Ухвала суду № 40977628, 04.04.2014, Новоодеський районний суд Миколаївської області

04.04.2014

Справа № 482/730/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

про повернення заяви про забезпечення позову

04 квітня 2014 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Ітріна М.В., при секретарі Андреєвій Ю.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанси» (далі - Товариство) про визнання недійсним договору фінансового лізингу, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2014 р. заявник звернувся до суду з вказаною заявою. Свої вимоги обґрунтовував тим, що в провадженні Новоодеського районного суду перебуває цивільна справа № 482/611/14 за позовом ОСОБА_1 до Товариства про визнання недійсним договору фінансового лізингу за № 00814912 від 12.02.2013 р.

Вказали, що позивач має підстави побоюватися що відповідач може перевести кошти зі свого рахунку на інший і тим самим ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Просили накласти арешт на р/р НОМЕР_1, МФО 380805 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, ЄДРПОУ 38104479.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що вона підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як викладено у пункті 1 частини 1 статті 152 цього ж Кодексу, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Частина 3 цієї ж статті визначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник просить накласти арешт на розрахунковий рахунок через наявність у позивача побоювань що відповідач може перевести кошти зі свого рахунку на інший і тим самим ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Але в заяві не зазначено кому належить розрахунковий рахунок на який заявник просить накласти арешт, а тому суду неможливо з'ясувати чи можуть належати кошти відповідачеві.

Крім цього, заява не містить викладу конкретних причин у зв'язку з якими потрібно забезпечувати позов та обґрунтувань необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову.

В заяві не зазначена суть первісного позову, а за такого суд не має змоги встановити чи будуть співмірними види забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Крім цього, відповідно до частини 1 статті 3 та пункту 13 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подачу до суду заяви про забезпечення позову, заявнику слід сплатити судовий збір по ставці 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, у даному випадку його розмір складає 121, 8 грн.

Проте заявником не надані документи, що підтверджують сплату ним судового збору.

За такого суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України.

Відповідно до частини 8 статті 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 151, 152, 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанси» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, - повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя