Вирок № 40973575, 07.10.2014, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 714/588/13-к

Провадження № 1/715/3/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2014 Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді Цуркана В.В.

секретаря судового засідання Майщук С.В.

за участю прокурора Косована О.Т.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, в порядку ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченою ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого в АДРЕСА_2, мешканця АДРЕСА_3 українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

1) 25.04.1997 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.ст.81 ч.3, 46-1 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

2) 03.03.1998 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.ст. 206 ч.2, 43 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років та 6 місяців позбавлення волі;

3) 14.11.2002 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років та 6 місяців позбавлення волі;

4) 23.02.2009 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.185 ч.3 КК України до 2 років позбавлення волі;

5) 20.09.2011 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.395 КК України до арешту строком на 1 місяць,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

25 жовтня 2012 року в період часу з 11 до 12 години підсудний ОСОБА_2 та підсудний ОСОБА_1, переслідуючи умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою між собою, через незачинену хвіртку зайшли з тильної сторони до господарства, яке розміщене в селі Старий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області та належить потерпілій ОСОБА_5, де словесно погрожуючи застосуванням насильницьких дій по відношенню до останньої, вимагали та отримали від потерпілої гроші в сумі 500 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли, завдавши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 визнав себе винним та щиро розкаявся в скоєному та пояснив суду, що 21 жовтня 2012 року він зустрівся з ОСОБА_1 на вул. Комінтерна, при цьому він запропонував ОСОБА_6 заробити пару рублів, на що останній погодився і вони домовились зустрітись через пару днів. 25 жовтня 2012 року десь приблизно між 10 та 11 годиною, він зустрівся з ОСОБА_1 на автобусній зупинці біля заправки у «Гарячка» в смт. Глибока. Після чого разом сіли в автобус та поїхали в с. Старий Вовчинець, по приїзду не розрахувавшись вийшли з автобуса та направились до потерпілої через польову дорогу. По дорозі він побачив ОСОБА_7 з яким поздоровався. Дійшовши до господарства потерпілої ОСОБА_5 з тильної сторони городу, відкрили хвіртку та зайшли на подвір'я, де потерпіла прала білизну. При цьому зайшовши до потерпілої натягнули на голову чорні капрони з прорізами для очей, та погрожуючи сказали їй дати гроші, вона злякалась почала кричати і він, щоб вона не кричала прикрив їй рота, при цьому сказав їй віддати гроші бо буде гірше, після цього потерпіла зайшла у хату винесла їм 500 гривень купюрами по 100 гривень, після чого вони пішли від потерпілої, вийшли на дорогу, викинули капрони, зупинили машину і поїхали назад в смт. Глибока. В Глибоці випили пива, розділили гроші і розійшлися. Про те, що у потерпілої були гроші йому було відомо, у зв'язку з тим, що він був знайомий з її сином.

Підсудний ОСОБА_2 також під час судового розгляду справи стверджував, що підстав оговорювати ОСОБА_1 або себе у нього не має, всі покази дані ним під час досудового слідства та під час судового розгляду справи є достовірними, і даний злочин він скоїв разом з ОСОБА_1

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе не визнав та пояснив суду, що ОСОБА_2 на нього наговорює. 25 жовтня 2012 року зранку він разом з співмешканкою ОСОБА_8 вийшли з її будинку, остання пішла з дітьми до школи, а він пішов в магазин до ОСОБА_9, оскільки напередодні домовився поїхати з ним в Чернівці. Прийшовши до магазину біля 9 години ОСОБА_10 вже не було, а його син ОСОБА_11 повідомив йому, що батько вже поїхав на Чернівці. Після чого з магазину він пішов в універмаг, потім знову повернувся в магазин. Магазин покинув біля 13 години, після чого зустрівся з співмешканкою ОСОБА_8 біля фонтану, звідки разом пішли з нею додому, і з дому більше нікуди не виходив та був до вечора зі своєю співмешканкою.

Крім цього, ОСОБА_1 вказав на те, що 21 жовтня 2012 року з ОСОБА_2 він не зустрічався, з ним бачився тільки один раз у спільного знайомого, які підстави у ОСОБА_12 його оговорювати йому не відомо, при цьому він взагалі не може до когось піти і забрати гроші.

Разом з тим, незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини, його вина підтверджується крім показів підсудного ОСОБА_12, які він давав на досудовому слідстві та в судовому засіданні, показами потерпілої ОСОБА_5, які вона давала на досудовому слідстві, показами свідка ОСОБА_7, усною заявою потерпілої про вчинення злочину, протоколом відтворення обставин та обстановки події.

Так, потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про те, надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, у зв'язку з її похилим віком та незадовільним станом здоров'я. Вказує на те, що всі покази, які вона давала на досудовому слідстві вона підтримує. З приводу заподіяної шкоди, до підсудного ОСОБА_12 вона претензій не має, він шкоду їй відшкодував, попросив у неї вибачення, свою вину визнав, а тому потерпіла просить його суворо не карати. ОСОБА_1 їй шкоду не відшкодував, просить потерпіла його також суворо не карати, оскільки вона їм прощає.

З оголошених в судовому засіданні показів потерпілої ОСОБА_5, які вона давала на досудовому слідстві вбачається, що 25 жовтня 2012 року приблизно біля 11 години 30 хвилин вона була на подвір'ї власного господарства в АДРЕСА_4 де прала одяг. В якійсь момент вона помітила, що зі сторони городу хтось підійшов до неї, і вона піднявши голову побачила двох незнайомих хлопців, обличчя яких було прикрите, які підійшли до неї і казали дати гроші, інакше вони її поб'ють. В цей час потерпіла закричала, оскільки сильно перелякалась, про те один хлопець рукою закрив їй рот та сказав заспокоїтись, інакше буде гірше та наказав віддати гроші. Потерпіла сильно налякалась за своє життя та здоров'я, тому вирішила віддати їм гроші, зайшла в будинок та винесла їм гроші в сумі 500 гривень купюрами по 100 гривень. Після того як у неї забрали гроші, хлопці пішли через город в невідомому напрямку.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав на те, що 25 жовтня 2012 року приблизно коло 11 години, точно годину він не може вказати, в с. Старий Вовчинець під час того коли він возив гній, він побачив підсудного ОСОБА_12, який з ним поздоровався, при цьому з ним був ще один чоловік, який був на певній відстані від нього, та був обернений до нього спиною, а тому хто той чоловік він не може вказати.

З протоколу усної заяви про злочин ОСОБА_5 від 26 жовтня 2012 року, вбачається, що остання звернулась до Глибоцького РВ УМВС України в Чернівецькій області, з приводу того, що 25 жовтня 2012 року двоє невідомих викрали у неї 500 гривень (т.1 а.с.8).

У протоколі відтворення обставин та обстановки подій з таблицями ілюстрацій до нього від 07.11.2012 року за участю ОСОБА_12, зафіксовано, як останній вказує на те, при яких обставинах та яким чином він разом з ОСОБА_1 скоїли відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_5 (т.1 а.с. 49-52).

Проаналізувавши та оцінивши вищенаведені докази, суд кладе їх в основу вироку, вважає їх достовірними і достатніми, у зв'язку з тим, що пояснення підсудного ОСОБА_12 дані ним під час судового розгляду справи, не суперечать з його показам, які були дані ним під час досудового слідства в якості підозрюваного та обвинуваченого (т.1 а.с.29-31, 56-58), при цьому в судовому засіданні були ним уточнені та доповненні, а також узгоджуються з показами потерпілої, які були оголошені в судовому засіданні щодо часу, місця та характеру скоєння злочину, з показами свідка ОСОБА_7, протоколом відтворення обставин і обстановки події, є правдивими та відповідають фактичним обставинам справи.

Невизнання підсуднім ОСОБА_1 свої вини, суд розцінює як вибраний ним спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, при цьому його пояснення, які він давав під час судового розгляду справи, не узгоджуються з показами, які він давав під час досудового слідства, а також спростовуються показами свідка ОСОБА_11

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказав на те, що він дійсно мав 25 жовтня 2012 року поїхати в м. Чернівці з підсуднім ОСОБА_1, проте він поїхав сам, а біля 9 години йому передзвонив син ОСОБА_11 і повідомив, що до нього в магазин прийшов ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив, що дійсно 25 жовтня 2012 року біля 9 години до нього в магазин прийшов підсудній ОСОБА_1, який мав поїхати разом з його батьком ОСОБА_10 в м. Чернівці. Він повідомив підсудному, що батько вже поїхав, при цьому ОСОБА_6 побув трошки в магазині, потім виходив потім знову повернувся. При цьому після 11 години він ОСОБА_13 більше не бачив в магазині, а коли точно він пішов з магазину він не може сказати.

Вищенаведені покази підтверджують той факт, що дійсно підсудний ОСОБА_1 біля 9 години прийшов в магазин до ОСОБА_10 та деякий час пробув там, про те спростовують його покази про те, що він перебував у магазині до 13 години, про що він стверджував в судовому засіданні.

Слід також зазначити, що будучи допитаним в якості підозрюваного на досудовому слідстві у присутності свого захисника (т.1 а.с.67) ОСОБА_1 вказував на не, що після того як він 25.10.2012 року в 9 годині прийшов до магазину ОСОБА_10, з магазину він одразу пішов додому і біля 11 години вже перебував дома, де пробув до самого вечора разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні вказала на те, що 25 жовтня 2012 року біля обіду приблизно біля 13 години, точний час не змогла вказати, вона зустрілась з підсудним ОСОБА_1 на декілька хвилин, після чого останній пішов по своїм справам, а потім вони вже зустрілись після 17 години, що також не узгоджуються з показами підсудного ОСОБА_6 про те, що він біля 13 години зустрівся з ОСОБА_14 і пішов з нею додому і разом з нею перебував вдома до вечора.

Крім цього, на досудовому слідстві свідок ОСОБА_14 у своїх показах (т.1 а.с.43-44) не зазначала про те, що вона зустрічалась в обід з підсудним ОСОБА_13, вказувала тільки на те, що останній на обід не прийшов, вони говорили в телефонному режимі біля 12 години, а ОСОБА_1 повернувся додому біля 15 години.

Таким чином, враховуючи вищенаведені розбіжності у поясненнях та показах підсудного ОСОБА_6, а також розбіжності в показах свідка ОСОБА_14, суд до даних показів свідка та підсудного ставиться критично, оскільки вони є непослідовними не узгоджуються між собою, суперечать один одому, і не кладе їх в основу вироку.

Крім цього, суд не ставить в основу вироку та відхиляє в якості доказів протоколи пред'явлення для впізнання від 06.11.2012 року, під час якого потерпіла ОСОБА_5 з трьох пред'явлених їй для впізнання осіб впізнала - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та вказала, що саме вони викрали у неї гроші. (т.1 а.с. 16, 17), оскільки підсудні в судовому засіданні вказували, що впізнання проводилось ввечері, хоча в протоколах зазначено, що впізнання проводилось з 10 год. 45 хв. до 11 год. 35 хв., при цьому з пояснень підсудних потерпіла нікого не впізнала, хоча в протоколах зазначено, що потерпіла впізнала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по рисам обличчя, хоча в своїх показах потерпіла вказувала на те, що у осіб які забрали у неї гроші обличчя були прикриті.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України, як грабіж - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за кваліфікуючими ознаками - вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з погрозою застосування насильства яке не є небезпечним для життя, кваліфіковано вірно.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України, як грабіж - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за кваліфікуючими ознаками - вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з погрозою застосування насильства яке не є небезпечним для життя, кваліфіковано вірно.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, характеристику по місцю проживання, повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, з'явлення із зізнанням, активне сприяння у розкритті злочинів, відсутність претензій з боку потерпілої, часткове відшкодування ним шкоди, а також те, що він не раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.

Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнає: повне визнання вини, щире каяття у вчиненому та активне сприяння у розкритті злочинів, з'явлення із зізнанням.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного суд визнає вчинення злочину відносно особи похилого віку.

Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання підсудного, критичне відношення самого підсудного ОСОБА_2 до вчиненого, повне сприяння у розкритті злочину, відсутність претензій з боку потерпілої, часткове відшкодування шкоди, його молодий вік, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, і вважає за необхідним призначити йому міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, відсутність претензій з боку потерпілої, особу винного, його характеризуючи дані, а також те, що він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, має не зняту та непогашену судимість, при цьому вчинив новий злочин.

Обставин, які б пом'якшували вину ОСОБА_1 судом не встановлено.

Як обтяжуючу обставину покарання ОСОБА_1 суд визнає вчинення злочину відносно особи похилого віку.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 неможливе без його ізоляції від суспільства і вважає за необхідним призначити йому міру покарання в межах санкції, яка передбачена ч.2 ст.186 КК України, і саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Підстав для призначення йому покарання з застосуванням вимог ст.ст. 69, 75 КК України суд не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 330 КПК України (в редакції 1960 року), суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому міру покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину, та виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати його: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому міру покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередньо обрану - заставу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

В строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 враховувати строк його тримання під вартою з 06.11.2012 року по 29.08.2013 року.

На вирок суду може бути подано апеляцію в апеляційний суд Чернівецької області через Глибоцький районний суд Чернівецької області на протязі 15-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу.

СУДДЯ: В.В. Цуркан