Постанова № 40966452, 16.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 908/2150/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Альшаєва О.М. (договір про надання правової допомоги б/н від 10.06.2014 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2657 З/3-11) на рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2014 р. у справі № 908/2150/14

за позовом ТОВ "Мікротехсервіс", м. Харків

до ПАТ "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя

про стягнення 180886,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

23.06.2014р. ТОВ "Мікротехсервіс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 180 886, 82 грн. з ПАТ "Запоріжтрансформатор".

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 24.10.2012р. між ним та відповідачем було укладено договір поставки № MS 000461, відповідно до якого позивач зобов'язався в період дії договору поставляти відповідачеві товар, зазначений у специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар. Проте, відповідач отримавши вищевказаний товар, не здійснив його оплату, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 138120,01 грн., на яку позивачем нараховані пеня в розмірі 14358,44 грн., 3 % річних в сумі 2598,60 грн. та 15809,77 грн. інфляції; які позивач й просить суд стягнути разом із сплаченим судовим збором в сумі 3617,73 грн. та витрат за послуги адвоката в розмірі 10000 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2014 року по справі № 908/2150/14 (суддя Топчій О.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ "Мікротехсервіс" основний борг в розмірі 138120, 01 грн., пеню в розмірі 9425, 27 грн., 3% річних в сумі 2598, 60 грн., 15809,77 грн. інфляційних втрат, 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 3319,07 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення пені в розмірі 9425, 27 грн., 3% річних в сумі 2598, 60 грн., 15809,77 грн. інфляційних втрат, 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката та прийняти нове, яким зменшити розмір штрафних санкцій, витрат на послуги адвоката. Здійснити перерозподіл судових витрат.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що з розрахунком заявлених до стягнення штрафних санкцій не згоден, зазначаючи, що позивачем, при нарахуванні пені не враховані вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», де вказано, що пеня за порушення грошового зобов'язання обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона сплачується, а також не враховані приписи частини 6 статті 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, як вказує відповідач, позивачем безпідставно в періоди прострочення, за які нараховується пеня, включено кількість днів, що перевищують шестимісячний встановлений законом термін нарахування штрафних санкцій. Крім того, ПАТ «Запоріжтрансформатор» вважає стягнуті судом першої інстанції витрати на послуги адвоката є завищеними.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 15.10.2014 року та запропоновано надати до апеляційного суду позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач на виконання вимог ухвали суду, 10.10.2014 р. надав за вх. № 8848 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 15.10.2014 р. представник відповідача не з'явився , причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 24.10.2012р. між ТОВ "Мікротехсервіс" (далі - постачальник) та ПАТ «Запоріжтрансформатор» (далі - покупець) було укладено договір поставки № MS 000461 (далі - договір)

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки покупцю товар, (товари), а покупець зобов'язується прийняти указаний товар та оплатити за нього грошову суму.

Згідно з п. 2.1 поставці за даним договором підлягає наступний товар: лісоматеріали, піломатеірали. Загальна кількість товару, яка підлягає поставці, визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору (п. 2.2.).

Згідно п. 5.1. договору, ціна товару визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані Специфікації на поставку товарів відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, товар постачається у наступні строки: 5-ти робочих днів з моменту підписання відповідної специфікації, якщо інше не зазначено в специфікаціях до даного договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 138120,01 грн., що підтверджується видатковою накладною № 8002 від 05.08.2013р. на суму 47355 грн., товар за якою було отримано ОСОБА_2 за довіреністю № 23876 від 01.08.2013р.; видатковою накладною № 9009 від 16.09.2013р. на суму 41671,01 грн, товар за якою було отримано ОСОБА_2 за довіреністю № 24371 від 16.09.2013р.; видатковою накладною № 11004 від 04.11.2013р. на суму 49094 грн., товар за якою було отримано ОСОБА_2 за довіреністю № 25030 від 04.11.2013р., а також товарно - транспортними накладними.

Постачальником були виставлені рахунки № 111 від 05.08.2013р. на суму 47355,00 грн., № 137 від 16.09.2013р. на суму 41671,01 грн., № 177 від 04.11.2013р. на суму 49094,00 грн.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 30 календарних днів після поставки товару, якщо інше не передбачено в специфікаціях.

Як вбачається з матеріалів справи, специфікації, за якими було узгоджено поставка товару, не містять посилання на інший строк оплати.

Таким чином, по рахунку № 111 від 05.08.2013р. на суму 47 355,00 грн. останній день сплати 04.09.2013р.; по рахунку № 137 від 16.09.2013р. на суму 41671,01 грн. останній день сплати 16.10.2013р.; по рахунку №177 від 04.11.2013р. на суму 49094,00 грн. останній день сплати 04.12.2013р.

В свою чергу, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем в строки обумовлені договором поставки № MS 000461 від 24.10.2012р. щодо оплати за отриманий товар в результаті чого загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 138120,01 грн. не сплатив.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530, 610, 626, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 138120,01 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2598,60 грн., 15809,77 грн. інфляційних втрат. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), положень договору та фактичних обставин справи.

Стосовно стягнення пені, як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції проведено перерахунок суми пені, заявленої до стягнення, з урахуванням положень договору, а саме п. 6.3.1.1. та 6.3.1.2. та положень ст. 232 ГПК України, за розрахунками суду першої інстанції, стягненню з відповідача підлягає 9425,27 грн., з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на те, що перерахунок сум судом першої інстанції був здійснений невірно.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 30 календарних днів після поставки товару, проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України). Оскільки відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання за договором № MS 000461 від 24.10.2012р. позивач, на підставі п. 6.3.1.2 договору нарахував штрафні санкції:

По рахунку № 111 від 05.08.2013р. за період з 05.09.2013р. по 16.06.2014р. включно нараховано 5777,32 грн. пені.

По рахунку № 137 від 16.09.2013р. за період з 17.10.2013р. по 16.06.2014р. включно нараховано 4383,80 грн. пені.

По рахунку № 177 від 04.11.2013р. за період з 05.12.2013 по 16.06.2014р. включно нараховано 4197,32 грн. пені;

а всього - 14358,44 грн.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, колегією суддів встановлено, що позивачем невірно зроблено розрахунок, оскільки при нарахуванні пені останнім не були враховані умови п. 6.3.1.2 договору та приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, відповідно до п. 6.3.1.1 договору № MS 000461 від 24.10.2012р. за прострочення виконання зобов'язань за договором винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі 0,1% від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

При цьому п. 6.3.1.2 договору обмежує пеню за порушення грошового зобов'язання за договором розміром і порядком, передбачених законом.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не обумовили більш тривалий термін застосування штрафних санкцій, а тому нарахування пені повинно було припинитися через шість місяців від дня початку прострочення платежу.

Аналогічна позиція викладена в пункті 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, № 10, «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», визначено що, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як вже зазначалося вище, по рахунку № 111 від 05.08.2013р. на суму 47 355,00 грн. останній день сплати 04.09.2013р.; по рахунку № 137 від 16.09.2013р. на суму 41671,01 грн. останній день сплати 16.10.2013р.; по рахунку №177 від 04.11.2013р. на суму 49094,00 грн. останній день сплати 04.12.2013р.

Здійснивши перерахування пені за допомогою ІПС "Законодавство" колегією суддів визначена сума пені, що підлягає стягненню з відповідача:

- по рахунку № 111 від 05.08.2013р. на суму 47 355,00 грн. за період з 05.09.2013р. по 05.03.2014р. пеня складає 3052,76 грн.

- по рахунку № 137 від 16.09.2013р. на суму 41671,01 грн. за період з 17.10.2013р. по 17.04.2014р. пеня складає 2714,89 грн.

- по рахунку №177 від 04.11.2013р. на суму 49094,00 грн. за період з 05.12.2013р. по 05.06.2014р. сума пені дорівнює 3589,56 грн., а всього підлягає стягненню пеня в розмірі 9357,21 грн. В іншій частині стягнення пені - колегія суддів вважає за потрібне відмовити.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення суми заявленої до стягнення витрат на оплату послуг адвоката до 2500,00 грн., виходячи з наступного.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до Інформаційного листа Вищий Господарський Суд України від 14.12.200701-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» суд може обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Розглядаючи питання щодо суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, колегія суддів як і суд першої інстанції, врахувавши тривалість розгляду справи, вартість економних транспортних послуг; час, який був витрачений на підготовку матеріалів; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; роль адвоката в досягненні результату, якого бажає клієнт, тощо, тобто, фактори, за якими визначаються співмірність та розумна необхідність розміру оплати послуг адвоката для вирішення спору, дійшла висновку про встановлення оплати за послуги адвоката в розмірі 2500,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, частково ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не вірно визначений розмір пені, тому в цій частині рішення підлягає частковому скасуванню.

У відповідності до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що, як встановлено у постанові апеляційного господарського суду, відповідач порушив права та охоронювані законом інтереси позивача (не сплативши повну вартість товару у передбачений договором строк), що обумовило його звернення з позовом до господарського суду Запорізької області, колегія суддів вважає, що сплата судового збору покладається на відповідача, не зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжтрансформатор" на рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2014 р. у справі № 908/2150/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2014 р. у справі № 908/2150/14 скасувати частково в частині стягнення 68,06 грн. пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2014 р. у справі № 908/2150/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 16.10.2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.