Постанова № 40976079, 14.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 жовтня 2014 р. № 820/11576/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача - Сімаковича П.Ю.,

представник відповідача - Павленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Техномаркет" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Опт-Техномаркет", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просив суд визнати неправомірними дії Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо не встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ "Опт-Техномаркет".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.05.2014 року ТОВ«Опт-Техномаркет» отримано відповідь від Індустріальної ОДПІ від 28.05.2014 за №33/10/20-36-10-10 на запит від 23.05.2014 року, в якій зазначено, що 19.05.2014 року місцезнаходження підприємства за юридичною адресою встановлено не було, про що складено акт. Крім цього, у листі ДПІ зазначається, що фахівцями Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області вживалися заходи з метою встановлення місцезнаходження підприємства та проведення перевірки та 21.05.2014 року місцезнаходження ТОВ «Опт-Техномаркет» було встановлено. Позивач, не згодний з висновками щодо відсутності ТОВ «Опт-Техномаркет» за місцезнаходженням, оскільки фактично співробітниками Індустріальної ОДПІ не було здійснено виходу за юридичною адресою ТОВ «Опт-Техномаркет». В зв'язку з чим позивач вважає дії відповідача неправомірними, та в судовому засіданні просив позов задовільними.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що спроба провести перевірку ТОВ «Опт-Техномаркет» ДПІ була здійснена на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, крім того зазначив, що акт про не встановлення місцезнаходження позивача взагалі не складався, в зв'язку з чим, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на підставі направлень на перевірку від 19.05.2014 №865, №866, №867, №868, №869, №870 виданих Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77. Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, наказу Індустріальної ОДНІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.05.2014 №721 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних документальних перевірок суб'єктів господарювання, здійснено вихід на планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ-ТЕХНОМАРКЕТ», податковий номер 34951612, (скорочене найменування суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів ТОВ «ОПТ-ТЕХНОМАРКЕТ») з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 19.05.2014 року № 296/20-36-22-01 -07/34951612 «Про неможливість розпочати перевірку ТОВ «ОПТ-ТЕХНОМАРКЕТ» податковий номер 34951612) у зв'язку з не встановленням місцезнаходження платника податків за податковою адресою підприємства: 61070, м. Харків, вул.Академіка Проскури, 1.», в якому зазначено, що місцезнаходження ТОВ «ОПТ-ТЕХНОМАРКЕТ» відповідно до відомостей із ЄДР щодо юридичної особи: 61070, м. Харків, вул.Академіка Проскури, 1. Оскільки адреса м.Харків, вул.Академіка Проскури, 1 має значну територію, станом на 19.05.2014 року фахівцями Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області не вдалося знайти розташування підприємства ТОВ «ОПТ-ТЕХНОМАРКЕТ», податковий номер 34951612. З метою проведення перевірки підприємства ТОВ «ОПТ-ТЕХНОМАРКЕТ» фахівцями Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області буде здійснено подальший вихід за податковою адресою підприємства, а саме: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури,1.

Як зазначив позивач, він вважає неправомірними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо складання акту про не встановлення місцезнаходження ТОВ «ОПТ-ТЕХНОМАРКЕТ» та в повному обсязі не згоден зі змістом та висновками викладеними в акті про неможливість розпочати перевірку, тобто фактично оскаржує зміст та висновки цього акту.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами вказаного акту ні яких рішень відповідачем не приймалося.

Суд зазначає, що статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Податковим кодексом України.

Згідно до п. 19-1.1.1. ст. 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів;

Відповідно до п. 14.1.1-1 ст. 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом;

Згідно з п. 20.1.4. ст. 20 ПК Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Відповідно до п.61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 61.2. ст. 61 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Статтею 62 цього кодексу передбачені способи здійснення податкового контролю, а саме податковий контроль здійснюється шляхом: п. 62.1.1. ведення обліку платників податків; п. 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; п. 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 41.1. ст.41 цього Кодексу контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Правовий аналіз вказаних норм ПК України свідчить про те, що органи державної податкової служби (у т.ч. і Індустріальної ОДПІ м. Харкова) є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені у 8-ій главі "Перевірки" Податкового кодексу України. Зокрема, Податковим кодексом України передбачено проведення документальних позапланових перевірок (ст.78 ПК України) та камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок (ст.75 ПК України), які передбачають дотримання певної процедури їх проведення.

Так, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України 75.1. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. (п. 75.1.2. ст. 75 ПК України).

Пункт 77.9. ст. 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пункт 86.1. ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до р. 1 п. 10 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого, наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 У разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки або неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

З наведених положень випливає, що Акт складений про неможливість проведення перевірки є службовим документом, який підтверджує факт неможливості проведення такої перевірки і є носієм вказаної інформації.

Отже із змісту вищенаведеного вбачається, що право на внесення певної інформації до акту про неможливість проведення планової виїзної документальної перевірки виникає у податкового органу в зв'язку з неможливістю її проведення, з урахуванням тих фактичних обставин, які перешкоджали податковому органу розпочати перевірку. Тобто, фактично в даному акті контролюючим органом викладаються обставини, в зв'язку з якими вказана перевірка не була проведена.

Таким чином, інформація, викладена податковим органом в Актах про неможливість проведення планової виїзної документальної перевірки сама по собі не впливає на наявні у позивача права, не створює для нього додаткових обов'язків, не визначає правову поведінку позивача, отже прав та інтересів позивача не порушує.

Суд також зазначає, що дії стосовно складання вказаного акту є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства.

Власне ж спроба проведення планової виїзної документальної перевірки з оформленням акту про неможливість її проведення, а також висновки, викладені в цьому акті не породжують та не змінюють права та обов'язки позивача, оскільки вони є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Крім того, з правового аналізу приписів Податкового Кодексу України, вбачається обов'язок, а не право, податкового органу складати вказаний акт в зв'язку з неможливістю провести відповідну перевірку.

При цьому, визначаючи правові наслідки незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, законодавець у пункті 86.7 статті 86 ПК України передбачив право платника податків подати свої заперечення на такий акт.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при фактичному проведенні перевірки та складенні акту перевірки, діями податкового органу, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин будуть відповідні рішення про донарахування податкових зобов'язань та/або визначення штрафних (фінансових) санкцій.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єкта відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Факти та висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу викладені в акті перевірки можуть бути підтвердженні або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій в основу яких покладені згадувані висновки акту.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Позивачем, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що діями відповідача з приводу складання оскаржуваного акту, було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновків, що акт про неможливість проведення перевірки не є рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин, є лише носієм інформації щодо неможливості проведення такої перевірки, а тому оцінка акту, в тому числі і оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

З огляду на зазначене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-Техномаркет" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними залишити без задоволення.

2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 20.10.2014р.

Суддя Рубан В.В.