Постанова № 40979469, 02.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа№ 925/1017/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Степанецьке» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2014 року (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Степанецьке»

про стягнення 66270,26 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ФОП ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Степанецьке» про стягнення боргу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.06.2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду прийняте з порушенням норма процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача та відповідач в судове засідання на вказану дату не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

15 липня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Степанецьке» був укладений договір на збирання врожаю 2010 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги зі збирання врожаю зернових культур на площі 200 га за ціною 330 грн. за 1 га на суму 66000 грн., а відповідач зобов'язався прийняти такі послуги та сплатити їх.

Відповідно до п. 3.3 договору, роботи виконавця зі збирання врожаю сільськогосподарських культур замовник оплачує шляхом перерахування грошових коштів зі свого розрахункового рахунку протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до акту виконаних робіт позивач надав відповідачу послуги з обмолоту пшениці на площі 168, 1 га по ціні 330 грн. на загальну суму 55473 грн.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, свої вимоги обґрунтував тим, що відповідач вчасно своїх зобов`язань за договором не виконав, виконані роботи вчасно не оплатив, а тому просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт виконання робіт позивачем та прийняття їх позивачем підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт, що підписаний вповноваженими представниками сторін та скріплений відповідними печатками.

Зокрема в даному акті зазначено, що позивачем виконано робіт на загальну суму 55473 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору роботи виконавця зі збирання врожаю сільськогосподарських культур замовник оплачує шляхом перерахування грошових коштів зі свого розрахункового рахунку протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Проте, відповідачем кошти сплачені не були.

В зв`язку з чим, позивачем була направлена на адресу СТОВ «Агрокомплекс «Степаницьке» вимогу про сплату боргу з урахуванням інфляції, 3% річних та пені.

Відповідь на дану вимогу позивач не отримав, кошти сплачені йому не були.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на те, що позивачем ну було надано суду доказів відсутності заборгованості перед позивачем чи існування її в меншому розмірі, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про доведеність існування боргу за відповідачем в розмірі 55473 грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню за порушення своїх зобов`язань.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання з причин відсутності необхідних коштів.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.2.4 договору сторони передбачили, що за затримку оплати виконаних робіт, чи порушення умов оплати, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, знаходить його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимога про сплату стягнення коштів в сумі 4193,76 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем за період з 16.08.2011 року по 05.05.2014 року нараховані 4532 грн. 07 коп. три проценти річних та 2071 грн. 43 коп. інфляційних нарахувань, які той просить стягнути у судовому порядку.

Даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно повністю задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а тому апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Степанецьке» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Степанецьке» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Степанецьке» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 26.06.2014 року у справі № 925/1017/14- без змін.

Матеріали справи № 925/1017/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов