Ухвала суду № 40967190, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3518/14 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Миронівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог достовірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного періоду з податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 377/15-01/25412361 від 19.05.2014 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за лютий 2014 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у березні 2014 року на суму 45 609,83 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001651500 від 27.05.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 68 415 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

03 січня 2014 року між позивачем (замовником) та ТОВ "Семикс" (виконавцем) було укладено договір про надання маркетингових послуг № 05-01 (далі - договір № 05/01) (т. 1 а.с. 37-40).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 договору № 05/01 виконавець взяв на себе зобов'язання надати маркетингові послуги, а замовник прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 договору № 05/01 вартість послуг, строки та порядок оплати вказуються в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

На виконання договору № 05/01 позивачем до суду першої інстанції було надано такі докази: додаткові угоди (а.с. 41-42, том І); акти здачі-приймання наданих послуг (а.с. 44, том І); податку накладну (а.с. 45, том І); звіт про надані послуги (а.с. 174-234, том І, а.с. 1-109, том ІІ).

Перелічені документи були підписані посадовою особою ТОВ "Семикс" та завірені печаткою цього товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2013 року між позивачем та ТОВ «Семикс» було укладено договір поставки № 1410П/ДК (далі - договір № 1410П/ДК).

Згідно з п.п. 1.1 даного договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, найменуваннях та цінах, зазначених у накладних.

На підтвердження факту розрахунку за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Семикс", а саме № 05/01 та № 1410П/ДК, позивачем було надано угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог № 4 від 18 лютого 2014 року (далі - угода № 4).

Відповідно до п. 1 угоди № 4 позивач має заборгованість перед виконавцем за договором № 05/01 на загальну суму 257 000 грн 00 коп.

Згідно з п. 2 угоди № 4 ТОВ «Семикс», що є покупцем зо договором поставки від 11 березня 2013 року № 1410П/ДК, має заборгованість перед постачальником за товар на загальну суму 257 000 грн 00 коп.

Таким чином, у сторін виникли зустрічні однорідні вимоги у сумі 257 000 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом (ТОВ "Семикс"). Дані первинні документи оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент (ТОВ "Семикс") позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом (ТОВ "Семикс"), який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 14.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.