Ухвала суду № 40967383, 16.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2490/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромережбуд-7» до Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Державної казначейської служби України щодо невиконання наказу про примусове виконання рішення №18/5007/638/12 від 3 серпня 2012 року;

- зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити дії щодо виконання наказу про примусове виконання рішення №18/5007/638/12 від 3 серпня 2012 року;

- зобов'язати Державну казначейську службу України, відповідно до частини першої статті 4 закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», нарахувати та виплатити ТОВ «Електромережбуд-7» із Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 7 червня 2013 року;

- зобов'язати Державну казначейську службу України подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Державної казначейської служби України щодо невиконання наказу про примусове виконання рішення №18/5007/638/12 від 3 серпня 2012 року. Зобов'язано Державну казначейську служби України здійснити дії щодо виконання наказу про примусове виконання рішення №18/5007/638/12 від 3 серпня 2012 року. Зобов'язано Державну казначейську службу України, відповідно до частини першої статті 4 закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», нарахувати та виплатити ТОВ «Електромережбуд-7» із Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 8 січня 2014 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відсутність ґрунтувань на належних та допустимих доказах, допущення неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23 липня 2012 року Господарським судом Житомирської області було винесено рішення у справі №18/5007/638/12 за позовом ТОВ «Електромережбуд-7» до Коростишівської районної державної адміністрації, яким на користь позивача стягнуто 190206,05 грн. боргу за виконані підрядні роботи, 3804,12 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. Зазначене рішення вступило в законну силу 3 серпня 2012 року.

З метою звернення до примусового виконання судового рішення, Господарським судом Житомирської області 3 серпня 2012 року видано наказ №18/5007/638/12 (а.с. 10).

6 березня 2013 року позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Коростишівському районі Житомирської області із заявою про здійснення безспірного списання коштів на підставі наказу Господарського суду Житомирської області №18/5007/638/12 (а.с. 11-12).

Листом від 26 березня 2013 року №651 Управління Державної казначейської служби України у Коростишівському районі Житомирської області повідомило позивача, що станом на 12 березня 2013 року, у зв'язку із недостатністю поданих документів для визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, до Коростишівської РДА було направлено запит для встановлення відповідних даних.

22 березня 2013 року, з огляду на відсутність будь-яких відкритих асигнувань за вказаним боржником, крім призначених на здійснення захищених видатків до Коростишівської РДА направлено вимогу щодо негайного вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення (а.с. 13)

Як вбачається із змісту листа Управління Державної казначейської служби України у Коростишівському районі Житомирської області від 7 травня 2013 року №03-08/888, 26 квітня 2013 року, на підставі пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, у зв'язку з відсутністю вільних асигнувань необхідних для виконання рішення наказу Господарського суду Житомирської області, виконавчі документи, у порядку підпункту 1 пункту 47 Порядку направлено до Державної казначейської служби України для виконання (а.с. 15).

У відповідь на запит ТОВ «Електромережбуд-7» від 10 липня 2013 року №20 про хід виконання рішення суду (а.с. 14), Державна казначейська служба України, листом від 7 жовтня 2013 року №5-08/1094-211382 повідомила, що відповідно до підпункту 1 пункту 9розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів Державною казначейською службою України в порядку черговості надходження таких документів.

Оскільки на момент надходження документів та на момент розгляду запиту позивача в органах Казначейства знаходяться на виконанні судові рішення, які надійшли раніше, відповідачем зазначено про неможливість виконання наказу Господарського суду Житомирської області (а.с. 16).

Вважаючи, такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про задоволення позовних вимог, при цьому виходив з наступного.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Названим законом держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Зазначеним законом також визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

6 лютого 2013 року набрав чинності у новій редакції Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 Порядку №845 на органи Казначейства покладено, зокрема, обов'язок із вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розгляд письмових звернень (вимог) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

У силу положень пунктів 24 та 25 Порядку №845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно пункту 31 Порядку №845, у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

В свою чергу, відповідно до підпункту 1 пункту 47 вказаного Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, а також інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Пунктом 47 Порядку №845 встановлено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством, у тому числі, на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

У силу пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Таким чином, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності, територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії спрямовані на виконання рішення суду і пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Разом з тим, у разі неможливості виконання боржником судового рішення протягом двох місяців з моменту надходження заяви щодо здійснення безспірного списання, виконавчий документ та інші відомості передаються до Державної казначейської служби України для подальшого виконання. При цьому, строк виконання судового рішення Казначейством не може перевищувати трьох місяців з дня надходження виконавчого документу на підставі пункту 47 Порядку №845.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавчий документ та інші відомості, необхідні для безспірного списання на користь позивача коштів за рішенням суду, направлені до Державної Казначейської служби 26 квітня 2013 року (а.с. 15).

Листом від 7 жовтня 2013 року №5-08/1094-211382, Державна казначейська служба підтвердила отримання необхідних документів та відомостей, таким чином, наказ Господарського суду Житомирської області повинен був бути виконаний не пізніше 7 січня 2014 року (а.с. 16).

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, дій спрямованих на виконання наказу та перерахування на користь ТОВ «Елеектромережбуд-7» коштів у сумі 190206,05 грн. відповідачем не здійснено.

Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції проте, що зволікаючи у виконанні дій з перерахування коштів стягувачу, відповідач вчинив бездіяльність та як суб'єкт владних повноважень, який зобов'язаний неухильно виконувати покладені на нього обов'язки у спосіб та на підставі, що визначені Законом, належних дій не вчинив.

Відповідно до наданих Державній казначейській службі України повноважень, остання зобов'язана вживати дійсні та повні заходи щодо виконання судових рішень про стягнення з державних органів коштів (майна), і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявної невідповідності комплексу дій здійснених відповідачем із передбаченим Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і Порядком №845, суду не надано. Не надано таких доказів і під час розгляду справи в апеляційному провадженні.

Крім того, обов'язковість судових рішень гарантується статтею 124 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування .

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, жодних обставин, що стали перешкодою у виконанні рішення суду у встановлений законом строку, відповідач не надав.

У контексті вищезазначеного, суд зазначає, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України»).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України»).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України»).

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

Також, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що викладені у листі Державної казначейської служби України посилання на пункт 3 Порядку, за яким рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються у порядку черговості надходження таких документів, не можуть слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення.

Так, вказана норма не встановлює жодних винятків для недотримання приписів статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо тримісячного строку для перерахування стягувану коштів та підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв'язку із зазначеним законодавчим положенням.

Крім того, є правильними висновки суду першої інстанції за результатами розгляду вимоги позивача щодо нарахування та виплати компенсації, починаючи із 7 червня 2013 року.

Зокрема Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» впроваджено механізм компенсації, внаслідок порушення Державною казначейською службою України строків перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу.

Частиною 1 статті 5 вказаного Закону передбачено, що у разі якщо Державна казначейська служба України протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України (частина друга статті 5 Закону).

Однак, позивач дійшов помилкового висновку, що така компенсація повинна нараховуватись починаючи із 7 червня 2013 року.

Аналіз положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку №845, свідчить про те, що перебіг тримісячного строку починається з моменту, коли Державна казначейська служба України отримала до виконання відповідне судове рішення.

З огляду на ту обставину, що у матеріалах справи відсутні докази щодо моменту отримання відповідачем наказу Господарського суду Житомирської області, а підтвердженням його надходження є лист відповідача від 7 жовтня 2013 року (а.с. 16), то судом першої інстанції вірно визначено, що саме з цією датою слід пов'язати початок перебігу тримісячного строку.

Таким чином, строк для перерахування Державною казначейською службою України коштів ТОВ «Електромережбуд» сплив 7 січня 2014 року.

Враховуючи вищезазначене, компенсація позивачу повинна нараховуватись починаючи з 8 січня 2014 року до виконання Державною казначейською службою України своїх зобов'язань щодо виконання наказу.

Відтак колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

Водночас колегія суддів критично оцінює посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не мав повноважень щодо задоволення позовних вимог в частині визнання виключної компетенції (повноважень) відповідача на вчинення дій з виконання рішень судів, оскільки в рішенні суду першої інстанції такої компетенції (повноважень) не встановлювалось та оцінки таким доводам не надавалось.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромережбуд-7» до Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.