Ухвала суду № 40970428, 15.10.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/4199/14 Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.

Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від « 27» серпня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності, виділ частки власника з виплатою грошової компенсації, визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності, виділ частки власника з виплатою грошової компенсації, визнання права власності.

Позивачка зазначала, що їй на праві власності належить 6/7 частки будинку АДРЕСА_1. Після смерті батьків, відповідач, який є її рідним братом оформив документи на свою 1/7 частку спірного будинку. Після того, як вона з сім'єю виїхала на роботу до Російської Федерації, брат вселився до будинку та більше 6 років мешкає в ньому. Коли вона приїжджала до м. Бердянську, жодного разу не мала можливості потрапити до свого будинку, оскільки відповідач чинить їй перешкоди та не пускає до будинку. Вона зверталася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення. Відповідач здійснив самочинне будівництво, внутрішнє перепланування будинку, використовує спільне майно для підприємницької діяльності - надання житла відпочиваючим. Він вважає, що будинок є цілком його та не бажає, щоб вона користувалася своєю власністю. Стосунки між ними свідчать про неможливість спільного користування спірним будинком, також неможливо встановити порядок користування цим будинком. Оскільки частка відповідача є незначною, просила припинити право відповідача в загальній частковій власності на 1/7 частку будинку АДРЕСА_1 за рахунок грошової компенсації від неї на користь відповідача у розмірі її вартості в сумі 28250 грн. 57 коп., визнати за нею право власності на зазначену 1/7 частку спірного будинку в порядку припинення права власності ОСОБА_4 на її користь.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 серпня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_3, заперечення відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 6/7 частки будинку АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданому державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори 13 січня 1998року, а 1/7 частку спірного будинку належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданому державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори 03 листопада 2003 року, (а.с. 10, 11, 39, 40) .

Положеннями статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81 кс11 у справі за позовом про припинення права власності на частку у спільному майні, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2013 року, Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належними їй на праві спільної часткової власності 6/7 частки спірного будинку та вона вселена у цей будинок (а.с. 41-42).

Як установлено судом позивачка ОСОБА_2, громадянка Росії, має житло в Росії, але 25 червня 2014р. отримала посвідку на постійне проживання в Україні - в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією посвідки на постійне проживання (а.с. 129, 130).

Доводи апелянта ОСОБА_2 про неможливість на тепер користування з вини відповідача належною їй 6/7 часткою спірного будинку спростовуються актами державного виконавця від 16 липня 2014 року, згідно з якими ОСОБА_4 зобов'язано не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належними їй на праві спільної часткової власності 6/7 частки спірного будинку, ОСОБА_4 самостійно надав ключі від хвіртки та будинку, проте ОСОБА_2 відмовилася від їх отримання (а.с. 112, 113).

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 02-14 від 17.02.2014р. неможливий виділ в натурі 6/7 часток домоволодіння АДРЕСА_1, які належать позивачці ОСОБА_2, також варіантів розподілу домоволодіння АДРЕСА_1 на дві окремі ізольовані квартири з роздільними виходами з врахуванням часток 6/7 та 1/7 не існує, оскільки на 1/7 частку припадає тільки 9,31 кв.м, що недостатньо для влаштування окремої однокімнатної квартири. Дійсна вартість домоволодіння АДРЕСА_1 станом на 29.01.2014р. згідно з ринковими умовами, що склалися на кінець січня 2014 року, складає 197 747,0 грн., частка, що припадає на 1/7 складає - 28250,57 грн. (а.с. 63-70, 71-73

Однак, ОСОБА_4 постійно проживає у зазначеному будинку, іншого житла не має (а.с. 36).

Доводи апеляційної справи про те, що він мав на праві власності будинок АДРЕСА_1 і навмисно його продав, необґрунтовані.

Як пояснив відповідач ОСОБА_4 він не був власником будинку в с. Дмитровка, продавав цей будинок, який належав родичу за довіреністю та надав копію цієї довіреності.

З копії довіреності, посвідченої 22 червня 2006 року нотаріусом Кемерівськго нотаріального округу ОСОБА_7, що додана до його заперечень, вбачається, що ОСОБА_8 доручив ОСОБА_4 продати від його імені земельну ділянку та будинок АДРЕСА_2, власником яких він (ОСОБА_8) являвся.

1/7 частка спірного будинку, яка належить відповідачу, є місцем його постійного проживання. Іншого житла він не має, в разі припинення права власності на цю частину будинку він та члени його сім'ї стануть безхатченками, що свідчить про завдання цим істотної шкоди їх інтересам.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що припинення права власності відповідача на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки позбавить житла, тому відмовив у задоволенні вимог позивачки про припинення право відповідача в загальній частковій власності на 1/7 частку будинку АДРЕСА_1 за рахунок грошової компенсації у розмірі її вартості в сумі 28 250 грн. 57 коп., визнання за нею право власності на зазначену частину спірного будинку.

З огляду на зазначене, рішення суду відповідає обставинам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 серпня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: