Постанова № 40967104, 14.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

14 жовтня 2014 р. справа № 820/15687/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представників позивача: Ульянова Д.В., Мікрюкова А.О., Попова Є.Ю.,

представника відповідача - Тімонова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2014 року №0000032202 та від 24 липня 2014 року №0000052202, винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту від 22.04.2014 р. №1069/22-02/30035289 "Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 22.04.2014 р. №1069/22-02/30035289 "Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (код ЄДРПОУ 30035289) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.", відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 19 травня 2014 року №0000032202 та від 24 липня 2014 року №0000052202. Позивач вважає висновки акту перевірки такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та фактичним обставинам здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ПАТ "СК "Мега-Гарант" зареєстроване як юридична особа 10.07.1998 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова. Згідно довідки серії АА №676537 від 10.10.2012 р., виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, позивач займається іншими видами страхування, крім страхування життя.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "СК "Мега-Гарант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. За результатами перевірки складено акт від 22.04.2014 р. №1069/22-02/30035289 (а.с. 15-30).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 р. за №40/10320, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 73083,32 грн., за що п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95-ВР передбачено фінансову санкцію;

- п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, абз. 1, 2 п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності, не пов'язаної із страхуванням в сумі 1333895,00 грн., у т.ч. 2 квартал 2011 року - в сумі 43783,00 грн., 2-3 квартали 2011 року - в сумі 1333895,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - в сумі 1333895,00 грн. (а.с. 28).

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова 19.05.2014 р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0000032202, яким позивачу застосовано суму штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 73083,32 грн. (а.с. 31), та 24.07.2014 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1333895,00 грн. за основним платежем (а.с. 37).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як було встановлено судом, у період 2-4 квартал 2011 року позивачем придбано акції ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» у кількості 408249 штук на загальну суму 6 331 910,28 грн., після чого ці акції частково продано у кількості 371731 штук на загальну суму 5 799 543,00 грн. Станом на момент завершення періоду, який охоплювався податковою перевіркою (тобто на 31.12.2013 р.), акції ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» у кількості 36518 штук обліковувались на балансі ПАТ "СК "Мега-Гарант".

Підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 24.07.2014 р. №0000052202 слугував висновок відповідача про те, що оскільки, на думку податкового органу, постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 р. по кримінальній справі № 1/0808/113/2012 визнано факт фіктивності ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я», правочини щодо купівлі-продажу акцій вказаного підприємства є нікчемними. Тому, на думку відповідача, акції ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» не можуть вважатися товаром (цінними паперами) в розумінні п.п. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій), а операції з ними не можуть впливати на визначення фінансових результатів (доходів і витрат) від операцій з акціями. На думку відповідача, суми проведених операцій з купівлі-продажу зазначених акцій були неправомірно відображені позивачем у складі доходів та витратах від операцій з акціями та іншими корпоративними правами у додатку ЦП до податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика у відповідних періодах, оскільки вказані акції не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери», визначеному чинним законодавством. Натомість, суми коштів, що були отримані позивачем від продажу акцій ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» на загальну суму 5 799 543,00 грн. повинні були бути включеними до складу доходів від діяльності іншої, ніж страхова, у 2-4 кварталах 2011 року.

Отже, підставою для виникнення спірних правовідносин стало те, що на думку відповідача, станом на час здійснення операцій з купівлі-продажу акцій ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» вказане підприємство було фіктивним, тому ПАТ "СК "Мега-Гарант" під час продажу акцій не мало права відносити ці операції до операцій з купівлі-продажу цінних паперів. Суд вважає таку думку відповідача необґрунтованою з наступних підстав.

Пунктом 153.8 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції від 21.04.2011 р.) визначено: «Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами»:

Для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту, крім придбання під час первинного розміщення) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом».

У третьому кварталі 2011 року в пункт 153.8 статті 153 Податкового кодексу України були внесені зміни і він був викладений в наступній редакції, яка залишалась чинною до 31.12.2011 р.:

« 153.8. Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами:

Для цілей цього підпункту під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом».

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у період 2-4 квартали 2011 року здійснено операції з купівлі-продажу акцій ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я», які є цінними паперами, що підтверджується належними первинними документами, зокрема, договорами купівлі-продажу цінних паперів та актами прийому-передачі цінних паперів (а.с. 65-98), платіжними дорученнями (а.с. 58-64), виписками про операції з цінними паперами на рахунку в цінних паперах, наданими депозитарною установою (а.с. 54, 55). Отже, позивачем у 2-4 кварталах 2011 року правомірно віднесено до окремого податкового обліку витрати і доходи від операцій із зазначеними акціями. Тобто, суми грошових коштів, отримані від операцій з купівлі-продажу вказаних акцій, правомірно віднесено позивачем до складу доходів та витрат від операцій з цінними паперами у податковій декларації з податку на доходи у відповідних періодах.

Крім того, згідно п. 1 розд. 1 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 р. № 222 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин), зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій здійснюються уповноваженими особами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів (далі - реєструвальний орган) відповідно до цього Порядку.

Як було встановлено судом, станом на час здійснення позивачем операцій з купівлі-продажу акцій ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я», обіг цих цінних паперів зупинений не був, вказані цінні папери були такими, що могли вільно перебувати в цивільному обороті, а правочини з ним створювали всі ті правові наслідки, що були передбачені чинним на той час законодавством України, зокрема і податковим.

Стосовно правильності обліку витрат і доходів від операцій з акціями ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я», суд зазначає, що відповідач не заперечує правомірність формування позивачем витрат від цих операцій на підставі положень п. 153.8. ст. 153 ПК України, а лише заперечує правомірність формування доходів від цих операцій. Тобто у випадках, коли позивач здійснював операції купівлі акцій ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я», відповідач визнає за цими акціями статус цінного паперу, а у випадках, коли позивач в цей же період часу здійснював операції з продажу цих акцій - відповідач статус цінного паперу за ними не визнає.

Правову позицію відповідача, що операції з купівлі-продажу вказаних акцій позивачем не є операціями з цінними паперами, та відповідне віднесення сум грошових коштів від цих операцій до складу доходів від діяльності іншої, ніж страхова, без врахування попередніх витрат та відповідного оподаткування, суд вважає безпідставною.

Отже, суд дійшов висновку, що ПАТ "СК "Мега-Гарант" було правомірно віднесено суми грошових коштів від проведених операцій з купівлі-продажу акцій ВАТ «Агрофірма «Надія Приазов'я» до складу доходів та витрат від операцій з акціями та іншими корпоративними правами у додатку ЦП до податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика у 2-4 кварталі 2011 року. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24.07.2014 р. №0000052202 не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 19.05.2014 р. №0000032202 слугував висновок відповідача, що в перевіряємому періоді працівникам ПАТ "СК "Мега-Гарант" здійснювалась видача готівкових коштів на відрядження на платіжні картки працівників без оприбуткування в касу підприємства, однак, зазначені довірені особи не подали до бухгалтерії підприємства всі необхідні підтверджуючі документи (чек банкомата, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом зі звітом про використані кошти. Так, в перевіряємому періоді на платіжні картки працівників позивача перераховано на відрядження та не підтверджено відповідними документами готівкові кошти у розмірі 73083,32 грн., що на думку відповідача, є порушенням п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (далі - Положення №637).

Отже, підставою для такого висновку є встановлені факти перерахування коштів з поточного рахунку ПАТ "СК "Мега-Гарант" на поточні рахунки співробітників цього підприємства, які в подальшому надавали бухгалтерії підприємства звіти про використання таких коштів, але не надавали документи про одержання готівки зі своїх власних рахунків. На думку відповідача, саме відсутність документів, підтверджуючих одержання готівки з власних рахунків співробітників, і є порушенням приписів пункту 2.12 вказаного Положення №637.

Суд вважає вказану правову позицію відповідача необґрунтованою з огляду на наступне.

В перевіряємому періоді штатні працівники ПАТ "СК "Мега-Гарант" направлялись у відрядження, дати та номери відповідних наказів зазначено в довідці (а.с. 219-220). З метою забезпечення осіб, направлених у відрядження, позивачем було перераховано згідно платіжних доручень в безготівковій формі грошові кошти під звіт на поточні рахунки фізичних осіб - працівників підприємства (а.с. 99-187).

Всіма зазначеними працівниками було оформлено відповідні звіти про використання коштів під час відрядження із додаванням належних документів, що підтверджують витрати, дати та номери відповідних авансових звітів зазначено довідці (а.с. 219-220). Органом ДПІ не заперечується факт надання документів та звітів працівників щодо використаних коштів, відповідач вважає порушенням, як вже зазначалось, саме відсутність документів, підтверджуючих одержання працівниками готівки з власних рахунків.

Відповідно до п. 2.12 Положення №637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави вважати, що зазначеною нормою регулюються правовідносини, що виникають при одержанні готівки із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу безпосередньо з поточного рахунку підприємства. Ця норма не регулює правовідносини, що виникають при отриманні готівки з рахунку співробітника такого підприємства.

Отже, зазначена норма права передбачає необхідність надання документів про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) саме позивача, а не працівника зі свого власного рахунку, на який кошти були переказані в безготівковій формі згідно платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи і в даному випадку є підтвердженням безготівкової операції. Сторонами не заперечується звітність працівників перед позивачем та переказ коштів згідно платіжних доручень.

Суд зазначає, що оскільки працівники ПАТ "СК "Мега-Гарант" не отримували готівку саме з поточного рахунку підприємства із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, вказана правова норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно п 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III, переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 4.1. статті 4 цього Закону встановлено, що для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за №377/8976, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Пунктом 20.1 статті 20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

В свою чергу, в пункті 1.32 статті 1 цього Закону передбачено, що платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Пунктом 21.1 статті 21 та пунктом 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, зокрема, що ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даній ситуації з ПАТ "СК "Мега-Гарант" мали місце не одна, а дві послідовні і абсолютно незалежні одна від одної банківські операції, а саме: 1. З поточного рахунку ПАТ "СК "Мега-Гарант" грошові кошти в безготівковій формі були переказані на карткові рахунки фізичних осіб - співробітників ПАТ "СК "Мега-Гарант". Платником в таких операціях було безпосередньо ПАТ "СК "Мега-Гарант", оскільки саме з його рахунку ініціювався переказ коштів. Ініціювання таких переказів відбувалося шляхом подання ПАТ "СК "Мега-Гарант" до банку, в якому відкрито його поточний рахунок (ПАТ «МЕГАБАНК»), розрахункового документа. Переказ коштів з рахунку ПАТ "СК "Мега-Гарант" на рахунки фізичних осіб - співробітників ПАТ "СК "Мега-Гарант" завершувався з моменту зарахування суми переказу на їх карткові рахунки. 2. З поточного рахунку фізичних осіб - співробітників ПАТ "СК "Мега-Гарант" знімались готівкові кошти. Платником в таких операціях були безпосередньо фізичні особи - співробітники ПАТ "СК "Мега-Гарант", оскільки саме з їх рахунків ініціювався переказ коштів. Ініціювання таких переказів відбувалось шляхом використання держателем електронного платіжного засобу для отримання коштів у готівковій формі. Переказ коштів в таких випадках вважається завершеним з моменту видачі отримувачу суми переказу в готівковій формі.

Отже, суд дійшов висновку, що в ПАТ "СК "Мега-Гарант" не мали місце операції, коли фізичні особи - довірені особи підприємства одержували готівку з поточного рахунку ПАТ "СК "Мега-Гарант" із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу. Відповідно, у таких працівників не виникає обов'язку надавати бухгалтерії ПАТ "СК "Мега-Гарант" поряд зі звітами про використання коштів ще і документи про одержання готівки з власного поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо).

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на пункт 3.13 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 р. № 137, яким визначено: «Якщо довірені особи юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців не мають корпоративних платіжних карток, то грошові аванси на відрядження їм можуть видаватися через особисті платіжні картки. Кошти, які зараховані на особистий картрахунок працівника, вважаються виданими йому під звіт. Використання коштів має бути підтверджене відповідними звітними документами (у т. ч. документами за операціями із застосуванням платіжних карток). Повернення працівником клієнта невикористаних коштів і відшкодування клієнту коштів, використаних понад установлені норми, здійснюються згідно із законодавством України».

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на вказану Постанову Правління Національного банку України від 19.04.2005 р. № 137, оскільки вона втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 р. № 223, тобто ще до виникнення спірних правовідносин.

Посилання відповідача на положення статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95-ВР як на підставу застосування до позивача штрафних санкцій суд також вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Абзацом 6 частини 1 статті 1 цього Указу, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Однак, як зазначено вище, ПАТ "СК "Мега-Гарант" не здійснювало жодних готівкових розрахунків зі своїми працівниками - переказ коштів на їх особисті поточні рахунки відбувався виключно в безготівковій формі. За таких обставин, застосування вказаної правової норми до спірних правовідносин є безпідставним, оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 19.05.2014 р. №0000032202 не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню у повному обсязі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2014 року №0000032202 та від 24 липня 2014 року №0000052202, винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту від 22.04.2014 р. №1069/22-02/30035289 "Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (код ЄДРПОУ 30035289) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61002, м. Харків, вул. Артема, 46, код ЄДРПОУ 30035289) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 20.10.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.