області щодо відсутності у власності чи на праві користування земельної ділянки за адресою: м. Вінниця, вул. Черняховського, 78. Не досліджено чи укладався договір зберігання; - не досліджувався порядок поставки великогабаритних товарно-матеріальних цінностей; - у податковій накладній від 29.03.2011 відсутнє посилання на договір за наслідками виконання умов якого її було оформлено; - не досліджено довіреність №8 від 09.09.2011, яка давала можливість отримати товар згідно видаткової накладної №ЛНА-000021; не досліджено згідно цієї накладної хто відвантажив товар.

Позивач в судове засідання до суду апеляційної інстанції не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України щодо надання письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у період з 18.03.2014 по 24.03.2014 Вінницькою ОДПІ, відповідно до наказу від 14.03.2014 року № 805, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ТОВ "БК Київбудмонтаж" за березень 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 26.03.2014 року № 758/1701/НОМЕР_2 (а.с. 9-19).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за березень 2011 року на загальну суму 16641,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесене спірне податкове повідомлення - рішення № 0011201701 від 15.04.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 16641,00 грн. з яких: за основним платежем в розмірі 16640,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1,00 грн.

Судом з матеріалів справи встановлено, що висновки про порушення позивачем вказаних положень податкового законодавства ґрунтується на твердженні про те, що господарські операції між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "БК Київбудмонтаж" не спричиняють реального настання правових наслідків. Із змісту акту перевірки, випливає, що до такого висновку ревізор - інспектор дійшов проаналізувавши акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №1701/22.8/37143832 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК Київбудмонтаж" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року та за вересень 2012 року, в якому зазначено, що фінансово-господарська діяльність товариства здійснювалась поза межами правового поля, без мети досягнення економічних і матеріальних результатів та одержання прибутку, а також підприємство не мало матеріальних, технічних ресурсів для виконання своїх зобов'язань перед контрагентами (а.с. 37-41).

Виходячи з висновку податкового органу, що правовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "БК Київбудмонтаж" суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків.

Задовольняючи позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вказані висновки податкового органу є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 було віднесено суми податку на додану вартість за березень 2011 року в загальній сумі 16640,00 грн., які сплачені позивачем внаслідок здійснення купівлі "Товару" у ТОВ "БК Київбудмонтаж", яка відбувалась відповідно до договорів купівлі - продажу від 29.03.2011 та 30.03.2011, укладених між позивачем (Покупець) та ТОВ "БК Київбудмонтаж" (Продавець) ( а.с. 73-74, 78 - 79 ).

Відповідно до вищезазначених договорів Продавець зобов'язується передати у власність Покупця запчастини б/в, у кількості згідно специфікації №1 до Договору, а Покупець оплатити та прийняти "Товар". Загальна сума Договору від 29.03.2011 складає 52080,00 грн., у тому числі ПДВ 8680,00 грн., а Договору від 30.03.2011 - 47760,00 грн., у тому числі ПДВ 7960,00 грн. Оплата за товар, згідно розділу 2 Договорів, здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів не пізніше 60 днів, після відгрузки Товару, в розмірі 100% на банківський поточний рахунок Продавця.

Розділом 3 Договорів визначено, що продавець зобов'язується передати "Товар" по адресі поставки, а саме - м. Вінниця; перехід права власності та відповідальності за Товар передається в момент прийняття Товару, на підставі видаткової накладної.

Факт купівлі товару за вищезазначеними договорами та використання їх в господарській діяльності позивача підтверджується наступними первинними документами: - податковими накладними №5 від 29.03.2011 року та №23 від 30.03.2011 року (а.с. 75, 80); - видатковими накладними №РН-0000008 від 29.03.2011 року, №РН-0000005 від 30.03.2011 року (а.с. 77, 82); - специфікаціями №1 до Договору від 29.03.2011 року та Договору від 30.03.2011 року (зворотній бік а.с. 73, 79); - актами прийому-передачі на зберігання від 29.03.2011 року та 30.03.2011 року (а.с. 76, 81); - платіжними дорученнями (а.с. 67-70).

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Твердження відповідача висвітлені в акті перевірки, які слугували винесенню спірного податкового повідомлення-рішення ґрунтується на тому, що угоди укладені позивачем із ТОВ "БК Київбудмонтаж" не спричиняють реального настання правових наслідків, спрямовані на надання податкової вигоди, внаслідок чого, на думку відповідача, операції по формуванню податкового кредиту та податкові накладні, не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг) ( а.с. 17, 31-34 ).

Вищезазначені аргументи податкового органу базуються на підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва №1701/22.8/37143832 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК Київбудмонтаж" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року та за вересень 2012 року (копія акту міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та контрагентом - ТОВ "БК Київбудмонтаж" підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі на зберігання, актом приймання -здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, договором на зберігання (розміщення продукції), специфікаціями митною декларацією та платіжними дорученнями.

Стосовно доводів апелянта про неточності у податковій накладній від 29.03.2011 щодо відсутності посилання на договір та довіреності №8 від 09.09.2011 на отримання товару згідно видаткової накладної №ЛНА-000021 в якій зазначений ОСОБА_5, який на думку податкового органу вперше згадується в первинних бухгалтерських документах, на думку суду апеляційної інстанції не є безумовним доказом безтоварності господарської операції, оскільки доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується її реальне виконання.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Що стосується посилань відповідача на інформацію, яка викладена в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва №1701/22.8/37143832 від 17.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК Київбудмонтаж" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року та за вересень 2012 року та на пояснення гр. ОСОБА_4, якими, на думку відповідача, підтверджується господарської операції з ТОВ "БК Київбудмонтаж", суд першої інстанції правильно не взяв їх до уваги.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За приписами частини 4 зазначеної статті КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на момент складання зазначеного акту ТОВ "БК Київбудмонтаж" було припинено, згідно судового рішення від 20.02.2012 про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом. Зазначений факт вказаний як в самому акті ДПІ у Печерському районі ( а.с. 37 - 38 ), так і підтверджується витягом з ЄДРПОУ ( а.с. 65 - 66 ). При цьому, в період здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача мав чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що питання фіктивності правочинів та фіктивності первинних документів не є предметом розгляду у цій справі та не є предметом оскарження. Зазначене питання має бути з'ясовано в ході окремого судового розгляду із постановленням судового рішення про визнання чи не визнання первинних документів фіктивними або шляхом ухвалення вироку в кримінальній справі.

Матеріалами справи підтверджується, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні, а відтак суми ПДВ правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди, на основі отриманих податкових накладних.

З огляду на наведені обставини в сукупності, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства, в охоплений перевіркою період, що свідчить про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, судова колегія Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 жовтня 2014 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сторчак В. Ю.