Ухвала суду № 40967229, 16.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2355/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Грано СВ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2014р. №0001892301 та №0001902301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Грано СВ» (код 38469401).

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 23.06.2014р. №219/23-01-22-06/38469401 (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 569819 грн. в тому числі за 2013 рік в сумі 569819 грн.; та порушення платником податків вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 16 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 01.11.2011р. № 1379, п. 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 14.01.2014р. № 10, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 1092637 грн. 96 коп., в тому числі за жовтень 2013 року в сумі 167763 грн. 77 коп., за листопад 2013 року в сумі 254105 грн. 09 коп., за грудень 2013 року в сумі 177940 грн. 56 коп., за січень 2014 року в сумі 492828 грн. 54 коп.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014р. №0001892301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1092638 грн. 00 коп., нараховані штрафні санкції у сумі 273159 грн. 00 коп., всього на суму 1365797 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014р. №0001902301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 569819 грн. 00 коп., нараховані штрафні санкції у сумі 142455 грн. 00 коп., всього на суму 712274 грн. 00 коп.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до органів Міндоходів скарги позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 03.07.2014р. №0001892301 та №0001902301 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції ТОВ «Компанія Грано СВ» з його контрагентами: ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у вказаних підприємств, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставності тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами: ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими контрагентами.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі довідки про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гатіора» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 від 31.03.2014р. №161/26-56-22-01-03/38091733, акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крістенс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року від 31.03.2014р. №352/26-58-22-07-17/38022110, акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крістенс» щодо підтвердження господарських операцій ТОВ «Крісенс» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, в яких встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 22, 138, 185 Податкового кодексу України.

Крім цього, контролюючим органом в ході проведення перевірки позивача було використано матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України відносно службових осіб ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс».

За наслідками проведеної перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс» проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із їх контрагентами.

Вказане, на думку, податкового органу, свідчить, що ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс» мають ознаки фіктивності.

На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс».

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс» та їх постачальниками.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що в періоді, за який проведено перевірку, позивачем було укладено з ТОВ «Гатіора» в ТОВ «Крісенс» договори доручення, ідентичні за змістом, а саме: договір доручення № 0912/П-З від 09.12.2013, договір доручення № 0912/Л від 09.12.2013, доповнення до договору доручення № 0912/П від 09.12.2013, договір доручення № 0912/П від 09.12.2013, доповнення до договору доручення № 0912/Л від 09.12.2013, договір доручення № 0909/Л від 09.09.2013, доповнення до договору доручення № 0912/Л від 09.09.2013, доповнення до договору доручення № 0909/Л від 09.09.2013, договір доручення № 0909/О, доповнення за грудень 2013 року до договору доручення № 0909/О від 09.09.2013, доповнення за жовтень 2013 року до договору доручення № 0909/О від 09.09.2013, доповнення за листопад 2013 року до договору доручення № 0909/О від 09.09.2013, договір доручення № 0909/П від 09.09.2013, доповнення за грудень 2013 року до договору доручення № 0909/П від 09.09.2013, доповнення за жовтень 2013 року до договору доручення № 0909/П від 09.09.2013, доповнення за листопад 2013 року до договору доручення № 0909/П від 09.09.2013, договір доручення № 0909/Пр від 09.09.2013, доповнення за грудень 2013 року до договору доручення № 0909/Пр від 09.09.2013, доповнення за листопад 2013 року до договору доручення № 0909/Пр від 09.09.2013, доповнення за жовтень 2013 року до договору доручення № 0909/Пр від 09.09.2013, договір доручення № 0909/П-3 від 09.09.2013, доповнення за грудень 2013 року до договору доручення № 0909/П-3 від 09.09.2013, доповнення за листопад 2013 року до договору доручення № 0909/Пр від 09.09.2013, доповнення за жовтень 2013 року до договору доручення № 0909/Пр від 09.09.2013, договір доручення № 0112/П від 01.12.2013, доповнення за січень 2014 року до договору доручення № 0112/П від 01.12.2013, договір доручення № 0112/О від 01.12.2013, доповнення за січень 2014 року до договору доручення № 0112/О від 01.12.2013 (а.с. 33-57, том 1).

Згідно з умовами вказаних договорів Довіритель (ТОВ «Компанія Грано СВ») доручає, а Повірений (ТОВ «Гатіора», ТОВ «Крістенс») бере на себе обов'язок по пошуку об'ємів зернових у сільських, фермерських господарствах, на зерноскладах та елеваторах урожаю 2012-2013 рр. для подальшого використання Довірителем.

Повірений бере на себе обов'язок забезпечення своєчасного прибуття вагонів під завантаження об'ємів зернових по станціях Південно-Західної залізниці, забезпечує контроль за завантаженням та безпекою просування вагонів на станцію призначення, нагляд за правильним зважуванням вагонів, контролювання правильного тарування вагонів, контроль за правильним пломбуванням вагонів по станціях, нагляд за оформленням супроводжуючої документації по вагонах та на вантаж.

Згідно з умовами договорів доручення вважається виконаним після підписання сторонами акту виконаних робіт, що є невід'ємною частиною договору.

Конкретні умови виконання договору, необхідна кількість та інші вказівки Довірителя наводяться в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з умовами договору за виконання доручення Повірений отримує від Довірителя винагороду у розмірі, обумовленому у Додатках стосовно кожної товарної позиції.

У випадку успішного виконання Повіреним дорученням Довіритель перераховує на розрахунковий рахунок Повіреного протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Сторонами акта виконаних робіт, суму його винагороди.

В доповненнях до договору визначено кількість об'ємів зернових для перевезень, кількість завантажених вагонів, наведено перелік виконаних робіт з визначенням їх вартості.

Вказані договори підписані уповноваженими представниками суб'єктів господарювання із зазначенням прізвищ та посад, скріплені печатками.

Виходячи з цього, колегія суддів відхиляє посилання податкового органу на відсутність у вказаних договорах обов'язкових реквізитів.

Крім того, наведені посилання податкової інспекції не можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій за вказаними правочинами та бути підставою для визначення на цій підставі податкових зобов'язань платнику податків.

На підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт з розшифруванням наданих послуг із зазначенням їх вартості та додані до актів матеріали: довідки про забезпечення безпеки просування вагонів, перелік супровідних документів, довідки щодо перевірки якості пломбування вагонів, графіки подачі вагонів, довідки щодо контролю за зважуванням вагонів (а.с. 73-99, 107-119, 133-168, 216-250, 1-10, 62-80, том 2).

Вказані первинні документи повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За результатами виконання договорів ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс» було виписано на адресу позивача податкові накладні (а.с. 58-77, 99-106, 120-133, 169-215, том 1, 11-35, том 2).

Оплата за договорами підтверджується випискою банку (а.с. 81-105, том 2).

Посилання апелянта на ту обставину, що акти приймання-передачі послуг, підписані сторонами, виписані раніше, ніж складені додаткові угоди до договорів про надання послуг, не спростовує реальність спірних господарських операцій, оскільки вказані документи складені протягом одного і того ж періоду (місяць), а інші первинні документи в сукупності підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій позивача з його контрагентами, про що свідчить і викладене нижче.

На підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивачем надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 19/08/13 від 19.08.2013, згідно з умовами якого ТОВ «Компанія Грано СВ» (еспедитор) зобов'язується за дорученням ТОВ «АПК «Докучаївські чорноземи» (Клієнт) організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт прийняття-передачі робіт № ОУ - 0000453 від 30.12.2013 (а.с 113, том 2).

Крім цього, позивачем надано копію договору № Л/М/13/210від 19.02.2013 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а.с.118-128), додаткову угоду до вказаного договору (а.с. 129, том 2), копію договору № ПР.ДН-1-13 89/НЮп від 11.03.2013 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а.с. 130-133) та додаткову угоду до вказаного договору (а.с. 133, том 2), копію договору № 134 від 18.02.2013 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги (а.с. 134, том 2) та додаткові угоди до вказаного договору (а.с. 135 -138, том 2), копію договору про організацію експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів № 0356/3 від 18.02.2013 (а.с. 139 -143), копію договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення на надані залізницею послуги № 1709 від 14.02.2013, укладених з підрозділами ДП «Укрзалізниця», довідку про присвоєння залізничного коду вантажовідправника (а.с. 143), а також копії транспортних накладних (а.с. 150-208, том 2).

Враховуючи те, що надання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та отримання прибутку, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Посилання контролюючого органу на результати співставлення задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями його контрагентів не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Посилання контролюючого органу на відсутність у ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс» трудових ресурсів не підтверджене доказами, а зводиться лише до констатації вказаної обставини в акті перевірки. Крім того, податковим органом не проаналізовано, які ресурси необхідні для здійснення спірних операцій, а також не враховано можливість залучення інших ресурсів.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договорів про надання послуг відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договорів підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентом повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України відносно службових осіб ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Крістенс», зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України, оскільки на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови відсутній вирок по кримінальній справі, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.