Рішення № 40965047, 19.08.2014, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/3046/13-ц

Провадження № 2/663/560/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Шульги К.М.,

секретаря Молошенко В. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, зазначаючи, що 28.07.2006 року з відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, про що було підписано відповідну заяву разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, що складають Договір між сторонами. На порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.08.2013 року виникла заборгованість загальною сумою 23 003,18 грн., яка складається з наступного: 5 990,97 грн. - заборгованість за кредитом; 15 440,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 071,58 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 23 003,18 грн. та судові витрати у розмірі 230,03 грн.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Паламарчук Т. П. підтримала позовні вимоги, наполягала на задоволенні позову.

Відповідач та його представник за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, пояснили, що договір було укладено строком на 1 рік, оскільки саме такий строк дії картки, автоматично пролонгований на такий строк, тобто по липень 2008 року. ОСОБА_1 нову картку не отримував, згоду на підвищення ліміту не надавав, хто користувався коштами не відомо. Крім того, наполягали на застосуванні наслідків спливу строку позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.07.2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і відповідачем укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, про що було підписано відповідну заяву разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою (а.с.6-11).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31.08.2013 у ОСОБА_1 перед банком виникла заборгованість, яка складається з наступного: 5 990,97 грн. - заборгованість за кредитом; 15 440,63 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Також банком відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг нараховані штрафи за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 071,58 грн. - штраф (процентна складова).

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що після закінчення терміну дії картки, яка була видана на строк три роки, а не один рік, як зазначав відповідач, банком було видано нову картку, а також здійснено збільшення кредитного ліміту до 7500 грн. В подальшому, у зв'язку з виникненням заборгованості кредитний ліміт неодноразово зменшувався, остаточно становив 6 000 грн. Зняття коштів з кредитної картки після підвищення кредитного ліміту розцінено як згоду на збільшення кредиту. Останній платіж здійснено 28.12.2009 року.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 та ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти у встановлений цим договором строк.

Відповідно до п.3.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Після закінчення строку дії відповідна Картка подовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту Картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява Держателя про закриття Картрахунку (у передостанній день місяця закінчення строку дії) та з дотриманням інших умов продовження, передбачених договором.

В ході судового розгляду справи банк не надав суду належних доказів, що ОСОБА_1 було видано нову картку після спливу дії старої. Також не спростовано пояснення відповідача, що платіжна картка видавалася на 1 рік, та за умови автоматичної пролонгації строк дії якої закінчився у липні 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, згідно ч.4 вказаної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Згідно ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік (спеціальна позовна давність) застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Тобто, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

В наданих 28.10.2013 письмових запереченнях на позов та в подальшому у судових засіданнях відповідач та його представник заявили про застосування строку позовної давності.

За таких обставин заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 130, 212, 213-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 257, 261, 267, 1054, 1055 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя К. М. Шульга