Рішення № 40962543, 23.09.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/28097/13-ц

Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

23 вересня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Скибінській Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить в рахунок виконання основного зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №11132403000 від 26.05.2007 року, укладеного між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості у розмірі 84441,95 дол. США, що еквівалентно 674944,51 грн.: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру загальною площею 41 кв.м., житловою площею 17,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є приватною власністю відповідачки на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26.03.2007 року, реєстровий №1109 зареєстрованого в державному реєстрі правочинів згідно з витягом про реєстрацію державному реєстрі правочинів №3742089 від 26.03.2007 року, право власності зареєстровано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» в книзі 171доп-199, номер запису 3212, реєстраційний №18282120; встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_1, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог ЗУ «Про іпотеку», та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 3441,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 26 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, укладено Договір про надання споживчого кредиту №11132403000. Відповідно до умов Кредитного договору АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 72 000,00 дол. США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 26.03.2028 року, та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 9,500 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця, кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому Кредитним договором. застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці. Також, сторони домовились, що за умовами Кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених Договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, Банком на підставі Договору іпотеки б/н від 26 березня 2007 року (реєстровий номер 1203) прийнято від ОСОБА_1 в заставу нерухоме майно - предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру загальною площею 41 кв.м., житловою площею 17,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Всупереч умов Кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитом не виконує, чим порушує взяті на себе зобов'язання. Так, станом на 10.09.2013 року заборгованість за кредитом становить 84 441,95 дол. США, що еквівалентно 674944,51 гривень.

Також в своїй позовній заяві позивач вказує, що згідно з вимогами ЗУ «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 року були внесені зміни у Статут АКІБ "УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування Банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерне товариство» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 26 березня 2007 року між АКІБ «УКРСИББАНК» (далі за текстом Банк) та ОСОБА_1 (далі за текстом - Позичальник), укладено Договір про надання споживчого кредиту №11132403000 (далі за текстом - Кредитний договір), про що свідчить наявна в матеріалах цивільної справи копія кредитного договору.

Відповідно до умов вказаного Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 72 000,00 дол. США, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит в повному обсязі в строк до 26.03.2028 року зі сплатою 9,500 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту №11132403000 26.03.2007 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 (далі за текстом - Іпотекодавець) укладено іпотечний договір б\н від 26.03.2007 року.

Відповідно до п.п. 1.1. Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 41 кв.м., житловою площею 17,9 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією іпотечного договору б\н від 26.03.2007 року. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 26.03.2007 року, реєстровий №1109 зареєстрованого в державному реєстрі правочинів згідно з витягом про реєстрацію державному реєстрі правочинів №3742089 від 26.03.2007 року, право власності зареєстровано КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» в книзі 171доп-199, номер запису 3212, реєстраційний №18282120.

У відповідності до п.п. 2.1.1., 2.1.2 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. У разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, а уразі невиконання Іпоткодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на Предмет іпотеки. 16.02.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору №11132403000, якою було викладено Графік погашення кредиту в новій редакції, копія Додаткової угоди наявна в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що в подальшому 02.03.2010 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №4 до Кредитного договору, копія Додаткової угоди наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України у випадку невиконання зобов'язання боржником настають правові наслідки у виді відшкодування збитків. Боржник не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний повернути позивачеві гроші в строк та в порядку, встановленими договором.

Наслідком порушення зобов'язань щодо повернення суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, що передбачено ст. 1050 ЦК України.

Через неналежне виконання умов Кредитного договору у ОСОБА_1 станом на 10.09.2013 року, згідно розрахунку позивача, утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 84441,95 дол. США, що еквівалентно 674944,51 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом в сумі 67903,16 дол. США., що еквівалентно 542749,96 грн.;

- заборгованості за процентами у розмірі 16538,79 дол. США, що еквівалентно 132194,55 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 251,33 дол. США, що еквівалентно 2 008,88 грн.;

- пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 1 840,43 дол. США, що еквівалентно 14710,57 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позивач, відповідно до законодавства, направив на адресу відповідача письмову вимогу про усунення порушень та виконання зобов'язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як зазначено в п. 37 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 №5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Як зазначено в п. 39 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, суди мають виходити з того, що не виключається можливості звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішення суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Судом приймається до уваги той факт, що житлове приміщення, яке є предметом іпотеки (за договором іпотеки від 26.03.2008 року) призначено для задоволення вимог іпотекодержателя та для передачі його у власність позивача..

При цьому суд повинен враховувати положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VIІ, який є чинним на час ухвалення судового рішення.

На підставі цього Закону вбачається, що протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

За викладених обставин суд відмовляє у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, Державної реєстраційної служби України, третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності та вважає за необхідне роз'яснити позивачу право на пред'явлення позову на загальних підставах стягення заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 525, 526, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 36, 37, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VIІ, ст.ст. 10, 11, 88, 169, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя