Постанова № 40976116, 15.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 жовтня 2014 р. № 820/16105/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

За участі сторін:

представника позивача - Лукашиної І.А.

представника відповідача - Джиджавадзе Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Споживчого кооперативу «Престиж» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, споживчий кооператив «Престиж», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2014 року № 0002031501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 592024,0 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесене державною податковою інспекцією у Дзержинському м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Споживчий кооператив «Престиж» 22.02.2006 р. взято на податковий облік за № 1018/6 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Судом також було встановлено, що державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 30.05.2014 р. № 2096/20-30-15-01-10/34017070.

Актом перевірки зафіксовано наступне: СК «Престиж» в порушення п. 5 Порядку № 1246, п. 16 Порядку № 1379, п. 198.6 ст. 198 , п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України завищено розмір податкового кредиту на 203 030,83 грн., в тому числі за січень 2014 року на 203 030,83 грн., в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України завищено розмір податкового кредиту на 243 684,45 грн., в тому числі за січень 2014 року на 35 714,58 грн. за лютий 2014 року на 96 760,51 грн., за березень 2014 року на 111 209,36 грн. та в порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України СК «Престиж» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за період січень - лютий 2014 року з витрат від здійснення правочинів з ТОВ «ТЕХБУДОПТ» (податковий номер 38771939) у розмірі 187 250,51 грн., в т.ч. за січень 2014 року - 90 490,00 грн., за лютий 2014 року - 96 760,51 грн. та з ТОВ «АВАНГАРД СТРОЙ БІЗНЕС» за період грудень 2013 року витрат у розмірі 90533 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.06.2014 року за №0002031501, яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 592024,0 грн.

Позивач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його до Головного Управління Міндоходів у Харківській області .

За результатами розгляду скарга підприємства залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.12.2013 року було укладено договір генерального підряду на будівництво №11 між СК «Престиж» (Замовник) та ТОВ «ТЕХСТРОЙОПТ» (Генпідрядник) про наступне: Генпідрядник зобов'язується виконати роботи по будівництву, а Замовник зобов'язується прийняти вказані роботи та сплатити за них.

Судом також встановлено, що відповідачем було отримано акт Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.04.2014 року № 233/20-33-22-03-07/38771939 про неможливість проведення перевірки ТОВ «ТЕХБУДОПТ» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень - лютий 2014 року.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що позивачем як до перевірки, так і до матеріалів справи додані наступні документи, якими підтверджено факт здійснення господарських операцій: податковими накладними №32 від 31.01.2014 року, №5 від 28.02.2014 року, актами приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) за грудень 2013 року, січень 2014 року, лютий 2014 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3) за грудень 2013 року, січень 2014 року, лютий 2014 року, актами №013101, №022801, №123101 на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин, деталей за період за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, актами №013101, №022801, №123101 на використання при виконанні робіт матеріалів і повернення залишків відомостей ресурсі за період грудень 2013 року, січень 2014 року, лютий 2014.

Також судом встановлено, що 18.09.2013 року між СК «Престиж» (Замовник) та ТОВ «АВАНГАРД СТРОЙ БІЗНЕС» (Генпідрядник) укладено договір генерального підряду №11, згідно якого Генпідрядник зобов'язується виконати роботи по будівництву, а Замовник - прийняти вказані роботи та сплатити за них.

Відповідачем було отримано довідку Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.03.2014 року № 237/20-23-22-01-05/38398231 про проведення зустрічної звірки ТОВ «АВАНГАРД СТРОЙ БІЗНЕС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2013 року.

Перевіркою ТОВ «АВАНГАРД СТРОЙ БІЗНЕС» за період листопад 2013 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платниками податків за листопад 2013 року, в тому числі з СК «Престиж».

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що позивачем як до перевірки, так і до матеріалів справи додані наступні документи, якими підтверджено факт здійснення господарських операцій: податковими накладними №116 від 31.10.2013 року, №168 від 30.09.2013 року, №193 від 29.11.2013 року, актами приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3) за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, актами №093002, №103102, №103103, №112902, №112903 на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин, деталей за період за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, актами №093002, №103102, №103103, №112902, №112903 на використання при виконанні робіт матеріалів і повернення залишків відомостей ресурсі за період за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року.

Суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Крім того суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.99р., відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років несе (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У відповідності до вимог п. З ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. №436-ІУ , якими визначено: "... Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.". "...Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами."

П.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), згідно якого: "Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку..."

Також, відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проаналізувавши вказані норми діючого податкового законодавства та враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ витрати, за якими у подальшому зформовано залишок від»ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з ПДВ за березень 2014 року, оскільки первинні документи на підставі яких формувався податкові кредит по вказаному контрагенту є дійсними, а тому засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо відсутності на момент перевірки податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Техбудопт», ТОВ «АВАНГАРД СТРОЙ БІЗНЕС» та ТОВ «Торгінвест-Дніпро».

Судом встановлено, що листом від 15.05.2014 року №66 СК «Престиж» повідомив Відповідача, що документи фінансово - господарської діяльності та первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами підприємством передано на відповідальне зберігання ТОВ «Блейз Інвест» згідно укладеного між нами договору зберігання від 03.04.2014 року.

Однак, як встановлено судом, на прохання Позивача достроково повернути передані на зберігання документи фінансово-господарської діяльності та первинного бухгалтерського обліку по вказаним контрагентам, 13.04.2014 року ТОВ «Блейз Інвест» повідомив про те, що вказані документи пошкоджено внаслідок затоплення в приміщенні.

Про вищенаведені обставини Позивач повідомив контролюючий орган, мається на увазі пошкодження документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків по здійсненим господарським операціям з вказаними контрагентами, та враховуючи п. 44.5 ст.44 Податкового Кодексу України просило перенести строки здійснення перевірки до дня відновлення первинних документів в межах 90-то денного строку.

Суд зазначає, що відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Також, згідно з п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Однак, як було встановлено судом, в порушення п. 44.5 ст.44 Податкового кодексу України Відповідачем не було перенесено строки здійснення перевірки до дня відновлення Позивачем первинних документів в межах 90-то денного строку, у зв'язку із чим висновок Відповідача щодо неправомірного включення сум ПДВ по взаємовідносинам з вказаними контрагентами за відсутності на момент перевірки податкових накладних (перелік яких наведено у додатку №2 до акту перевірки) є незаконним.

Щодо висновків ДПІ про включення СК «Престиж» до складу податкового кредиту січня 2014 року суми ПДВ по податковим накладним, щодо яких порушено порядок їх реєстрації в ЄРПН.

Суд вказує, що відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не потверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, виходячи із положень наведених норм, платник податків має право на включення сплачених сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених п.198.2 ст.198 кодексу, заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковим накладними або податковий кредит сформовано за податковою накладною, з дати складання якої минуло понад 365 днів.

Згідно п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

3.11. у паперовому вигляді;

3.12. в електронній формі -з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Цим же пунктом Кодексу визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

3.13. порядковий номер податкової накладної;

3.14. дата виписування податкової накладної;

3.15. повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

3.16. податковий номер платника податку (продавця та покупця);

3.17. місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

3.18. повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

3.19. опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

3.20. ціна постачання без урахування податку;

3.21. ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

3.22. загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

3.23. вид цивільно-правового договору;

3.24. код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

3.25. номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, звезеного на митну територію України.

Згідно з п.п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбач, що Порядок ведення "Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Цим же підпунктом встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або : згущення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач у акті перевірки не підпадають під правові підстави, за якими у порядку п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України заборонено платнику податку включати до складу податкового кредиту суми ПДВ.

На підставі наведеного, суд вказує про неправомірне винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Споживчого кооперативу «Престиж» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 18 червня 2014 року №0002031501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Споживчого кооперативу «Престиж» (код 34017070) понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 20 жовтня 2014 року.

Суддя А.В. Зінченко