Постанова № 40967062, 13.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 жовтня 2014 р. № 820/14714/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Сенник С.Г.

представника відповідача - Гаспарян А.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРГРАД" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕРГРАД» звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача - Харківської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000681501 від 10.06.2014 року, №0000691501 від 10.06.2014 року та №0000901501 від 11.07.2014 року.

В обґрунтування заявленого позову вказав, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість частини заявлених позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення, керуючись наступним.

Судом встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області з 06.05.2014 по 20.05.2014 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПОЛІМЕРГРАД» (36122130) з питань законності декларування заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №819/20-23-15-01-16/36122130 від 26.05.2014 (а.с. 9-40, т. 1), за висновками якого встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 8505 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року у розмірі 10935 грн..

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014р. №0000681501 (а.с. 41 т. 1), відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8505 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції - 2126,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014р. № 0000691501 (а.с. 42, т.1), відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10935 грн..

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень їх залишено без змін.

Судом встановлено, що доходячи висновку про необхідність зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідач виходив з того, що в ході податкової перевірки не було належним чином підтверджено реальність господарських правовідносин позивача з контрагентом - ТОВ "ВИАТЕЛ" (38876259).

При цьому відповідачем враховано, що за даними податкових органів вказаний контрагент позивача має суттєві недоліки господарської діяльності, а також ознаки, за якими встановлено неможливість фактичного здійснення ним господарської діяльності. Аналізуючи зібрану інформацію, відповідач дійшов висновку, що за відсутності фактичного здійснення контрагентом позивача власної господарської діяльності, угода укладена ним з позивачем не створила реальних наслідків.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що згідно наявних матеріалів справи судом встановлено, що 01.10.2013 між ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" (Замовник) та ТОВ "ВИАТЕЛ" (Виконавець) було укладено договір №0110-13ю щодо надання юридичних послуг (а.с. 91-92, т.1). Згідно п.2.1. вказаного Договору №0110-13ю ТОВ "ВИАТЕЛ" за попереднім замовленням ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" перевіряє на відповідність вимогам діючого законодавства документи, необхідні для митного оформлення вантажів, що надходять на адресу ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" або постачаються ним. Відповідно до п. 4.1. Договору № 0110-13ю, вартість послуг ТОВ "ВИАТЕЛ" з перевірки правильності та відповідності діючому законодавству України документів, отриманих від суб'єкта ВЕД для оформлення ВМД 2025,00 грн., окремо ПДВ 20% - 405,00 грн., загальна сума до сплати 2430,00 грн. за 1 перевірку (одиниця виміру штука).

Судом було досліджено в ході розгляду справи та прийнято до уваги наступні первинні документи позивача: Договір № 0110-13ю від 01.10.2013 щодо надання юридичних послуг; Акти прийому-передачі документів від ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" до ТОВ "ВИАТЕЛ" для здійснення перевірки правильності та відповідності діючому законодавству України документів, отриманих від суб'єкта ЗЕД для оформлення ВМД; Акти прийому-передачі (повернення) документів від ТОВ "ВИАТЕЛ" до ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" після здійснення перевірки правильності та приведення у відповідність до вимог діючого законодавства України документів, отриманих від суб'єкта ЗЕД для оформлення ВМД; Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); Звіт виконавця від 31.12.2013; Звіт виконавця від 31.01.2014; Вантажно-митні декларації (ВМД); Виписка банку ПАТ "Альфа-Банк".

З урахуванням досліджених доказів судом було встановлено, що на умовах, передбачених Договором № 0110-13ю за період грудень 2013 року по січень 2014 року включно, ТОВ "ВИАТЕЛ" надало позивачеві послуги з перевірки правильності та приведення у відповідність до вимог діючого законодавства України документів, отриманих від суб'єкта ЗЕД для оформлення ВМД у кількості 48 штук на загальну суму з ПДВ 116 640,00 грн. (сто шістнадцять тисяч шістсот сорок грн. 00 коп.), а саме: - за грудень 2013, було здійснено 21 перевірку на суму 42 525,00 (сорок дві тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн., ПДВ 20% - 8 505,00 (вісім тисяч п'ятсот п'ять) грн., загальна вартість послуг з ПДВ 51 030,00 (п'ятдесят одна тисяча тридцять) грн..; - за січень 2014, було здійснено 27 перевірок на суму 54 675,00 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн., ПДВ 20% - 10 935,00 (десять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн., загальна вартість послуг з ПДВ 65 610,00 (шістдесят п'ять тисяч шістсот десять) грн..

В наслідок господарських взаємовідносин між ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" та ТОВ "ВИАТЕЛ", ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" було оформлено 48 ВМД, що доводить реальне настання юридичних наслідків в результаті укладення Договору №0110-13ю від 01.10.2013. Вказані правовідносини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями договорів, а також первинних документів, складених на виконання договору.

Дослідивши зміст вказаного правочину, суд відзначає, що зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та ТОВ "ВИАТЕЛ" зобов'язань за спірними правочинами.

Копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по господарській операції та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить до висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Судом встановлено, що доходячи висновків про відсутність реального настання юридичних наслідків в результаті укладення договору №0110-13ю від 01.10.2013 між ТОВ «ПОЛІМЕРГРАД» та ТОВ "ВИАТЕЛ", відповідач також виходив з того, що станом на 25 березня 2014 року ТОВ "ВИАТЕЛ" (38876259) не перебувало за юридичною адресою.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б підтверджували відсутність ТОВ "ВИАТЕЛ" за юридичною адресою в період здійснення господарських операцій між ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" та ТОВ "ВИАТЕЛ", а саме грудень 2013-січень 2014 років.

Відповідно до статті 18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Ні підставі витягу з ЄДРПОУ станом на 18.09.2014 року, судом було встановлено, що станом на момент укладення та виконання договору між ТОВ "ВИАТЕЛ" та ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД", ТОВ "ВИАТЕЛ" перебувало за місцезнаходженням, відомості про вказане підприємство було внесені до ЄДРПОУ та підтяверджені належним чином. Відомості щодо відсутності ТОВ "ВИАТЕЛ" за місцезнаходженням було внесено лише 13.05.2014 року.

Крім того, суд враховує, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, податковий орган виходив виключно із доводів про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності контрагента позивача, які зроблені з посиланням на те, що відповідними податковими органами було складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що такі висновки, викладені у відповідних актах податкових органів, не заслуговують на увагу, оскільки їх спростовано в судовому порядку.

Зокрема, згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 р. у справі №805/4237/14 було задоволено позов ТОВ «ВИАТЕЛ» до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Визнані протиправними дії ОДПІ щодо корегування показників податкової звітності ТОВ в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків від 25 березня 2014 р. № 162/20-36-22-03-07/38876259 та № 163/20-36-22-03-07/38876259 за жовтень 2013 р., грудень 2013 р., від 31 березня 2014 р. № 182/20-36-22-03-07/3887625 за січень-лютий 2014 р. Зобов'язано ОДПІ відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ "ВИАТЕЛ" за жовтень 2013 р., грудень 2013 р., січень-лютий 2014 р., що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 №805/4237/14 Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року залишено без змін. Вказана Постанову суду набула чинності.

Судом було прийнято до уваги, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 у справі №805/4237/14 було встановлено, що коригування ОДПІ самостійно задекларованих позивачем даних на підставі актів про неможливість здійснення зустрічних звірок від 25 березня 2014 р. № 162/20-36-22-03-07/38876259 та № 163/20-36-22-03-07/38876259, від 31 березня 2014 р. № 182/20-36-22-03-07/3887625 спричинило такі юридичні наслідки, як перекручення податкової звітності ТОВ «Виател» за жовтень, грудень 2013 р., січень-лютий 2014 р. в автоматизованій системі та вплинуло на стан податкових зобов'язань й податкового кредиту ПДВ у контрагентів позивача, а також на ділову репутацію безпосередньо позивача у сфері господарських відносин, на нереальності існування яких наполягає в актах податковий орган.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 72 КАС України суд враховує вказані судові рішення та зауважує, що в зв'язку із визнанням судом неправомірними дій податкових органів щодо проведення податкових перевірок (звірок) суб'єктів господарювання - контрагентів позивача, не можуть вважатися правомірними висновки, викладені в актах, складених за наслідками таких податкових перевірок (звірок).

Суд зауважує, що при реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю обчислення платниками податків грошових зобов'язань та зборів податковий орган у силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України повинен забезпечити неухильне дотримання вимог п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та самостійно встановити достовірні показники величин, котрі впливають на розмір податку (збору), тобто елементів податку в розумінні ст.7 згаданого кодексу.

При цьому, згідно з приписами п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2014р. №0000681501 та повідомлення-рішення від 10.06.2014р. №0000691501, а тому вони підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області 22.05.2014 по 20.06.2014 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПОЛІМЕРГРАД» (36122130) з питань законності декларування заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за березень 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №1017/20-23-15-01-16/36122130 від 27.06.2014 (а.с. 47-70, т. 1), за висновками якого встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 10935 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року у розмірі 15680 грн..

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014р. №0000901501 (а.с. 71, т.1), відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26615 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції - 13307,5 грн..

Судом встановлено, що доходячи висновку про необхідність зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідач виходив з того, що в ході податкової перевірки не було належним чином підтверджено реальність господарських правовідносин позивача з контрагентами - ТОВ "ВИАТЕЛ" (38876259), а також ТОВ "Спец-Строй" (38812881).

При цьому висновки відповідача щодо непідтвердження реальності господарських відносин ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" з контрагентом ТОВ "ВИАТЕЛ" (38876259) є тотожними до тих, що викладені в Акті про результати перевірки №819/20-23-15-01-16/36122130 від 26.05.2014, та обґрунтовуються тими ж доводами. А тому, з огляду на викладене вище, суд вважає їх неправомірними.

Проте судом було прийнято до уваги, що згідно матеріалів справи, а саме Акту №1017/20-23-15-01-16/36122130 від 27.06.2014 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПОЛІМЕРГРАД» (36122130) з питань законності декларування заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за березень 2014 року, у ТОВ "Спец-строй" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торговельне обладнання. ТОВ "Спец-Строй" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На вимогу суду позивачем не було надано до суду відповідної первинної документації та інших належних доказів на підтвердження факту реальності вказаних господарських взаємовідносин.

На виконання ухвали суду відповідачем було надано пояснення з розрахунком завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення від 11.07.2014р. №0000901501 з зазначенням вказаних сум по кожному контрагенту позивача окремо.

Судом було встановлено, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014р. №0000901501, виходив з того, що позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26615 грн., з яких по взаємовідносинах з ТОВ "ВИАТЕЛ" - на суму 10935 грн., а по взаємовідносинах з ТОВ "Спец-Строй" - на суму 15680 грн. Відповідно штрафні (фінансові санкції) за порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України було визначено відповідачем у розмірі 5467,5 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "ВИАТЕЛ", та в розмірі 7840,00 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ "Спец-Строй".

Вирішуючи питання про законність податкового повідомлення-рішення від 11.07.2014р. №0000901501, суд бере до уваги приписи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9); інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).

Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту 138.4 статті 138 названого Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З огляду на те, що господарські відносини позивача з ТОВ "Спец-Строй" не підтверджені первинними документами, доказів їх існування позивачем не надано, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача в цій частині.

А тому податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014р. №0000901501 підлягає скасуванню в частині суми завищення бюджетного відшкодування по взаємовідносинах з ТОВ "ВИАТЕЛ" на суму 10935,00 грн. та, відповідно, в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5467,50 грн.

Суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст.160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРГРАД" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000681501 від 10.06.2014 року та №0000691501 від 10.06.2014.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000901501 від 11.07.2014 року в частині суми завищення бюджетного відшкодування на суму 10935,00 грн., (десять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять грн.,) в частина штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5467,50 грн., (п'ять тисяч чотириста шістдесят сім грн., 50 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРГРАД" (код ЄДРПОУ 36122130) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 511.56 грн., (п'ятсот одинадцять грн., 56 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2014 року.

Суддя Єгупенко В.В.