Постанова № 40979478, 07.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 910/9624/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Ковальчук Р.Ю.

за участю представників:

від позивача - Сисоєв Є.О.

від відповідача - Бойко А.В.

від третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Рідна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

третя особи ОСОБА_4

про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «СК «Рідна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «СК «Україна» про відшкодування шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року позовні вимоги були задоволені частково.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 18.09.2014 року відновлено апелянту строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники сторін в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

27.09.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Рідна» та ОСОБА_5 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №АТ 395/13, відповідно до якого, було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «Hyundai», державний номер НОМЕР_1.

Як було встановлено судом першої інстанції, 06.10.2013 року в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_6 та автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Рідна» автомобіль «Hyundai», державний номер НОМЕР_1.

У відповідності до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 24.10.2013 року, ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні правопорушення, що сталось 06.10.2013 року в м. Києві за участю автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту № 2598 про оцінку майна від 05.12.2013 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 склала 24 048,36 грн.

05.12.2013 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 позивачу виставлено рахунок, відповідно до якого, вартість замовлених запасних частин і матеріалів та виконаних робіт склала 22894 грн.

11.12.2013 року позивачем було складено страховий акт №3215, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 22894 грн.

Відповідно до зазначеного вище звіту, рахунку ФОП ОСОБА_7 та страхового акту, позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 22894 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 13695 від 12.12.2013 року.

Звертаючись із позовною заявою, СК «Рідна» обгрунтовує свої вимоги тим, що оскільки ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду.

Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія «Україна» за полісом №АВ/9822197, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 визнано винною у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 22894 грн., завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна» за полісом №АВ/9822197.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв`язку з настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_4 автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1, у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Як зазначалося вище, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 у розмірі 22894 грн., було сплачено позивачем на підставі договору страхування.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 у розмірі 22894 грн., у позивача виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».

Разом з тим, частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.02.2014 року позивачем на адресу відповідача направлялася претензія на виплату страхового відшкодування за № 171, отримання якої не заперечується останнім, а тому обов'язок відповідача виплатити суму страхового відшкодування станом на день звернення позивачем до суду настав.

З полісу № АВ/9822197, яким застраховано цивільну відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2, вбачається, що розмір франшизи складає 1000 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування, яке зобов'язане виплатити Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» зменшується на розмір франшизи 1000 грн. та становить 21 894 грн.

Отже, у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою до суду, в обґрунтування своїх заперечень зазначав, що у них не виникло обов`язку на відшкодування шкоди, що була завдана майну, а саме автомобілю «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 у розмірі 21894 грн., оскільки страховий поліс, за яким нібито третя особа застрахувала свій автомобіль «Volkswagen», державний номер НОМЕР_2, насправді був втрачений.

Крім того, як вбачається з копії страхового полісу № АВ /9822197, він містить виправлення, а отже, відповідно до Типової інструкції по заповненню бланку поліса він вважається зіпсованим.

Проте, колегія суддів не погоджується з такою позицією апелянта, та вважає його заперечення не доведеними належним чином, виходячи з наступного.

Представником третьої особи в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги суду для огляду був наданий оригінал страхового полісу № АВ /9822197.

Дійсно, даний поліс містить виправлення в графі «Строк дії».

Апелянтом до матеріалів апеляційної скарги був долучений витяг із бази МТСБУ, з якого вбачається, що поліс № АВ /9822197 зазначений як «бланк втрачений».

Однак, відповідно до Типової інструкції по заповненню бланку полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 17.12.2004 року № 3103, бланк з виправленнями та закресленнями вважається зіпсованим та підлягає вилученню і на ньому з нижнього лівого кутка до верхнього правого проводиться лінія через вісь поліс. Зверху по лінії пишеться слово «Зіпсований», а знизу -дата.

Як зазначалося вище, третя особа надала суду апеляційної інстанції для огляду оригінал страхового полісу, на якому жодних, вище вказаних зазначень, відповідно до вимог інструкції, вчинено не було. Поліс у страхувальника також не вилучався.

Крім того, відповідно до п.1.3, 2.1. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 року за N 691/17986, база даних МТСБУ - єдина централізована база даних МТСБУ щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; користувачі бази даних МТСБУ - страховики - члени МТСБУ, Дирекція МТСБУ, органи державної влади, підприємства, установи, організації, громадяни; Страховики - члени МТСБУ в обов'язковому порядку здійснюють збір та постачання до бази даних МТСБУ такої інформації за формою, встановленою додатком 1 до цього Положення, відомості про втрачені, зіпсовані та знищені бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та бланки спецзнака.

Тобто, враховуючи дане положення, вбачається, що дані у вказану базу щодо, зокрема, втрати бланків полісу, вноситься саме тими страховими компаніями, за ким дані страхові поліси значаться, а МТСБУ лише забезпечує ведення Єдиної централізованої бази даних, а отже наявність в такій базі даних про втрату того чи іншого бланку страхового полісу не підтверджує факту втрати такого бланку.

Крім того, з даного витягу не можливо зрозуміти в який саме час вносили дані про те, що бланк спірного страхового полісу втрачений, а отже, є підстави вважати, що такі дані могли бути внесені, вже після звернення позивача до суду першої інстанції із позовом до СК «Україна».

Як вбачається з пояснень представника відповідача, вказаний страховий поліс від імені страхової компанії виписувався страховим агентом. Печатка на даному бланку є печаткою страхової компанії і даний факт стороною не оспорюється. Також на полісі, що не був, відповідно до вимог типової інструкції, вилучений агентом чи страховою компанією у страхувальника містить підписи вповноважених сторін, які також відповідачем не оскаржуються.

Представник відповідача, в судовому засіданні апеляційної інстанції, зазначив, що вказаний страховий поліс не був оплачений і на підтвердження вказаного надав довідку СК «Україна», що останній оплату страхової премії на поточний рахунок чи в касу товариства не отримував.

Проте, дана довідка не приймається як належний та допустимий доказ зазначеного, оскільки, представником відповідача не вказано, яким саме чином підтверджується сплата коштів за страховий поліс, який був оформлений не безпосередньо в компанії, а через страхового агента, якій укладає такі договори від імені компанії, не надав доказів того, що певними умовами інструкцій чи положень, якими користуються страхові компанії при укладанні страхових полісів, передбачена видача певного платіжного документу на підтвердження сплати коштів за страховий поліс. В той же час, у страховому полісі в графі «Страховий платіж» вказана сума 583,20 грн.

Заперечення представника відповідача, що крім всього вище зазначеного, на недійсність страхового полісу вказує те, що в ньому не зазначено дати його укладання, також не приймається колегією суддів, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до тексту полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, договір набирає чинності з початку зазначеного строку його дії.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що відповідачем не було належними та допустимими доказами спростовано відсутність у них обов`язку на відшкодування шкоди, завданої їх страхувальником третій особі, позовна вимога СК «Рідна» про стягнення з СК «Україна» суми в розмірі 21894 грн. є обгрутованою, законною, доведеною та підлягаючею задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволенні позовні вимоги ПАТ «СК «Рідна», а тому апеляційна скарга ПАТ «СК «Україна» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга ПАТ «СК «Украна» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року у справі № 910/9624/14- без змін.

Матеріали справи № 910/9624/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко