Ухвала суду № 40962525, 17.10.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Оніпко О.В., Шремет А.М.

Секретар судових засідань Пиляй І.С.

З участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 серпня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 27 серпня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" кредитну заборгованість по договору б/н від 06 грудня 2007 року в розмірі 24 647 грн. 97 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" на відшкодування судових витрат у справі суму 246 грн. 48 коп.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважає рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права за неповного з'ясування та при недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Вказує, на нікчемність договору, так як між сторонами не досягнена згода щодо всіх істотних умов кредиту. Стверджує, що правочин не відповідє формі кредитного договору, оскільки заява ОСОБА_2 від 06 грудня 2007 року мала місце у відділенні Рівненської філії ЗАТ КБ «Приватбанк», яка не є юридичною особою.

Справа № 569/8541/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Музичук Н.Ю.

Провадження 22-ц/787/2137/2014 Суддя-доповідач: Собіна І.М.

Крім того анкета-заява, відповідно до якої отримано кредит містить підписи посадових осіб банку, без зазнячення їх повноважень на укладення кредитного договору.

Вкзазує, що позивач безпідставно ставить вимогу сплати боржником неустойки у формі штрафу, оскільки дане право не було відбражено в змісті кредитного договору, а також безпідставно нараховує на неустойку проценти, що прямо заборонено ч. 2 ст. 550 ЦК України.

Зазанчає, що суд помилково визнав даний кредитний договір договором приєднання в розумінні ч.1 ст. 634 ЦК України. Вказує, що договір приєднання передбачає укладення договору лише на умовах, пропонованих Банком, однак в ситуації надання Заяви ОСОБА_2, саме вона визначала суму позики, валюту кредиту та зазначила базову процентну ставку по кредиту, що виключає визнання даного договору як такого, що відноситься до договорів приєднання.

Просить оскаржуване рішення Рівненського міського суду від 27 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову банку в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дійшла висновку про її відхилення з таких підстав.

Судом встановлено, що 06 грудня 2007 року між ПАТ „Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено б/н договір кредиту відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредитний ліміт у розмірі 2000гривень, на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць.

Свою згоду з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку ОСОБА_2 підтвердила у заяві власноручно підписавши її при отриманні кредитної картки „Універсальна", яка з другої сторони була підписана працівником банку та скріплена печаткою Рівненської філії ПАТ „Приватбанк".

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За таких обставин позивачка приєдналася до запропонованих їй умов надання кредиту банком. З вимогами про визнання кредитного договору або зміни істотних умов договору ОСОБА_2 до суду не зверталась.

Згідно п. 5.5 Правил користування платіжною карткою, за користування кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів у році, за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань держатель сплачує відсотки за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розмір яких визначається тарифами банку.

Тарифами банку встановлено, що відсоткова ставка за користування кредитом становить 3% на місяць, комісія за прострочення зобов"язань по сплаті кредиту та відсотків становить 1% від суми заборгованості щомісячно.

Розрахунком заборгованості ОСОБА_2 перед банком встановлено, що станом на 30 квітня 2014 року вона має заборгованість в розмірі 24647,97гривень, яка складається: із заборгованості за кредитом - 6994,10гривень; заборгованості по процентах за користування кредитом - 13175,95гривень; заборгованість по комісії - 3066,11гривень; штрафи: 250гривень (фіксована частина), 1161,81гривня (процентна складова).

24 вересня 2008 року банк збільшив кредитний ліміт до 7000гривень, з цієї суми відповідачка використала 6994,10гривні. Останній платіж, який вона здійснила на погашення кредиту був в розмірі 1000гривень 08 лютого 2011 року.

Термін дії картки визначений (11/11) тобто 30 листопада 2011 року, а перебіг трирічного строку позовної давності починається з 01 грудня 2011 року. З позовом же до суду банк звернувся у червні 2014 року тобто у межах строку позовної давності передбаченого ч. 1 ст. 257 ЦК України.

Розрахунок заборгованості за кредитом ОСОБА_2 не спростувала.

Виходячи з того, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується і колегія суддів, підстав для її задоволення немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Судді: І.М.Собіна О.В.Оніпко А.М.Шеремет