Вирок № 40975723, 20.10.2014, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1638/13-к

Провадження №: 1-кп/0343/5/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Керніцького І. І.,

з участю: секретаря судових засідань - Оленюк Т.В.,

прокурорів: Павлюка Ф.В., Попадинець О.В.,

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середьною освітою, офіційно не одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, в минулому, згідно ст.. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 умисно спричинив тяжке тілесне пошкодження потерпілому при перевищенні меж необхідної оборони.

Так, він 18.03.2013 року приблизно о 17 год., перебував у житловому будинку за місцем проживання в АДРЕСА_1. В цей час, ОСОБА_3, що перебував в стані алкогольного сп?яніння, намагаючись ввійти в середину будинку, почав копати ногами двері, висловлюючись нецензурними словами та погрожував ОСОБА_4 фізичною розправою. Зайшовши в коридор будинку ОСОБА_3 намагався заподіяти ОСОБА_4 тілесні пошкодження. Відійшовши в бік, з метою самозахисту ОСОБА_4 взяв саперну лопатку, яка була в коридорі та завдав ОСОБА_3 два удари в область голови, намагаючись вигнати його з будинку, перевищивши при цьому межі необхідної оборони, заподіяв тяжку шкоду потерпілому, яка явно не відповідала небезпеці посягання та обстановці захисту. В результаті заподіяних ударів ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепа, епідуральною гематомою правої тім?яно-скронево-потиличної ділянки, забоєм головоного мозку середнього ступеня, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 199 від 08.05.2013 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст.. 124 КК України визнав та пояснив, що протягом одного року він знайомий з ОСОБА_3 по кличці «ОСОБА_3». Кілька разів допомагав йому по господарству. 18 березня 2013 року після обіду, коли він проходив повз магазин «Вибір», що знаходиться в м.Долина по вулиці Шептицького, так як ходив до дружини, яка їхала в с.Ілемня і чекала на автобусній зупинці, але забула дати йому гроші для придбання поросяти, і повертався додому, то бачив як біля вищевказаного магазину знаходився ОСОБА_5 Через кілька хвилин йому зателефонувала дружина, та повідомила, що ОСОБА_5 і ОСОБА_3 пішли за ним. На той час самого ОСОБА_3 він не бачив. Коли вже відчиняв двері свого будинку, то побачив, як ОСОБА_3 заходить через хвіртку в його подвір?я. На той час, він з ним перебував не у дуже хороших відносинах, а тому, щоб не було конфлікту, він зайшовши в коридор, одразу за собою зачинив на защіпку двері. Знаходячись в коридорі почув як ОСОБА_3 підійшов до дверей і став копати їх ногами та в його сторону виражатись нецензурними словами, погрожуючи фізичною розправою. В будинок він його не впускав. Через цей шум з свого будинку, що знаходиться на тому ж подвірї, що і його, вийшла сестра ОСОБА_6. В цей час він по телефону викликав працівників міліції, і вже після цього відчинив двері. За дверима знаходився ОСОБА_3, а на подвір?ї біля дому стояла сестра ОСОБА_6. Коли він відчинив двері, то ОСОБА_3 став заштовхувати його в коридор та зайшов в середину, але виштовхнув його назад на ганок. Після того як ОСОБА_3 знову опинився на ганку, він з правого кута коридору в руку взяв саперну лопатку, яка там завжди знаходилась. І в цей час від воріт до дверей будинку підійшов ОСОБА_5 Тоді вже вони обоє стали його ображати. Можливо в ході суперечки він наніс ОСОБА_3 удар лопаткою. У вчиненому розкаюється, просить застосувати до нього дію Закону України «Про амністію в 2014 році».

Окрім визнання вини самим обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 124 КК України доводиться також показаннями опитаних в судовому засіданні свідків та потерпілого.

Допитаний в ході судового провадження портерпілий ОСОБА_3 дав показання, в яких зазначив, що з обвинуваченим він знайомий приблизно два роки. Багато деталей події він не може пригадати через отримані травми голови. Того дня він знаходився в старій частині міста по вул.. Шептицького разом зі своїм знайомим ОСОБА_5. Вони випили по пляшці пива. На повороті біля магазину до них підійшов ОСОБА_4 і став просити, щоб той допоміг йому отримати кошти від інших осібю. В ході розмови вони зайшли на подвір?я будинку, де проживає ОСОБА_4 Він відмовився від пропозиції обвинуваченого, грубо висловившись в його адресу. Це вже відбувалося на ганку будинку. Що було далі не пригадує. Коли приїхали працівники міліції він ще перебував на подвір?ї будинку ОСОБА_4 Працівники міліції довезли його до зупинки автобуса та там висадили. Наступного дня вечером його забрали в Долинську ЦРЛ.

Свідок ОСОБА_7 вказала, що є рідною сестрою обвинуваченого. Того дня, з вікна бідинку бачила, як по вулиці біг її брат, позаду нього біг ОСОБА_3, розмахуючи ременем, а за ним на віддалі кілька метрів бів ОСОБА_5. Вона зрозуміла, що брат біжить до себе додому та зателефонувала сестрі ОСОБА_6, щоб та прослідкувала, що буде робитись згодом. Коли сама підійшла до будинку брата то побачила там сестрі, ОСОБА_4 (обвинуваченого) ОСОБА_3, ОСОБА_5 та працівників міліції. Один з працвників міліції на прізвище «ОСОБА_8» запевнив її, що більше ці особи не будуть їм докучати, та забравши ОСОБА_3 і ОСОБА_5 поїхали.

Свідок ОСОБА_6, яка також є сестрою обвинуваченого ОСОБА_4 показала, що 18.03.2013 року до неї зателефонувала сестра і попросила підійти до будинку ОСОБА_4. Коли вона підійшла то на подвір?ї побачила ОСОБА_5, а на ганку будинку був ОСОБА_3, брат ОСОБА_4 був в середині. ОСОБА_3 Тримав ногою двері і мав у руці ремінь. При ній ОСОБА_3 справив потребу на двері та вимагав в брата гроші, говорячи при цьому «давай бабло». Вона почала вимагати він ОСОБА_3 та ОСОБА_5, щоб вони залишили подвір?я. Коли ОСОБА_4 вийшов з будинку в нього в руках була саперна лопатка, однак за час її присутності брат ударів ОСОБА_3 не наносив. Згодом приїхали працівники міліції, які забрали ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_9 показала, що 18.03.2013 рорку вона вийшла з магазину «Європа» та бачила, як по вул.. Шептицького скорою ходою ішов ОСОБА_4. Позаду нього ішли ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які були в нетверезому стані і головсно матюкались. В ОСОБА_3 в руках був якийсь предмет. Вони рухались в напрямку вул.. Оболонської.

Свідок ОСОБА_10 повідомили, що перебуває в громадянському Шлюбі з ОСОБА_4. Однак певний час проживає окремо в селі. 18.03.2013 року року вона зняла в банкоматі гроші та зателефонувала до ОСОБА_4, щоб той підійшов на зупинку та забрав гроші, що купити порося. Вона підїхала на маршрутці в стару частину міста де її чекав ОСОБА_4, передала йому гроші та знову сіла в маршрутку. З вікна вона бачила, що ОСОБА_4 по вулиці переслідують двоє мужчин. Згодом ОСОБА_4 їй розповів, що ці мужчини намагалися відбрати в нього гроші.

Допитаний свідок ОСОБА_5 показав, що 18.03.2013 року він разхом з ОСОБА_3 в старій частині міста, біля магазину «Вибір» вживали енергетичні напої. Приблизно о 17 год. вони зустріли ОСОБА_4. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 почали про щось між собою розмовляти і в ході розмови рухались в напрямку до вул.. Оболонської, де проживав ОСОБА_4. ОСОБА_3 ішов разом з ОСОБА_4, а він ішов позаду на відстані приблизно 30 метрів. На ганку між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виникла сварка і він почув удар чимось металевим. Коли він підбіг ближче то побачив, що ОСОБА_3 лежить, а ОСОБА_4 намагався вдарити його саперною лопаткою, однак він його зупинив. Згодом приїхали працівники міліції та забрали його з ОСОБА_3 в автомобіль і висадили на зупинці біля кафе «Верховина». На подвір?я до ОСОБА_4 він зайшов тільки після того, як почув звук удару, обставин бійки він не бачив, оскільки був на значній відстані від потерпілого та обвинуваченого.

Суд критично оцінює покази цього свідка, вважає їх нещирими та неправдивими. Його покази суперечать показам опитаних свідків та потерпілого, які вказують, що він перебував на подвір?ї під час суперечки, не відповідають обставинам події та тривалості події.

Свідок ОСОБА_11 дала показання про те, що вона є мамою потерпілого. Що відбулось насправді між її сином та обвинуваченим 18.03.2013 року їй не відомо. Того дня син весь вечір не виходив з кімнати. Наступного дня, коли повернулась з роботи чоловік повідомив, що ОСОБА_3 досі не виходить з кімнати. Коли зайшла в кімнату то побачила, що сину дуже погано і подумала, що можливо він отруївся грибами. Вона разом зі сестрою викликали швидку медичну допомогу, де в реанімаційному відділенні сказали, що в сина травма голови. Син розповів їй, що його побив ОСОБА_4.

Аналогічні покази дала суду свідок ОСОБА_12

Окрім показів допитаних в ході судового провадження свідків та потерпілого, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 124 КК доводиться іншими, здобутими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема:

Даними судово-медичної експертизи № 199 від 08.05.2013 року, відповідно до якої в громадянина ОСОБА_3 мались тілесні пошкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепа, епідуральною гематомою правої тім?яно-скронево-потиличної ділянки, забоєм головоного мозку середнього ступеня, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

Даними з протоколу обшуку з помешкання ОСОБА_4 від 06.04.2013 року, в результаті якого було вилучено металеву саперну лопатку.

Аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст.. 124 КК України, оскільки він спричинив тяжке тілесне пошкодження потерпілому при перевищенні меж необхідної оборони.

Призначаючи покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особа винного та обставини, що пом"якшують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він по місцю проживання характеризується позитивно, не працює, на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінетах Долинської ЦРП не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей.

До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить те, що обвинувачений у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого в ході судового провадження не здобуто.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень, наявність пом'якшуючих покарання обставин, його особу, те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення, у виді обмеження волі на певний строк.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування щодо нього Закону України " Про амністію у 2014 році", то суд вважає, що воно підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

19.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року №1185-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей - інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей, відносно яких він не позбавлений батьківських прав, про що свідчать світлокопії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 25.06.2011 року та НОМЕР_2 від 02.07.2007 року, виданих виконавчим комітетом Ільмянської сільської ради Рожнятівського райну, згідно з даними яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 записаний батьком відповідно ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_14,ІНФОРМАЦІЯ_3.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 в минулому не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.. 124 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Вказане кримінальне правопорушення вчинено 18.03.2014 року, тобто до дня набрання чинності (19.04.2014р.) Закону України «Про амністію у 2014 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 амністії, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Долинським міжрайонним прокурором в інтересах медичної установи «Центральна районна лікарня Калуської міської і районної ради Івано-Франківської області» до ОСОБА_4 заявлено цивільний позов на суму 2445,68 грн.

Вказаний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов?язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров?я, пов?язаних з лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно до довідки № 1204 від 21.05.2013 року на лікування потерпілого ОСОБА_3 було витрачено кошти в сумі 2445,68 гривень, вказані кошти підлягають стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_4

Потерпілим-цивільним позивачем ОСОБА_3 до цивільного відповідача ОСОБА_4 заявлено цивільний позов щодо стягнення на його користь 10000 гривень в рахунок відшкодування витрат, пов?язаних лікуванням та 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ч. 1 ст. 129 КПК України передбачає, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ч. 5 вказаної статті цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як зазначено у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 року № 3 „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" при розгляді позову мають бути наведені докази, якими підтверджується шкода, а також наведені відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Визначаючи розмір відшкодування матеріальних збитків суд враховує суми, підтверджені платіжними документами.

Як вбачається з долучених в обґрунтування позовних вимог платіжних документів та фіскальних чеків сума витрачених на лікування потерпілим коштів становить 3092,53 гривні, а тому в цій частині позов підлягає до часткового задоволення. Суд не враховує при цьому два фіскальні чеки на суму по 500 гривень, оскільки вказана оплата була перерахована в якості благодійних внесків.

Щодо позовної вимоги в частині відшкодування маральної шкоди в сумі 10000 гривень, то суд вважає, що і ця вимога підлягає до часткового задоволення.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з викладеного, суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди саме в заявлених в позовних вимогах сумах, так як немає і не може бути абсолютних критеріїв майнового виразу душевного болю, морального страждання, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням позивача і може мати суто умовний вираз. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин, які мають суттєве значення, матеріального стану сторін та, враховуючи вимоги розумності й справедливості, вважає, що належному і дійсному її розміру відповідатиме сума в розмірі 3 000,00 гривень.

Визначаючи розмір відшкодування маральної шкоди суд враховує ступінь та характер маральних страждань потерпілого, їх тривалість, а також факт існування протиправної поведінки з боку самого потерпілого.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст.. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 368, 370 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, призначивши покарання у вигляді обмеження волі на строк один рік.

Звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного основного та додаткового покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь медичної установи «Центральна районна лікарня Калуської міської і районної ради Івано-Франківської області» 2445,68 (дві тисячі чотириста сорок п?ять) грн. витрат, пов?язаних з лікуванням потерпілого, перерахувавши зазначені кошти на р/р 35410039002034 в ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області МФО 836014 КОД 33578224.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3092,53 (три тисячі дев?яносто два) гривні в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 3000 (три тисячі) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази: металеву саперну лопатку з дерев?яною ручкою, яка знаходиться на зберігання в кімнаті речових доказів Долинського РВ УМВС - знищити; одяг потерпілого ОСОБА_3: чоловічу куртку, джинсові штани синього кольору та шапку сірого кольору, які знаходяться на зберігання в кімнаті речових доказів Долинського РВ УМВС - повернути власнику ОСОБА_3; одяг обвинуваченого ОСОБА_4: спортивний светер та спортивні штани, які знаходяться на зберігання в кімнаті речових доказів Долинського РВ УМВС - повернути власнику ОСОБА_4.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 не обирати.

Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 ч.3 КПК України до Апеляційного суду Івано-Франківської області на протязі 30 днів з часу його проголошення через Долинський районний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не було скасовано судом апеляційної інстанції, набирає законної сили після прийняття рішенням судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, негайно, після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя