Ухвала суду № 40974857, 13.10.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/76/14 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/5390/14 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» - Трофимчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року задоволено скаргу ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Слесарчука Р.С. про відкриття виконавчого провадження.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Слесарчука Р.С. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 43313029 від 19.05.2014 року.

Постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Слесарчука Р.С. про відкриття виконавчого провадження ВП № 43313029 від 19.05.2014 р. скасовано.

Ухвалу суду оскаржило Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є безпідставною та незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.74 ЦПК України не повідомив ЛМКП «Львівтеплоенерго» про час, дату та місце розгляду справи. Посилаючись на ч.4 ст.2 ЦПК України та ч.2 ст.5 ЦК України, вважає помилковими висновки районного суду про пропуск стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Просить ухвалу районного суду скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що виконавчий лист № 2-1826/02, виданий Личаківським районним судом м. Львова 04.02.2011 року, пред'явлений до виконання лише 14.05.2014 року, тобто з пропуском встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частинами 1, 2 ст.14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів(посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів(посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 384 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Згідно ч.2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

10.06.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Личаківського відділу ДВС ЛМУЮ.

В п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 Закону про виконавче провадження; неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; наявності інших, передбачених законодавством, обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження тощо (стаття 26 Закону про виконавче провадження).

Перевіряючи додержання строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд має враховувати як положення статті 22 Закону про виконавче провадження, так і інші акти законодавства, якими врегульовано це питання. При цьому відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

На момент видачі виконавчого листа - 04.02.2011 року діяв Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 09.09.2010 року, відповідно до п.1 ч.1 ст.21 якого строк пред'явлення виконавчого листа до виконання становив три роки.

Згідно із ч.1 ст.386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Однак, у порушення вимог даної норми права районний суд розглянув скаргу ОСОБА_2 у відсутності всіх учасників процесу і зокрема державного виконавця Слесарчука Р.С. чи представника Личаківського ВДВС, які відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України, не були повідомлені про час та місце розгляду справи. Про день розгляду скарги не було повідомлено і стягувача по зазначеному виконавчому листу - ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Внаслідок даних порушень, судом неповно були з'ясовані обставини справи і висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, судом не було встановлено, що даний виконавчий лист уже знаходився на виконанні у Личаківському ВДВС ЛМУЮ, доказом чого є постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2012 року та постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.02.2013 року(а.с. 27,28).

Більше того, постанову державного виконавця від 19.03.2012 року про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 оскаржував у судовому порядку і ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12.07.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20.12.2012 року, йому відмовлено у задоволенні скарги.

Наведене свідчить про те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання було перервано, а тому повторне подання його до виконання стягувачем 14.05.2014 року та винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №43313029 вчинено відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 червня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Слесарчука Р.С. про відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: