Ухвала суду № 40963483, 20.10.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29799/14-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року

Печерський районний суду м. Києва у складі трьох професійних суддів:

головуючого -судді Тарасюк К.Е.,

суддів - Мельника А.В., Матійчук Г.О.,

при секретарі - Лейко І.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Касьяна А.О.,

захисника - ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 1201410000001210 від 10.09.2014р. відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

16.10.2014 до Печерського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201410000001210 від 10.09.2014р., за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України,

Ухвалою головуючого судді від 16.10.2014 у вищезазначеному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання в складі трьох професійних суддів за участю сторін кримінального провадження.

Прокурор просив призначити судовий розгляд вказаного кримінального провадження, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені КПК України.

Крім того, прокурор просив продовжити ОСОБА_3 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 2 міс., пославшись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обвинувачений зможе переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у справі, продовжити займатись злочинною діяльністю.

Представник потерпілих ОСОБА_2 підтримав вказану позицію прокурора.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також захисник ОСОБА_7 про місце, день і час проведення підготовчого судового засідання були повідомлені, не з'явились, судом прийнято рішення про можливість проведення судового розгляду за їх відсутності.

Захисник ОСОБА_1 заперечував проти призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, пославшись на невідповідність обвинувального акту вимогам ст.214 КПК України. Зокрема, органами досудового розслідування не були усунені недоліки, зазначені в ухвалі апеляційного суду м.Києва від 07.08.14, а саме: не визначено, хто є потерпілими по справі ФОП чи фізичні особи, не встановлено доказів об'єктивної сторони складу злочинів, які інкримінуються ОСОБА_3 за ознаками шахрайства та привласнення майна, які детально не розкриті у змісті складу інкримінованих йому злочинів, викладених у обвинувальному акті. Захист вважав, що вказані недоліки не дають можливості суду визначитись із правильністю підсудності даної справи, а в сукупності, це перешкоджає призначенню даного провадження до розгляду по суті.

Щодо продовження строків тримання ОСОБА_3 під вартою, захисник заперечував з посиланням на відсутність існування ризиків, заявлених прокурором, а також на те, що обвинувачений має визначене місце реєстрації і проживання, а тому, враховуючи перебування ОСОБА_3 під вартою строком понад 3 роки 8 місяців, просив змінити йому запобіжний захід на особисте зобов'язання.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.

Прокурор та представник потерпілого ОСОБА_2 заперечували проти повернення обвинувального акту прокурору а також проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу на особисте зобов'язання.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_6 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, оскільки в даному обвинувальному акті зазначені лише фактичні обставини справи, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що ОСОБА_3 підозрюються у вчиненні злочинів, котрі йому інкримінуються.

Таким чином, прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону ОСОБА_3 фактично не висунуто обвинувачення у вчиненні відповідних злочинів, що унеможливлює судовий розгляд кримінального провадження, у зв'язку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору через його невідповідність вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

При цьому, судом не враховується як обґрунтована позиція захисту в обґрунтування необхідності повернення обвинувального акту прокурору з наведених захисником та обвинуваченим ОСОБА_3 підстав, оскільки вказані обставини передбачають необхідність проведення судового розгляду з метою перевірки їх доводів на предмет об'єктивності, що на даній стадії процесу суд позбавлений можливості зробити.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку, зокрема з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, двомісячний строк тримання ОСОБА_3 під вартою, обраний ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 01.03.11р., спливає 20.10.14р.

При вирішенні цього питання судом приймалось до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні, зокрема кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких та передбачає покарання на строк до 12 років позбавлення волі, потерпілими заявлені цивільні позови на значні суми, у зв`язку з чим склад суду, керуючись ст.331 КПК України, вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, обраний щодо нього та продовжений судом до 20.10.14р. запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід продовжити ще на 60 днів, тобто до 19 грудня 2014р.

За таких обставин, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про необхідність змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання суд вважає необхідним відмовити.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314, ст. 331, ст. 369 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201410000001210 від 10.09.2014р., по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України, - повернути старшому прокурору відділу прокуратури м. Києва Касьяну А.О. - у зв'язку з невідповідністю обвинувального акту вимогам КПК України.

Продовжити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому за ч. 1 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 19 грудня 2014 року.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з моменту її проголошення.

Головуюча - суддя Тарасюк К.Е.

Судді Мельник А.В.

Матійчук Г.О.