Постанова № 40967077, 14.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 жовтня 2014 р. №820/15572/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - не прибув, відповідача - Білецької К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Публічне акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" , з адміністративним позовом до Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просив суд скасувати повністю податкову вимогу від 09.04.2014 р. № 547-25, винесену ДПІ у Київському районі ГУ Міндоходів; зобов'язати ДПІ у Дзержинському районі внести до інтегрованої картки платника податків АТ "НТІ ТТР" інформацію про сплату податку на землю за 02/14 р. у сумі 1020,00 грн. згідно платіжного доручення № 172 від 28.03.2014 р. ПАТ "АКБ Банк", МФО 331100 та, відповідно, інформацію про відсутність у АТ "НТІ ТТР" податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем було надано до банківської установи платіжне доручення для сплати земельного податку в розмірі 1020,00 грн. Однак банківська установа безпідставно не здійснила перерахування коштів до державного бюджету. 01.04.2014 року позивач направив листа до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області з повідомленням, що 28.03.2014 року позивачем надано до банківської установи платіжне доручення для сплати земельного податку з поточного рахунку у розмірі 1020,00 грн. Позивач вважає, що виконав усі умови для сплати податкового зобов'язання, передбачені законодавством України. Зазначає, що податкова вимога є безпідставною та підлягає скасуванню.

Відповідач в письмових заперечення позовні вимоги не визнає, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує. Аргументуючи свої заперечення, відповідач вказує, що оскаржуваний акт ненормативного характеру ухвалений у повній відповідності до приписів чинного законодавства, на підставі наявності податкової заборгованості позивача перед держбюджетом. Відповідач зазначає, що податкова заборгованість у позивача виникла у зв'язку з тим, що він здійснював платежі до бюджету по погашенню своїх зобов'язань з земельного податку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 09.04.2014р. відповідачем прийнято податкову вимогу № 547-25, в якій вказано про наявність у позивача станом на 08.04.2014 р. податкового боргу з земельного податку (основний платіж - 1016,25 грн., пеня - 3,25 грн.),

Матеріалами справи встановлено, що позивачем до обслуговуючого банку - ПАТ "Автокразбанк" 28.03.2014 р. для сплати земельного податку було направлено платіжне доручення від 28.03.2014 р. N 172 на суму 1020 грн.

Листом № 218 від 01.04.2014 року позивач повідомив ДПІ у Київському районі м. Харкова, що податок на землю було надіслано отримувачу УДКСУ у Київському районі м. Харкова, згідно платіжного доручення № 172 від 28.03.2014 року, але через проблеми в роботі банку платіж не було проведено та додано копію зазначеного платіжного доручення.

На виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 року листом № 25-6/282-03 від 19.10.2014 року ПАТ «Автокразбанк» повідомило, що даний платіж не було проведено, з посиланням на Постанову Правління НБУ № 320 від 30.05.2014р. та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 40 від 30.05.2014 року, якими ПАТ «Автокразбанк» віднесено до неплатоспроможних, розпочато процедуру виведення банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 30.05.2014 року по 29.08.2014р.

З огляду на фактичні обставини, суд приходить до висновку, що зазначене вище платіжне доручення без поважних причин не було виконано банком, оскільки станом на 28.03.2014 року, зазначені обставини не існували.

Строк сплати податкових зобов'язань за лютий 2014 р. - 30 березня 2014 р. До матеріалів справи позивачем додано копію платіжного доручення від 28.03.2014 р. N 172 на суму 1020 грн., яким він сплатив 1013,00 грн. податку на землю до бюджету.

Перевіряючи вказаний висновок відповідача, а відтак і прийняту спірну податкову вимогу, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року № 2346-III (в редакції, чинній на момент переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення. Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Дослідивши платіжне доручення № 172 від 28.03.2014 року про сплату земельного податку в сумі 1020,00 грн., яке наявне у матеріалах справи, суд встановив, що на ньому присутня відмітка банку "одержано банком" та відсутні будь-які ознаки того, що банком було повернуто дане платіжне доручення без виконання.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Таким чином, направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

За таких обставин станом на 08.04.2014 р. у позивача не було податкової заборгованості, яка вказана в оскаржуваній податковій вимозі N 547-25, тому вона є такою, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги зобов'язати ДПІ у Дзержинському районі внести до інтегрованої картки платника податків АТ "НТІ ТТР" інформацію про сплату податку на землю за 02/14 р. у сумі 1020,00 грн. та відповідно інформацію про відсутність у АТ "НТІ ТТР" податкового боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 розділу 1 Наказу Міністерства доходів і зборів № 765 від 05.12.2013р. «Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів» інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Судом не встановлено обов'язку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, вчиняти дії щодо внесення будь - якої інформації до інтегрованої картки платника податку, який не знаходиться на обліку у відповідному податковому органі.

За приписами ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, тобто для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Водночас п. 8 частини першої ст. 3 КАС України визначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Станом на момент розгляду справи позивачем не подано до суду доказів наявності обставин, з якими вищезазначене положення пов'язує вчинення податковим органом дій щодо внесення відповідної інформації до інтегрованої картки, відмови податкового органу від її внесення, отже суд приходить до висновку, що право позивача на коригування даних інтегрованої картки не порушувалось, у зв'язку з чим є передчасним та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене позов підлягає чатовому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 72, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати повністю податкову вимогу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.04.2014 р. № 547-25.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (код ЄДРПОУ 24473039, адреса: м. Харків, вул. Коломенська 3) судові витрати у розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2014 року.

Суддя Волошин Д.А.