Ухвала суду № 40971939, 08.10.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/1929/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Коротич І. А. Провадження № 11-кп/789/175/14 Доповідач - Сарновський В.Я.Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах

апеляційного суду Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Сарновського В.Я.

суддів - Ваврів І. З., Свачій І. М.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю: прокурора - Левчук А.О.

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Левчука А.О., потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисників обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2014 року відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Первомайськ, Луганської області та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, не працюючого, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 в користь: ОСОБА_10 100000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_11 100000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_12 100000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_13 100000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_14 100000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_8 100000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертизи в розмірі 6093 грн. 68 коп.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередньою - домашній арешт.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Згідно вироку суду, 15 травня 2013 року близько 23 години 30 хвилин ОСОБА_3, в порушення вимог пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем «DAEWOO-MATIZ» р.в. НОМЕР_1 та без пасажирів рухався вул.107 Кременецької дивізії м. Кременець, в напрямку від с.Великі Млинівці Кременецького району до центру м.Кременець. Рухаючись у вказаному напрямку зі швидкістю біля 78...82 км/год., обвинувачений ОСОБА_3 не був уважний, не стежив за дорожніми умовами, дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 2.3 (б), 12.4 Правил дорожнього руху України, які зобов'язували його рухатися у населеному пункті із швидкістю не більше 60 км/год., і своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Надалі під час руху, навпроти території станції технічного обслуговування та автомийки, ОСОБА_3 маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_15, який рухався проїзною частиною дороги, а саме смугою руху до центру м. Кременець у попутному напрямку, відповідно до вимог п.п. 1.10 (в частині визначення поняття «перешкода для руху» і виконання його вимог), 12.3 ПДР України, виявивши перешкоду для свого руху, тобто зміну дорожньої обстановки - появу об'єкту, що рухається попутно в межах цієї смуги, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, хоча мав технічну можливість застосовуючи екстрене гальмування, до моменту контактування з пішоходом, знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху пішохода ОСОБА_15 і тим самим уникнути наїзду на останнього, а продовжив рух.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 не забезпечив безпеку дорожнього руху та під час руху вчинив наїзд передньою правою частиною керованого автомобіля «DAEWOO-MATIZ» на пішохода ОСОБА_15, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи та склепіння черепа, з крововиливами у речовину головного мозку та під його мозкові оболонки від яких у короткий проміжок часу, що може вимірюватися секундами, або кількома хвилинами, настала його смерть на місці пригоди. Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди із смертельним наслідком обвинувачений ОСОБА_3, в порушення вимог п. п. 2.10 (а, б, в, г, д, е) ПДР України, негайно не зупинив керований автомобіль «DAEWOO-MATIZ» на місці ДТП, не увімкнув аварійну сигналізацію і не встановив знак аварійної зупинки, не вжив можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_15, не викликав карету швидкої медичної допомоги та не звернувся за допомогою до присутніх, не повідомив про вчинення ДТП підрозділ міліції, не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, а залишив місце дорожньо-транспортної пригоди поїхавши на пошкодженому автомобілі «DAEWOO-MATIZ» до будинку АДРЕСА_1 де проживає.

В змінених та уточнених апеляціях:

- старший прокурор відділу прокуратури Тернопільської області Левчук А.О. просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, призначивши йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки. Свої вимоги мотивує тим, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, вину визнав лише частково, залишив місце пригоди, заперечив факт перебування у стані алкогольного сп'яніння, а отже не усвідомив протиправності вчиненого ним діяння.

- потерпілі просять скасувати оскаржуваний вирок та постановити новий, яким призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 8 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки, а також стягнути з нього моральну шкоду на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_9 ОСОБА_8 по 500000 грн. кожному. Вважають, що призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а саме наявність обтяжуючих обставин, таких як вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, не надання допомоги потерпілому і залишення місця ДТП, лише часткове визнання своєї вини, невідшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим, відсутність пом'якшуючих обставин, а також надання суперечливих показів протягом всього досудового та судового слідства.

- захисники обвинуваченого просять скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження у зв'язку відсутністю доказів вини ОСОБА_3 Стверджують, що ухвалений вирок постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального права, наявні неповнота судового слідства і порушення порядку дослідження та оцінки доказів. Вказують, що поза увагою суду залишено наявні в досліджених доказах суперечності, а саме те, що на місці ДТП слідчим виявлено розсип осколків скла, пластмас, але при огляді автомобіля 16.05.2013 року, яким керував на час ДТП ОСОБА_3 характерних пошкоджень на автомобілі не виявлено. Вважають медичне обстеження ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння проведеним з порушеннями закону та відповідних інструкцій, яким суд першої інстанції оцінки у вироку не навів і безпідставно визнав обтяжуючою обставиною вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Також, вказують на те, що покази основного свідка ОСОБА_16 суд дослідив не безпосередньо, а з протоколу її допиту слідчим під час досудового розслідування, що є недопустимим, оскільки вона в судове засідання не з'явилась і дані про належне повідомлення її про час і місце розгляду справи відсутні. Вважають наведені у вироку висновки експертиз такими, що не ґрунтуються на даних, здобутих при огляді місця події, а висновок проведеної під час досудового розслідування судової автотехнічної експертизи базується на даних, які взяті з показів свідка ОСОБА_16, що досліджені судом з порушенням вимог закону.

В запереченні на апеляційні скарги прокурора та потерпілих захисники обвинуваченого стверджують, що посилання сторони обвинувачення на правильну кваліфікацію дій ОСОБА_3 і часткове визнання ним вини є безпідставними, оскільки доказів його вини у скоєнні даного кримінального правопорушення суду не надано, а встановлені в під час розгляду обставини на їх думку доводять, що ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації не мав можливості уникнути наїзду на пішохода, який раптово вийшов на проїзну частину дороги.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, обвинуваченого та захисників які підтримали свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав і заперечили проти скарги потерпілих і прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до переконання, що вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як встановлено перевіркою матеріалів провадження, вказаних вимог суд першої інстанції в повній мірі не дотримався і допустив неповноту судового розгляду та істотні порушення кримінального процесуального закону щодо порядку дослідження та оцінки доказів, які перешкодили ухваленню законного і обґрунтованого судового рішення.

Так, суд першої інстанції визнав доведеним, зокрема те, що ОСОБА_3 мав об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_15, який рухався проїзною частиною дороги, а саме смугою руху до центру м.Кременець у попутному напрямку, відповідно до вимог п. п. 1.10 (в частині визначення поняття «перешкода для руху» і виконання його вимог), 12.3 ПДР України, виявивши перешкоду для свого руху, тобто зміну дорожньої обстановки - появу об'єкту, що рухається попутно в межах цієї смуги, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, хоча мав технічну можливість застосовуючи екстрене гальмування, до моменту контактування з пішоходом, знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху пішохода ОСОБА_15 і тим самим уникнути наїзду на останнього, а продовжив рух.

Зі змісту вироку вбачається, що такий висновок суду ґрунтується на даних автотехнічних експертиз №5-317/13 від 23 липня 2013 року та №5-294/13 від 10 липня 2013 року, при проведенні яких серед вихідних даних щодо моменту виникнення перешкоди для руху було використано відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди згідно показань свідка ОСОБА_16, які вона давала під час досудового розслідування.

Разом з тим, ні свідок ОСОБА_16, ні залучені до проведення слідчого експерименту з її участю поняті, не допитувалися в судовому засіданні щодо здобутих органом досудового слідства вихідних даних під час проведення з ними слідчих дій, а тому суд не мав можливості безпосередньо перевірити об'єктивність цих відомостей, що ставить під сумнів результати виконаних на їх основі експертиз і є порушенням права сторони захисту на допит свідка в суді та принципу безпосередності дослідження доказів, передбаченого ст.23 КПК України.

Так, з матеріалів провадження слідує, що свідок ОСОБА_16, єдиний встановлений досудовим розслідуванням очевидець даної дорожньо-транспортної пригоди, в засідання не з'явилась і суд дослідив протокол її допиту як свідка під час досудового розслідування, який вказав у вироку як доказ винуватості обвинуваченого.

Таким чином, судом було порушено також і вимоги ч.4 ст.95 КПК України, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Також, з протоколу проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_16 від 24 травня 2013 року слідує, що до вказаної слідчої дії були залучені перекладач ОСОБА_17, а також поняті ОСОБА_18 і ОСОБА_19, які згідно ч.7 ст.223 КПК України можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої дії. Однак, як вбачається зі змісту вироку та журналів судових засідань, свідок ОСОБА_18 був допитаний лише з приводу його участі в слідчому експерименті за участю обвинуваченого, а питання допиту в судовому засіданні ОСОБА_17 і ОСОБА_19 не вирішувалось, що на думку колегії суддів також свідчить про неповноту судового розгляду, оскільки в даному випадку з'ясування обставин отримання результатів проведеної за їх участю слідчої дії може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Крім того, колегією суддів встановлено, що оскаржуваний вирок не в повній мірі відповідає вимогам ст.374 КПК України щодо його змісту, оскільки суд першої інстанції обмежився лише викладенням змісту показань свідків, документів та висновків експертиз, не давши їм належної оцінки і не мотивувавши, яким чином саме ці докази доводять винуватість ОСОБА_3

Також, зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції не прийняв до уваги показання обвинуваченого про те, що останній не мав можливості уникнути наїзду на пішохода. Ці показання суд оцінив критично, однак не навів у вироку конкретних мотивів такого висновку, який виклав узагальнено, вказавши лише на зміну обвинуваченим своїх показань та їх невідповідність дослідженим в судовому засіданні доказам, чим порушив вимоги ч.3 ст.374 КПК України щодо обов'язкового зазначення в обвинувальному вироку мотивів неврахування окремих доказів.

При цьому, в порушення зазначених вимог закону судом не вказано які конкретні обставини, що підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, спростовують версію обвинуваченого, а також під час судового розгляду відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про перевірку спроможності показань обвинуваченого, які той давав у судовому засіданні.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржуваний вирок не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому відповідно до ст.409 КПК України він підлягає скасуванню у зв'язку з допущеними судом першої інстанції неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Як встановлено, в апеляційних скаргах та під час підготовки справи до розгляду не було заявлено клопотань в порядку ч. 3 ст.404 КПК України про дослідження доказів та з'ясування обставин справи, а тому вони не підлягають дослідженню під час апеляційного розгляду, що в свою чергу позбавляє можливості дати їм будь-яку іншу оцінку чи вважати доведеними додаткові обставини ніж ті, які вказані у вироку суду першої інстанції, оскільки судове рішення може бути обґрунтовано лише доказами, що безпосередньо досліджені судом.

З тих же мотивів, а також через допущену у даному кримінальному провадженні неповноту судового розгляду та істотні порушення кримінального процесуального закону, які відповідно до ч.1 ст.412 КПК України є такими, що перешкодили ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення та з наведених причин не можуть бути усунуті в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає доводи захисників про закриття кримінального провадження безпідставними, а тому їх апеляція в цій частині задоволенню не підлягає.

У зв'язку з наведеним, приймаючи до уваги, що визначених ст.420 КПК України підстав для ухвалення апеляційним судом нового вироку немає та враховуючи положення ч.6 ст.9, п.6 ч.1 ст.407 КПК України, колегія суддів вважає необхідним в даному випадку призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду, за результатами якого слід ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального закону, дослідити у встановленому порядку всі докази, детально проаналізувавши усі обставини кримінального провадження, з урахуванням висновків апеляційного суду, викладених в даній ухвалі, ретельно перевіривши всі доводи, наведені в апеляційних скаргах захисників обвинуваченого, прокурора і потерпілих.

Керуючись ст.ст. 23, 95, 370, 374, 407, 409, 412, 420 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області Левчука А.О., потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисників обвинуваченого - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково, вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2014 року скасувати і призначити у даному кримінальному провадженні новий судовий розгляд в Кременецькому районному суді Тернопільської області в іншому складі суду.

Судді:

Сарновський В.Я. Ваврів І.З. Свачій І.М.

підпис підпис підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Я. Сарновський