Вирок № 40968141, 17.10.2014, Тростянецький районний суд Вінницької області

225/950/12

ВИРОК

іменем України

17.10.2014 року Тростянецький районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретарів судового засідання Чудак Г.І., Свистун А.П.,

прокурора Басюк Т.М.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

громадських захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Тростянець Вінницької області в залі судового засідання кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця радгосп ім.Гагаріна Державінського району Целіноградської області Казахстан, українця, громадянина України, з середньою освітою, до затримання працював та проживав у гостинно-розважальному комплексі "Дубовий гай" Вінницький район) кімната 219 без реєстрації, раніше судимого 15.07.1986 Тиврівським районним судом Вінницької області по ст.ст.17, 81 ч.1 КК України (1960 року) до 2 років виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи з утриманням в дохід держави 20% заробітку; 24.11.1987 Хмільницьким районним судом Вінницької області по ст.ст.140 ч.2, 43 КК України (1960 року) до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 25.01.1990 Ленінським районним судом м.Вінниці по ст.ст.215-3, 43 КК України (1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 15.03.2000 Вінницьким обласним судом по ст.ст.42, 69, 142 ч.3, 222 ч.1, 229-6 ч.1 КК України (1960 року) до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, яке є його особистою власністю; 26.09.2013 Тростянецьким районним судом Вінницької області по ст.393 КК України до 4 років позбавлення волі,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.3, 4 ст.187 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Вінниця, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого АДРЕСА_2, раніше судимого 10.11.2005 року Хмельницьким районним судом Хмельницької області по ст.ст.142 ч.ч.2,3 КК України (1960 року) до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі 14.07.2009 року за постановою Літинського районного суду Вінницької області із заміною не відбутої частини покарання більш м`яким у вигляді виправних робіт з відрахуванням 15% заробітку в дохід держави щомісячно строком на 1 рік 11 місяців 9 днів

в скоєнні злочинів, передбачених ст.187 ч.3, 4 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше судимого 20.02.2002 року Ленінським районним судом м.Вінниці по ст.ст.117 ч.3, 118 ч.2, 141 ч.1, 42 КК України (1960 року) до 8 років позбавлення волі; 29.10.2003 року Могилів-Подільським міським судом Вінницької області по ст.ст.391, 71 до 3 років позбавлення волі

в скоєнні злочинів, передбачених ст.187 ч.4 КК України,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_4, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 27.02.2006 року Святошинським районним судом м.Києва за ст.ст.186 ч.4, 69 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнений 19.12.2008 Літинським районним судом Вінницької області із заміною не відбутої частини покарання більш м`яким у вигляді виправних робіт з відрахуванням 15% заробітку в дохід держави щомісячно строком на 1 рік 10 місяців 6 днів

в скоєнні злочинів, передбачених ст.187 ч.4 КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Ізмаїл Одеської області, українця, громадянина України, з середньотехнічною освітою, не одруженого, пенсіонера, жителя АДРЕСА_5, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України,

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Санкт-Петербург Росія, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_6, раніше судимого 21.02.2001 року Замостянським районним судом м.Вінниці за ст.ст.104, 140 ч.2 КК України (1960 року) до 1 року 1 місяця 17 днів позбавлення волі; 18.12.2003 Замостянським районним судом м.Вінниці за ст.ст.185 ч.3, 186 ч.4 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 12.05.2004 року Ленінським районним судом м.Вінниці за ст.ст.187 ч.4, 70 КК України до 9 років позбавлення волі

в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ст.187 ч.3 КК України,

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м.Алма-Ата Казахстан, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_7, раніше судимого 24.01.1991 року Новоград-Волинським районним судом Житомирської області за ст.140 ч.3 КК України (1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 13.10.1995 Військовим судом Вінницького гарнізону за ст.140 ч.3 КК України (1960 року) до 5 років позбавлення волі; 12.10.2000 року Ленінським районним судом м.Вінниці за ст.ст.140 ч.3, 229-6 ч.1, 42, 26 КК України (1960 року) до 7 років позбавлення волі; 29.09.2011 року Ленінським районним судом м.Вінниці за ст.ст.185 ч.3, 263 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі

в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.187 ч.3, 263 ч.1 КК України,

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с.Яструбинці Іллінецького району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, був зареєстрований АДРЕСА_8, фактично проживав АДРЕСА_9, раніше судимого 29.11.2005 Замостянським районним судом м.Вінниці по ст.ст.187 ч.3, 186 ч.ч.2, 3, 185 ч.2, 70 ч.2 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 обвинувачуються у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_17 07.09.2010 в с.Великі Крушлинці Вінницького району Вінницлької області, вчиненого за таких обставин.

Підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15 та невстановлена слідством особа чоловічої статі на прізвисько "ОСОБА_18" з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, в період часу з З години до 6 години 07.09.2010 в с.Великі Крушлинці Вінницького району, вчинили розбійний напад на ОСОБА_17 за наступних обставин.

Звільнившись в січні 2010 року з місць позбавлення волі, ОСОБА_9, підтримуючи стосунки з раніше судимими особами, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, вступив в попередню змову з ОСОБА_15, невстановленою слідством особою на прізвисько «ОСОБА_18» та ОСОБА_10

З метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом нападу із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства, ОСОБА_9, ОСОБА_15, чоловік на прізвисько «ОСОБА_18» та ОСОБА_10, у вечірній час 06.09.2010, на автомобілі марки «ВАЗ 2101» д.н.з.НОМЕР_1, який був у користуванні ОСОБА_10, з м.Вінниці приїхали в с.Великі Крушлинці Вінницького району, де ОСОБА_10 вказав на будинок АДРЕСА_10 як на будинок, у якому проживає один власник, у якого є значна сума грошей.

Зупинивши автомобіль в кінці вулиці, діючи відповідно до попередньо узгодженого плану, ОСОБА_10 та ОСОБА_15, залишилися в автомобілі для того, щоб спостерігати за навколишньою обстановкою і, у разі виникнення небезпеки до викриття, попередити ОСОБА_9 та чоловіка на прізвисько «ОСОБА_18» про таку небезпеку за допомогою мобільного телефону, а при необхідності, надати останнім допомогу у заволодінні чужим майном.

ОСОБА_9 та чоловік на прізвисько «ОСОБА_18», біля 3 години 07.09.2010, взявши з собою заздалегідь підготовленні для вчинення злочину маски, виготовлені з шапок, рукавички, ліхтарик, ніж та липку стрічку «скоч», пішли до вказаного ОСОБА_10 будинку, де витягнувши віконну раму, проникли в будинок. Коли ОСОБА_17, який знаходився у будинку, прокинувся від шуму та намагався з'ясувати що сталося, чоловік на прізвисько «ОСОБА_18», погрожуючи застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я, що виразилося у демонстрації ножа, з метою подолання можливого опору для заволодіння чужим майном, повалив ОСОБА_17 на ліжко і наказав поводити себе тихо, при цьому липкою стрічкою зв'язав ОСОБА_17 руки.

Приставивши до горла ОСОБА_17 ножа, чоловік на прізвисько «ОСОБА_18» запитав де знаходяться гроші і отримавши відповідь ОСОБА_17, що грошей у будинку немає, в той час, як ОСОБА_9 залишився біля ОСОБА_17 та утримував його, серед речей в одній із кімнат будинку відшукав гроші в сумі 40000 грн. та 510 доларів США. Взявши гроші, ОСОБА_9 та чоловік на прізвисько «ОСОБА_18», для того, щоб не бути викритими та мати час спільно з ОСОБА_15 та ОСОБА_10 безперешкодно зникнути з місця вчинення злочину, липкою стрічкою обв'язали ОСОБА_17 рот і ноги та вилучивши з мобільного телефону останнього акумуляторну батарею, викинули її.

Заволодівши коштами ОСОБА_17, ОСОБА_9, чоловік на прізвисько «ОСОБА_18» повернулися до автомобіля, де знаходилися ОСОБА_15 та ОСОБА_10, разом з якими з місця вчинення злочину зникли. Приїхавши у м. Вінницю, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_10 та чоловік на прізвисько «ОСОБА_18» отримані внаслідок вчинення злочину кошти розподілили між собою, після чого кожен своєю часткою розпорядився на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_10 та невстановлена слідством особа на прізвисько «ОСОБА_18», діючи за попередньою змовою, 07.09.2010 в с. Великі Крушлинці Вінницького району, проникли в будинок АДРЕСА_10, де погрожуючи застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я, відкрито заволоділи майном ОСОБА_17- коштами в сумі 40000 грн. та 510 доларів США, що відповідно до встановленого НБУ курсу валют еквівалентно 4029 грн., а всього на загальну суму 44029 грн., що у 99 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину складав 442 грн.

Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_15 обвинувачується у незаконному поводженні із бойовими припасами, вчиненому за таких обставин.

03.01.2011 приблизно о 12.00 годині знаходячись в приміщенні Залізничного вокзалу, що знаходиться за адресою: м. Вінниця площа Героїв Сталінграду,1, де невідома особа відносно, якої виділені матеріали в окреме провадження, запропонувала підсудному ОСОБА_15 придбати бойові припаси кількості 20 одиниць, на що ОСОБА_15 маючи умисел на незаконне придбання бойових припасів погодився придбати бойові припаси в кількості 20 одиниць. Так, ОСОБА_15 знаходячись в приміщенні Залізничного вокзалу, що знаходиться за адресою: м. Вінниця площа Героїв Сталінграду,1, маючи умисел на незаконне придбання бойових припасів передав 70 гривень невідомій особі, відносно якої виділені матеріали в окреме провадження, на що останній передав ОСОБА_15 полімерний пакунок в середині якого були загорнуті в тканину 20 бойових припасів.

Після чого ОСОБА_15, зберігаючи при собі пакунок в середині якого знаходилися 20 бойових припасів, незаконно переніс їх із Залізничного вокзалу, що знаходиться за адресою: м. Вінниця площа Героїв Сталінграду, 1 до котельні, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця вул. Ленінградська,36/1.

В цей же день ОСОБА_15 знаходячись біля вище вказаної котельні, знаючи, що біля котельні є бетонна плита, яка розміщена на землі, в якій є отвір, ОСОБА_15 маючи умисел на незаконне зберігання бойових припасів в кількості 20 одиниць, заховав під бетонну плиту пакунок з вище вказаними бойовими припасами.

Після чого, 21.05.2012 р. ОСОБА_15. відбуваючи покарання у Виправної колонії УДПтС у Вінницькій області №86, за вироком 29.09.2011 Ленінським районним судом за ст. 185 ч. З, ст. 263 ч. 2 КК України, до 5 років позбавлення волі, написав добровільно явку з повинною, про те, що він незаконно придбав бойові припаси.

Так, 22.05.2012 приблизно о 19.30 годині біля котельні, що знаходиться адресою: м. Вінниця вул. Ленінградська 36/1, працівники міліції Староміського PB ВМУ УМВС України у Вінницькій області, в присутності понятих, під час перевірки інформації, яка надійшла з явкою з повинною від засудженого ОСОБА_15, виявили та вилучили полімерний пакунок в середині, якого знаходилися 20 предметів, які по зовнішнім ознакам схожі на бойові припаси. Згідно висновку спеціаліста № 139-Б від 24.05.2012, 20 (двадцять патронів), які були вилучені 22.05.2012 року, під час проведення огляду місця події зі схованки по вул. Ленінградській м. Вінниці, неподалік буд. 36, є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї, патронами - калібру 9x18 мм, призначеними для стрільби з пістолетів конструкції Макарова «ПМ» та Стечкіна «АПС». Дані патрони придатні для стрільби та мають достатню вражаючу здатність.

Крім того, органами досудового слідства підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні розбійного нападу подружжя ОСОБА_19 02.09.2011 в с.Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, вчиненого за таких обставин.

ОСОБА_9, з метою протизаконного збагачення шляхом вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним заволодінням чужим майном, використовуючи набутий досвід в організації озброєної банди та вчинення в її складі умисних корисливих злочинів, підшуковуючи співучасників для зайняття злочинною діяльністю, став підтримувати дружні відносини з раніше судимими: ОСОБА_11, з яким відбував покарання в місцях позбавлення волі, ОСОБА_10, з яким у вересні 2010 року вчинив розбій та ОСОБА_12, з яким ОСОБА_10 відбував покарання в місцях позбавлення волі. Завдяки своєму вольовому характеру, організаторським здібностям, вмінням зацікавити і переконати, підтримуючи із вказаними особами приязні стосунки, ОСОБА_9, при спільних зустрічах за місцем роботи його та ОСОБА_11 в гостинному комплексі "Дубовий Гай", що в смт.Стрижавка Вінницького району та інших громадських місцях, об'єднав їх єдиним умислом на зайняття злочинною діяльністю,

ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, будучи раніше неодноразово засудженими за вчинення умисних злочинів, звільнившись з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не стали і підшукуючи різні способи протизаконного збагачення, на пропозицію ОСОБА_9 об'єднати свої зусилля для подальшої спільної злочинної діяльності - вчинення грабежів та розбоїв на території Вінницької області, погодилися.

З метою здійснення злочинного умислу ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, розробили план злочинної діяльності, відповідно до якого вони визначили, що будуть вчиняти на території Вінницької області грабежі, розбої та квартирні крадіжки, підшуковуючи для цього домоволодіння громадян, які мали значні кошти, провівши ретельну підготовку до вчинення злочину, детально спланувавши всі свої дії та виконуючи визначені обов'язки, заволодівати чужим майном, яке розподіляти між собою. При цьому, об'єктивно оцінюючи ситуацію у кожному конкретному випадку, визначати способи виконання заздалегідь розробленого плану і приховування злочинної діяльності.

Підшукавши співучасників, об'єднавши їх для зайняття спільною злочинною діяльністю і розподіливши між ними обов'язки, склавши план щодо подальшої злочинної діяльності, визначивши способи його виконання та приховування цієї діяльності, ОСОБА_9 у серпні 2011 року створив згуртовану та стабільну злочинну групу з дотриманням встановлених у ній правил поведінки та дисципліни.

Відповідно до розробленого плану та розподілених функцій, ОСОБА_9, маючи вольові риси характеру та авторитет лідера, як організатор злочинної групи, виконував організаційно-розпорядчі функції, а саме: виконував сукупність дій, спрямованих на управління організованою групою та забезпечення її функціонування, які полягали у розробленні плану злочинної діяльності та планів вчинення конкретних злочинів; підшуковував інформацію щодо наявності значних коштів у жителів Вінницької області, надавав вказівки підшукати решті членам організованої групи об'єкти злочинного посягання; організовував вчинення злочинів, керував їх підготовкою; з метою підготовки до вчинення злочинів, виїжджав для вивчення об'єктів злочинних посягань та особисто погоджував час і спосіб вчинення злочинів, розподіляв функції кожного учасника групи; враховуючи надану ОСОБА_10 та ОСОБА_12 інформацію щодо об'єктів нападу, інструктував перед кожним злочином, визначав способи проникнення в домоволодіння та шляхи відходу; приймав безпосередню участь у вчиненні злочинів, керував діями учасників організованої ним групи на місці вчинення злочину; для мобільності пересування учасників організованої групи та виїздів на місця вчинення злочинів, визначав які саме автомобілі будуть використовуватись, особисто забезпечував пересування учасників злочинної групи, використовуючи автомобіль «ВАЗ-21150» д.н.з. НОМЕР_2, який був в його користуванні; забезпечував учасників злочинної групи знаряддями вчинення злочинів та засобами прикриття - масками, рукавичками і іншими підручними предметами та особисто виготовленими ним з метою конспірації саморобними номерними знаками; підшуковував можливості для прикриття злочинної групи, розподіляв кошти та підшуковував інших співучасників.

З метою вчинення запланованих злочинів, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, відповідно до розподілених ОСОБА_9 функцій, діючи під його керівництвом, приймали безпосередню участь в діяльності організованої злочинної групи, зокрема здійснювали пошук інформації щодо наявності значних коштів у жителів Вінницької області; брали участь в розробці конкретних планів злочинної діяльності, приготуванні знарядь та умов безперешкодного вчинення нападів, проводили розвідку на місці вчинення злочину, забезпечували злочинну групу засобами прикриття - масками та рукавичками; приймали активну участь у вчинюваних організованою ОСОБА_9 злочинною групою злочинах, під час яких, в домоволодіннях знаходились в безпосередній близькості від потерпілих, утримуючи і контролюючи їхні дії, своїм зовнішнім виглядом, жестами та мовчазним погодженням із погрозами організатора, а також явно переважаючи потерпілих в фізичній силі та чисельності, чинили на них психологічний тиск, змушуючи цим погодитись з вимогами віддати кошти та цінності і подавляючи таким чином волю потерпілих та можливість чинити опір; зокрема ОСОБА_10, в ході вчинення активних дій під час нападів на громадян, враховуючи свою кремезну статуру та значну перевагу серед решти нападників в фізичній силі, разом із ОСОБА_9, застосовував до потерпілих фізичне насильство та проголошував погрози його застосування, використовуючи при цьому належний йому пристрій «електрошокер». Крім того, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, перебуваючи кожен на визначених ОСОБА_9 місцях та діючи відповідно до визначених функції, спостерігали за навколишньою обстановкою під час вчинення злочинів для того, щоб не бути викритими та попередити інших учасників у випадку виникнення небезпеки викриття.

Для полегшення вчинення злочинів, залякування потерпілих та подолання можливого опору, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, заздалегідь підготували і використовували «електрошокери», мотузку та інші підручні засоби. З метою попередження можливості бути викритими під час вчинення злочинів, перед виїздом до об'єкту нападу, вимикали свої мобільні телефони та використовували виготовлені ОСОБА_9, номерні знаки, які прикріплювали на автомобіль, а під час вчинення злочинів -рукавички, маски на обличчя, виготовлені із шапок шляхом прорізів для очей та темний одяг.

Діючи згідно розробленого плану злочинної діяльності та розподілених функцій, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, у складі очолюваної ОСОБА_9 організованої групи, протягом часу з 02.09.2011 по 05.12.2011, провівши ретельну підготовку, вчинили розбійні напади з проникненням у житло на ОСОБА_20 і ОСОБА_19 в с.Кирнасівка Тульчинського району, на ОСОБА_40 і ОСОБА_41 в с.Ганнопіль Тульчинського, маючи на меті продовжити вчиняти аналогічні злочини у складі очолюваної ОСОБА_9 групи, вимушено припинили злочинну діяльність, оскільки в грудні 2011 року були викриті працівниками міліції.

Так, в серпні 2011 року, ОСОБА_9, діючи відповідно до розробленого плану та розподілених функцій, отримавши від ОСОБА_12 інформацію про те, що в с.Кирнасівка Тульчинського району проживає сім'я пенсіонерів, яка складається з двох літніх людей, які накопичили та зберігають в будинку значну суму грошей, як організатор злочинної групи, прийняв рішення про необхідність заволодіти їх майном і маючи інформацію про об'єкт нападу, спланував вчинення злочину, про що повідомив ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Діючи відповідно до розробленого плану, ОСОБА_11, здійснюючи за вказівкою ОСОБА_9 пошук автомобіля для мобільності та виїзду на місце вчинення злочину, звернувся до свого знайомого ОСОБА_22, з проханням надати послуги по перевезенню в с.Кирнасівка Тульчинського району, не повідомляючи про злочинні наміри. Отримавши згоду ОСОБА_22, ОСОБА_11 повідомив про це ОСОБА_9 Крім того, ОСОБА_9, для того щоб не бути викритими, готуючись до вчинення незаконного заволодіння чужим майном визначив, що ОСОБА_12 під час вчинення злочину буде знаходитися в автомобілі неподалік будинку та спостерігати за навколишньою обстановкою, оскільки є родичем осіб, майном яких вони мали намір заволодіти, а він, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проникнуть до будинку і надав вказівку останнім підготувати для вчинення злочину маски, рукавички та темний одяг.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_9, обговоривши з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 всі деталі вчинення даного злочину, розподіливши між ними обов'язки, у вечірній час 02.09.2011, на автомобілі "Мазда 626" д.н.з. НОМЕР_36, під керуванням ОСОБА_22, якому нічого не було відомо про діяльність очолюваної ОСОБА_9 злочинної групи, взявши з собою заздалегідь підготовленні знаряддя для вчинення злочину та вимкнувши мобільні телефони для попередження викриття, з м. Вінниці, о 23 годині прибули в с. Кирнасівка, Тульчинського району.

Приїхавши на АДРЕСА_11, ОСОБА_12, відповідно до відведеної йому функції, вказав ОСОБА_9, ОСОБА_10. і ОСОБА_11 на будинок АДРЕСА_11 та детально повідомив про обстановку на території домогосподарства і в середині будинку, а також місце де ймовірно можуть зберігатись гроші, після чого залишився з ОСОБА_22 в автомобілі та, за вказівкою ОСОБА_9, спостерігав за оточуючою обстановкою, а у разі виникнення небезпеки до викриття, мав повідомити інших співучасників про таку небезпеку.

Діючи, відповідно до розробленого плану, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, взявши з собою заздалегідь підготовлені для вчинення злочину маски, рукавички, мотузку, монтировку та ніж, пішли до будинку, на який вказав ОСОБА_12, де ОСОБА_9 зазирнувши у вікно, впевнився, що у будинку знаходиться дві особи похилого віку. Після цього ОСОБА_9, за допомогою монтировки, відкрив вхідні двері та разом з ОСОБА_10 і ОСОБА_11, одягнувши маски на обличчя і рукавиці, зайшли до будинку.

Увійшовши до кімнати, де на ліжках знаходилися ОСОБА_20 та ОСОБА_19, діючи відповідно до розробленого плану та розподілених функцій, ОСОБА_9 і ОСОБА_11 підійшли до ОСОБА_19, якого зняли з ліжка на підлогу і, з метою подолання можливого опору, зв'язали руки за допомогою мотузки. В цей же час, ОСОБА_10, за вказівкою ОСОБА_9, підійшов до ОСОБА_20, закрив рукою її рот та наказав не кричати. ОСОБА_9 став шукати в дивані, що знаходився у кімнаті гроші, однак їх там не виявив. Після цього, діючи відповідно до розробленого плану та розподілених функцій, погрожуючи застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя і здоров'я, що виразилося у демонстрації ножа, став запитувати ОСОБА_19 де знаходяться гроші. ОСОБА_10, за вказівкою ОСОБА_9, наказав ОСОБА_20 сісти на підлогу і зв'язав її руки за допомогою наданої ОСОБА_9 мотузки. Після чого, ОСОБА_20, сприймаючи погрозу застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я як таку, що може бути виконана, побоюючись за своє життя та життя свого чоловіка ОСОБА_19, повідомила де саме знаходяться гроші.

Відшукавши кошти в сумі 35000 грн. та заволодівши ними, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, для того щоб мати час для безперешкодного зникнення з місця вчинення злочину, залишивши зв'язаними ОСОБА_19 та ОСОБА_20 і висловивши в їх адресу погрози застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я у разі їх звернення до правоохоронних органів, пішли до автомобіля, після чого спільно з ОСОБА_12, на автомобілі "Мазда 626" під керуванням ОСОБА_22, якому нічого не було відомо про вчинений злочин, з місця вчинення злочину зникли.

Отримані внаслідок розбійного нападу на ОСОБА_19 та ОСОБА_20, кошти, ОСОБА_9 розподілив між учасниками вчинення злочину, після чого кожен своєю часткою розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, діючи за попередньою змовою в складі очолюваної ОСОБА_9 організованої групи, відповідно до розробленого плану та розподілених функцій, біля 23 години 02.09.2011, проникли в будинок АДРЕСА_11, де погрожуючи застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я, відкрито заволоділи майном ОСОБА_19 і ОСОБА_20 - коштами в сумі 35000 грн., що у 74 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину складав 470,5 грн.

Органами досудового слідства підсудні ОСОБА_14 та ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні замаху на крадіжку майна ОСОБА_36 18.10.2011 в смт.Липовець Вінницької області, вчиненого за таких обставин.

Підсудні ОСОБА_14 та ОСОБА_16 з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення шляхом незаконного заволодіння чужим майном, в жовтні 2011 року, вступили в попередню змову між собою на крадіжку чужого майна з будинку в смт.Липовець, Вінницької області.

З метою вчинення вказаного злочину, 18.10.2011 року ОСОБА_14 та ОСОБА_16 приїхали до АДРЕСА_12, де ОСОБА_16 вказав ОСОБА_14. на будинок АДРЕСА_12 та повідомив, що саме в цьому будинку є значна сума грошей. Діючи за попередньою змовою, біля 11 години ОСОБА_16 залишився на вулиці та спостерігав за навколишньою обстановкою для того, щоб при виникненні небезпеки до викриття, попередити ОСОБА_14 який зайшов на територію домогосподарства, підійшовши до вхідних дверей, пошкодив замок та проник в середину будинку. В цей час, почувши шум, господарка будинку ОСОБА_36, яка знаходилася у будинку, вийшла на кухню, звідки лунав шум. ОСОБА_14, зрозумівши, що в будинку хтось є, для того, щоб не бути викритим у вчиненні злочину, разом з ОСОБА_16 з місця вчинення злочину зник.

Таким чином ОСОБА_14, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_16, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, біля 11 години 18.10.2011, шляхом пошкодження замка на вхідних дверях, проник до будинку АДРЕСА_12, який належить ОСОБА_34, однак всіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, не вчинили з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_14 був виявлений господаркою будинку ОСОБА_36. і не бажаючи бути викритим, разом з ОСОБА_16 з місця вчинення злочину зник.

Крім того, органами досудового слідства підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обвинувачуються у вчиненні розбійного нападу на подружжя ОСОБА_40 05.12.2011 в с.Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області, вчиненого за таких обставин.

Продовжуючи свою злочинну діяльність у складі очолюваної ним організованої групи, ОСОБА_9, отримавши інформацію від ОСОБА_12 про те, що в будинку АДРЕСА_13 проживають чоловік та жінка похилого віку, у яких в будинку є значна сума грошей, як організатор злочинної групи прийняв рішення про вчинення нападу на цих осіб з метою заволодіння їх майном, про що повідомив ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Діючи відповідно до розробленого плану злочинної діяльності, в кінці листопада - на початку грудня 2011 року, з метою належної підготовки до вчинення вказаного злочину, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, використовуючи автомобіль «ВАЗ-21150» д.н.з. НОМЕР_2, який був в користуванні ОСОБА_9, виїхали до с.Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області, де оглянули вказаний ОСОБА_12 будинок та прилеглу до нього територію. Оцінивши обстановку, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в одній з аптек м.Вінниці, для отруєння собаки, що знаходилася у дворі вказаного будинку з метою безперешкодного проникнення в будинок, придбали медичний препарат.

При підготовці до вчинення вказаного злочину, ОСОБА_10, за вказівкою ОСОБА_9, з метою подолання можливого опору господарів будинку для безперешкодного заволодіння їх майном, залучив ОСОБА_13 та раніше судимого ОСОБА_14 з яким відбував покарання в місцях позбавлення волі.

Для забезпечення умов до вчинення незаконного заволодіння чужим майном, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_13, на автомобілі «ВАЗ-21150» д.н.з. НОМЕР_2, який був в користуванні ОСОБА_9, у вечірній час здійснили декілька виїздів в с. Ганнопіль Тульчинського району, під час яких з'ясували кількість осіб, які знаходилися у вказаному ОСОБА_12 будинку, визначили шляхи проникнення та відходу після вчинення злочину, крім того, з метою отруєння, згодували собаці, яка знаходилася в дворі будинку АДРЕСА_13 їжу із вмістом заздалегідь придбаного медичного препарату.

Після чого, ОСОБА_9, оцінивши інформацію про об'єкт вчинення злочину, отриману в ході підготовки до нього, визначив можливим вчинити напад з метою заволодіння майном осіб, які проживають в АДРЕСА_13, про що повідомив ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надавши їм вказівку підготувати для вчинення злочину темний одяг, маски на обличчя, рукавички. Для усунення умов до викриття, ОСОБА_9, з аркушів паперу та липкої стрічки виготовив накладки на державні номерні знаки автомобіля, на яких відобразив «НОМЕР_3», а для залякування потерпілих та подолання можливого їх опору з метою безперешкодного заволодіння їх майном, ОСОБА_10 та ОСОБА_14, підготували заздалегідь придбані пристрої «електрошокери» та мотузку.

Здійснивши всі дії, визначені ОСОБА_9 як необхідні для вчинення злочину, діючи відповідно до розробленого плану, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, відключивши за вказівкою ОСОБА_9 мобільні телефони, взявши з собою заздалегідь приготовлені знаряддя вчинення злочину та засоби для усунення умов до викриття, на автомобілі «ВАЗ-21150» д.н.з. НОМЕР_2, який був в користуванні ОСОБА_9, 05.12.2011 з м. Вінниці виїхали до с. Ганнопіль Тульчинського району. Під час переїзду, ОСОБА_9, як керівник очолюваної ним злочинної групи, проінструктував всіх учасників злочину та розподілив їх обов'язки під час його вчинення. Приїхавши біля 19 години до АДРЕСА_13 вказаного села, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, залишивши автомобіль неподалік домоволодіння, пішли до будинку, де ОСОБА_9, зазирнувши у вікно, впевнився, що у будинку знаходяться лише особи похилого віку. Одягнувши заздалегідь приготовлені маски на обличчя та рукавички, підготувавши до використання мотузки та пристрої «електрошокери», ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, через незачинені двері зайшли до будинку, де ОСОБА_10 і ОСОБА_11, діючи відповідно до розробленого плану та розподілених функцій, підійшли до ОСОБА_40 і з метою подолання можливого опору з його сторони, відвели його до туалету та зв'язали руки за допомогою заздалегідь приготовленої мотузки. В цей же час, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, діючи за вказівкою ОСОБА_9, зайшли до кімнати, у якій знаходилися ОСОБА_41 та ОСОБА_44, за якими спостерігали з метою подолання можливого опору. ОСОБА_9, впевнившись, що всі особи, які перебували в будинку до нападу знаходяться під контролем його співучасників, при тому, як ОСОБА_10, діючи відповідно до розробленого плану, погрожував ОСОБА_40 застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров'я, що виразилося у погрозі застосування електричного струму, демонструючи дію пристрою «електрошокер» та готовність його застосувати, став запитувати де гроші. Отримавши від ОСОБА_40 відповідь про те, що грошей немає, ОСОБА_9 рукою наніс останньому удар у голову. Коли ОСОБА_41, сприймаючи дії ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як небезпечні для життя та здоров'я її, ОСОБА_40 і ОСОБА_44 стала просити не спричиняти їм шкоди, ОСОБА_9, повідомив, що у разі надання їм коштів, вони шкоди не заподіють. ОСОБА_40, сприймаючи погрози ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як реальні та такі, що можуть бути виконані, побоюючись за життя та здоров'я дружини ОСОБА_41 та ОСОБА_44, повідомив, що гроші знаходяться в іншій кімнаті. Після цього, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, перевели ОСОБА_40 до вказаної ним кімнати, де за допомогою заздалегідь приготовленої мотузки, ОСОБА_11, за вказівкою ОСОБА_9, прив'язав ОСОБА_40 до стільця. Після цього, ОСОБА_40 вказав на телевізор, у якому зберігалися гроші. ОСОБА_10, розбивши кришку телевізора, на який вказав ОСОБА_40, забрав звідти згорток та впевнився, що у ньому є гроші. ОСОБА_11 у цей час, з метою заволодіння чужим майном, в інших кімнатах будинку відшукав гроші та вироби з золота - каблучки та зубну коронку. ОСОБА_9, з метою створення враження про вчинення цього злочину особами, які зловживають спиртними напоями, дав ОСОБА_11 вказівку забрати з шафи пляшки з вином.

Заволодівши грошима та цінностями ОСОБА_40 та ОСОБА_41, для того, щоб мати можливість безперешкодно зникнути з місця події, ОСОБА_10, діючи відповідно до розробленого плану, зв'язав руки ОСОБА_44 та витягнув з мобільного телефону ОСОБА_40 акумуляторну батарею, після чого ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, закривши вхідні двері будинку з вулиці, повернулися до автомобіля, на якому з місця вчинення злочину зникли.

Отримані внаслідок вчинення злочину вироби з золота ОСОБА_9 залишив у себе для подальшої реалізації, а кошти розподілив між учасниками вчинення злочину, які, кожен своєю часткою розпорядилися на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, діючи за попередньою змовою у складі очолюваної ОСОБА_9 організованої групи та за попередньою змовою з ОСОБА_13 і ОСОБА_14, 05.12.2011, проникли до АДРЕСА_13 Вінницької області, вчинивши напад, поєднаний з погрозами застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, заволоділи майном ОСОБА_40 та ОСОБА_41: коштами в сумі 14000 грн., 7750 доларів США, що відповідно до встановленого НБУ курсу валют еквівалентно 61845 грн., каблучкою, виготовленою з золота 583 проби, вагою 4,79 г. вартістю 2490,8 грн., каблучкою, виготовленою з золота 583 проби, вагою 7,77 г. вартістю 4040,4 грн., перстнем, виготовленим з золота 583 проби, вагою 4,26 г. вартістю 2215,2 грн., зубною коронкою, виготовленою з золота 850 проби, вагою 5,57 г, вартістю 2200,15 грн., 5 пляшками вина «Кагор», вартістю по 18 грн. кожна, на суму 90 грн., кухонним ножем, який не представляє будь-якої цінності, обкладинкою посвідчення делегата з'їзду уповноважених споживчої кооперації Вінницької області, що була у згортку з грішми та у якій знаходилися: медична довідка ОСОБА_40, від 17.09.1982, п'ять фотокарток ОСОБА_40, прибутковий касовий ордер від 26.01.2001.

А всього ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, діючи за попередньою змовою у складі очолюваної ОСОБА_9 організованої групи та за попередньою змовою з ОСОБА_13 і ОСОБА_14, внаслідок вчинення розбійного нападу, заволоділи майном ОСОБА_40 та ОСОБА_41 на загальну суму 86881,55 грн., що у 184 рази перевищує неоподаткований мінімум громадян, який на момент вчинення злочину складав 470,5 грн.

Щодо епізоду розбійного нападу на ОСОБА_17 07.09.2010 в с.Великі Крушлинці Вінницького району Вінницької області:

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 вини у даному епізоді не визнав і показав, що 24 грудня на КПЗ після відбою його вивели з камери, завели в кімнату для допитів. В кімнаті були два працівника УБОЗа - ОСОБА_24 і ОСОБА_25. В той час в нього погіршився стан здоров`я і він навіть не пам'ятає, як писав явку з повинною. Тоді ж йому продиктували ще одну явку про якусь базу, ніби він там був. В подальшому цю справу закрили за недоведеністю в Староміському РВ. Явку 24 числа він писав під диктовку. Пам'ятає лише, що в кінці тексту поставив знак оклику. Подробиць він не пам`ятає оскільки його щодня били, не давали передач, постійно залякували. Дії працівників міліції саме по цій явці він не оскаржував. Коли він перебував в СІЗО він писав в прокуратуру, однак ніякої відповіді не отримував. На наступний день йому показували фото по Великих Крушлинцях і показували будинок, пояснювали йому, що він там був і що є явка ОСОБА_10. Його відмови не приймались. В ОСОБА_17 він взагалі не був, з ОСОБА_10 на той час у нього не було ніякого зв'язку, з ОСОБА_15 теж. Потерпілий вказує, що до нього прийшли два чоловіка одного зросту, але він з ОСОБА_15 різного зросту. Під час відтворення він покази давав, але під писком, був його захисник. Скарги на дії міліції він та його захисник не писали. Чоловік на прізвище ОСОБА_18 йому не відомий.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 вину по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_17 визнав частково і показав, що в 2010 році познайомився з ОСОБА_18, який живе в Донецьку. ОСОБА_18 приїжджав в Вінницю і просив його возити. Потім у нього захворіла мати і він позичив в ОСОБА_18 1500доларів. Після смерті матері прийшов ОСОБА_18 і сказав віддати гроші. На той час грошей в нього не було, але ОСОБА_18 сказав, що він може борг відпрацювати. ОСОБА_18 сказав, що він має дати наводку на пограбування, на що він погодився. В приватній розмові з ОСОБА_12 він випитав у того все. ОСОБА_12 був винен йому гроші за корову, і в розмові ОСОБА_12 сказав, що питав навіть у дядька, але той не дав. Він розпитав в ОСОБА_12 про його дядька. Після цього він розповів ОСОБА_18 про дядька ОСОБА_12. Напад на ОСОБА_17 він вчинив з ОСОБА_58 та ОСОБА_18. ОСОБА_9 та ОСОБА_15 там не було. Він раніше вказував на це працівникам міліції, але на це уваги не звертали. Явку він написав під писком. При самому нападі він присутнім не був, а був в машині. В будинок ОСОБА_17 він не заходив. Напад скоїли ОСОБА_18 та ОСОБА_58. У ОСОБА_18 був пакетик, з яким він вийшов з машини і сів назад. Однак цим випадком він борг не погасив. Йому дали лише 300 грн. на бензин. А решта пішла в рахунок боргу. Йому зарахували погашення 12000 грн. Під час відтворення він назвав конкретних осіб під тиском УБОЗа. На момент пограбування ОСОБА_17 він ОСОБА_9 не знав. Участь ОСОБА_18 він не заперечує. Він заперечує участь ОСОБА_9 та ОСОБА_15. Він написав про ОСОБА_15, бо той оговорив його перед цим, і він писав під тиском.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_15 епізод розбійного нападу на ОСОБА_17 не визнав та показав, що на розбій до ОСОБА_17 не їздив. Він знайомий з ОСОБА_10. З ОСОБА_12 він не знайомий. З ОСОБА_9 раніше знайомий не був, з іншими теж. Слідчий йому показав дві явки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що він з ними когось пограбував в Крушлинцях. Явку з повинною і покази на відтвореннях він писав і давав під тиском працівників міліції. По закінченню слідства йому сказали підписати вісім томів. Він відмовився. З 4 по 8 число він був у приятеля ОСОБА_59. Того скрутив радикуліт, і він доглядав ОСОБА_59 та вигулював його собаку.

Не зважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_9 вини і часткове визнання вини підсудним ОСОБА_10 по даному епізоду, що судом розцінюється як спосіб захисту і намір уникнути справедливого покарання, їх вина у вчинені розбійного нападу на ОСОБА_17 доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_17. показав, що нікого з підсудних не знає і не бачив. В ніч з 6 на 7 вересня 2010 року він прокинувся і, що в другій кімнаті хтось є і світить ліхтариком. Він крикнув і на нього відразу навалились, приклали ножа до горла і почали вимагати гроші, погрожуючи вбити і спалити хату. Він сказав, що в нього немає грошей. Один з нападників сидів на ньому, а другий шукав гроші. Це все відбувалось між першою і третьою годинами ночі. Коли він вирвав руку з- під одіяла, його поранили ножем по пальцям. Один з нападників розірвав простирадло і дав йому перев?язати рану. Після того, як вони знайшли гроші, вони на вухо щось сказали один одному і пішли. По тому, як вони шукали гроші він впевнений, що один з нападників був у нього і знав, де гроші, бо було темно, а він чітко знав, де треба шукати. Нападники залазили через вікно, а вийшли через двері. Вони зв'язали йому руки і ноги скотчем. Вони закрили йому рота. Потім вже він сам розв'язався зубами і пішов до сусідів, щоб допомогли перев?язати руку. Сусід викликав міліцію. В хаті у нього були двоє. Один шукав гроші, другий був біля нього постійно, сидів зверху на ньому. Його зв'язали капроновим шнурком і скотчем, які були в них з собою, вже коли мали йти. Крім того вони забрали, акумулятор від мобільного, щоб він не міг подзвонити. Гроші були в тумбочці під вікном в сірому конверті. Було 43000 грн. і 520 доларів. Позов заявлений на суму 125000 грн. і 44500 грн. Гроші не повернуто. 125000 грн. це моральний збиток, а 44500 грн. це вкрадені гроші. Пізніше йому надавали медичну допомогу в лікарні. Між собою бандити говорили звичайною українською мовою без акценту. Той що був з ножем говорив звичайно, а той що шукав гроші міняв голос, похрипуючи. Який був ніж він точно не знає. Його племінник після того, як усе сталось приходив до нього та просив пробачення, казав, що поверне гроші. Він казав, що це він приводив ОСОБА_10 до його хати і показував її. Відтворення проводили. Привозили ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в різних машинах, їм задавали питання і вони самі відповідали точно на питання та визнавали вину. Фізичного тиску зі сторони працівників міліції не було. Під час пограбування вони були в масках, було темно, він не може стверджувати хто був під масками. Він припускає, що коли в його хаті було двоє, інші були на шухері на вулиці. На відтворенні йому казали, що в машині був третій, але він його не бачив. Коли на відтворення привезли ОСОБА_10, він сказав, що привозив інших машиною, в хаті він не був, а був на вулиці. В хаті ОСОБА_10 не було, а те що він привозив він знає зі слів племінника. ОСОБА_15 привозили десь через дві неділі, і він показував в присутності понятих як усе було. Стосовно міри покарання просив покарати грабіжників суворо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_60 показав, що знає ОСОБА_10, оскільки його мама живе з ним в одному селі по-сусідству. В свій час він купляв у ОСОБА_10 корову. При покупці корови він просив у свого дядька ОСОБА_17 позичити йому грошей, оскільки в нього не було достатньої суми, але дядько йому відмовив. Про відмову дядька позичити гроші він розповів ОСОБА_10, крім того в розмові казав ОСОБА_10, що в дядька є гроші. У нього були підозри, що крадіжку в дядька вчинив ОСОБА_23,коли його затримали.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_61 та ОСОБА_56 показали кожен окремо, що вони були запрошені працівниками міліції як поняті при відтворенні обстановки та обставин події з ОСОБА_10, який повідомив про обставини вчинення розбійного нападу на ОСОБА_17 на початку вересня 2010 року в с.Великі Крушлинці Вінницького району.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_59 показав, що з ОСОБА_15 він знайомий і перебуває в хороших стосунках. ОСОБА_15 проживав з ним з 4 по 8 вересня 2010 року. В той період він хворів і ОСОБА_15 проживав у нього, допомагав по господарству, ходив на базар, вигулював собаку.

Згідно протоколу огляду місця події від 07.09.2010, відповідно до якого під час огляду домоволодіння ОСОБА_17 в АДРЕСА_10, зафіксовано обстановку на місці події, виявлено плями бурого кольору та вилучено сліди злочину, зокрема відрізки липкої стрічки «скоч», фрагменти слідів пальців рук (т.4 а.с.а.с. 190-207).

В явці з повинною від 24.12.2011 ОСОБА_9 повідомив про те, що розбійний напад в с.Великі Крушлинці він вчинив спільно з ОСОБА_10, ОСОБА_15 та особою на прізвисько "ОСОБА_18" і повідомив про обставини його вчинення (т.6 а.с.а.с. 4-5).

В явці з повинною від 24.12.2011 ОСОБА_10 повідомив про те, що розбійний напад в с.Великі Крушлинці він вчинив спільно з ОСОБА_9, ОСОБА_15 та особою на прізвисько "ОСОБА_18" і повідомив про обставини його вчинення (т.6 а.с.а.с. 7-9).

В явці з повинною від 17.02.2012 ОСОБА_15 повідомив, що розбійний напад в с.Великі Крушлинці він вчинив спільно з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та особою на прізвисько "ОСОБА_18" (т.6 а.с.а.с. 176-178).

Під час відтворення обстановки та обставин події 02.02.2012, яке зафіксовано відповідним протоколом, ОСОБА_9 підтвердив свої показання та на місці показав обставини вчинення 07.09.2010 ним, разом із ОСОБА_10, ОСОБА_15 та особою на прізвисько "ОСОБА_18" розбійного нападу на ОСОБА_17 в буд. АДРЕСА_10 (т.6 а.с.а.с. 22-24).

Під час відтворення обстановки та обставин події від 02.02.2012, яке зафіксовано відповідним протоколом ОСОБА_10 підтвердив свої показання та на місці показав обставини вчинення 07.09.2010 ним разом із ОСОБА_9, ОСОБА_15 та особою на прізвисько "ОСОБА_18" розбійного нападу на ОСОБА_17 в АДРЕСА_10 (т.6 а.с.а.с. 25-27).

Автомобіль марки «ВАЗ 2101» днз НОМЕР_1 визнаний знаряддям злочину і, відповідно до повідомленням УДАЇ УМВС України у Вінницькій області від 23.03.2012, знаходиться на спеціальному майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів УДАЇ УМВС області (т.7 а.с.247, т.7 а.с.а.с.27-29).

Під час відтворення обстановки та обставин події від 20.02.2012, яке зафіксовано відповідним протоколом, ОСОБА_15 підтвердив свої показання про обставини вчинення 07.09.2010 ним, разом із ОСОБА_10, ОСОБА_9 та особою на прізвисько "ОСОБА_18", розбійного нападу на ОСОБА_17 в с. Великі Крушлинці Вінницького району (т.6 а.с.а.с. 193-196).

Згідно довідок УНБУ у Вінницькій області № 13-013/3210 від 08.09.2010 та № 13-013/745 від 27.02.2012 курс гривні, встановлений Національним банком України до 100 доларів США станом на 07.09.2010 становив - 790,8200 грн. (т.4 а.с.а.с. 181,259).

Оцінюючи усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів по даному епізоду, як тих, які були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_9, та ОСОБА_10 у вчиненні розбійного нападу 07.09.2010 на ОСОБА_17 в с.Великі Крушлинці Вінницького району і дії ОСОБА_9 кваліфікує за ч.3 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій та бандитизм, поєднаний з проникненням у житло, дії ОСОБА_10 кваліфікує за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло.

Натомість, суд вважає вину підсудного ОСОБА_15 у вчинені розбійного нападу 06.09.2010 на ОСОБА_17 в с.Великі Крушлинці Вінницького району недоведеною, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_15 своєї вини у вчинені інкримінованого йому злочину не визнав. Його причетності до вчинення даного злочину не підтвердили ні ОСОБА_9 ні ОСОБА_10.

Явку з повинною підсудного ОСОБА_15 та його покази під час допитів та під час відтворення обстановки та обставин події суд не вважає достатніми доказами, які підтверджують причетність ОСОБА_15 до вчинення розбійного нападу на ОСОБА_17

Причетність ОСОБА_15 до участі в розбійному нападі на ОСОБА_17 07.09.2010 року також спростовується показами свідка ОСОБА_59, який в судовому засіданні показав, що в період з 04 по 08 вересня 2010 року ОСОБА_15 доглядав його в зв?язку з хворобою.

Згідно п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Згідно з правилами ч.2 ст.74 КПК України (1960 року) показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю інших доказів, що є в справі.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова від 29.06.1990 року №5 з послідуючими змінами, внесеними постановами від 04.06.1993 року №3, 03.12.1997 року №12 та 30.05.2008 №6) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»та вимог ст.323 КПК України (1960 року) в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, викладених у ст.324 КПК України (1960 року). Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположниї свобод 1950 року, яка відповідно до вчимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного». (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні нападу з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_17 не доведено, наявні докази не доводять винність підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, інших доказів матеріали кримінальної справи не містять і додаткових стороною обвинувачення не надано, при цьому можливість їх отримання вичерпана.

Оскільки зібрані досудовим та судовим слідством докази не доводять пред'явлене ОСОБА_15 обвинувачення у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_17 в ніч з 6 на 7 вересня 2010 року і його участь у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, не знайшла свого підтвердження, тому суд вважає за необхідне постановити стосовно ОСОБА_15 в частині обвинувачення його за ст.187 ч.3 КК України виправдувальний вирок на підставі ч.4 ст.327 КПК України (1960) у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

Щодо епізоду незаконного поводження із бойовими припасами ОСОБА_15

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_15 факт незаконного придбання, носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу визнав і показав, що в січня 2011 року придбав пістолет і патрони для захисту. Пістолет і патрони купив на залізничному вокзалі в Вінниці у незнайомого чоловіка. Він сам зізнався за патрони, написавши явку і додавши схему з вказівкою місця, де заховав патрони і пістолет. Він їх сховав за електробудкою, в старій частині міста. Де дівся пістолет не знає. В іншому повністю підтримав попередні покази дані під час досудового розслідування.

Крім визнання підсудним факту незаконного придбання, носіння та зберігання боєприпасів, цей факт підтверджується показаннями свідків та іншими дослідженими під час судового розгляду доказами.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_62 вбачається, що 22.05.2012 близько 19 години працівники Староміського РВ попросили його бути присутнім в якості понятого, на що він погодився. Йому та іншому понятому роз'яснили їхні права. Після чого прочитали йому та іншому понятому явку з повинною ОСОБА_15, який написав її з виправної колонії №86 м. Вінниці, де відбуває покарання, за скоєння злочину. В явці було вказано, що перед його затриманням він заховав саморобний пістолет та набої до нього за котельню, яка знаходиться поряд з двором будинку 36 по вул.Ленінградській в м. Вінниці. Також їм показали схему, де сховані патрони із пістолетом, яку намалював ОСОБА_15. Він та інший понятий разом з працівниками міліції пішли до котельні, яка знаходиться біля буд.36 по вул.Ленінградській в м.Вінниці. Вони пройшли всі за котельню, де було на землі декілька будівельних панелей, в одній із будівельної панелі був отвір. Другий понятий протягнув руку в отвір, який був в панелі, й витягнув згорток полімерного пакунку білого кольору, коли його розвернули, то в середині виявили тканину темного кольору, коли її розвернули, то в середині виявили предмети, які схожі на набої в кількості 20 одиниць. Пістолету в пакунку не було. Виявлені предмети упакували в полімерний пакунок, опечатали печаткою, скріпили підписами понятих. Склали протокол, де всі учасники розписалися. Під час огляду місця, де вилучили патрони проводилося фотографування (т.9 а.с.40).

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_63 вбачається, що що 22.05.2012 біля 19 години працівники Староміського РВ його попросили бути присутнім в якості понятого, на що він погодився. Йому та іншому понятому роз'яснили їхні права. Після чого прочитали йому та іншому понятому явку з повинною ОСОБА_15, який написав її з виправної колонії №86 м. Вінниці, де відбуває покарання, за скоєння злочину. В якій вказано, що перед його затриманням він заховав саморобний пістолет та набої до нього за котельню, яка знаходиться поряд з двором будинку 36 по вул.Ленінградській в м. Вінниці. Також їм показали схему, де сховані патрони із пістолетом, яку намалював ОСОБА_15. ОСОБА_63 та інший понятий разом з працівниками міліції пішли до котельні, яка знаходиться біля буд.36 по вул.Ленінградській в м.Вінниці. Вони пройшли всі за котельню, де було на землі декілька будівельних панелей, в одній із будівельної панелі був отвір. Він протягнув руку в отвір, який був в панелі, й витягнув згорток полімерного пакунку білого кольору, коли його розвернули, то в середині виявили тканину темного кольору, коли її розвернули, то в середині виявили предмети, які схожі на набої в кількості 20 одиниць. Пістолету в пакунку не було. Виявлені предмети упакували в полімерний пакунок, опечатали печаткою, скріпили підписами понятих. Склали протокол, де всі учасники розписалися. Під час огляду місця, де вилучили патрони проводилося фотографування (т.9 а.с.41).

З оголошених в судовому засіданні показів свідків ОСОБА_64 та ОСОБА_65 вбачається, що 22.05.2012 вони разом із двома понятими перевіряли інформацію явки з повинною ОСОБА_15, який написав її знаходячись в УДПтС України у Вінницькій області (№86). У явці ОСОБА_15 повідомив, що він приховав під бетонною плитою, яка знаходиться біля котельні, що розміщена біля буд.36 по вул.Ленінградській. ОСОБА_65 опитав ОСОБА_15 по вказаній інформації, на що ОСОБА_15 власноручно написав пояснення, де він написав, яким чином до нього потрапив пістолет та набої, а також намалював план схему, де він їх зберігав. Про це ОСОБА_64 22.05.2012 повідомив понятим про явку з повинною ОСОБА_15 та показав план-схему, де він сховав вище вказані предмети. Після чого вони разом з понятими по плану-схемі відшукали місце про яке вказав ОСОБА_15 Потім один з понятих просунув руку в отвір бетонної плити, яка знаходилася на землі і витягнув пакунок, коли пакет розвернули, то в середині виявили тканини. Після того як розвернули тканину, то в середині виявили предмети в кількості 20 одиниць, які по зовнішнім ознакам схожі на набої. Після чого за допомогою ліхтаря оглянув отвір в плиті, ОСОБА_64 з іншим працівником та понятим оглянули отвір в плиті, в результаті чого більше ніяких предметів не виявили. Виявлені набої упакували, опечатали, скріпили підписами понятих. Також склали протокол, в якому вказали про виявлені предмети, протокол прочитали вголос, заяв, зауважень від понятих не надійшло. Вилучені набої та місце їх знаходження сфотографували (т.9 а.с.а.с.42-43).

З явки з повинною ОСОБА_15 від 21.05.2012 вбачається, що в січні 2011 року він на залізничному вокзалі в незнайомця придбав пістолет та 20 набоїв, які сховав за котелнею біля буд.36 по вул.Ленінградській під плитою в м.Вінниці (т.9 а.с.5).

До пояснень ОСОБА_15 склав власноручно план-схему розташування схованки (т.9 а.с.7).

Під час огляду місця події 22.05.2012 біля котельні в поблизу буд.36 по вул.Ленінградській в м.Вінниці під однією з бетонних плит було виявлено та вилучено 20 набоїв (т.9 а.с.а.с.8-12).

Відповідно висновку спеціаліста № 139-Б від 24.05.2012, 20 (двадцять патронів), які були вилучені 22.05.2012 року, під час проведення огляду місця події зі схованки по вул. Ленінградській м. Вінниці, неподалік буд. 36, є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї, патронами - калібру 9x18 мм, призначеними для стрільби з пістолетів конструкції Макарова «ПМ» та Стечкіна «АПС». Дані патрони придатні для стрільби та мають достатню вражаючу здатність. Під час дослідження 11 патронів було відстріляно (т.9 а.с.а.с.14-18).

Відповідно висновку експерта № 178-Б від 30.05.2012, 9 (дев'ять) патронів наданих на дослідження, вилучені 22.05.2012 року, під час проведення ОМП, зі схованки в м. Вінниці по вул. Ленінградській, неподалік буд. 36, є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї - пістолетними патронами калібру 9Х18 мм, призначеними для стрільби з пістолетів конструкції Макарова "ПМ" та Стечкіна "АПС". Патрони є придатними для стрільби та мають достатню вражаючу здатність (т.9 а.с.а.с.64-68).

Вислухавши підсудного ОСОБА_15, дослідивши матеріали справи щодо цього епізоду, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_15 доведена та його дії, необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.263 КК України, як носіння, зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Проте, ч.3 ст.263 КК України передбачає, що звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

Відповідно до п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26.04.2002 року № 3 під добровільною здачею органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, яка згідно з ч.3 ст.263 КК України є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених предметів, незалежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному державному органу.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_15 повідомив шляхом звернення явкою з повинною про те, що зберігає боєприпаси, хоча мав реальну можливість приховати правду. Таким чином, ОСОБА_15 хоча об'єктивно мав реальну можливість подальшого володіння боєприпасами, але не побажав цим скористатись, про що повідомив працівників оперативного відділу Вінницької виправної колонії УДПТС України у Вінницькій області та, на думку суду, добровільно, не маючи змоги видати боєприпаси власноруч, оскільки відбував покарання в умовах ізоляції від суспільства, повідомив про місце їх знаходження, склавши план-схему схованки.

На думку суду мотиви такого рішення можуть бути різними: каяття, страх перед відповідальністю в подальшому. Факт заяви про бажання добровільно здати бойові припаси повинен оцінюватися і перевірятися в сукупності з іншими доказами.

При цьому добровільним здавання є тоді, коли воно вчинене за власною волею, незалежно від мотивів, однак не у звязку з тим, що органами влади виявлено факт зберігання відповідних предметів. Потрібно також, щоб особа здала всі наявні у неї предмети, щодо яких вчинялися незаконні дії.

На момент повідомлення ОСОБА_15 про наявність у нього заборонених предметів, органами влади ще не було виявлено факту зберігання набоїв.

Добровільность означає, що особа має можливість і надалі продовжувати злочинні дії, проте відмовляється від них з власної ініціативи.

Необхідною ознакою добровільної відмови є усвідомлення особою можливості продовження злочинних діянь.

Аналізуючи показання підсудного ОСОБА_15, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_15 таку можливість мав, проте повідомив працівників оперативного відділу Вінницької виправної колонії УДПТС України у Вінницькій області про наявність в нього боєприпасів.

Таким чином суд прийшов до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_15 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 263 КК України на підставі ч.3 ст.263 КК України.

Щодо епізоду розбійного нападу на ОСОБА_19 та ОСОБА_20 02.09.2011 в с.Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області:

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 по інкримінованому йому епізоду розбійного нападу на подружжя ОСОБА_19 вину визнав частково і показав, що ОСОБА_10 попросив знайти йому машину, на той момент він вже знав ОСОБА_10. З ОСОБА_10 його познайомив ОСОБА_21. ОСОБА_11 і ще один в цей час робили машину коли подзвонив ОСОБА_10, щоб знайти машину. Він запитав у ОСОБА_11 за машину, той подзвонив своєму товаришу ОСОБА_22, якого він на той час не знав. Десь після обіду вони домовились зустрітись - ОСОБА_11 і ОСОБА_22. Частково вину визнає тому, що допомагав знайти машину. Явку з повинною і відтворення він підписав, бо хотів дожити до суда, але там є розбіжності. Йому все показували працівники УБОЗу і він показував теж. Він вину визнає лише через те, що допоміг знайти машину ОСОБА_10, для чого вона йому була потрібна йому не відомо, ніхто не пояснював. Йому невідомо, хто брав участь по епізоду ОСОБА_19, він не може стверджувати, що там був ОСОБА_10. Про цей розбій він взнав під час явки, коли йому про це сказали працівники міліції. Вважає, що всі епізоди, за які його притягують - сфабриковані. Серед інших підсудних є ОСОБА_12, він його вперше побачив в Вінниці, коли продовжували їм строк тримання під вартою. Є заява, яку він сам написав, що ОСОБА_12 він раніше не знав взагалі, він не знає, чи він причетний до злочинів. Коли він просив ОСОБА_11 знайти автомобіль, він пояснював що треба поїхати в Тульчин по справам.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 у вчинені розбійного нападу на подружжя ОСОБА_19 визнав частково і показав, що до того моменту розрахунку з ОСОБА_18 він остаточно не провів. Він просив гроші у ОСОБА_12, коли вони разом їздили до брата ОСОБА_12 та його родичів і той показував йому де живуть його родичі. Будинок ОСОБА_19 він показав, і розповів, що ті все життя займаються медом, живуть чесно, та мають гроші, після чого сам випитав в ОСОБА_12 подробиці. Потім він звернувся до ОСОБА_9, щоб знайти машину, щоб забрати борги та гроші, які саме він не пояснював. ОСОБА_11 в день пограбування він бачив вперше п'яним. З ОСОБА_9 і ОСОБА_22 вони зустрілись на вул.Київській в Вінниці. Він був з ОСОБА_18, представив його ОСОБА_18, а себе ОСОБА_9. Потім він, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_18 поїхали до будинку ОСОБА_19. Що відбувалось знали лише він, ОСОБА_9, та ОСОБА_18. ОСОБА_9 взнав біля самого будинку. Водій ОСОБА_22 не знав, що відбувається. Біля будинку у водія він запитав, чи немає в нього перчаток. У ОСОБА_11 були печатки в грязній одежі і він їх віддав ОСОБА_18. В одежі ОСОБА_11 була чорна футболка. Вони з неї зробили накидки, шапок чорних не було, мотузку вони знайшли при вході в будинок, пістолета не було. Ніж був пирочинний, однак вони його не брали в будинок. Електрошокер був у вигляді фонарика, він його взяв у племінниці і ним користувався як фонариком, з собою в дім електрошокер не брали. Він з ОСОБА_18 та ОСОБА_9 підійшли до будинку. Він попросив, щоб хтось відкрив двері, ніхто не міг, а ОСОБА_9 сказав, що спробує. Він відкрив двері, вийнявши шибку. В будинок зайшли через двері. ОСОБА_18 та ОСОБА_9 підійшли до чоловіка, а він до жінки, і поставив подушку біля її обличчя, щоб вона не бачила, що робиться. Звязував всіх ОСОБА_18. Потім він пішов в другу кімнату, гроші знайшов в шкафу, суми не знає, поклав гроші на столі. Жінка просила не забирати всі гроші. ОСОБА_18 знайшов решту грошей, скільки він не бачив, оскільки був в іншій кімнаті. Фізичного насильства ніхто не вчиняв. Гроші поділив ОСОБА_18. Йому дали 500 грн., 4000грн., як попросив ОСОБА_11, віддали водієві, бо йому треба були гроші. Гроші вони ділили на СТО в с.Гунька Немирівського району. ОСОБА_11 при цьому залишився в машині. Коли заходили в будинок, маски не натягували, лише він натягнув футболку. ОСОБА_12 взагалі в пограбуванні участі не брав. ОСОБА_11 був там, але разом з ними не ходив, оскільки був п'яний. Працівникам міліції він говорив про це, однак його ніхто не хтів чути. ОСОБА_12 ніякого відношення не має до злочину, він сам випитав все у ОСОБА_12 хитрістю. ОСОБА_12 ні в чому не винен.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_11 по епізоду розбійного нападу на подружжя ОСОБА_19 вину не визнав і показав, що він був в машині, був дуже п'яний, злочину не скоював, він їздив туди з іншими, навідь не знаючи навіщо він їздив. Він працював разом з ОСОБА_9 в "Дубовому гаї". Одного разу до ОСОБА_9 подзвонив ОСОБА_23, якого він раніше не знав. Він попросив ОСОБА_9 знайти машину. Він сказав ОСОБА_9, що в його приятеля є машина, якщо треба, тільки треба дати гроші, бо в того хвора дитина. Після роботи вони поїхали в Кирнасівку. Були він, ОСОБА_9, якісь хлопець, ОСОБА_10, ОСОБА_22 був за кермом. Коли приїхали, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і той хлопець вийшли, кудись пішли і повернулись десь через пів години. Він не бачив, чи щось брали вони з собою, коли виходили. Потім всі поїхали в с.Гунька, йому дали 4000грн., щоб він віддав водієві. Потім він взнав, що вони пограбували когось. На слідстві він все визнав, бо його дуже били, погрожували сім`ї. На той час він був дуже забезпеченим, йому не потрібно було когось грабувати. В міліції його Били ОСОБА_24, ОСОБА_25. Його возили в ліс, там і били. Перед відтворенням розповідали, що потрібно було казати. Він відмовився від адвоката під тиском. Він писав скарги в обласну прокуратуру, генпрокуратуру, однак відповідей не отримував. Коли вони їздили в Кирнасівку, в нього з собою були робочі речі в пакеті, які він забрав, щоб дружина попрала. На відтворенні він сказав, що був ОСОБА_12, але це був не ОСОБА_12, він це точно пам'ятає. Він писав заяву до суду, що з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 не знайомий і це правда. На нього постійно здійснювався тиск. Били його в КПЗ, бо в СІЗО не дозволяють бити.

Не зважаючи на часткове визнання підсудними ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вини по даному епізоду, що судом розцінюється як спосіб захисту і намір уникнути справедливого покарання, їх вина у вчинені розбійного нападу на подружжя ОСОБА_19 доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_20 показала, що 02.09.2011 року ввечері вона була в хаті. Двері в хвту були зачинені. Її чоловік також був в хаті. Хтось її почав душити за горло, і вона подумала, що це її чоловік, бо він після інсульту. Коли відкрила очі побачила людину в масці, який сказав щоб вона віддавала гроші, на що вона відповіла, що грошей немає. Її чоловіка двоє інших чоловіка зняли з кроваті, зв'язали руки йому назад, поклали матрац на підлогу і положили його на підлогу і шукали там гроші на дивані. Тоді коли вона сказала, що у неї грошей немає їй теж зв'язали руки і ноги. Один тримав щось в руці, точно не бачила, може ніж. Вона, злякавшись, погодилась показати де сховані гроші. Вона підняла матрац, однак там не було грошей, оскільки її чоловік переклав гроші. Гроші знайшли за діваном в чорній хустинці. ЇЇ знову зв'язали, мотузки були такі як раніше з прадива, привезли з собою. Вона попросила залишити хоч трохи грошей, і однин кинув їм дві тисячі. Потім в іншій кімнаті грабіжники знайшли ще 1500грн. , один повернувся назад забрав 2000грн. і кинув 1500грн. В хаті було два вищих, а один нижчий більше не може нічого сказати бо була дуже перелякана. У одного в руці щось було і вона думала, що будуть вбивати, один взяв її за горло, а коли вона сказала, що боляче, він пустив. ЇЇ чоловіку вони зв'язали тільки руки, ніг не зв?язували. Їй рота не заклеювали. Відносно міри покарання висловила думку про суворе покарання. ЇЇ чоловік ОСОБА_19 перебуває вдома, він не може ходити і говорити. Вона не впізнала нікого з грабіжників. Вона не пам'ятає, кого привозили на відтворення, бо була схвильована. Привозили трьох, а четвертого під браму привозили. Вони показували, як шукали гроші. Були працівники міліції, інших нікого не було. Грабіжники говорили по російські. Нічого з викраденого їй не повернули. Було викрадено 35 тисяч гривень. Позов підтримує.

Свідок ОСОБА_22, будучи допитаним в судовому засіданні показав, що в с.Кирнасівку свого брата не возив. У брата він лише брав авто. ОСОБА_11 він разом вчився. Йому відомо що ОСОБА_11 був в тюрмі. Йому треба було в Немирів. ОСОБА_11 попросив його поїхати з ним в сторону Немирова. Він забрав ОСОБА_11 з його друзями в Вінниці і вони поїхали в сторону Немирова. В авто був ОСОБА_11 і ще три чоловіка, яких він не знав. Потім вони поїхали в сторону Тульчина і зупинились в якомусь селі в тупіку. ОСОБА_11 був п'яний, він залишився біля машини, інші вийшли і кудись пішли, через півгодини повернулись і вони поїхали в Вінницю. В той день ОСОБА_11 коли вони повернулись в Вінницю дав йому 4000грн., при цьому нічого не поснював. В машині він не чув про що говорили, тому що в салоні голосно грала музика. ОСОБА_11 сидів спереді, він був за кермом, а інші позаду. Ніякої зброї він не бачив. Хто був з ОСОБА_11 він не запам?ятав. В селі ОСОБА_11 завжди був біля машини, бо він дуже п'яний, він не нервував. ОСОБА_12 він не пам'ятає, оскільки не звертав уваги на людей, які були в моїй машині. В село з ним їздили троє - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і третій, його серед підсудних немає. Це був якийсь знайомий ОСОБА_10.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні скористувавшись ст.63 Конституції України відмовився від дачі показів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показав, що понятим був два рази в Ганнополі і Кирнасівці з різними підозрюваними, з ким не пам?ятає. При пред?явленні протоколу відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_12 (т.2 а.с.84) пояснив, що підпис не його. Підсудного ОСОБА_12 він не бачив взагалі.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_27 вбачається, що він 19.12.2011 був присутнім в якості понятого під час проведення відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_9 в с.Кирнасівка. В ході відтворення ОСОБА_9 повідомив хто приймав участь і як було здійснено розбійний напад (т.6 а.с.172).

Будучи допитаними в судовому засіданні, свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_29 показали кожен окремо, що вони був присутні під час відтворення за участі підсудного ОСОБА_10. Протокол складали і вони його підписували. Протокол був прочитаний, усе було правильно. Тиск на підсудного з боку працівників міліції не чинився. ОСОБА_10 розповідав як вони їхали від дороги в село, де залишили машину, як йшли до хати. Розказане відповідало протоколу. Крім протоколу велася ще відео зйомка.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні показав, що він був понятим під час відтворення з ким із підсудних не пам?ятає. Відтворення проходило в спокійній обстановці, без тиску. Коли приїхали в Ганнополь, чоловік показав їм коротшу дорогу. Потерпілі жили на краю села. За 100-150 метрів до будинку вони зупинились. Підсудний пояснював де зупинилися, де залишили машину. Говорили, що зняли номер чи замастили його болотом. І поїхали метрів сто до будинку потерпілих. Все знімалося на відео. Можливо це був ОСОБА_11. В протоколі поставив підпис. Слідчий його не допитував. При пред?явленні свідку протоколу допиту свідка ОСОБА_30( т.6 а.с. 160-161) пояснив, що в протоколі підпис не його. Під час відтворення працівники міліції фіксували все на відеокамеру. Підсудний пояснював усе сам, ніхто його не примушував. Було вже темно. Відеозйомку почали проводити ще в ярку, де зупинили машину, потім у дворі, перед входом та в будинку. Протокол він підписував.

Свідок ОСОБА_31, будучи допитаним в судовому засіданні показав, що при відтворенні в Ганнополі він був понятим. Проводили відео зйомку. Відтворення проводилося з ОСОБА_13. У обвинуваченого не було пальця на одній руці, ніби великого. Тиск на нього не чинили. Коли все зняли, ніби підписували протокол. В протоколі все було правильно. На відтворення їхали двома машинами. Прізвища потерпілого він не знає. Під час відтворення він стояв на сходах, двері на вулицю були відкриті. Говорили на веранді, але він туди не заходив. При пред?явлені протоколу відтворення подій та обставин події (т.2 а.с.125-126) свідок пояснив, що його підпису в протоколі немає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_32 показала, що була присутня під час відтворення в с.Кирнасівка. Впізнати нікого не може, оскільки всі підсудні їй схожі. Що відбувалось при відтворенні не пам?ятає. Під час відтворення здається проводилась зйомка.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_33 вбачається, що 16.01.2012 він був присутній в якості понятого при проведенні відтворення обстановки та обставин події зі свідком ОСОБА_22, якій в ході відтворення показав, що раніше він на початку вересня 2011 року в с.Кирнасівка на прохання свого товариша ОСОБА_11. В село він привозив ОСОБА_11 з його двома товаришами. В Кирнасівці ОСОБА_11 з двома товаришами вчинили пограбування. Після пограбування ОСОБА_11 дав йому чотири тисячі гривень. Під час відтворення проводилась відео зйомка. По закінченню всі учасники підписали протокол (т.6 а.с.а.с.112-113).

Під час проведення огляду місця події 03.09.2011 при огляді домоволодіння ОСОБА_20 і ОСОБА_19 в АДРЕСА_11 було зафіксовано обстановку на місці події, виявлено та вилучено сліди злочину, зокрема два відрізки мотузки і хустинку із запаховими слідами (т.2 а.с.а.с. 135-141).

Згідно довідки УНБУ у Вінницькій області №13-013/745 від 27.02.2012 курс гривні, встановлений Національним банком України до 100 доларів США станом на 02.09.2011, становив 797,1700 грн. (т.4 а.с.181).

В явці з повинною від 16.12.2011 ОСОБА_9 повідомив, що розбійний напад в с.Кирнасівка він вчинив разом з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а також повідомив про обставини його підготовки і вчинення. (т.2 а.с.а.с. 47-49).

В явках з повинною від 16.12.2011 ОСОБА_10 повідомив про факт вчинення ним разом із ОСОБА_9 і ОСОБА_11 та ОСОБА_12 розбійного нападу на власників домоволодіння АДРЕСА_11 (т.2 а.с.а.с. 43-46, 54-55).

В явці з повинною від 17.12.2011 ОСОБА_12 повідомив, що розбійний напад в с.Кирнасівка він вчинив спільно з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та повідомив про обставини його підготовки і вчинення (т.2 а.с.а.с. 50-52).

В явці з повинною від 26.12.2011 ОСОБА_11 повідомив, що розбійний напад в с.Кирнасівка він вчинив спільно з ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, а також про обставини його підготовки та вчинення (т.2 а.с.а.с. 198-205).

Під час відтворення обстановки та обставин події від 19.12.2011, яке зафіксовано відповідним протоколом, ОСОБА_9, підтвердив свої показання та на місці показав обставини вчинення ним разом із ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_11 розбійного нападу відносно ОСОБА_20 і ОСОБА_19 02.09.2011 в с.Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області (т.2 а.с.а.с. 24-26).

Під час відтворення обстановки та обставин події від 16.12.2011 ОСОБА_10 підтвердив свої показання та на місці повідомив про обставини вчинення 02.09.2011 ним, разом із ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, розбійного нападу на ОСОБА_20 і ОСОБА_19 в АДРЕСА_11, а також про дії кожного з учасників злочину (т.2 а.с.а.с 193-194).

Під час відтворення обстановки та обставин події від 27.12.2011 ОСОБА_11 підтвердив свої показання та на місці події повідомив про обставини вчинення 02.09.2011 ним, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12 пограбування ОСОБА_19 і ОСОБА_20 в с. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області (т.2 а.с.125-126).

В ході проведення відтворення обстановки та обставин події від 26.12.2011 ОСОБА_12 підтвердив свої показання та на місці показав обставини вчинення ним разом із ОСОБА_10, ОСОБА_9 і ОСОБА_11 розбійного нападу відносно ОСОБА_20 та ОСОБА_19 02.09.2011 в с.Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області (т.2 а.с.89).

В ході проведення відтворення обстановки та обставин події від 16.01.2012 свідок ОСОБА_22 підтвердив свої показання та показав куди саме підвозив ОСОБА_11 з друзями того в с.Кирнасівка Тульчинського району у вересні 2011 року (т.З а.с.а.с.17-18).

13.01.2012 у ОСОБА_11 відібрано зразки запаху, про що складено відповідний протокол (т.2 а.с.220).

Як вбачається з висновку експерта від 19.02.2012 № 26, відповідно до якого, при проведенні одорологічного дослідження встановлено, що зразок запаху, вилучений у ОСОБА_11 має спільне джерело походження, слабкої концентрації зі зразком запаху, вилученим з носової хустини, яка була вилучена при огляді місця події в домоволодіння ОСОБА_20 і ОСОБА_19 (АДРЕСА_11 (т.3 а.с.24-34).

Щодо епізоду замаху на викрадення майна ОСОБА_34 18.10.2011 в смт.Липовець Вінницької області:

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_14 епізод по замаху на крадіжки в ОСОБА_34 не визнав та пояснив, що дійсно був в Липовці в середині жовтня і зустрічався з ОСОБА_16, однак від участі в крадіжці відмовився.

Не дивлячись на невизнання підсудним ОСОБА_14 вини по даному епізоду, що суд розцінює як спосіб захисту і намір уникнути відповідальності, його вина доводиться зібраними і дослідженими як під час досудового розслідування так і в судовому засіданні доказами.

З оголошених в судовому засіданні показів підсудного ОСОБА_16 вбачається, що останній свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України, визнав частково. Він дійсно зустрівся з ОСОБА_14 в смт.Липовець та показав де знаходиться будинок. Після того, звідти пішов. З ОСОБА_14 вони разом відбували покарання. Після звільнення, зустрілися у м.Вінниці та ОСОБА_14 став запитувати чи є робота, оскільки було погане матеріальне становище Вони домовилися, що коли буде робота, він ОСОБА_14 зателефонує. Коли йому ОСОБА_35 запропонував вчинити крадіжку з будинку, він не бажав цього робити, однак повідомив про це ОСОБА_14 і коли ОСОБА_14 приїхав до смт.Липовець, він відвів того до хати, яку йому показав ОСОБА_35 та показав Після цього, він відразу пішов і більше до хати не повертався. Мети отримати гроші, у нього не було і розмов про це вони не вели. Це він зробив тому, що ОСОБА_14 попросив його все ж показати будинок. Коли ОСОБА_35 сказав, що відпала необхідність у крадіжці, він повідомив про це ОСОБА_14, однак той все ж захотів вчинити крадіжку з того будинку, Про те, що саме вкрав ОСОБА_14 з будинку, чи взагалі звідти щось викрав, йому не відомо так, як вони не спілкувалися. (т.8 а.с.203).

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_34 показав, що в день проникнення в його будинок, дати не пам?ятає, він поїхав на роботу, син пішов в школу, а дружина захворіла і була дома на лікарняному. Біля 12 години дружина зателефонувала йому і сказала, що в будинок хтось проникав. Вона почула шум і вийшла. Той чоловік, який зайшов у дім, побачивши її, втік. Цивільний позов він не заявляв. Кого з підсудних привозили на відтворення він не пам?ятає.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_36 показала, що була дома на лікарняному, почула шорох в кімнаті, почала виходити в кухню, той чоловік почув її і почав бігти, вона його бачила зі спини. Вдягнений був в джинсах сірих, куртці, кепці. ДверіЮ які були закриті на ключ, відчиняли якимось залізним предметом залізним. Вона того чоловіка не бачила і серед підсудних по статурі не впізнає нікого.

Свідок ОСОБА_37 в судовому засіданні показав, що був присутній в якості понятого під час відтворення з ОСОБА_16. На місці події ОСОБА_16 показував як провів ще одного чоловіка з метою крадіжки. В будинок ОСОБА_16 не проникав. Під час відтворення тиску з боку працівників міліції на ОСОБА_16 не було. Зразу був складений протокол і він його підписав.

Свідок ОСОБА_38 в судовому засіданні показав, що був понятим під час відтворення з ОСОБА_14 років 2-3 тому. Серед підсудних його впізнати не може. Відтворення проводили з фотоапаратом та відеокамерою. ОСОБА_14 показав як йшов з вулиці Зеленої до будинку ОСОБА_34. Показав як заходив через хвіртку зі сторони цвинтаря. Говорив,що хтось стояв ?на шухері?. Він заліз в будинок через вікно. Вікно відкрив монтировкою. Шукав гроші і щось цінне. Протокол склали і він підписав. Тиску з боку працівників міліції на нього не було.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_39 вбачається, що в кінці жовтня 2011 року, точної дати не пам'ятає, вранці вона приїхала в м.Липовець в гості до своєї сестри. Коли йшла по вулиці Зеленій, і проходила повз будинок ОСОБА_34, що розташований навпроти старого покинутого кладовища (про те, що господаря звати ОСОБА_34, дізналась згодом від сестри), побачила незнайомого хлопця, який стояв біля хвіртки домогосподарства ОСОБА_34 Цей хлопець мав на вигляд 26- 29 років, худорляву статуру, зріст приблизно 175-180 см. Був одягнений в темні брюки, чорну куртку, на голові у нього була якась кепка чи картуз, точно не пам'ятає. Коли вона проходила повз нього, то цей хлопець щось її запитав, здається де знаходиться магазин, Вона відповіла що не знає і пішла далі. Куди потім пішов той хлопець, вона не бачила (т.3 а.с.186).

Протоколом огляду місця події від 18.10.2011 домоволодіння ОСОБА_34 в АДРЕСА_12 зафіксовано обстановку на місці події, зокрема виявлено пошкодження механізму замка вхідних дверей (т.З а.с.а.с.207-208).

В явці з повинною від 14.12.2011 ОСОБА_14 повідомив про спробу крадіжки з будинку в смт.Липовець Вінницької області, вчинену із хлопцем на ім'я ОСОБА_12. Зокрема зазначив, що вчинити крадіжку він не зміг оскільки після того як він, зламавши двері проник до будинку, побачив якусь жінку (т.2 а.с.а.с.38-39).

В ході пред'явлення особи для впізнання 14.12.2011 свідок ОСОБА_39 серед пред'явлених їй для впізнання осіб, вказала на ОСОБА_14, як хлопця, якого вона зустрічала вранці в один із днів жовтня біля домогосподарства ОСОБА_34 в смт.Липовець (т.3 а.с.192).

Оцінюючи усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів по даному епізоду, як тих, які були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_14 і ОСОБА_16 у замаху на викрадення майна ОСОБА_34 18.10.2011 і ці їх дії кваліфікує за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючими ознаками якого є замах на крадіжку, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло.

Щодо епізоду розбійного нападу на ОСОБА_40 та ОСОБА_41 05.12.2011 в с.Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області:

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 по епізоду розбійного нападу на подружжя ОСОБА_40 вину визнав частково, погодився з показами ОСОБА_10 і показав, що кошти та золоті вироби, що були в його автомобілі - 1000 дол. були його, він їх заробив на роботі. Половину він позичив у ОСОБА_10. Золоті вироби з місця злочину по ОСОБА_40. Рукавиці 2 пари, в нього завжди є в машині. Шапочка його особиста. Номера його, він возив їх з собою. На нього тиснули працівники УБОЗ - ОСОБА_24 та ОСОБА_25, ОСОБА_42 та ОСОБА_43. Тиснули фізично, били на КПЗ. ОСОБА_11 зі ним не було на злочині. В іншому відмовився давати покази.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_40 вину визнав частковоі пояснив, що ОСОБА_12 там не було. Про ОСОБА_40 він дізнався, коли приїзджав до ОСОБА_12 позичити гроші. ОСОБА_12 показав, де живуть ОСОБА_40, а також розповів, що вони дають гроші під заставу нерухомості та під землю. ОСОБА_11 на пограбуванні також не було. Ніякої підготовки та травлі собаки не було. Він, ОСОБА_9 та ОСОБА_18, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 приіхали в с.Ганнопіль зі сторони поля на авто ВАЗ 21099, який належить ОСОБА_9. ОСОБА_18 сказав йому, що це його останній епізод, якщо все буде добре. ОСОБА_18 про ОСОБА_40 повідомив він. Він зайшов першим, двері буди відкриті, потім зайшов ОСОБА_18, потім ОСОБА_9. Далі він не бачив. Він почав говорити з чоловіком. В будинку були ще дві жінки. Він покликав ОСОБА_40 до себе, сказав йому що не хоче нікому робити погано. Після цього підскочив ОСОБА_18 і сказав ОСОБА_14 зв?язувати всім руки, але той відмовився. ОСОБА_13 в кімнаті не було, він був в коридорі і вийшов разом з ОСОБА_14. В будинку ОСОБА_40 показав ОСОБА_18, що гроші в телевізорі. ОСОБА_18 знайшов їх, розбивши телевізор. Гроші були замотані в чомусь схожому на гаманець. Крім того, ОСОБА_18 знайшов золото, однак де він не бачив. В будинку взяли ще вино. Золоті вироби він не бачив, вони були у ОСОБА_18. Гроші ділили на заправці в Немирові. ОСОБА_18 забрав 2500 доларів, а йому дав 400 доларів. Решту він не бачив. Золото забрав ОСОБА_18. Він був організатором нападу. Він особисто нічого не планував. ОСОБА_18 сказав, що треба взяти пару чоловік, але не казати їм, що їдемо на напад. Він подзвонив ОСОБА_13 та ОСОБА_14 сказав, що треба просто полякати і забрати борг. З собою він нічого не брав, крім фонарика-електрошокера. В ОСОБА_18 були шапки, рукавиці. ОСОБА_18 одягав шапку і рукавиці. Він, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 нічого не вдягали. На машину при в?їзді в Ганнопіль вчіпили паперові номерні знаки. Хто їх готував він не знає. Потім номерні знаки залишили в машині. Він не бачив, де діли шапочки та рукавички. ОСОБА_18 керував скоєнням злочину. Фізичного насильства не було. ОСОБА_14 та ОСОБА_13 гроші не отримували, ОСОБА_14 його попросив позичити 200 доларів на зимову куртку. На досудовому слідстві на нього давили працівники УБОЗу, били, тому він і підписував покази. ОСОБА_12 незаконно та безпідставно притягується до відповідальності з його слів, коли він зробив наклеп на ОСОБА_12 під тиском працівників міліції. Всю необхідну інформацію в ОСОБА_12 він вивідав обманним шляхом.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_11 по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_40 вину не визнав і показав що його там не було.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_13 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково і показав, що 24.12.2011 року до нього додому приїхали працівники міліції і забрали його. Його добу протримали в кабінеті у ОСОБА_66, погрожували, що будуть бити. Серед прізвищ, які йому називали знав лише ОСОБА_10. Йому подзвонив ОСОБА_23 ОСОБА_10 і запропонував поїхати забрати в когось борг, на що він погодився. Він не знав, що їде грабувати. На автомобілі "Жигулі" сірого кольору він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_14 і ще одним незнайомцем поїхали в Ганнопіль. Там підійшли до фіртки подвір??я. Двері будинку були не зачинені. Коли заходили в будинок в ОСОБА_10 був фонарик. В будинку ОСОБА_10, ОСОБА_9 і незнайомий почали говорити з дідом. Зрозумівши, що щось не те він з ОСОБА_14 відмовились від подальших дій і вийшли з будинку. Він зрозумів, що його втягнули у вчинення злочину і йому стало соромно. Тому на відтворенні він просив пробачення. Що відбувалось в будинку він не бачив, крім того, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 переводили діда в другу кімнату. Він з ОСОБА_14 пішов на вулицю до машини. Коли всі повернулись, сіли в машину і поїхали в сторону Вінниці. Йому ніякі гроші не давали. ОСОБА_10 лише ОСОБА_14 позичив 200 доларів. З собою він нічого не брав, в нього лише була шапка з написом "Найк". Її напевно залишив в машині у ОСОБА_9. Він дійсно написав заяву суду про те, що ОСОБА_12 не знає. На відтворенні на нього також чинився тиск, казали що треба казати, били по нирках. ОСОБА_11 він вперше побачив лише коли їхали в СІЗО.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_14 епізод розбійного нападу на подружжя ОСОБА_40 не визнав і пояснив, що знав ОСОБА_10, оскільки разом відбували покарання. ОСОБА_10 запропонував йому поїхати забрати борг. Він погодився. В машині їхали він, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_13 і ще один, якого представили як ОСОБА_11. Коли приїхали, вперед пішов ОСОБА_9, потім ОСОБА_10, ОСОБА_11, він і ОСОБА_13. З порогу він побачив як виводять потерпілого в туалет. Хтось сказав в'язати бабку, він відмовився і разом з ОСОБА_13 вийшов з будинку. В будинок ОСОБА_10, ОСОБА_9 і ОСОБА_11 заходили в масках з прорізаними очима. Перчатки в когось були. Через три дні після нападу він звернувся до УБОЗу. Там він написав явку, в нього забрали телефон. 12.12.2011 року його етапували в Тульчинський РВ, де він був до 19.12.2011 Обидві явки він писав 14.12.2011 під диктовку працівників УБОЗу. Здогадуючись, що його будуть бити, погоджувався на все що йому казали і все писав і підписував. В його будинку вилучили коробку з запчастинами до електрошокера, однак з ним живуть брат з дружиною, і ці речі їхні. ОСОБА_11 він вперше побачив 28.12.2011 року під час етапу в СІЗО. З ОСОБА_12 до суду він не був знайомий.

Не зважаючи на часткове визнання підсудними ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вини по даному епізоду, що судом розцінюється як спосіб захисту і намір уникнути справедливого покарання, їх вина у вчинені розбійного нападу на подружжя ОСОБА_40 доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_40 показав, що в день пограбування ввечері він з дружиною дивився телевізор, сидів на кріслі, жінка лежала коли зайшли хлопці в масках. Двері будинку були закриті, але не на замок. Зайшли 4-5 чоловік, точно не пам'ятає. Один з них, який був самий більший з них, завів його в ванну і зв'язав руки. Коли почали вимагати гроші, він сказав, що немає. Йому сказали що вб?ють і він зізнався, що гроші в телевізорі. Його вивели з ванни, прив'язали до стільця, розбили ногами телевізор, забрали сховані гроші і 5 пляшок вина, також забрали золоті вироби: печатку, коронки, обручка дружини. Дружина хвора лежача, біля неї сиділа її сестра, її не били, а лише прив'язали до стільця. Грабіжники були вдягнені були в чорній одежі і були в масках. Він боявся за своє життя, життя дружини і дуже налякався. Збитки він оцінює в 95000грн. Під час відтворення підсудні добровільно давали покази, їх не били. Коли саме прив'язали сестру дружини він не бачив, але не відразу. Коли прийшли бандити, вони погрожували йому електрошокером, кричали, погрожували, але вони нікого не били, забравши гроші вони зв`язали їх і пішли. Його лякали електрошокером, але не використовували його, пістолетів не було. ОСОБА_12 не було під час відтворення в хаті, його тільки привозили до будинку. Він показав хату і все. Стосовно міри покарання послався на розсуд суду.

З оголошених в судовому засіданні показів потерпілої ОСОБА_41 вбачається, що 05.12.2011 ввечері вона знаходилась зі своїм чоловіком ОСОБА_40 та сестрою ОСОБА_44 в кімнаті свого будинку, де разом дивились телевізор. Біля 18 год 45 хв. в на вулиці проїхав якийсь автомобіль і чоловік пішов подивитись хто це міг приїхати. ОСОБА_40 вийшов на вулицю, після чого знову повернувся назад сказавши що там нікого не було. Через дві хвилин загавкала собака та чоловік підвівшись з крісла почав іти в напрямку до виходу з будинку, щоб подивитись хто міг прийти. Але в цей час в прихожу будинку забігло п'ять невідомих їй осіб, в яких на головах були натягнуті матерчаті шапочки з прорізями для очей, на руках в них були одягнуті рукавиці. Один з тих чоловіків, одразу почав казати де гроші та схопивши чоловіка за одяг повів його до ванної кімнати. В цей час до неї в кімнату зайшов один з цих чоловіків. Тоді ж чуючи що ті чоловіки кричать на чоловіка, та побачивши в їх руках предмет, який був схожий на пістолет, вона сильно перелякалась за своє життя та життя чоловіка І почала просити, щоб їх не вбивали, на що ті чоловіки сказали що якщо їм віддадуть гроші, то нічого не буде. Після чого, вона побачила як ті чоловіки повели її чоловіка в дальню кімнату будинку, і в нього були зв'язані ззаду руки. В той час із нею залишився один з тих чоловіків. Коли вони пішли в ту кімнату то вона хотіла також за ними піти і спробувала підвестись, але чоловік, який залишився біля неї сказав, щоб вона не вставала та не йшла туди. Приблизно через 20 хвилин чотири чоловіка вийшли з кімнати і в них в руках був поліетиленовий пакет чорного кольору, але з чим не знає. Після чого, ті чоловіки зв'язали ОСОБА_44, прив'язавши її до крісла та витягнули з мобільного телефону сім-картку і батарею. Після чого, вийшли з будинку та через деякий час в кімнату, де були вона і та ОСОБА_44, зайшов ОСОБА_40, який розповів, що його також зв'язали, але він зумів розв'язатись (т.1 а.с26).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_44 показала, що 05.12.2011 року вона була в своєї хворої сестри, допомагала по господарству. Біля 18 години на дворі загавкав собака, зайшов ОСОБА_40 і за ним в масках зайшли три чоловіка, один вищий, два нижчих. ОСОБА_40 посадили в крісло, потім забрали його до віранди. Він не сперечався, вийшов з ними. Біля неї і сестри ніхто не залишався. Потім ОСОБА_40 повернувся з ними. Після чого один чоловік залишився з нею і сестрою, а двоє пішли з ОСОБА_40 в іншу кімнату. Сестра хотіла встати, однак їй наказали лежати. Її особисто не зачіпали. Вона дуже перелякалась. Потім вона взнала, що ОСОБА_40 зв'язали. Її також зв?язували.

Свідок ОСОБА_45 в судовому засіданні показав, що 05.12.2011 року ввечері його дружина пішла до сестри ОСОБА_41 допомогти, оскільки остання хворіє. Після 19 години подзвонив ОСОБА_40 і попросив прийди, тому що в будинку заклинило двері. Тоді він, взявши інструменти, пішов до ОСОБА_40 і відкрив двері. ОСОБА_40 розповів що їх пограбували. На той час вже всі були розв'язані. Після цього викликали міліцію.

Свідки ОСОБА_46 і ОСОБА_47 в судовому засіданні показали кожен окремо, що 05.12.2011 вони їхали додому на власному автомобілі. Коли проїжджали по вул.Кавказькій побачили машину ВАЗ-21099 неподалік будинку ОСОБА_40. Дорога там вузька і машину вони об?їхали. Біля машини нікого не бачили. Коли проїхали далі, то бачили як в фіртку до ОСОБА_40 заходили двоє, але це було далеко, погано видно. Вони в чорному одязі на голові були спортивні шапочки. На подвірї горіло світло. Вони не знали що трапилось, просто звернули увагу, бо там жила хвора жінка. Пізніше взнали про пограбування ОСОБА_40.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_48 показав, що він є сином ОСОБА_9 В батька в 2011 році був автомобіль ВАЗ п?ятнадцятої моделі сірого кольору, номера не пам'ятає. Був присутнім під час огляду автомобіля батька працівниками міліції. Він знаходився біля машини, однак не бачив які саме речі вони забирали. Здається з машини забирали золоті речі і долари. Походження цих речей йому не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_49 показала, що була в якості понятого під час огляду автомобіля ВАЗ в м.Вінниця. З автомобіля були вилучені гроші 5000 доларів і коробочка від кіндер сюрпризу, в якій були 3 каблучки без каміння і коронки від зубів. З машини також вилучали гривні та білоруські гроші, сліди пальців рук і шапки. Пам'ятає що проводилось фотографування. Після цього вона відразу підписала протокол.

Свідок ОСОБА_50 в судовому засіданні показав, що був запрошений в якості понятого при огляді автомобіля ВАЗ. Це було у дворі Пирогова, 9 м.Вінниця біля мусорки. Працівники міліції відкрили машину, там були запасні паперові номера, в дитячій коробочці золоті речі: каблучки без каменів, гроші - долари, гривні, суми не пам'ятає. Все, що зазначено в протоколі відповідає дійсності. Все що було вилучено, складалось в мішки і було опечатане.

Свідок ОСОБА_51 в судовому засіданні показав, що автомобіль ВАЗ 2115 він продав ОСОБА_9. Перший раз ОСОБА_9 до нього приїхав сам, подивився, домовились за ціну, другий раз він приїжджав з жінкою, тоді й було продано машину. Це було в жовтні 2011 року. Більше він цього чоловіка не бачив. В грудні до нього приїхали працівники міліції, забрали його і сина, завезли в 6 відділ в Вінницю. Там їх допитали і відпустили. Автомобіль ОСОБА_9 було продана за 5700 доларів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_52 показав, що був залучений працівниками міліції під час відтворення обстановки та обставин подій в якості понятого. Відтворення проводили в с.Ганнопіль з ОСОБА_9. Там під?їхали до будинку потерпілих і ОСОБА_9, показував, як усе було. В будинку ОСОБА_9 він показував, як бив дядька, вимагав гроші, потім пішов в другу кімнату, там лежала жінка, потім в третю кімнату, потім в четверту, де показував як з телевізора брав гроші. Протокол я не читав, підписував. Під час проведення відтворення проводилась відео зйомка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_53 показав, що 12.12.2011 року був присутнім в якості понятого під час відтворення обстановки та обставин подій з ОСОБА_9. Не пам'ятає, чи був присутнім під час розповіді про вчинений злочин.

Свідок ОСОБА_54, будучи допитаним в судовому засіданні показав, що був присутнім в якості понятого під час проведення слідчих дій 05.12.2011 року. З Тульчина їхали в Ганнопіль. Там ОСОБА_10 розповідав, як ввійшли в будинок і вдарили господаря. Під час відтворення затриманий був в нормальному стані. В читав протоколи, коли підписував, написане відповідало дійсності. Під час проведення відтворення проводилась зйомка.

В судовому засіданні свідоки ОСОБА_30 і ОСОБА_31 показали кожен окремо, що були якості понятих на відтворенні за участі кількох підсудних. Покази вони давали вільно, обстановка вільна, спокійна.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показав, що був присутнім при відтворенні з якимось чоловіком в Ганнополі в якості понятого. Під час відтворення проводилась зйомка.

Свідок ОСОБА_55 в судовому засіданні показав, що 26.12.2011 він не був присутнім під час відтворення. Йому з підсудних ніхто не відомий. Він був в якості понятого коли віддавали золоті прикраси працівники міліції власнику ОСОБА_40. В протоколі його підпису немає, підпис схожий, але не його.

Свідок ОСОБА_56 в судовому засіданні показав, що був присутнім при відтворенні з якимось чоловіком в Ганнополі в якості понятого. В Ганнополі зайшли в будинок. В будинку через двері бачив лежачу жінку. По будинку він не ходив, а лише стояв біля жінки і слухав. Не пам'ятає, чи читав протокол і чи підписував. Чоловіка якого водили по хаті не пам'ятаю. Під час відтворення проводилась зйомка.

В ході огляду місця події 05.12.2011 в домоволодінні ОСОБА_40 і ОСОБА_41 в АДРЕСА_13 зафіксовано обстановку на місці події та вилучено сліди злочину, зокрема два відрізки мотузки, рушник, хустку та батарею мобільного телефону (т.1 а.с.а.с.7-15).

Під час огляду місця події від 06.12.2011 на ділянці місцевості на відрізку польової дороги, яка веде від вул.Кавказької до автодороги сполученням Кирнасівка -Тульчин, виявлено та вилучено дві в'язані шапки чорного кольору з прорізами для очей (т.1 а.с.а.с.35-37).

В ході огляду місця події 07.12.2011 при огляді автомобіля марки «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_9, було виявлено та вилучено синю шапку "Nike"; чорну шапку; пару синіх перчаток; чохли з передніх сидінь автомобіля; запахові сліди з керма, ручки перемикання передач та з внутрішніх ручок для відмикання передніх та задніх правих дверей; 3 каблучки та коронку з жовтого металу; саморобні автомобільні номерні знаки «НОМЕР_3»; п'ять слідів пальців рук; гроші в сумі 2300 доларів США, 1000 Білоруських рублів та 1000 гривень (т.1 а.с.а.с. 82-94).

Під час додаткового огляду місця події 08.12.2011 в автомобілі марки «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_9, виявлено та вилучено пару білих перчаток, моток мотузки (т.1 а.с.109).

Автомобіль марки "ВАЗ-21150" днз НОМЕР_2 визнаний знаряддям злочину і переданий на зберігання в УБОЗ УМВС України у Вінницькій області (т.1 а.с.а.с.110-111, т.2 а.с.227).

В явці з повинною від 07.12.2011 ОСОБА_9 повідомив те, що розбійний напад в с.Ганнопіль він вчинив разом із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та за попередньою змовою із ОСОБА_12 (т.1 а.с.а.с.74-77).

В явці з повинною від 26.12.2011 ОСОБА_11 повідомив про факт вчинення ним разом із ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_14 і ОСОБА_13 та за попередньою змовою із ОСОБА_12 розбійного нападу на власників домоволодіння АДРЕСА_13 (т.2 а.с.198-205)

В явці з повинною від 14.12.2011 ОСОБА_14 повідомив про підготовку до вчинення ним разом із ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11 і ОСОБА_13 розбійного нападу на власників домоволодіння АДРЕСА_13 (т.2 а.с.40).

В явці з повинною від 17.12.2011 ОСОБА_12 повідомив про факт надання ним ОСОБА_10. інформації щодо наявності у родини ОСОБА_40, жителів Тульчинського району - великої суми грошей для вчинення ОСОБА_10 нападу на вказану сім'ю за попередньою змовою із іншими його учасниками (т.2 а.с.а.с. 50-52).

В ході очної ставки між ОСОБА_10 і ОСОБА_9 09.12.2011 ОСОБА_10 і ОСОБА_9 підтвердили свої попередні показання щодо вчинення розбійного нападу на ОСОБА_40 і ОСОБА_41, в с.Ганнопіль, Тульчинського району Вінницької області та ОСОБА_10 викрив ОСОБА_9 у вчиненні вказаного злочину (т.1 а.с.138-142)

В ході очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_14 12.12.2011 ОСОБА_9 і ОСОБА_14 підтвердили свої попередні показання щодо вчинення розбійного нападу на ОСОБА_40 і ОСОБА_41 в с.Ганнопіпь Тульчинського району Вінницької області (т.1 а.с.а.с.213-220).

В ході відтворення обстановки та обставин події 09.12.2011 ОСОБА_10 підтвердив свої показання та на місці повідомив про обставини вчинення 05.12.2011 ним, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13, а також за попередньою змовою із ОСОБА_12 розбійного нападу на ОСОБА_40 і ОСОБА_41 в АДРЕСА_13 (т.1 а.с.а.с. 183-185).

Під час проведення відтворень обстановки та обставин події 09.12.2011 та від 12.12.2011 ОСОБА_9 підтвердив свої показання та на місці повідомив про обставини вчинення 05.12.2011 ним, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13, а також за попередньою змовою із ОСОБА_12 розбійного нападу на ОСОБА_40 і ОСОБА_41 в АДРЕСА_13 (т.1 а.с.а.с. 190-191, 233-244).

Під час відтворення обстановки та обставин події 27.12.2011 ОСОБА_11 підтвердив свої показання та на місці повідомив про обставини вчинення 05.12.2011 ним, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_13, а також за попередньою змовою із ОСОБА_12 розбійного нападу на ОСОБА_40 і ОСОБА_41 в АДРЕСА_13 (т.2 а.с.а.с. 119-120).

При відтворенні обстановки та обставин події 26.12.2011 ОСОБА_12 підтвердив свої показання та на місці показав обставини повідомлення ним ОСОБА_10. про домоволодіння сім'ї ОСОБА_40 по АДРЕСА_13, вказавши точну їх адресу (т.2 а.с.84).

В ході проведення відтворення обстановки та обставин події 13.12.2011 ОСОБА_14 підтвердив свої показання та на місці повідомив про обставини вчинення 05.12.2011 ним, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, розбійного нападу на ОСОБА_40 і ОСОБА_41 в АДРЕСА_13 (т.1 а.с.а.с. 249-250).

Під час проведення відтворення обстановки та обставин події 27.12.2011 ОСОБА_13 підтвердив свої показання та на місці повідомив про обставини вчинення 05.12.2011 ним, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_11, розбійного нападу на ОСОБА_40 і ОСОБА_41 в АДРЕСА_13 (т.2 а.с.а.с. 111-115).

Під час огляду 07.12.2011 ОСОБА_9 добровільно видав належні йому мобільний телефон "Samsung-Duos", із вмістом двох SIM-карток: "Київстар" і "Life", а також гроші в сумі 200 доларів США та 1048 гривень (т.1 а.с.а.с. 98-99).

Протоколом виїмки від 08.12.2011 зафіксовано вилучення у ОСОБА_10 мобільних телефонів "Sony-Erycsson Syber-shot", із вмістом SIM-картки "Life" - НОМЕР_4 та "Nokia-1208" (ІМЕІ НОМЕР_5), із вмістом SIM-картки "Київстар" - НОМЕР_6, гаманця із грошима в сумі 101 долар США та 187 грн. (т.1 а.с.а.с. 119-120).

Під час огляду місця події 09.12.2011, який зафаксований відповідним протоколом, при огляді вказаної ОСОБА_10 ділянки місцевості біля АЗС в м.Немирів Вінницької області, виявлено та вилучено пошкоджені документи, які належать ОСОБА_40 та ОСОБА_41 (т.1 а.с.а.с. 194-196).

В ході особистого обшуку затриманого ОСОБА_14 09.12.2011 в останнього вилучені його мобільний телефон "Nokia-2730", «ІМЕІ НОМЕР_7, із вмістом SIM-карти і гроші в сумі 200 доларів США номіналом по 100 в кількості 2 шт. та 800 грн. номіналом по 200 в кількості 4 шт. (т.1 а.с. 172)

Під час обшуку 13.12.2011 в домоволодінні ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено прилад, зовні схожий на фонарик з вмонтованим електрошокером, перчатки та шарф із запаховими слідами (т.1 а.с.277).

Під час обшуку 13.12.2011 в домоволодінні ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_6 було виявлено та вилучено коробку з-під електрошокера фірми "Taser" із вмістом його складової частини (т.1 а.с.279).

При проведені пред'явлення предметів для впізнання 19.01.2012 потерпілі ОСОБА_40 та ОСОБА_41 серед пред'явлених їм для впізнання виробів з жовтого металу впізнали належні їм вироби із золота, котрі були викрадені в результаті розбійного нападу на них 05.12.2011 (т.3 а.с.а.с. 99-105).

19.01.2012 та 29.02.2012 оглянуто за участю потерпілих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 коробку з-під електрошокера "Taser" із вмістом його складової частини, вилучену при обшуку у ОСОБА_14 а також вироби з золота, вилучені з автомобіля ОСОБА_9 07.12.2011, які визнані і в якості речових доказів приєднані до справи (т.3 а.с.93, т.6 а.с.а.с.225-226, т.7 а.с.43).

28.02.2012 оглянутий за участю потерпілого ОСОБА_40 електрошокер у вигляді ліхтарика, вилучений при обшуку у ОСОБА_10, який визнаний потерпілим і в якості речового доказу до справи (т.6 а.с.224, т.7 а.с.43).

12.01.2012 оглянута батарея мобільного телефону, вилучена 06.12.2011 при огляді місця події по факту розбійного нападу на ОСОБА_40 і ОСОБА_41, вчиненого 05.12.2011 в с.Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області, яка визнана речовим доказом та приєднана до справи (т.2 а.с.а.с. 273, 276, т.7 а.с.43).

В ході виїмки та огляду 27.03.2012 у поьерпілого ОСОБА_40 вилучений та оглянутий належний йому мобільний телефон "Siemens Benq", батарею з якого було вилучено під час розбійного нападу 05.12.2011 (т.7 а.с.а.с. 76-78).

Під час відтворення обстановки та обставин події 27.03.2012 при проведенні слідчого експерименту встановлено, що батарея, вилучена при огляді місця події 05.12.2011 на ОСОБА_40 та ОСОБА_41, вчиненого 05.12.2011 в с.Ганнопіль Тульчинського району, Вінницької області, є складовою мобільного телефону "Siemens Benq", вилученого при проведенні 27.03.2012 виїмки у ОСОБА_40 (т.7 а.с.79-80)

Відповідно висновку експерта від 27.01.2012 № 19-д сліди пальців рук розмірами 22x14 мм. та 15x10 мм, виявлені на поверхні двох аркушів паперу з цифровими записами "НОМЕР_3" та нанесеною поверх прозорою клейкою плівкою, вилучених 07.12.2011 в ході огляду автомобіля ВАЗ 2150 д.н.з. НОМЕР_2, належного ОСОБА_9, який проводився по вул.Пирогова 9 в м.Вінниці, залишені великим пальцем правої руки ОСОБА_13 (т.3 а.с.37-72).

Протоколами відібрання зразків для експертного дослідження від 13.01.2012 зафіксовано, що у обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 було вилучено зразки запахових слідів та зразки відтисків пальців і долонь рук (т.2 а.с.а.с. 209-228).

Як вбачається з висновку експерта від 19.02,2012 № 26 при порівнянні зразків запаху відібраних у обвинувачених зі зразками вилученими під час огляду автомобіля ОСОБА_9 «ВАЗ 2150» д.н.з. НОМЕР_2 від 07.12.2011, в ході дослідження встановлено, що зразок запаху вилучений у ОСОБА_9 - має спільне джерело походження зі зразками запаху вилученими з в'язаної шапки чорного кольору, що вилучена з салону автомобіля, пари матерчатих рукавичок білого кольору, що вилучені з дверей водія, з двох чохлів передніх сидінь автомобіля, його керма та ручки перемикання передач; вилучений у ОСОБА_14 - має спільне джерело походження слабкої концентрації зі зразком запаху вилученим з пари матерчатих рукавичок білого кольору, що вилучені з дверей водія; вилучений у ОСОБА_13 - має спільне джерело походження зі зразками запаху вилученими з спортивної шапки синьо-чорного кольору з фірмовим знаком "Nike" та пари господарських рукавичок синього кольору, що були вилучені з багажника (т.3 а.с.а.с. 24-34).

Згідно висновку експерта від 29.03.2012 № 106-Х належний ОСОБА_10. та вилучений у нього в ході обшуку 13.12.2011 прилад, зовні схожий на фонарик із вмонтованим електрошокером, зброєю не являється, а є спецзасобом - паралізатором-електрошком, призначеним для тимчасового паралізування противника, виготовлений промисловим способом; належний ОСОБА_14. та вилучений у нього в ході обшуку 13.12.2011 предмет, який знаходиться в коробці з-під приладу схожого на електрошокер фірми "Taser", ймовірно являється складовою частиною електрошокера (т.6 а.с.234-237).

Відповідно довідки УНБУ у Вінницькій області № 13-013/745 від 27.02.2012 курс гривні, встановлений Національним банком України до 100 доларів США, станом на 05.12.2011 становив 798,9900 грн. (т.4 а.с.181).

Відповідно довідок TOB "Янтар ЛТД" від 21.02.2012 викрадені в ОСОБА_40 результаті розбійного нападу вироби із жовтого металу, вилучені 07.12.2011 при огляді автомобіля ОСОБА_9 «ВАЗ 2150» днз НОМЕР_2 являються золотими, та їх проба, вага і вартість складає: каблучки, яка виготовлена з золота 583 проби, вагою 4,79 г. - 2490,8 грн.; каблучки, яка виготовлена з золота 583 проби, вагою 7,77 г. - 4040,4 грн.; персня, який виготовлений з золота 583 проби, вагою 4,26 г. вартістю 2215,2 грн.; зубної коронки, яка виготовлена з золота 850 проби, вагою 5,57 г, вартістю 2200,15 грн. (т.6 а.с.а.с. 153,155).

Під час обшуку 18.12.2011 в домоволодінні ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 виявлено та вилучено належний йому мобільний телефон Nokia-3120", (ІМЕІ НОМЕР_8), із SIM-карткою оператора мобільного зв'язку "Київстар" -НОМЕР_9 (т.1 а.с.287).

В ході виїмки 27.02.2012 у відділенні Київської філії ПрАТ „Київстар" в м.Вінниці вилучено електронну інформацію із даними про вхідні та вихідні дзвінків абонентів: НОМЕР_6, НОМЕР_10, НОМЕР_11 (ОСОБА_10), НОМЕР_12 (ОСОБА_9), НОМЕР_9 (ОСОБА_11), НОМЕР_13 (ОСОБА_14), НОМЕР_14 (ОСОБА_13), НОМЕР_15 (ОСОБА_22), а також з мобільних телефонів з серійними номерами (ІМЕІ): НОМЕР_5, НОМЕР_16 (ОСОБА_10), НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19 (ОСОБА_9), НОМЕР_8 (ОСОБА_11), НОМЕР_7 (ОСОБА_14), НОМЕР_20 (ОСОБА_13), НОМЕР_21 (ОСОБА_22) (т.6 а.с.100).

В ході виїмки 26.03.2012 в ТОВ "Астеліт" вилучено електронну інформацію із даними про вхідні та вихідні дзвінки абонентів: НОМЕР_4, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26 (ОСОБА_10), а також з мобільних телефонів з серійними номерами (ІМЕІ): НОМЕР_5, НОМЕР_16 (ОСОБА_10), НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_27 (ОСОБА_9), НОМЕР_8 (ОСОБА_11), НОМЕР_7 (ОСОБА_14), НОМЕР_20 (ОСОБА_13), НОМЕР_21 (ОСОБА_22) (т.6 а.с.а.с. 108-109).

Як вбачається з роздруківки телефонних книг мобільних телефонів, вилучених у підсудних отримані при їх дослідженні, згідно яких в цих телефонних книгах внесені обвинуваченими абонентські номери один одного, а саме: у телефонній книзі ОСОБА_9 ("Samsung-Duos", ІМЕІ НОМЕР_28), містяться записи: „ОСОБА_10" НОМЕР_29 (ОСОБА_10); „ОСОБА_11" НОМЕР_30 (ОСОБА_11); у телефонній книзі ОСОБА_13 ("Samsung", ІМЕІ НОМЕР_20), містяться записи: „ОСОБА_10" НОМЕР_29 (ОСОБА_10); „ОСОБА_14" НОМЕР_31 (ОСОБА_14); у телефонній книзі ОСОБА_14 ("Nokia-2730", ІМЕІ НОМЕР_7), містяться записи: „ОСОБА_10" НОМЕР_29 (ОСОБА_10); „!!!" НОМЕР_32 (ОСОБА_13) (т.3 а.с.а.с. 1-16).

Мобільні телефони обвинувачених, із вмістом батарей, флеш-карток додаткової пам'яті та SIM-карток, що були вилучені у підсудних: "LG", в корпусі синього із сірим кольорів, «ІМЕІ НОМЕР_19», із вмістом SIM-картки "Jeanse" - належні ОСОБА_9; "Samsung-Duos", в корпусі чорного кольору, «ІМЕІ НОМЕР_28», із вмістом двох SIM-карток: 1-ша "Life", а 2-га - оператор її зв'язку невідомий через стерті розпізнавальні позначки - належні ОСОБА_9; "Sony-Erycsson Syber-shot", в корпусі коричневого кольору, із вмістом SIM-картки "Life" - належні ОСОБА_10.; "Nokia-1208", в корпусі чорного із сірим кольорів, «ІМЕІ НОМЕР_5», із вмістом SIM-картки "Київстар" НОМЕР_6 - належні ОСОБА_10.; "Samsung", в корпусі чорного із червоним кольорів, «ІМЕІ НОМЕР_20», із вмістом SIM-картки "Київстар" НОМЕР_14 - належні ОСОБА_13; "Nokia-2730", в корпусі чорного із сірим та сріблястим кольорів, «ІМЕІ НОМЕР_7», із вмістом SIM-картки "Київстар" НОМЕР_13 - належні ОСОБА_14.; "Nokia-3120", в корпусі синього із сірим та сріблястим кольорів, «ІМЕІ НОМЕР_8», із вмістом SIM-картки "Київстар" НОМЕР_9 - належні ОСОБА_11 оглянуті та визнані речовими доказами, приєднані до кримінальної справи (т.1 а.с.98-99, т.2 а.с.267-268, 271-272, т.7 а.с.30-31).

12.01.2012 оглянуті два аркуша паперу з цифровим записами "НОМЕР_3"; спецзасіб - паралізатор-електрошокер, зовні схожий на фонарик; коробка з-під електрошокеру "Taser", із вмістом його складової частини; дві в'язані шапки чорного кольору з прорізами для очей; належні ОСОБА_40 пошкоджені документи, шапка фірми "Nike" синього кольору, шапка чорного кольору, пара рукавичок синього кольору; носовий платочок з-під грошей ОСОБА_19, якими заволоділи обвинувачені; два відрізки мотузки, якою було зв'язано потерпілих ОСОБА_19; ключі від автомобіля ОСОБА_9; моток господарської мотузки зеленого кольору; шматок тканини та мотузки, конверт, банківський пакетик, гаманець, фрагмент газети із речовиною бурого кольору; пара господарських рукавичок, білого кольору; два відрізки мотузки якою було зв'язано потерпілих ОСОБА_40; рушник та хустка, якими було зв'язано потерпілих ОСОБА_40; кепка, пара шкіряних перчаток; технічний паспорт до автомобіля ВА321150 НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_51, належні ОСОБА_40 вироби із золота - три кільця та зубна коронка, які визнані речовими доказами і приєднані до кримінальної справи (т.2 а.с.267-268, 269-270, 271-272, 273-276, т.7 а.с.43).

Органами досудового слідства по епізодам розбійних нападів на ОСОБА_19 та ОСОБА_20 та ОСОБА_40 і ОСОБА_41 дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій та бандитизм, поєднаний з проникненням у житло, організованою групою, дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, організованою групою.

Оцінюючи усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів по даних епізодам, як тих, які були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_9, та ОСОБА_10 у вчиненні розбійних нападів 02.09.2011 на ОСОБА_19 і ОСОБА_20 в с.Кирнасівка Тульсинського району Вінницького району та 05.12.2011 на ОСОБА_40 та ОСОБА_41 в с.Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області доведено.

Поряд із цим, суд не погоджується з кваліфікуючою ознакою вчинення розбою організованою групою в діях підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Так, відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 23.12.2005 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" при розгляді багатоепізодних справ судам слід установлювати, на якому етапі злочинної діяльності об'єднання набуло ознак стійкого і до якого саме виду воно належить. Під організованою групою (ч.3 ст.28 КК України) належить розуміти внутрішньо стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності.

Стороною обвинувачення не доведено, що підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяли в складі організованої групи.

Як вбачається з обвинувального акту обвинуваченням не визначено участь кожного з підсудних як членів організованої групи, їх функції, ступінь активності, не дано оцінку окремих дій кожного з підсудних. Крім того, група не носила стійкого характеру і не нараховувала постійних трьох і більше членів.

Виходячи з викладеного, суд вважає недоведеним стороною обвинувачення що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяли в складі організованої групи і вважає за необхідне дії ОСОБА_9 по епізодам розбійних нападів 02.09.2011 на ОСОБА_19 і ОСОБА_20 в с.Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області та 05.12.2011 на ОСОБА_40 та ОСОБА_41 в с.Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області кваліфікувати за ч.3 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій та бандитизм, поєднаний з проникненням у житло, по вказаним епізодам дії ОСОБА_10 кваліфікувати за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло.

Дії ОСОБА_11 по епізоду нападу на ОСОБА_19 та ОСОБА_20 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, організованою групою.

На думку суду така кваліфікація дій підсудного ОСОБА_11 в судовому засіданні свого підтвердження не знайшла.

Так, підсудний ОСОБА_11 в судовому засіданні своєї вини по цьому епізоду не визнав і показав, що в той день був дуже п?яний і не знав куди і чого він їде. Під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_19 та ОСОБА_20 іншими фігурантами по справі він знаходився в автомобілі або біля нього. Про вчинений злочин він дізнався пізніше, проте правоохоронні органи про вчинений злочин не повідомив.

Ці його покази в судовому засіданні підтвердили підсудний ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_22

Крім того, в судовому засіданні встановлено з показів як підсудного ОСОБА_11 так і підсудного ОСОБА_10, а також показів потерпілої ОСОБА_20 і свідка ОСОБА_22, що в будинку під час нападу були троє - ОСОБА_9, ОСОБА_10 і невстановлена слідством особа на прізвисько "ОСОБА_18", що підтверджує покази ОСОБА_11 в частині того, що він ніяких активних дій щодо розбійного нападу не вчиняв, і, враховуючи стан алкогольного сп?яніння, не міг усвідомлювати адекватно те що відбувається.

Проте, дізнавшись про вчинений злочин, не повідомив про його вчинення правоохоронні органи.

Вчинений ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розбійний напад на ОСОБА_19 та ОСОБА_20 кваліфіковано судом за ч.3 ст.187 КК України і даний злочин, відповідно ст.12 КК України є особливо тяжким.

Частина 1 ст.396 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

На дімку суду пасивність, проявлена ОСОБА_11 до вчиненого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розбійного нападу утворює склад злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про те, що дії підсудного ОСОБА_11 по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_19 та ОСОБА_20, вчиненого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 слід кваліфікувати за ч.1 ст.396 КК України, як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

Дії ОСОБА_11 по епізоду нападу на помешкання ОСОБА_40 та ОСОБА_41 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, організованою групою.

Суд вважає вину підсудного ОСОБА_11 у вчинені розбійного нападу 05.12.2011 на ОСОБА_40 та ОСОБА_41 в с.Ганнопіль Тульчинського району Вінницької області недоведеною, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_11 своєї вини у вчинені інкримінованого йому злочину не визнав. Його причетності до вчинення даного злочину не підтвердили в судовому засіданні підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_13

Явку з повинною підсудного ОСОБА_11 та його покази під час допитів та під час відтворення обстановки та обставин події суд не вважає достатніми доказами, які підтверджують причетність ОСОБА_11 до вчинення розбійного нападу на подружжя ОСОБА_40.

Згідно п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Згідно з правилами ч.2 ст.74 КПК України (1960 року) показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю інших доказів, що є в справі.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова від 29.06.1990 року №5 з послідуючими змінами, внесеними постановами від 04.06.1993 року №3, 03.12.1997 року №12 та 30.05.2008 №6) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»та вимог ст.323 КПК України (1960 року) в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, викладених у ст.324 КПК України (1960 року). Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположниї свобод 1950 року, яка відповідно до вчимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного». (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні нападу з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 не доведено, наявні докази не доводять винність підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, інших доказів матеріали кримінальної справи не містять і додаткових стороною обвинувачення не надано, при цьому можливість їх отримання вичерпана.

Оскільки зібрані досудовим та судовим слідством докази не доводять пред'явлене ОСОБА_11 обвинувачення у вчиненні розбійного нападу на подружжя ОСОБА_40 в 05.12.2011 року і його участь у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, не знайшла свого підтвердження, тому суд вважає за необхідне постановити стосовно ОСОБА_11 в частині обвинувачення його за ст.187 ч.4 КК України по даному епізоду виправдувальний вирок на підставі ч.4 ст.327 КПК України (1960 року) у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

Дії підсудного ОСОБА_13 по епізоду нападу на помешкання ОСОБА_40 та ОСОБА_41 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Дії підсудного ОСОБА_14 по епізоду нападу на помешкання ОСОБА_40 та ОСОБА_41 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло.

На думку суду така кваліфікація дій підсудних ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні свого підтвердження не знайшла.

Так, підсудний ОСОБА_13 в судовому засіданні свою вину по цьому епізоду визнав частково і показав, що погодився на прохання ОСОБА_10 поїхати з ним забрати в когось борг. Він не знав, що їде грабувати. На автомобілі "Жигулі" сірого кольору він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_14 і ще одним незнайомцем поїхали в Ганнопіль. Там підійшли до фіртки подвір?я. Двері будинку були не зачинені. Коли заходили в будинок в ОСОБА_10 був фонарик. В будинку ОСОБА_10, ОСОБА_9 і незнайомий почали говорити з дідом. Зрозумівши, що щось не те він з ОСОБА_14 відмовились від подальших дій і вийшли з будинку. Він зрозумів, що його втягнули у вчинення злочину і йому стало соромно. Тому на відтворенні він просив пробачення. Що відбувалось в будинку він не бачив, крім того, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 переводили діда в другу кімнату. Він з ОСОБА_14 пішов на вулицю до машини. Коли всі повернулись, сіли в машину і поїхали в сторону Вінниці. Йому ніякі гроші не давали. ОСОБА_10 лише ОСОБА_14 позичив 200 доларів. З собою він нічого не брав, в нього лише була шапка з написом "Найк". Її напевно залишив в машині у ОСОБА_9. На відтворенні на нього також чинився тиск, казали що треба казати, били по нирках.

Підсудний ОСОБА_14 в судовому засіданні свою вину по цьому епізоду не визнав і показав, що знав ОСОБА_10, оскільки разом відбували покарання. ОСОБА_10 запропонував йому поїхати забрати в когось борг. Він погодився. В машині їхали він, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_13 і ще один, якого представили як ОСОБА_11. Коли приїхали, вперед пішов ОСОБА_9, потім ОСОБА_10, ОСОБА_11, він і ОСОБА_13. З порогу він побачив як виводять потерпілого в туалет. Хтось сказав в'язати бабку, він відмовився і разом з ОСОБА_13 вийшов з будинку.

Покази підсудних ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в цій частині в судовому засіданні підтвердили підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Проте, достовірно знаючи про вчинений злочин, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 не повідомили про його вчинення правоохоронні органи.

Вчинений ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розбійний напад на ОСОБА_40 та ОСОБА_41 кваліфіковано судом за ч.3 ст.187 КК України і даний злочин, відповідно ст.12 КК України є особливо тяжким.

Частина 1 ст.396 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

На дімку суду відмова від участі в розбійному нападі і пасивність, проявлена ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до вчиненого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розбійного нападу, яка виразилась в неповідомленні правоохоронних органів про вчинений злочин утворює склад злочину, передбаченого саме ч.1 ст.396 КК України.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про те, що дії підсудних ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по епізоду розбійного нападу на подружжя ОСОБА_40, вчиненого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 слід кваліфікувати за ч.1 ст.396 КК України, як заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

Дії підсудного ОСОБА_12 по епізоду нападу на помешкання ОСОБА_19 та ОСОБА_20 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, організованою групою. Дії ОСОБА_12 по епізоду нападу на помешкання ОСОБА_40 та ОСОБА_41 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров?я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікуючими ознаками якого є розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, організованою групою.

Проте, суд вважає вину підсудго ОСОБА_12 в інкримінованих йому злочинах недоведеною, виходячи з наступного.

Підсудний ОСОБА_12 в судовому засіданні вини в інкримінованих йому злочинах не визнав і показав, що раніше він був знайомий з ОСОБА_10, з яким відбував покарання. З ОСОБА_10 перебував в дружніх стосунках, з усіма іншими підсудними він познайомився в СІЗО. В розмові він розповів ОСОБА_10 на початку 2011 року, що його тітка ОСОБА_19 займається землею. Коли їхали через село, то показав ОСОБА_10, де проживають його брат і тітка. Про напад на ОСОБА_19 він дізнався коли його затримали. Про те, що в тітки є гроші він не знав, оскільки з нею давно не спілкувався. На досудовому слідстві визнавав вину, оскільки працівники міліції погрожували. Зізнавальні покази давав під тиском, як моральним так і фізичним. Його вивозили в ліс і били працівники з УБОЗу і Тульчинського райвідділу. Били по ниркам, ногам, застосовували електрошокер. Під тиском він відмовився від адвоката. Скарги не писав, бо це немає сенсу. Стосовно ОСОБА_40 пояснив, що йому відомо, що вони позичали орендарям гроші. ОСОБА_10 запитував в нього в розмові де можна позичити гроші, на що він казав ОСОБА_10 за ОСОБА_40. Коли його затримали, працівники міліції чинили тиск чинили шляхом шантажу, погрожуючи посадити брата. УБОЗівці били, застосовували електрошокер. 17.12.2011 року він сам написав зізнання під диктовку ОСОБА_57. Його явка з повинною не відповідає дійсності. В Кирнасівці відтворення не проводили, оскільки на той час в нього були тілесні пошкодження, синяк під оком. В ІТТ били також по голові, поки він не підписав зізнання. Очної ставки йому ні з ким не проводили.

В судовому засіданні покази підсудного ОСОБА_12 щодо непричетності до інкримінованих злочинів підтвердили підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, подавши, крім того суду письмові заяви.

Підсудний ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що в приватній розмові з ОСОБА_12 він випитав у того все. ОСОБА_12 був винен йому гроші за корову, і в розмові ОСОБА_12 сказав, що питав навіть у дядка, але той не дав. Він розпитав в ОСОБА_12 про його дядька. В подальшому він просив гроші у ОСОБА_12, коли вони разом їздили до брата ОСОБА_12 та його родичів і той показував йому де живуть його родичі. Будинок ОСОБА_19 він показав, і розповів, що ті все життя займаються медом, живуть чесно, та мають гроші, після чого сам випитав в ОСОБА_12 подробиці. Про ОСОБА_40 він дізнався, коли приїзджав до ОСОБА_12 позичити гроші. ОСОБА_12 показав, де живуть ОСОБА_40, а також розповів, що вони дають гроші під заставу нерухомості та під землю.

Явки з повинною підсудного ОСОБА_12, його покази під час допитів та під час відтворення обстановки та обставин події суд не вважає достатніми доказами, які підтверджують причетність останнього до вчинення інкримінованих йому розбійних нападів.

Обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні розбійних нападів на ОСОБА_19 та ОСОБА_20, ОСОБА_40 та ОСОБА_41 не доведено, наявні докази не доводять винність підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, інших доказів матеріали кримінальної справи не містять і додаткових стороною обвинувачення не надано, при цьому можливість їх отримання вичерпана.

Суд вчергове підкреслює, що згідно п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Згідно з правилами ч.2 ст.74 КПК України (1960 року) показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю інших доказів, що є в справі.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова від 29.06.1990 року №5 з послідуючими змінами, внесеними постановами від 04.06.1993 року №3, 03.12.1997 року №12 та 30.05.2008 №6) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»та вимог ст.323 КПК України (1960 року) в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, викладених у ст.324 КПК України (1960 року). Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположниї свобод 1950 року, яка відповідно до вчимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного». (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Оскільки зібрані досудовим та судовим слідством докази не доводять пред'явленого ОСОБА_12 обвинувачення у вчиненні розбійного нападу на подружжя ОСОБА_19 та подружжя ОСОБА_40 і його участь у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187 КК України, не знайшла свого підтвердження, тому суд вважає за необхідне постановити стосовно ОСОБА_12 в частині обвинувачення його за ст.187 ч.4 КК України по даному епізоду виправдувальний вирок на підставі ч.4 ст.327 КПК України у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

Посилання підсудних на те, що під час досудового розслідування було порушено їх право на захист в судовому засіданні рідтвердження не знайшли.

Також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду посилання підсудних на те, що працівниками міліції під час досудового розслідування відносно них застосовувались недозволені методи слідства, а саме застосовувались фізичний та психологічних тиск. Ці посилання підсудних спростовуються матеріалами перевірки, яка проводилась органами прокуратури Вінницької області за відповідною постановою суду. Як наслідок цієї перевірки 31.07.2014 прокуратурою Вінницької області було винесено постанову про закриття кримінального провадження відносно працівників, які приймали участь в досудовому розслідуванні по даній справі.

Потерпілим ОСОБА_17. заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином на суму 44500 грн та відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 грн.

Потерпілою ОСОБА_20 також заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 30000.

Потерпілим ОСОБА_40 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на суму 95 000 грн.

У судовому засіданні потерпілі свої позови підтримали в повному обсязі.

Розглядаючи цивільні позови потерпілих суд виходить з таких засад.

Згідно з ч.1 ст.28 КПК України (1960 року) особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Оскільки обвинувачені під час протиправних дій спричинили потерпілим як матеріальні збитки так і моральну шкоду, тому саме вони повинні нести відповідальність за завдання шкоди.

Вирішуючи питання про доведеність розмірів заподіяної шкоди потерпілим та можливість вирішення позову по суті в межах даного кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Розглядаючи цивільні позов потерпілих ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_40 суд виходить з такого.

У судовому засіданні безспірно встановлено що внаслідок розбійних нападів потерпілим ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_40 було спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Тому судвважає за необхідне задовольнити заявлені потерпілими позови поністю.

Під час судового розгляду справи судом досліджувались характерізуючі підсудних дані.

Так, по місцю роботи та проживання (ГРК «Дубовий гай») підсудний ОСОБА_9 характеризується позитивно, на диспансерних обліках у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім.акад.О.І. Ющенка, Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія», лікаря-нарколога та лікаря-психіатра Вінницької районної лікарні Вінницької області, не перебуває. Раніше неодноразово судимий. Звільнився 15.01.2010 по відбуттю покарання.

По місцю реєстрації підсудний ОСОБА_10 характеризується як особа, щодо якої скарг не надходило. По місцю відбуття покарання, ОСОБА_10 характеризується позитивно. На диспансерних обліках у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія», лікаря-нарколога та лікаря-психіатра Могилів-Подільського МТМО Вінницької області, не перебуває. Раніше судимий. З місць позбавлення волі звільнений 14.07.2009 Літинським районним судом Вінницької області із заміною не відбутої частини покарання більш м'яким у вигляді виправних робіт з відрахуванням 15% його заробітку в прибуток держави щомісячно, строком на 1 рік 11 місяців 9 днів.

По місцю реєстрації та проживання підсудний ОСОБА_11 характеризується як особа, щодо якої скарг не надходило. На диспансерному обліку у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім.акад.О.І. Ющенка, не перебуває. З 01.05.1998 перебуває на диспансерному обліку у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» з діагнозом: розлади поведінки, внаслідок вживання опіоїдів, який відповідає Міжнародній класифікації хвороб 10 перегляду (МКХ-10), прийнятій 1989 р. і відноситься до розряду наркологічних захворювань, згідно попередньої МКХ-9 - опійна наркоманія. Відповідно до висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи від 15.03.2012 № 138, ОСОБА_11 виявляє ознаки опійної наркоманії II ступеню в стані ремісії. Виявлено ознаки хронічного алкоголізму II ступеню. Лікування потребує від алкоголізму. Примусове лікування не протипоказано. Раніше судимий. Звільнився 28.10.2006 по відбуттю строку покарання.

По місцю проживання та відбування покарання підсудний ОСОБА_12 характерізується позитивно. На диспансерних обліках у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім.акад.О.І. Ющенка, Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія», лікаря-нарколога та лікаря-психіатра Вінницької районної лікарні Вінницької області, не перебуває. Раніше судимий. З місць позбавлення волі звільнений 19.12.2008 Літинським районним судом Вінницької області з заміною невідбутої частини покарання більш м?яким у вигляді виправних робіт з відрахуванням 15% його заробітку в прибуток держави щомісмячно строком на 1 рік 10 місяців 6 днів. 17.05.2010 Тульчинським районним судом Вінницької області умовно-достроково звільнений від відбуття покарання у виді виправних робіт. призначених 11.12.2008 Літинським районним судом Вінницької області.

По місцю проживання підсудний ОСОБА_14 характеризується як особа, щодо якої скарг не надходило. По місцю відбуття покарання, ОСОБА_14 характеризується негативно, як такий, що неодноразово злісно допускав порушення режиму відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. На диспансерних обліках у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад.О.І. Ющенка, Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» не перебуває. Раніше неодноразово судимий. З місць позбавлення волі звільнився 04.06.2011 по відбуттю строку покарання.

По місцю проживання підсудний ОСОБА_13 характеризується як особа, щодо якої скарг не надходило. На диспансерних обліках у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад.О.І. Ющенка, Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» не перебуває. Раніше не судимий.

По місцю проживання підсудний ОСОБА_15 характеризується як особа, щодо якої скарг не надходило. По місцю відбуття покарання ОСОБА_15 характеризується позитивно. На диспансерних обліках у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад.О.І. Ющенка, Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» не перебуває. Раніше неодноразово судимий. На даний час відбуває покарання по вироку Ленінського районного суду м.Вінниці від 29.09.2011.

Вирішуючи питання про обрання виду та мір покараннь підсудним, суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст.65 КК України. Суд враховує, що вчинені злочини, передбачені ч.3 ст.187 КК України є одночасно посяганнями на власність і на особу. Вчинені злочини, передбачені ч.1 ст.396 КК України є злочинами проти правосуддя і підривають авторитет всієї правоохоронної системи держави.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_9 та ОСОБА_10. по ч.3 ст.187 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які відносяться відповідно ст.12 КК Ураїни до особливо тяжких, особи підсудних, які раніше судимі, ставлення підсудних до вчиненого - остаточно вини не визнали і у вчиненому не розкаялись. Крім того ОСОБА_9, під час судового розгляду справи вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.393 КК України (втечу з-під варти, перебуваючи в попередньому ув?язненні).

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у відповідності до ст.ст.66, 67 КК України судом не встановлено.

Підстав для застосування відносно підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 положень ст.69 КК України судом не вбачається.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та попередження скоєння ними нових злочинів буде обрання їм покарання у виді позбавлення волі.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14. по ч.1 ст.396 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які відносяться відповідно ст.12 КК Ураїни до нетяжких, особи підсудних.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудних ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у відповідності до ст.ст.66, 67 КК України судом не встановлено.

Підстав для застосування відносно підсудних ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 положень ст.69 КК України судом не вбачається.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення підсудних ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та попередження скоєння ними нових злочинів буде обрання їм покарання у виді позбавлення волі.

Суд не вважає за необхідне застосовувати відносно підсудного ОСОБА_11 передбачене ст.96 КК України примусове лікування, оскільки виявлені в нього захворювання опійна наркоманія і алкоголізм не становлять небезпеки для здоров?я інших, а є вони є соціально небезпечними захворюваннями.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_14. по ст.15 ч.3 - ч.3 ст.185 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться відповідно ст.12 КК Ураїни до тяжких, особу підсудного.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного ОСОБА_14 у відповідності до ст.ст.66, 67 КК України судом не встановлено.

Підстав для застосування відносно підсудного ОСОБА_14 положень ст.69 КК України судом не вбачається.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення підсудного ОСОБА_14 та попередження скоєння ними нових злочинів буде обрання йому покарання у виді позбавлення волі.

Відносно півдсудного ОСОБА_16 кримінальна справа підлягає закриттю на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України (1960 року), оскільки, як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_33, виданого 13.11.2012 виконавчим комітетом Купчинецької сільської ради Іллінецького району Вінницької області (т.10 а.с.168), останній помер ІНФОРМАЦІЯ_9 і заяв про реабілітацію підсудного ОСОБА_16 до суду не надходило.

Витрати по справі на залучення експертів слід стягнути з підсудних на користь держави.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до ст.81 КПК України (1960 року).

Керуючись ст.ст.323, 324, 327 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_9 винним у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.187 КК України і призначити йому покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України з урахуванням покарання призначеного вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 26.09.2013 шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді десяти років шісти місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - утримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту затримання, тобто з 07.12.2011.

Визнати ОСОБА_10 винним у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.187 КК України і призначити йому покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підстави ст. 71 КК України, із застосуванням правил ст.72 КК України, до призначеного за даним вироком ОСОБА_10. покарання частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Хмельницького районного суду Хмельницької області від 10.11.2005 та остаточно призначити ОСОБА_10. покарання у виді десяти років трьох місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_10. до вступу вироку в законну силу залишити попередню - утримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_10. рахувати з моменту затримання, тобто з 08.12.2011.

Виправдати ОСОБА_11 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України на підставі ч.4 ст.327 КПК України (1960 року) у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні вказаного злочину.

Визнати ОСОБА_11 винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України і призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_11 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - утримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_11 рахувати з моменту затримання, тобто з 24.12.2011.

Виправдати ОСОБА_12 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187 КК України на підставі ч.4 ст.327 КПК України (1960 року) у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні вказаних злочинів.

Міру запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши останнього з-під варти в залі судового засідання.

Визнати ОСОБА_13 винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України і призначити йому покарання три роки позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_13 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - утримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_13 рахувати з моменту затримання, тобто з 25.12.2011.

Визнати ОСОБА_14 винним у вчинені злочинів, передбачених ст.15 ч.3 - ч.3 ст.185, ч.1 ст.396 КК України і призначити йому покарання

- по ст.15 ч.3 - ч.3 ст.185 КК України у виді трьох років трьох місяців позбавлення волі;

- по ст.396 ч.1 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України ОСОБА_14. остаточно призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді трьох років трьох місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_14. до вступу вироку в законну силу залишити попередню - утримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_14. рахувати з моменту затримання, тобто з 09.12.2011.

Виправдати ОСОБА_15 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України на підставі ч.4 ст.327 КПК України (1960 року) у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні вказаного злочину.

ОСОБА_15 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України на підставі ч.3 ст.263 КК України.

Провадження відносно ОСОБА_15 в частині обвинувачення за ч.1 ст.263 КК України закрити.

Обрану ОСОБА_15 міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_16 за ст.15 ч.3 - ч.3 ст.185 КК України закрити на підставі ст.6 п.8 КПК України (1960 року).

Цивільний позов ОСОБА_17 задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь ОСОБА_17 44 500 (сорок чотири тисячі п?ятсот) грн. матеріальної шкоди та 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_20 задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_20 35 000 (тридцять п?ять тисяч) грн. матеріальної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_40 задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на користь ОСОБА_40 95 000 (тридцять п?ять тисяч) грн. матеріальної шкоди.

Судові витрати за проведення балістичного дослідження №139-Б від 24.05.2012 в розмірі 882 грн. та проведення балістичної експертизи №178-Б від 30.05.2012 в розмірі 882 грн., судової дактилоскопічної експертизи №69 від 07.12.2011 в розмірі 225,12 грн., одорологічної експертизи №1 від 06.01.2012 в розмірі 492,24 грн., дактилоскопічної експертизи №45-Д від 25.02.2011 в розмірі 450,24 грн., трасологічного дослідження №46-Т від 09.09.2010 в розмірі 412,80 грн., одорологічної експертизи №32 від 27.02.2012 в розмірі 351,6 грн., дактилоскопічної експертизи №41-Д від 20.02.2012 в розмірі 450,24 грн., дактилоскопічної експертизи №52-Д від 06.03.2012 в розмірі 470,40 грн., експертизи холодної зброї №111-Х від 26.03.2012 в розмірі 882 грн., дактилоскопічної експертизи №40 від 30.03.2012 в розмірі 235,20 грн., дактилоскопічного дослідження №107 від 06.09.2011 в розмірі 225,12 грн., дактилоскопічної експертизи №261-Д від 05.12.2011 в розмірі 450,24 грн., судово-трасологічної експертизи №291-Т від 06.12.2011 в розмірі450,24 грн., трасологічного дослідження №45-Т від 09.09.2010 в розмірі 412,8 грн., дактилоскопічної експертизи №269-Д від 28.09.2010 в розмірі 412,8 грн., дактилоскопічного дослідження №14 від 16.02.2012 в розмірі 225,12 грн. - віднести на рахунок держави.

Стягнути солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на користь держави судові витрати за проведення одорологічного дослідження №65 від 05.10.2010 в розмірі 257,76 грн. та одорологічної експертизи №26 від 19.02.2012 в розмірі 1125,12 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_13 на користь держави судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи №19-Д від 27.01.2012 в розмірі 1125,12 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на користь держави судові витрати за проведення експертизи холодної зброї №106-Х від 29.03.2012 в розмірі 882 грн.

Речові докази:

- мобільний телефон "LG" в корпусі синього із сірим кольорів, «ІМЕІ НОМЕР_19», із вмістом SIM-картки "Jeanse", мобільний телефон "Samsung-Duos" в корпусі чорного кольору «ІМЕІ НОМЕР_28», із вмістом двох SIM- карток: 1-ша "Life", а 2-га - оператор її зв'язку невідомий через стерті розпізнавальні позначки, належні ОСОБА_9, - повернути останньому;

- мобільний телефон "Sony-Erycsson Syber-shot" в корпусі коричневого кольору із вмістом SIM-картки "Life", мобільний телефон "Nokia-1208" в корпусі чорного із сірим кольорів, «ІМЕІ НОМЕР_5», із вмістом SIM-картки "Київстар" НОМЕР_6, належні ОСОБА_10., - повернути останньому;

- мобільний телефон "Samsung" в корпусі чорного із червоним кольорів, «ІМЕІ НОМЕР_20», із вмістом SIM-картки "Київстар" НОМЕР_14, належний ОСОБА_13, - повернути останньому;

- мобільний телефон "Nokia-2730" в корпусі чорного із сірим та сріблястим кольорів, «ІМЕІ НОМЕР_7», із вмістом SIM-картки "Київстар" НОМЕР_13, скетч-картка від SIM-картки абонента оператора мобільного зв'язку "Київстар" із абонентським номером НОМЕР_34, належні ОСОБА_14., - повернути останньому;

- мобільний телефон "Nokia-3120" в корпусі синього із сірим та сріблястим кольорів, «ІМЕІ НОМЕР_8», із вмістом SIM-картки "Київстар" НОМЕР_9, належний ОСОБА_11 - повернути останньому;

- спецзасіб - паралізатор-електрошокер, зовні схожий на фонарик, коробку з-під електрошокеру "Taser", із вмістом його складової частини, дві в'язані шапки чорного кольору з прорізами для очей, шапку фірми "Nike" синього кольору, шапку чорного кольору, пару рукавичок синього кольору та два чохли з сидінь автомобіля, пару господарських рукавичок, білого кольору, носовий платочок з-під грошей ОСОБА_19, два відрізки мотузки, якою було зв'язано потерпілих ОСОБА_19, два відрізки мотузки якою було зв'язано потерпілих ОСОБА_40, рушник та хустка, якими було зв'язано потерпілих ОСОБА_40, кепку, пару шкіряних перчаток, шарф, шматок тканини та мотузки, конверт, банківський пакетик, гаманець, фрагмент газети із речовиною бурого кольору, дев?ять пакунків із вмістом слідів пальців рук та їх зразків, а також слідів взуття та мікрооб'єктів, вилучених з місць подій у справі, картонну коробку із вмістом двох аркушів паперу з цифровим записами "НОМЕР_35", моток господарської мотузки зеленого кольору, кухонний ніж, шістнадцять гільз та чотири патрони, SIM-картка абонента оператора мобільного зв'язку "Life", 5-ть скетч-карток від SIM-карток абонентів оператора мобільного зв'язку "Life" - знищити;

- належні ОСОБА_40 та ОСОБА_41 пошкоджені документи - повернути останнім;

- 3 банківські картки "A-банк" та 1 банківська картка "ПриватБанк";

3 ключі із брилком серії № XLT0906 - залишити при справі;

- гроші в сумі 200 доларів СІІІА та 1048 грн. направлені в бухгалтерію Тульчинського PB УМВС України у Вінницькій області - звернути в рахунок погашення цивільних позовів;

- 7 CD-дисків та 1 відеокасета формату VHS із записами слідчих дій відтворень обстановки та обставин події із обвинуваченими та свідком, диск CD-RW, марки "Verbatim", із електронною інформацією про вхідні та вихідні дзвінки абонентів оператора стільникового зв'язку «Life», вилучений в ТОВ «Астеліт» 27.02.2012; диск CD-R, марки "Метогех", електронною інформацією про вхідні та вихідні дзвінки абонентів оператора стільникового зв'язку «Київстар», паспорта громадян України на імена ОСОБА_9 та ОСОБА_10, копію ідентифікаційного коду ОСОБА_9, оригінал ідентифікаційного коду ОСОБА_10, технічний паспорт до автомобіля ВА321150 НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_51 - залишити при справі;

- належні ОСОБА_40 вироби із золота: три каблучки та зубну коронка, вилучені з автомобіля ОСОБА_9 - залишити в ОСОБА_40;

- належний ОСОБА_9 автомобіль - "ВАЗ 21150", д.н.з. НОМЕР_2, зберігається в УБОЗ УМВС України у Вінницькій області, належний обвинуваченому ОСОБА_10. автомобіль "ВАЗ 2101", д.н.з. НОМЕР_1, який зберігається в Вінницькому УДАІ УМВС України у Вінницькій області, ключі від автомобіля ОСОБА_9 - звернути в дохід державию

Накладений арешт на гроші ОСОБА_9 в сумі 1000 (тисяча) гривень, 1000 (тисяча) білоруських рублів а також 2300 (дві тисячі триста) доларів США, гроші ОСОБА_10 в сумі 187 (сто вісімдесят сім) гривень, та 101 (сто один) долар США - скасувати і звернути гроші на погашення цивільних позовів потерпілих.

Накладений арешт на майно ОСОБА_12, а саме 1/5 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 - скасувати.

Накладений арешт на майно ОСОБА_14, а саме гроші в сумі 800 (вісімсот) гривень та 200 (двісті) доларів США, - скасувати і звернути гроші в рахунок погашення цивільних позовів потерпілих.

На вирок суду протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими, що перебувають під вартою в той же строк з моменту отримання копії вироку, може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд.

Суддя: