Постанова № 40966499, 15.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 908/476/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю:

прокурора - не з"явився

представника позивача - Зучека Є.Н. (за дов. № 01/697 від 07.10.2014р.)

представника відповідача - Кучерука О.В. (за дов. № 0409/14 від 06.10.2014р.)

представника третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», м. Київ (вх. №2872 З/3-10)

на рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2014р. по справі №908/476/14

за позовом Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відокремлений структурний підрозділ «Мелітопольська дистанція колії» Державне підприємство «Придністровська залізниця», м. Дніпропетровськ

про стягнення суми 31955,34 грн. неустойки та повернення державного майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року Запорізький прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері і інтересах держави в особі органу, уповноваженого Державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", в якому просив суд: зобов'язати ПрАТ "МТС Україна" звільнити орендоване державне майно, а саме нежитлове приміщення, вбудоване в перший поверх адміністративної будівлі (літера А-2, кімната № 13), площею 16,5 кв. м. та частини даху адміністративної будівлі (літера А-2), площею 84 кв. м., що розміщене за адресою: м. Мелітополь, вул. Західно-Лінейна, 1/1 та повернути вказане майно Відокремленому структурному підрозділу "Мелітопольська дистанція колії" Державного підприємства "Придніпровська залізниця", за участю регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, про що скласти відповідний акт. Крім того, стягнути з ПрАТ "МТС Україна" на користь Державного бюджету України суми 24343,74 грн. неустойки за період з 31.05.2013р. по 31.01.2014р.

18.03.2014р. до господарського суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 27903,42 грн. за період з 31.05.2013р. по 14.03.2014р. (аркуші справи 48-50).

14.04.2014р. до суду від прокурора надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій прокурор фактично збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки та просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету неустойку в розмірі 31955,34 грн. за період з 31.05.2013р. по 09.04.2014р. (аркуші справи 99-101).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2014р. по справі №908/476/14 (суддя Боєва О.С.) позов задоволено, зобов'язано Приватне акціонерне товариство "МТС Україна", м. Київ звільнити орендоване державне майно - нежитлове приміщення, вбудоване перший поверх адміністративної будівлі (літера А-2, кімната №13), площею 16,5 кв.м та частини даху адміністративної будівлі (літера А-2), площею 84 кв.м, що розміщене за адресою: м. Мелітополь, вул. Західно-Лінейна, 1/1 та повернути вказане майно відокремленому структурному підрозділу "Мелітопольська дистанція колії" Державного підприємства "Придністровська залізниця" за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, шляхом складання акту приймання-передачі. Стягнуто з ПрАТ "МТС Україна" на користь державного бюджету України 31955,34 грн. неустойки та 1827,00 грн. судового збору. На виконання рішення видано відповідний наказ.

Відповідач із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2014 по справі №908/476/14 скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. у справі № 908/476/14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 14.10.2014р. о 14:30 год.

Прокурор письмових пояснень по апеляційній скарзі не надав.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області надав пояснення по апеляційній скарзі, в яких просить рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2014р. по справі №908/476/14 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2014 року по справі № 908/476/14 слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом, 01.06.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок» (станом на день розгляду справи - Приватне акціонерне товариство «МТС Україна»; орендар, відповідач у справі) був укладений договір оренди державного нерухомого майна за № 2430/д (далі - Договір оренди), що знаходиться на балансі відокремленого структурного підрозділу «Мелітопольська дистанція колії» державного підприємства «Придніпровська залізниця», відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, вбудоване в перший поверх адміністративної будівлі (літера А-2, кімната № 13), площею 16,5 кв.м. та частину даху адміністративної будівлі (літера А-2), площею 84 кв.м., що розміщене за адресою: м. Мелітополь, вул. Західно-Лінейна, 1/1, відповідно до плану будівлі, наданому балансоутримувачем (Додаток №3).

Орендоване майно знаходиться на балансі відокремленого структурного підрозділу «Мелітопольська дистанція колії» державного підприємства «Придніпровська залізниця» (п. 1.1. Договору оренди).

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди вартість майна, визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновку про його вартість і на дату оцінки - 31.12.2008р., становить 54092 грн. без ПДВ.

Згідно з пунктом 1.3. Договору майно передано в оренду з метою розміщення обладнання стільникового зв'язку та антенної споруди.

Пунктами 2.1., 2.4. Договору оренди визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передавання орендованого майна. Обов'язок по складанню акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

01.06.2009р. за актом приймання-передавання зазначене вище майно було передано відповідачу у орендне користування (аркуш справи 32, зворотна сторона).

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору оренди (в редакції договору про зміни № 2 від 16.11.2011р.), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, зі змінами та доповненнями, шляхом її збільшення на конкурсну надбавку, скориговану на індекс інфляції за період оренди. Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди - вересень 2011 року становить без ПДВ - 2383,32 грн., який в подальшому підлягає коригуванню орендарем на індекс інфляції за кожний наступний місяць (Додаток 1). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (аркуш справи 38).

Згідно з пунктом 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70 відсотків від розміру орендної плати за кожний місяць - до Державного бюджету. Оплата здійснюється через органи Державного казначейства; 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць - балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється Орендарем самостійно.

Пунктом 3.7. Договору оренди передбачено, що сплата орендних платежів до Державного бюджету проводиться щомісяця до 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів Украйни і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до пункту 10.1. Договору оренди він укладений строком на 364 дні та діє з 01.06.2009р. по 01.06.2010р.

Матеріали справи свідчать про те, що строк дії договору неодноразово продовжувався. Проте остаточно договором про зміни № 3 від 10.07.2012р. термін дії договору оренди було продовжено сторонами до 30.05.2013р. включно.

Пунктом 10.5. Договору оренди сторонами встановлено, що чинність даного договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

А у пункті 10.4. Договору оренди сторонами також визначено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про зміни, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти переданим в оренду майном. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди припиняється.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Господарським судом достеменно встановлено, що волевиявлення орендодавця щодо припинення 30.05.2013р. Договору оренди в зв'язку з закінченням строку його дії, безумовні заперечення проти його продовження і необхідності повернення об'єкту оренди підтверджується його листом за вих. № 11-13-04511 від 21.06.2013р. (аркуш справи 16).

Натомість жодних доказів щодо продовження строку дії Договору оренди у встановленому порядку матеріали справи не містять. Відповідач з відповідною пропозицією до позивача не звертався.

Отже строк дії договору оренди державного нерухомого майна № 2430/д від 01.06.2009р. вже закінчився і ця угода є припиненою з 31.05.2013р.

Втім, після закінчення строку дії спірного Договору оренди орендоване приміщення так і не було повернене орендодавцю, що стало підставою пред'явлення даного позову, вимоги якого обґрунтовані приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України , частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами Договору оренди.

Колегія суддів вважає, що господарським судом при вирішенні даного спору, на підставі оцінки зібраних у справі доказів в їх сукупності, зроблені правильні висновки, щодо наявності правових підстав заявлених позовних вимог та необґрунтованості заперечень проти них і виходив з того, що орендодавець у встановленому законом порядку попередив орендаря про закінчення договору і необхідність повернення приміщення, подальша оренда якого не є можливою, в зв'язку з чим підстави для примусу орендодавця до продовження строку дії договору відсутні.

Так, відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін (ч. 1 ст. 17), договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 26), у разі закінчення строку дії договору та відмови орендодавця від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі (ч. 1 ст. 27).

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 10.10. Договору оренди передбачено, що у разі закінчення строку дії договору та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення повернути майно балансоутримувачу.

А згідно з пунктом 10.11. Договору оренди майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за участю балансоутримувача. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Враховуючи зазначені законодавчі приписи та умови Договору оренди, а також беручи до уваги те, що: 1) із встановленням терміну дії договору до 30.05.2013р. включно орендар (відповідач) фактично погодився, підписавши договір про зміни № 3 до основного Договору оренди (аркуш справи 39); 2) в зв'язку із закінченням строку дії договору позивач у встановленому Договором та чинним законодавством порядку на протязі місяця з моменту припинення спірного Договору оренди, а саме 25.06.2013р. звернувся до відповідача з листом за вих. № 11-13-04511 від 21.06.2013р. (аркуш справи 16), в якому зазначив, що оскільки термін дії договору оренди № 2430/д від 01.06.2009р. закінчився 30.05.2013р., а зміни до Договору оренди в редакції орендодавця у встановлений термін не були підписані сторонами, тому відповідно до п.п. 10.10., 10.11. Договору оренди позивач повинен повернути орендоване майна балансоутримувачу та до цього листа надав акт приймання-передавання у трьох примірниках, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути спірне майно балансоутримувачу - Відокремленому структурному підрозділу "Мелітопольська дистанція колії" ДП "Придніпровська залізниця" за участю регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, шляхом складання відповідного акту приймання-передачі.

Матеріалами справи підтверджується, що ні на момент прийняття судового рішення у справі господарським судом, ні в процесі його перегляду апеляційним господарським судом, спірні приміщення у встановленому Договором оренди та чинним законодавством порядку відповідачем балансоутримувачу цього майна - Відокремленому структурному підрозділу "Мелітопольська дистанція колії" ДП "Придніпровська залізниця" не повернуті.

Доводи заявника апеляційної скарги відносно порушення його переважного права на продовження терміну дії Договору оренди і неврахування, в зв'язку з цим, судом першої інстанції приписів частин 1, 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 777 Цивільного кодексу України, відповідно до яких після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання і за інших рівних умов на продовження (укладення) договору оренди на новий термін, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зазначені норми встановлюють можливість для добросовісного орендаря реалізації переважного права на продовження договору оренди перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, якщо це майно пропонується для передачі в оренду, а не автоматичного і беззаперечного продовження договору оренди, як вважає заявник апеляційної скарги. Таким чином, в даному випадку переважне право орендаря (відповідача) на продовження строку дії Договору не може бути реалізоване.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 10.12. Договору оренди сторонами також визначено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна в термін, визначений в пункті 10.10. Договору оренди, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Враховуючи те, що спірні приміщення у встановленому Договором оренди та чинним законодавством порядку відповідачем не повернуті, тому вимога про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України неустойки в сумі 31955,34 грн. за період з 31.05.2013р. по 09.04.2014р. визнана господарським судом законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює правила допустимості доказів і згідно вказаної норми закону обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Запорізької області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2014 року у справі № 908/476/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2014 року у справі № 908/476/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 15.10.14

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.