Рішення № 40975398, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14137/14 13.10.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"доПублічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн"проусунення перешкод в користуванні майном

Представники:

від позивача: ОСОБА_12 - представник за довіреністю № 03/2/97 від 17.02.2014;

від відповідача 1: Євсєєв М.В. - представник за довіреністю б/н від 03.03.2014;

від відповідача 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.07.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн" про усунення перешкод в користуванні майном.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 у справі № 34/12 він набув право власності на майно: нежитлове приміщення (заготівельно-зварювальний корпус №3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. ХVІ(цифра)), загальною площею 12363,50 кв. м.), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, колишнім власником якого є Публічне акціонерне товариство "Будшляхмаш". Однак представники колишнього власника вказаного приміщення безпідставно чинять перешкоди у доступі представників позивача до нежитлового приміщення (заготівельно-зварювальний корпус №3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. ХVІ(цифра)), загальною площею 12363,50 кв. м.), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, що є порушенням права користування позивача та у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до суду щодо усунення перешкод в користуванні вказаним майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14137/14 та розгляд справи призначено до розгляду на 30.07.2014.

23.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 розгляд справи відкладено на 11.08.2014, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача 2 про відкладення розгляду справи, неявкою представників відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання та невиконання ними вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 11.08.2014 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому пояснив, що з його боку відсутні будь-які порушення прав позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн" є безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні 11.08.2014 подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 розгляд справи відкладено на 12.09.2014, у зв'язку із неявкою представника відповідача 1 у судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду.

12.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив, в якому відповідач 1 зазначив, що позивач, звертаючись до суду, невірно визначив спосіб захисту, оскільки в даному випадку має місце невизнання цивільного права, яке полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Крім того, відповідач 1 наголосив на тому, що позивач жодного разу не звертався до власника земельної ділянки та будівлі прохідної частини Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш", а також до арбітражного керуючого Ковези А.І., якого ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.01.2014 у справі № 920/137/13-г призначено розпорядником майна відповідача 1, з проханням надати дозвіл на користування чи доступу до майна, що належить позивачу, жодних документів, що підтверджують право власності позивачем також надано не було. Також відповідач 1 зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн" взагалі не є відповідачем у даній справі, оскільки відсутні будь-які докази існування спору між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та відповідачем 2.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 справу № 910/14137/14 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 (суддя Головіна К.І.) справу № 910/14137/14 прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 03.10.2014.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу № 910/14137/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 (суддя Отрош І.М.) справу № 910/14137/14 прийнято до провадження.

У судовому засіданні 03.10.2014 представники позивача та відповідача 1 подали додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.10.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.10.2014.

У судовому засіданні 13.10.2014 представник позивача подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 13.10.2014 надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.

Представник відповідача 2 у судове засідання 13.10.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 13.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2012, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 у справі № 34/12, яка в свою чергу залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2012 у справі № 34/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» про звернення стягнення на майно, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено повністю: звернуто стягнення на майно, що належить Публічному акціонерному товариству «Будшляхмаш» шляхом надання права на продаж Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк» від свого імені нежитлового приміщення (заготівельно-зварювальний корпус №3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. ХVІ(цифра)), загальною площею 12363,50 кв. м.), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, будь-якій особі-покупцеві за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки, з правом позивача звертатися до БТІ з метою проведення поточної технічної інвентаризації та отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором №116 від 29.06.2008 в сумі 56 099 249,41 грн. 41 коп., що складається з: заборгованості за кредитом - 44 162 320,50 грн.; строкової заборгованості за процентами - 1 046 762,43 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 3 019 659,86 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів - 642 671,37 грн.; заборгованості по комісіям - 300 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту -6 510 638,16 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів - 716 897,09 грн.

10.06.2013 Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" зареєструвало право власності на нежитлове приміщення, заготівельно-зварювальний корпус № 3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. XVI (цифра), загальною площею 12363,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 25423589 від 11.08.2014, який знаходиться в матеріалах справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що він звернувся до відповідача 1 з листом вих. № 06-6640 від 02.10.2013 та до відповідача 2 з листом вих. № 06-6641 від 02.10.2013, в яких просив забезпечити доступ до вказаного нерухомого майна у період з 07.10.2013 по 11.10.2013 представників Публічного акціонерного товариства"Всеукраїнський Акціонерний Банк", посилаючись на те, що позивач є його власником.

18.10.2013 представник позивача звернувся до Шевченківського районного управління головного управління міністерства внутрішніх справ України в місті Києві із заявою, в якій повідомив про те, що працівники охорони колишнього власника території по вул. Дегтярівській, 21 у місті Києві не допускають на територію представників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" для проведення огляду технічного стану будівель, право власності на які зареєстровано за позивачем.

Як вбачається з висновку старшого дільничного інспектора міліції 3-го відділу міліції з обслуговування мікрорайону «Нивки» Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві майора міліції Ферапонтова Р.П. від 23.10.2013, 18.10.2013 представників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не було допущено для проведення огляду технічного стану будівель, право власності на які зареєстровано за позивачем, працівниками приватної охоронної фірми, які здійснюють охорону даного об'єкту згідно договору з відповідачем 1 у зв'язку з тим, що на той час не пред'явили відповідних підтверджуючих право власності документів.

Відповідно до висновку майора міліції Квасова О.С. Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 19.11.2013, 15.11.2013 представник позивача прийшов на територію відповідача 1 з метою огляду нежитлового приміщення (заготівельно-зварювальний корпус №3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. ХVІ(цифра)), загальною площею 12363,50 кв. м.), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, але представники Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" не допустили представника позивача на територію у зв'язку з тим, що представники Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не надали жодних документів на рішень суду щодо права проходу на територію відповідача 1, яка охороняється. У разі надання представниками позивача представниками відповідача 1 таких документів, їм буде надано допуск на територію Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України визначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Суд зазначає, що право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створюва ти перешкоди в його здійсненні.

Згідно з статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (частина 1 статті 325 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу положень статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Суд зазначає, що усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що на Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" чинним законодавством України покладений обов'язок довести, що його право на користування та розпорядження майном (нежитловим приміщенням, заготівельно-зварювальний корпус № 3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. XVI (цифра), загальною площею 12363,5 кв.м.) є порушеним саме на момент розгляду справи у суді.

Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні вищевказаним майном позивач обґрунтовує, зокрема, висновком старшого дільничного інспектора міліції 3-го відділу міліції з обслуговування мікрорайону «Нивки» Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві майора міліції Ферапонтова Р.П. від 23.10.2013 та висновком майора міліції Квасова О.С. Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 19.11.2013.

Вказані документи не можуть свідчити про порушення права позивача саме на день розгляду справи у суді, а лише можуть свідчити про можливість існування факту порушення саме на день їх складання (тобто, на 23.10.2013 та 19.11.2013), у зв'язку з чим, вказані документи не можуть прийматися судом до уваги в якості належних та допустимих доказів в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту здійснення перешкод в користуванні майном на час звернення позивача з позовом до суду та судового розгляду.

На підтвердження позовних вимог, позивачем було надано суду копію акту перевірки нерухомого майна від 05.08.2014, складеного та підписаного представниками позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, відповідно до якого представники позивача зазначили, що 05.08.2014 о 10:10 вони прибули на адресу зберігання майна (нежитлового приміщення, заготівельно-зварювальний корпус № 3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. XVI (цифра), загальною площею 12363,5 кв.м.) м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 та звернулись до працівників охоронної структури, яка здійснює охорону території за вказаною адресою, про надання доступу до вказаного нерухомого майна з метою проведення перевірки його наявності та стану. Проте, працівники охорони, а згодом і служба безпеки, відмовились надати доступ до вказаного нерухомого майна, пояснюючи відмову відсутністю відповідного наказу відповідача 1, та відмовились зв'язатись з уповноваженою особою Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" для вирішення цього питання.

Судом встановлено, що 10.10.2014 представниками позивача ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 складено акт, в якому зазначено, що 10.10.2014 представники Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_12 не були допущені працівниками охоронної служби на територію Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, для огляду нежитлового приміщення, заготівельно-зварювальний корпус № 3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. XVI (цифра), загальною площею 12363,5 кв.м., що належить позивачу на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 у справі № 34/12; також зазначено, що керівництво Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" відмовилось зустрітися з представниками Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" особисто або зв'язатися в телефонному режимі і надати дозвіл на проїзд на територію підприємства.

Справжність підписів представників позивача була засвідчена 10.10.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та вказана нотаріальна дія була зареєстрована в реєстрі за №№ 1320, 1321, 1322.

Однак, суд не приймає вказаний акт від 10.10.2014 та акт перевірки нерухомого майна від 05.08.2014, складені представниками позивача, в якості належних та допустимих доказів порушення прав позивача, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); 2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; 5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); 6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; 7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; 9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; 10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 11) засвідчують справжність підпису на документах; 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; 14) посвідчують факт, що фізична особа є живою; 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; 16) посвідчують час пред'явлення документів; 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; 18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери; 19) вчиняють виконавчі написи; 20) вчиняють протести векселів; 21) вчиняють морські протести; 22) приймають на зберігання документи.

Як вбачається з акту від 10.10.2014, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 засвідчив справжність підписів вказаних у ньому представників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", встановивши їх особи та перевіривши дієздатність, та вказав, що нотаріальна дія відбулась в приміщенні Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21.

Отже, суд приходить до висновку, що нотаріус лише засвідчив справжність підписів вказаних у ньому представників Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та вказав, що нотаріальна дія відбулась в приміщенні Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, однак, нотаріус не встановлює (та не має повноважень встановлювати) відповідність обставин, викладених у акті, дійсності та не перевіряє вказаної в ньому заяви представників.

З огляду на те, що акт від 10.10.2014 та акт перевірки нерухомого майна від 05.08.2014 мають односторонній характер, так як складені лише за підписами представників позивача, вони не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів в підтвердження наявності факту порушення права позивача на користування та розпорядження майном.

Крім того, судом встановлено, що постановою Господарського суду Сумської області від 16.09.2014 Публічне акціонерне товариство "Будшляхмаш" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого, у зв'язку з чим припинились повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном, а також припинились повноваження власника майна банкрута, а отже, з усіх питань, що виникають відносно господарської діяльності відповідача 1 необхідно звертатись до арбітражного керуючого-ліквідатора.

Однак, позивачем не надано суду доказів звернення до арбітражного керуючого-ліквідатора щодо усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, заготівельно-зварювальний корпус № 3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. XVI (цифра), загальною площею 12363,5 кв.м.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не доведений факт існування порушення з боку Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" стосовно здійснення перешкод у користуванні майном, а саме: нежитловим приміщенням, заготівельно-зварювальний корпус № 3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. XVI (цифра), загальною площею 12363,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул.. Дегтярівська, буд. 21, станом на день розгляду справи у суді, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволення позовних вимог позивача до відповідача 1.

Що стосується заявлених позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн", то суд також не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн" є необґрунтованими та недоведеними, оскільки позивачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження факту порушення права з боку відповідача 2 та в чому могло б полягати таке порушення.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн" про усунення перешкод у користуванні майном є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.10.2014

Судя І.М. Отрош